«Мені вдалося зробити «бізнес» для допомоги бездомним», — владика Венедикт Алексійчук

9 листопада 2021

374 тисячі гривень за один вечір. Саме стільки зібрав владика Венедикт Алексійчук, єпископ Чиказької єпархії Святого Миколая Чудотворця, для бездомних на благодійній вечері 10 жовтня. Tvoemisto.tv поцікавилося, хто та як зараз опікується бездомними у Львові, як можна долучитися до благодійності, чому варто допомагати іншим та як це може змінити місто.

«Мені вдалося зробити «бізнес» для допомоги бездомним», — владика Венедикт Алексійчук

У посланні на цьогорічний Всесвітній день бідних, який звершуватиметься вже 14 листопада, Папа Франциск закликає християн та уряди всього світу до нагальних дій, оскільки кількість бідних, також і через пандемію, зросла безмірно. Необхідно змінити стилі життя, бо джерелом бідності є егоїзм.

Про львівські ініціативи, спрямовані на підтримку потребуючих, реалізацію благодійних проєктів та способи долучитися до них пропонуємо дізнатися із матеріалу медіа-хабу «Твоє місто»:

Про благодійний вечір

Цьогоріч на Всесвітній день бездомності 10 жовтня на благодійному бенкеті для бездомних єпископ УГКЦ, правлячий Архиєрей Єпархії Святого Миколая у Чикаго владика Венедикт зібрав 374 тисячі гривень. Цю подію з ініціативи владики організували «Фундація Духовного Відродження», Спільнота Святого Егідія та Cпільнота взаємодопомоги «Емаус-Оселя». Бенкет проходив у Львівській копальні кави. Владика Венедикт Алексійчук називає подію величезним успіхом.

«Це величезний успіх — минулого року ми зібрали 290 тисяч гривень. Кошти давали не лише олігархи — одна завучка школи позбирала гроші зі своїх учителів, знайомих і друзів. Сума дійсно велика, проте не менш важливою є синергія людей, які хочуть допомогти і з тими, які потребують допомоги. Крім того я також хочу подякувати холдингу емоцій „! FEST“, який покрив нам вартість обіду на 80 людей — це теж певна жертва. Коли людям показуєш як творити добро — вони самі починають робити його», — каже владика Венедикт.

Ідея об’єднати благодійні ініціативи виникла минулого року, коли владика святкував десятиліття хіротонії.

«Я отримав освіту у LvBS і люблю з усього робити бізнес. У мене вийшло зробити бізнес, щоби допомогти бездомним. Я не знав, що робити з подарунками, і подумав, що було б добре, якщо б ці гостинці принесли тим, кому вони більше потрібні. І я тоді зініціював збірку на потребу бездомних людей», — розповідає про благодійний вечір владика Венедикт.

За словами владики — він любить все об’єднувати. Щоби допомогти бідним, він об’єднав три спільноти — «Фундацію Духовного Відродження», Спільноту Святого Егідія та Cпільноту взаємодопомоги «Емаус-Оселя». Інвестиції у бідних він називає гарною думкою, бо Ісус Христос сам був бездомним.

«Я люблю все єднати, бо я певен, що Україна терпить через роз’єднання і протистояння. Для мене було важливо, щоби ініціативи різних спільнот з’єдналися разом, щоби поділилися досвідом. Ще митрополит Андрей Шептицький казав, жертва бідному залишиться у вічності. Тому я казав всім жертводавцям, що інвестиції у потребуючих — дуже добрі, бо в їх особі приходить сам Господь. Сам Господь був бездомним, коли тікав до Єгипту», — каже владика Венедикт.

Як можна долучитися

Допомагати бездомним може кожен — стверджує Наталя Саноцька, координаторка Cпільноти взаємодопомоги «Емаус-Оселя». Спільнота почала діяти у Львові з 2003 року і, за її словами, «Оселя» існує завдячуючи не олігархам, а середньому класу.

«У 2003 році, коли ми постали, то звернулися до львів’ян із проханням віддати те, що їм непотрібне. Ми збираємо речі у контейнери, сортуємо їх та роздаємо безпритульним. На виручені кошти у нас проживають 30 колишніх бездомних. „Оселя“ виживає, завдячуючи середньому класу. В Україні існує стереотип — допомагають багаті люди, але досвід „Оселі“ показує, що допомагати може кожен», — каже Наталя Саноцька.

За її словами, в Україні була традиція меценатства — її тітці навчання у художній школі оплачував митрополит Андрей Шептицький.

«В Україні колись була колись традиція меценатства. Моїй тітці Андрей Шептицький давав стипендію для навчання у школі Новаківського (мистецька школа Олекси Новаківського — навчальний заклад, створений 1923 року у Львові за ініціативою Митрополита Андрея Шептицького — прим. ред.). Вона мала хист до малювання, але була з Карпат і не мала жодних шансів до академічної освіти. Прості селяни давали кошти для обдарованих дітей у „Рідній Школі“ (Освітньо-виховне товариство, засноване 1881 року у Львові як „Руське Товариство Педагогічне“. 1912 року перейменоване на „Українське Педагогічне Товариство“, у 1926 році — на „Рідна Школа“ — прим. ред.)», — говорить Саноцька.

Допомога бідним починається зі знайомства та питання «як вас звати?» — каже Лариса Шидловська, координаторка Спільноти Святого Егідія у Львові.

«У Львові наша спільнота існує з 2001 року. Допомогти можна із простого знайомства. Все починається з питання „як вас звати?“, розмови і дружби. Вирішення кожної проблеми є дуже індивідуальним. Часто це — купити чоботи, куртку, ліки, завести когось до лікаря. Насправді бездомними є лише частина з тих людей, кому ми роздаємо їжу. Дуже багато має житло. Подекуди вони у дуже поганому стані і у них немає засобів до існування, — говорить Шедловська. — Ми просто запрошуємо допомагати разом із нами. Кожна людина може щось зробити власними руками: запакувати їжу, роздати бідним, познайомитися із ними особисто. Також ми просимо теплий одяг і взуття, продукти та кошти. Буває, що людям потрібен найпростіший продуктовий пакет: каша, макарони, олія».

Інформація — подекуди важливіша і цінніша допомога, аніж гроші. Так говорить Олена Карнаух із «Фундації Духовного Відродження». За її словами, потрібно більше розказувати про благодійні спільноти, бо вони самі не завжди досягають до бездомних, а швидка допомога може не надавати безхатькам допомогу.

«Можна допомагати коштами, можна просто інформацією, куди варто звертатися, якщо на вулиці, чи у під’їзді є бездомна людина. Швидка не завжди хоче їх брати і тому варто більше розповідати про благодійні спільноти. Подекуди долучитися — це проявити увагу, не проявити агресії, відрази, а перепитатися, скерувати кудись. Це часом потребує більшого зусилля, ніж дати ресурс. Інколи цінніше приділити час і увагу, ніж просто долучитися ресурсом», — говорить Олена Карнаух.

Чому варто допомагати іншим і як це може змінити Львів

Не варто боятися того, як безхатьки використовують милостиню, каже владика Венедикт. За його словами, Бог не боїться давати життя і не переживає про те, як воно буде прожите.

«У християнському розумінні, коли щось тримаєш у руці, то вже нічого не можеш взяти, бо долоня стиснута. А якщо ж віддаєш — Бог знову може дати щось у вільну руку. Один бізнесмен казав, що я хочу давати Богу десятину, бо я хочу мати доброго спільника, — каже єпископ. — Інше питання — часто можуть скептично ставитися до того, як будуть використовувати гроші. Проте Бог дає нам все: життя, волю, гроші, а як ми то вживаємо — як хочемо. Бог не боїться давати. Тому не треба боятися давати і допомагати. Раз бездомні на одному з обідів мені казали, що серед них уже сформувалася традиція їхати на Різдво до Львова. Тут є набагато більше можливостей перезимувати».

Допомога іншим розширює горизонт світогляду і допомагає самореалізуватися, вважає Наталя Саноцька.

«Допомагаючи іншим, передусім допомагаємо собі розширити горизонт світогляду. Зустрічаючи іншого — розуміємо власну сутність та світ. Відповідно — можемо краще себе реалізувати у ньому», — говорить координаторка Cпільноти взаємодопомоги «Емаус-Оселя».

Ніхто не бідний настільки, щоби не мати змоги допомогти іншому, повторює слова Папи Івана XXIII Лариса Шидловська.

«Одне із гасел нашої спільноти — це слова Папи Івана XXIII. Він говорив, що ніхто не є настільки бідним, щоби не допомогти іншому. Кожен може допомогти. Це стосуються всіх: і працюючих, і студентів. Місто стане кращим, коли містяни будуть дивитися на бездомних, як на людей. Цим можна змінити суспільство на краще», — стверджує координаторка Спільноти Святого Егідія.

Координаторка «Фундації Духовного Відродження» згадує, що кожне нове знайомство із бездомними було для неї емоційним і для неї допомога іншим — це передусім шлях, щоби бути щасливою.

«Я потрапила в середовище бездомних дуже рано, завдяки Олесі Саноцькій — засновниці спільноти „Оселя“. Ми були першими волонтерами на благодійних вечерях. Говорячи практично із кожним бездомним, я не могла стримати сльози — для мене це було дуже емоційно. Проте, дякуючи саме знайомству із бездомними, я не знаю, що таке депресія. Безхатьками стають, коли втрачають ціль. Кожна історія допомогти провадить мене до росту та щастя», — каже Олена Карнаух.

Фото: Анна Чистякова
За матеріалами Романа Тищенка (Ламанського) для медіа-хабу «Tvoemisto.tv»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ