«Молитва — це розмова». Відеоблог № 8 владики Венедикта Алексійчука

12 березня 2019

Єпарх Чиказької єпархії святого Миколая Чудотворця владика Венедикт Алексійчук продовжує свої відеоблоги у «Школі молитви» із роз’ясненням давньої та усім знаної дефініції молитви як розмови із Богом, даючи водночас поради щодо розвитку наших комунікативних здібностей.

«Молитва — це розмова». Відеоблог № 8 владики Венедикта Алексійчука

Молитва — це не монолог

«Коли нас запитати про те, чим є молитва, то кожен із відповість щось інше. Адже у кожного із нас має різні досвіди молитви. Остаточно, молитва — це зустріч, зустріч із Богом. У наших людських зустрічах із іншими людьми найголовнішим є розмова із людьми. Таким чином, молитва — це розмова з Богом. Відтак, коли ми говоримо про молитву, то обов’язково повинні запитати себе: чи дійсно я розмовляю із Богом? Чи дійсно наша молитва є часом розмови із Господом? А чим є розмова? Розмова — це не монолог. Іноді наша молитва може виглядати таким чином, що я завчив якусь молитву чи прочитав, „відтарабанив“, однак, це все не є молитвою. Це може бути мантрою, традицією чи звичаєм, але це не є розмова з Богом. Що є у розмові найважливішим? Це два елементи: одним є наше говоріння, а іншим — слухання.

Ми не вміємо слухати

Найперше хотів би сказати про слухання. Ми не вміємо слухати. Погляньте на свої розмови з іншими людьми. Ми не можемо дочекатися, доки хтось закінчить говорити, адже нас уже трясе і ми вже хочемо сказати. Чому ми перебиваємо? Ми не готові вислухати іншу людину. Загалом, дивлячись на наші розмови із іншими, це більше виглядає як монолог, — ми хочемо виговоритися, ми прагнемо щось сказати і, водночас, ми не готові почути, що інша людина мені говорить. Саме тому, надзвичайно важливо спробувати поспостерігати за собою, зокрема, як ми розмовляємо із іншими. І ми зауважимо, що дійсно це не є розмовою, а просто ми хочемо сказати щось, виговоритися, когось переконати. Ми не чуємо інших!

Увага у тиші

В часі богослужінь ми часто повторюємо слова: «Будьмо уважні». Таким чином, потрібно бути дуже уважними до того, як ми розмовляємо з іншими, почути те, що вони хочуть нам сказати, почути, що вони нам промовляють. Тому, коли ми говоримо про молитву, це те ж розмова — розмова з Богом. У молитві надзвичайно важливо слухати, що Бог хоче нам сказати. Не тільки щось йому говорити, але й послухати. Насамперед, коли ми приступаємо до молитви, важливо просто сісти у тиші перед Богом, усвідомити собі ким є Господь, а саме Всемогутній Творець всього видимого і невидимого, Той, який дав мені буття і притримує при цьому бутті, Той, який терпить мене дотепер і любить повсякчас. І інші різні думки можуть у нас з’явитися. Однак, важливо посидіти в тиші й послухати Господа.

Окрім того, коли ми молимося і промовляємо ті чи інші слова з Молитвослова чи молитовника, — Вечірня, Утреня, — важливо слухати, адже Бог завжди хоче нам щось сказати. Бог з великою любов’ю до кожного із нас хоче нам щось сказати і має що сказати. Лиш би ми були готові почути. Він завжди готовий мені щось сказати, Він завжди хоче мені щось сказати. Тому у молитві, у цій розмові є дуже важливим слухати Господа, почути Його. Пригадуємо у Старому Завіті ці найважливіші слова «Слухай, Ізраїлю». Отож, в розмовах із людьми, а тим паче у розмові з Богом дуже важливо слухати.

Бог хоче почути, що я хочу Йому сказати

Але розмова — це також нагода щось сказати. Адже знаємо, що існують такі люди, які у розмовах нічого не говорять. Тоді, нам якось незручно, ми прагнемо їх якось розворушити, щоб вони щось сказали. Думаю, Бог також хоче, щоб ми у молитві Йому щось сказали. Звичайно, є важливим читати ті чи інші молитви, адже це є досвід Бога, який пережили ті чи інші особи. Відтак цей досвід вони закарбували, записали в тих чи інших молитвах. Тому, коли ми читаємо такі молитви, ми можемо повертатися до їхнього досвіду Бога і особисто здобувати цей досвід. Також є дуже важливо й самому Богові щось сказати. Ми завжди можемо Йому щось сказати. Подібно, як ми вчимо іншу мову: спочатку говоримо певні слова, потім їх зв’язуємо і творимо фрази, відтак ці фрази стають м’якими, так само ми маємо сказати щось Богові. Інколи це може бути лише одне слово, інколи можна сказати «Боже, мене це болить». Можемо Йому сказати про те, що мене хтось нервує. А можемо сказати словами Ісуса Христа: «Отче, забери від мене цю чашу». Тут є важливо залишатися автентичним перед Богом, не грати якусь роль, адже ми граємо дуже багато ролей. Тому Бог хоче почути, що я Йому хочу сказати, що хочу Йому промовити, що для мене є важливим, — чи це благословення на сьогоднішній день, чи просити Бога про Його перебування під час певних зустрічей, які будуть сьогодні, чи просити у Бога світла для тієї чи іншої життєвої ситуації. Це я не маю розв’язки чи перебуваю у кризі, а у Бога є розв’язки і рішення на все. Таким чином, ми маємо що сказати Богові, повинні порозмовляти із Ним.

Отож, молитва — це розмова з Богом, у якій Бог щось говорить мені і я щось говорю Господеві».