СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМир, прощення, роль жінок: розпочалася робота Синоду
Закликом зупинити насильство та відкрити шляхи миру розпочалася безпосередня робота другої сесії XVI Загальної звичайної асамблеї Синоду єпископів. В осідку пресслужби Святого Престолу пополудні в четвер відбулося представлення початку праці: серед тем, які піднімалися, важливість робочих груп та роль жінок у Церкві.
Мир, прощення, роль жінок та методологія робочих груп — такими були головні теми, що вийшли на яв під час пресконференції, присвяченої відкриттю роботи другої сесії XVI Загальної звичайної асамблеї Синоду єпископів, яка у четвер, 3 жовтня 2024 року, відбулася у відновлених приміщеннях Ватиканського пресцентру. Про це пише українська редакція «VaticanNews».
Духовність і молитва
У ранковому засіданні в четвер взяли участь 356 із 365 членів синоду. Були обрані доповідачі від синодальних груп. Розпочалася праця над першим із пʼяти модулів Робочого документа. Паоло Руфіні, Префект Дикастерії в справах комунікації, який очолює комісію з питань комунікації синоду, звернув увагу на місце, яке займає духовний вимір і молитва, як також на те, що «ситуація в світі відчутно присутня в умах і серцях» усіх учасників. Сьогодні вранці, на відкритті роботи, прозвучала молитва за мир, нагадав префект, повторюючи слова Папи під час молитви «Ангел Господній» минулої неділі: «Нехай буде зроблено все, щоб зупинити насильство і відкрити дороги миру». Далі Паоло Руффіні наголосив на десяти робочих групах, які створив Папа: координовані Генеральним Секретаріатом Синоду, вони діють всередині синодального процесу і їхня робота «не є сторонньою для синодального шляху».
Лабораторії синодального життя
Отець Джакомо Коста, секретар асамблеї, зупинився на внескові згаданих десяти робочих груп, які Святіший Отець скликав для опрацювання тем, на які було вказано за підсумками першої сесії, що відбувалася рік тому. Він закликав дивитися на них як на «лабораторії синодального життя», а свій внесок в їхню роботу, що триватиме до червня 2025 року, можуть зробити всі охочі. «Тому вони не є „закритими“ комісіями, — зауважив він, — але відкритими групами, нагодами, в яких ми вчимося працювати разом як партисипативна Церква», справжніми «супутниками в дорозі» Синоду, завданням яких є «провести „міні“ синодальний процес на деякі теми, пов’язані з Робочим документом, але які не ввійшли в нього».
Щодо методології праці, отець Коста пояснив, що вона є іншою, ніж минулого року. У 2023 році, за його словами, мета полягала в тому, щоб вислухати перспективи в їхній різноманітності. В 2024 році Асамблея має інше завдання: запропонувати, як уся Церква, орієнтири для Святішого Отця, які є плодом пройденого шляху, для того, щоб творити гармонію, а не уніфікацію. Сьогоднішній метод, замість того, щоб відкривати питання, допомагає визначити певні моменти, які слід проаналізувати в рамках поглибленої духовної розмови.
Роль богословів
Другий спеціальний секретар монсеньйор Ріккардо Бартокйо вказав на важливість прощення, яка проявилася під час покаянного богослужіння ввечері, 1 жовтня. Це богослужіння, за його словами, вказує на «стиль, на усвідомлення того, що означає бути Церквою», адже «брат-грішник не є чужим, але тим, чий тягар я повинен нести, щоб здійснити шлях навернення, в якому ми всі беремо участь». «Ми є Церквою тією мірою, якою нас охоплює Боже милосердя», — зауважив спеціальний секретар, який потім перейшов до обговорення ролі богословів в рамках асамблеї. Висловлюючи вдячність за їхній цінний внесок, монсеньйор Баттоккіо підкреслив, що їхнє завдання полягає в «уважному слуханні, „богословському розвідуванні“ того, що буде випливати з дебатів в залі асамблеї. Їхню важливість також підкреслює той факт, що цього року їхні робочі столи розташовані ближче до центру, ніж минулого року.
Кроки вперед щодо ролі жінок
Сестра Марія де лос Долорес Паленсія Ґомес, одна з делегованих президенток асамблеї, говорила про «велику свободу і великий ентузіазм», пояснюючи, що асамблея дає можливість її учасникам йти разом, «беручи до уваги реальність цього світу, яка є екстремальною, але на яку потрібно дивитися поглядом Бога, нашого Отця». Лише таким чином, за її словами, «ми можемо зростати в конкретному досвіді синодальності та місії». Відповідаючи на запитання журналістів про роль жінки в Церкві, черниця підкреслила плоди, які вже присутні в різних контекстах і на різних континентах. Зокрема, зі свого досвіду в Латинській Америці вона змогла зробити висновок, що в цьому сенсі були зроблені кроки вперед, настільки, що «роль жінок, їхні дари, їхній внесок дедалі більше визнаються в синодальній Церкві». Сестра Долорес також підкреслила можливість «відкритості на новий досвід, на нові пропозиції, щоб ще більше відкривати і поглибити роль жінок». Це відбувається поступово, повторила вона, але це шлях, який вже розпочався, як для мирянок, так і для богопосвячених жінок. «Також і на нас лежить завдання, — підсумувала вона, — звільнитися від стилю „клерикалізму“».
Питання журналістів стосувалися теж жіночого дияконату. Щодо цього, учасники пресконференції послалися на слова кардинала Віктора Мануеля Фернандеса, префекта Дикастерії доктрини віри, сказані ним напередодні в залі засідань: час ще не визрів, і добре, щоб ця тема була поглиблена, у церковній мандрівці, прожитій разом.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
