СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Ми простягаємо свою руку першими, ще перед тим, як певна особа простягне руку із проханням про допомогу», — отець Андрій Нагірняк про акцію «Нагодуй голодного»
Під час онлайн-форуму соціального служіння Української Греко-Католицької Церкви «Соціальне служіння людині», який відбувався 3 жовтня 2020 року, у своєму слові до учасників із різних єпархій та екзархатів УГКЦ Отець і Глава Блаженніший Святослав проголосив акцію «Нагодуй убогого», яка проходитиме в усіх парафіях нашої Церкви.
«Папа Франциск встановив День бідного, щоб звернути увагу на потребуючу людину у різних її видах. Цього року День бідного проходитиме 15 листопада. Ми хочемо провести акцію під назвою „Нагодуй убогого“. У кожній парафії ми просимо створити food bank. Просимо всіх принести до храму харчі, які можуть зберігатися. Крупи, макарони, олію, які можна було б зібрати і при потребі нагодувати голодного. Такі збірки робить Католицька Церква по цілому світі. Дуже би хотів, щоб ця акція стала конкретним способом, як ми засвідчимо нашу віру в непростих обставинах пандемії кінця 2020 року», — закликав Отець і Глава УГКЦ.
Це, зважаючи на сучасні обставини пандемії Covid-19 та карантинних обмежень, дуже своєчасна соціальна акція, адже, за словами того ж Блаженнішого Святослава сьогодні чверть населення нашої Української Держави перебуває за межею бідності. Однак, чи лише про матеріальну бідність йдеться у закликах Святішого Отця Папи Франциска та Предстоятеля УГКЦ Блаженнішого Святослава? Яким чином практично втілити заклик «Нагодуй убогого» у пересічній парафіяльній спільноті? І зрештою, чому ми сьогодні відзначаємо День убогого? Про це та ще більше розмовляємо сьогодні із отцем Андрієм Нагірняком, заступником Голови Відділу соціального служіння УГКЦ.
1. Перш за все, що це за такий День убогого? Яка мета встановлення такого особливого дня і чому християнин повинен його відзначати?
День убогого був встановлений Папою Франциском як певний підсумок Ювілейного Року Божого милосердя і як певний видимий знак того милосердя, яке повинне бути спрямоване на кожного, а особливо на того, хто перебуває у крайній потребі. Справді можемо досвідчити, що кожен із нас у чомусь є убогий і кожен із нас в чомусь є багатий. Проте, частина людей є більш убогою і потерпає від матеріальної нестачі. Водночас ми розуміємо, що йдеться також про щось більше — не лише про безпосереднє задоволення таких нагальних потреб як їжа, пиття, одяг, але й про певний захист прав, тобто потребу зміни тієї системи, в якій людина живе, і в якій ця система не допомагає людині піднятися із цієї убогості. Тут також йдеться про убогість, яка існує у плані певної самотності, в якій перебуває людина, певної відокремленості від інших, маргіналізованості. І цю маргіналізованість ми також покликані долати. Цей День є, власне, присвячений тому, щоби ми звернули увагу на те, що ми можемо зробити, щоби долати убогість і маргіналізованість наших братів і сестер.
2. Звернемося тепер безпосередньо до соціальної акції «Нагодуй убогого». Які соціальні виклики спричинили проголошення такої акції і як вона розвивалася на своїх початках?
Коли говорити про акцію «Нагодуй убогого», то вона зародилася у відповідь з одного боку на заклик Святішого Отця звернути увагу на потребуючих та бідних людей, захистити їх, підтримати їх, допомогти їм. Цю ідею і питання проблематики бідності відтак було обговорено під час онлайн-сесій Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви упродовж місяців червня-вересня. Владики роздумували над тим, у чому полягає ця бідність і як ми як Церква можемо і маємо відповісти на виклики, пов’язані із нею. Для того, щоби це не залишилося лише роздумами і словами, владики Синоду прийняли рішення здійснити якийсь конкретний і видимий жест, який був би направлений на подолання бідності з одного боку, а з іншого — був би простягнутою рукою взаємності до особи, яка перебуває у більшій матеріальній скруті чи потребі. З огляду також на ті обставини, у яких це все діється — у контексті пандемії, яка спричинює ще більше зубожіння населення, закриття певних підприємств, позбавлення праці, ситуацію поглибленої економічної кризи, — очевидно, що питання харчування виходить на перший план. Саме тому владики Синоду погодилися, що таким жестом, жестом відповіді на проблематику бідності була б акція «Нагодуй убогого». Відтак цю акцію Блаженніший Святослав проголосив 3 жовтня під час загальноцерковного Форуму соціального служіння УГКЦ, який мав назву «Соціальне служіння людині». Упродовж цього періоду, що тривав від 3 жовтня до 15 листопада — Дня бідного — в різних єпархіях нашої Церкви роздумували та здійснювали певне планування діяльності до цього дня. У кожній єпархії був опрацьований свій конкретний план заходів, які були відтак реалізовані у сам День убогого, 15 листопада.
3. Як ми розуміємо, проголошення певної соціальної акції — це лише перший крок. Розкажіть, будь ласка, якими повинні бути подальші кроки зі сторони душпастирів та парафіян, мирянських організацій та рухів у пересічній парафіяльній спільноті, яка прагне відгукнутися на цей заклик та втілити його?
Головною ідеєю акції «Нагодуй убогого» було створення банків харчів — food banks. У Філадельфійській архиєпархії цей банк харчів назвали «Комора Доброго самарянина». Насправді, ідея таких куточків Доброго самарянина була висловлена Блаженнішим Святославом ще п’ять років тому. Тоді він проголосив певний заклик і заохоту щодо того, щоб у кожному нашому храмі існував такий куточок Милосердного самарянина, де би люди могли приносити харчі, одяг чи інші речі, які є в доброму стані і якими можна поділитися із тими, хто є у потребі. Відтак потребуючі могли би прийти і отримати їх. Цього ж разу Блаженніший Святослав разом із владиками Синоду звернув увагу конкретно на те, щоби в кожній нашій релігійній громаді та парафії існував такий банк харчів, така «Комора Доброго самарянина», де би люди могли приносити продукти тривалого зберігання. Тут йдеться про крупи, макарони, цукор, олію, консерви, — все те, що може зберігатися тривало і без зіпсуття. Таким чином, з одного боку вірні можуть приносити продукти, а з іншого боку сама громада повинна так зорганізуватися, щоби дослідити потреби людей. Можливо, що у самій громаді, у когось серед сусідів, є потребуючі, тобто люди, які потребують цих харчів: чи це старша жінка, чи чоловік, прикутий до ліжка чи візка, чи це сім’я, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Необов’язково самі вони повинні прийти і попросити. Ідея полягає у тому, щоби не лише вони приходили і просили про цю допомогу, але щоби ми їх відшукали, щоби вийшли їм назустріч, щоби ми, можливо, запросили їх чи прийшли до них із цією допомогою.
4. Одразу із оголошенням початку акції «Нагодуй убогого», усюди підкреслюється її безстроковий характер. Тобто, стверджується про те, що вона не повинна обмежуватися лише одним Днем убогого. Поділіться кількома побажаннями та рекомендаціями задля подальшого розвитку соціального служіння Української Греко-Католицької Церкви на наших парафіях.
Ще одним аспектом цієї акції є її безстроковість. Що це означає? Це означає, що цей куточок Доброго самарянина, ця комора, цей food bank, мають існувати постійно при тій чи іншій нашій парафії. Саме туди кожного разу наші парафіяни можуть приносити продукти, які є тривалого зберігання, а відтак ті, хто потребує, могли би їх отримати. Насправді, це вимагає від парафії певної організованості, як це до прикладу зроблено у Філадельфійській архиєпархії. Їхня «Комора Доброго самарянина» має певні дні і години праці, коли вона є відкритою і можна принести ці продукти, а також звернутися, щоби їх отримати. Так само при Патріаршому Соборі харитативна ініціатива «SoborHelp», яка є створена з ініціативи парафіяльної євангелізаційної спільноти «Виноградник» і розпочала свою діяльність ще на початку пандемії, і сьогодні допомагає потребуючим, зокрема старшим і хворим особам, закупити продукти чи то за їхні кошти, а чи за кошти жертводавців. Саме ця ініціатива взяла на себе таку координаційну функцію, яка полягає у тому, щоби волонтери і ті, хто бажає долучитися до такої акції чергували двічі на тиждень (у четвер та в неділю), могли приймати продукти і роздавати їх потребуючим. Ідея полягає у тому, щоби цей food bank працював постійно. Адже до храму постійно приходять люди, які доволі часто просять кошти. Натомість, краще таким людям допомогти продуктами, якщо людина є справді голодною, адже при поданні коштів ми не завжди можемо бути впевненими, як вони будуть використані.
5. Чи можемо ми уже говорити про певні початкові результати цієї благодійної ініціативи? Що повинно відбутися, щоб можна було сказати, що соціальна акція «Нагодуй убогого» досягнула своїх цілей та була ефективною?
Сьогодні ми насправді бачимо, що ця акція знайшла свій відгук у серцях наших вірних і дуже активно багато громад до неї долучилося. Приємно також відзначити, що навіть невеликі громади, — до прикладу громада із міста Золотоноша Київської архиєпархії чи громада містечка Чорноморськ в Одеському екзархаті чи якихось інших містечок і сіл на Галичині, — вони надзвичайно активно включилися, щоби у цій акції взяти участь. Це необов’язково має бути щось надзвичайно велике: велика кількість продуктів, що будуть зібрані і передані комусь із потребуючих. Дуже часто йдеться про буквально декілька кілограмів крупи чи макаронів, чи кілька пляшок олії. Однак, усе це стає знаком того, що кожен із нас як християнин і ми разом як церковна спільнота відгукуємося на потребу убогого, що ми простягаємо свою руку першими, ще перед тим, як ця особа простягне руку із проханням про допомогу. Це є нашим завданням як церковної спільноти.
Успішність цієї акції «Нагодуй убогого» вимірюється доволі просто: чи при нашій громаді і парафії, — бажано, щоби при кожній нашій громаді, — існує цей банк продуктів, куди люди можуть постійно і систематично жертвувати продукти харчування і чи ці продукти відтак передаються потребуючим. Насправді, цей спосіб допомоги та соціального служіння є доволі розвинутим у різних країнах. Зокрема, я особисто бачив як це працює при парафіях у Відні (Австрія). Це може бути невелика парафія, у якій існує парафіяльний «Карітас», який якраз і дбає про те, щоби постійно були присутні продукти та харчі. Ці продукти жертвують або самі парафіяни, або ж раз на місяць волонтери тієї чи іншої парафії йдуть у супермаркет і там збирають ці пожертви. Тобто ці пожертви є частиною того, що люди купують у супермаркеті і складають як дарунок на потреби убогих через парафіяльний «Карітас». Ми бачили багато таких соціальних ініціатив, коли розпочалася війна: збирали продуктові набори для наших воїнів на схід України, — і я думаю, що ці потреби і далі частково залишилися. Саме така форма допомоги є можливою і надалі. Наші вірні та волонтери можуть навіть мати такі домовленості з більшими магазинами і супермаркетами, куди вони могли би приходити для того, щоби збирати саме такі продуктові пожертви для потребуючих та убогих.
Ще один доволі цікавий варіант допомоги і участі у цій акції «Нагодуй убогого» був запропонований у Коломийській єпархії. Там єпархіальний «Карітас» випустив паперові екологічні торбинки із відповідним написом на кожній, який власне наголошував на тому, що це благодійна ініціатива нашої Церкви. Відтак ці торбинки розповсюджувалися серед вірних із пропозицією, щоби кожен міг наповнити цей мішечок продуктами і передати або у храм, або безпосередньо комусь із потребуючих. Такий кругообіг мішечків відбувався у Коломийській єпархії також таким чином, що у більших містах відбувався збір продуктів і передавався на сільські парафії, або у певних селах самі парафіяни робили збір продуктів і передавали для потребуючих у своїй парафії.
Отче Андрію, дякуємо Вам за відповіді та виділений час!
Розмовляв Іван ВихорПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
