СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Ми, як Церква, стараємося йти за людьми, бути разом з ними», — владика Степан Сус
Нові обставини (і епідемія коронавірусу й карантин — лише одна із них) міняють світ і спонукають шукати нові форми і способи комунікації фактично всі суспільні інституції. Церква, як одна із вагомих таких інституцій, прийняла ці виклики: за півроку самоізоляції УГКЦ зберегла і навіть укріпила зв’язок із вірними, знайшовши нові формати душпастирської роботи. «Церква була, є і буде з людьми» — це гасло, яким УГКЦ керується у нових швидкозмінних умовах. Про це загалом і про УГКЦ за межами України у програмі «Добра розмова» з Галиною Бабій розповідав владика Степан Сус, голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.
«Так, обставини епідемії створили нові виклики для всієї Церкви, — свідчить владика Степан. — Можна говорити і про позитиви, які уже проявилися завдяки медійності і переходу життя Церкви в он-лайн, і про негативи, які також „заховані“ у цьому он-лайн режимі. З одного боку, завдяки трансляціям богослужінь, Церква стала більш популярною — навіть серед тих, хто до храму ніколи не ходив: люди натрапляли на недільну трансляцію служби з Патріаршого собору — і зацікавилися, їм сподобалося. Статистика свідчить, що багато українців Центральної і Східної України по-новому відкрили для себе УГКЦ саме завдяки цим трансляціям…
Є також багато людей, які просто боялися відкрити для себе двері Церкви, і така медійність допомогла їм зробити це безболісно, без страху. До того ж дуже багато церков сьогодні можна побачити в он-лайн режимі і ззовні, і зсередини, і «побути» на такому богослужінні. Це також певний формат, який прибирає страх. Я зустрічав людей, які через COVID почали «ходити» до церкви саме так — і для них це стало таким новим відкриттям…»
Зустріч із вірними новоутвореної громади Пресвятої Родини у м. Відень (Австрія)
Церква молиться за всіх повсякчас
Серед негативів — карантинні обмеження, які то збільшуються, то зменшуються, але, безумовно, виправдані у зв’язку із перебігом епідемії. Владика Степан каже: ніхто не знає, що буде далі, можливо, доведеться звикати ще до багатьох нових речей, шукати нові й нові формати служіння і душпастирства.
«Важливо пам’ятати усім людям — Церква молиться за них повсякчас. Адже Церква — це не лише будівля, а, в першу чергу, наша спільна молитва до Бога, наше бажання бути з Богом… Хоча, звичайно, це й місце, куди ми приходимо і бачимо — ми не самі… Очевидно, що теперішні обставини диктують свої правила — зокрема, й обмеження відвідин храму. Але тим важливіше, щоб люди молилися, переживали і розуміли молитву. І Церква робитиме все, щоб люди відчували цей молитовний дух, щоб він був у серці кожного вірянина…»
Еміграція: новий духовний осередок у Словаччині
Ще один виклик для Церкви і напрямок, яким займається владика Степан Сус, — міграція українців і пов’язана із цим діяльність і розвиток УГКЦ за межами України. Попри обмеження закордонних поїздок, нещодавно владика Степан відвідав Словаччину і Австрію. Зокрема, пастирський візит до Словаччини був пов’язаний із тим, що УГКЦ матиме там свою громаду. На сьогодні у Словаччині проживає близько 40 тисяч українців: здебільшого, це мігранти нової хвилі, переважно із Західної України, але десь із 5 тисяч — емігранти повоєнного чи й довоєнного періоду, 30-40-х років минулого століття.
Зустріч владики Степана Суса з Послом України в Словацькій Республіці Юрієм Мушкою
«Ці старші люди і їх нащадки є переконаними українцями, спілкуються українською, — каже владика Степан. — І ми, як Церква, стараємося дбати про їх духовну опіку. Так, українці завжди гуртуються навколо Церкви — це такий плацдарм, де відбувається українське життя за кордоном…»
Нова парафія у Братиславі
Владика Степан Сус розповідає: у Братиславі запропонували передати один із храмів для потреб українців-греко-католиків, яких у цьому місті близько 9 тисяч. Це церква св. Розалії, римо-католицький костел XVII століття, який не використовувався і який староста району Ламач, де стоїть цей храм, запропонував передати УГКЦ. Наразі у цій церкві уже ведуться богослужіння — раз на місяць, у першу неділю, є приїжджаючий священик УГКЦ, який надає душпастирську опіку.
Відвідини новоутвореної парафії у м. Братислава (Словаччина)
«Зараз йдеться про те, щоб у Братиславі і у Словаччині було систематичне душпастирство нашої Церкви, — пояснює владика. — Щоб священик жив у Братиславі постійно, богослужіння були щонеділі і у всі свята. Виглядає так, що скоро там буде повноцінне пасторальне життя української громади… Зараз українські греко-католицькі громади Словаччини перебувають у структурі Словацької Греко-Католицької Церкви. Тобто УГКЦ, як Церква, не створює щось нове чи окреме, — ми лише намагаємося окреслити уже існуюче в структурі Словацької Церкви. Владика Петер Руснак, єпископ Братиславський СГКЦ, всіляко спряє тому, щоб українці мали і свого священика, і свою громаду, могли молитися українською мовою…»
Візит до українців в Австрії
Ще одна країна цього пастирського візиту владики Степана Суса — Австрія. В Австрії в УГКЦ багато парафій, вони перебувають у структурі Римо-Католицької Церкви Австрії, яка має вікаріат для католиків Східного обряду. Вікарієм є отець Юрій Коласа, ординарієм для всіх католиків Східного обряду — кардинал Відня Крістоф Шьонборн. Владика Сус мав особисту зустріч з кардиналом і відвідав дві українські громади — у Відні та Зальцбургу.
Візит владики Степана Суса до парафіяльної громади у Зальцбургу (Австрія)
«У Відні нещодавно була створена нова громада УГКЦ, — розповідає владика Степан. — Виглядає так, що потреби у створенні нових громад в Австрії є великими — багато нових мігрантів з України, які, схоже, там і залишаться. Є давня історична парафія — церква св. Варвари, але, оскільки новоприбулих багато, вони відвідують парафію в іншому районі міста. У Зальцбургу також є стара парафія, яка об’єднує українців, зокрема, й етнічних, з Польщі і Словаччини. Приємно, що вони є великими патріотами і своєї культури, і своєї Церкви, пам’ятають Україну і все українське…»
Церква повинна йти за людьми
Владика Степан Сус розповідає і про перспективи і глобальні тенденції, пов’язані із міграційними процесами — зокрема, про створення нових офіційних парафій УГКЦ у світі.
«Скрізь, куди з різних обставин мігрують українці, з’являється такий запит і прохання — створити парафію, — каже він. — Фактично, у всіх країнах Європи, які є популярними серед українських мігрантів, можна створити ще кілька нових парафій. Єдине, що цей процес є тривалим і вимагає серйозного підходу, оскільки люди мігрують і у межах країни, шукаючи кращої роботи чи умов життя. Тому і тут Церква має йти за людьми. На сьогодні формат „збудуємо церкву — і люди будуть ходити“, звичайно працює, храм не пустуватиме, але вже й не зовсім працює… Світ міняється дуже швидко, і обставини вимагають зміни багатьох підходів, інших способів спілкування Церкви і вірних — на додачу до тих, до яких ми звикли…»
Новоутворена громада у м. Відень (Австрія)
Є багато країн, куди мігрують українці, й де офіційних структур УГКЦ немає. Це, зокрема, ОАЕ, Іспанія, Португалія, Чехія, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва, Румунія тощо.
«Ми, як Церква, стараємося мігрувати за людьми, бути разом з ними, — говорить владика Степан Сус. — Формати душпастирства на сьогодні, у зв’язку із зростанням комунікаційних можливостей, є різними. Перше, що вдалося за період мого призначення — поспілкуватися зі священиками країн Пасторально-міграційного відділу і організувати їх он-лайн зустріч із Блаженнішим Святославом. Фізично відвідати кожного із них він не зміг би, але обставини епідемії і засоби сучасної комунікації допомогли нам усіх зібрати разом. Тому і у цих непростих обставинах це позитив — така комунікація і спілкування…»
Повністю стрім програми можна подивитися тут:
За матеріалами Живого телебачення «Воскресіння»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Персони
Владика Степан СусЄпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, титулярний єпископ Зігріса, Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ
