Комунікат Зустрічі східних католицьких єпископів Європи 2026 року

Зустріч східних католицьких єпископів Європи

Маріяпоч, 15–19 вересня 2026 року

Марійський санктуарій у Маріяпочі, що в Угорщині, з 15 до 19 вересня 2026 року приймав Зустріч східних католицьких єпископів Європи. Починаючи з 1997 року, коли така зустріч відбулася в Ніредьгазі, ці щорічні зібрання, за винятком небагатьох перерв, проходили в осідках різних східних католицьких Церков Європи під егідою та патронатом Ради єпископських конференцій Європи. Вони були і залишаються еклезіологічним простором діалогу, взаємного слухання, поглиблення та молитви, покликаним допомагати східним католицьким Церквам Старого континенту в їхньому церковному шляху — як у часи поступу й розквіту, так і в найскладніші періоди їхнього життя. Через ці зустрічі східні католицькі Церкви прагнуть постійно засвідчувати свій голос і свою присутність у сопричасті Католицької Церкви — сопричасті, що бере початок у взаємній єдності між нами та у фізичній і діяльній присутності на наших зібраннях, які стають справді колегіальними й синодальними. У своєму привітанні президент CCEE, архієпископ Ґінтарас Ґрушас, підкреслив, що ця зустріч є також великим даром і важливим знаком для всієї Європи.

Темою, обраною для цієї зустрічі, стала ідентичність східних католицьких Церков у діаспорі та їхнє свідчення на Заході. Це питання, особливо в нинішній момент життя багатьох східних католицьких Церков, позначений діаспорою та численними міграційними процесами, потребує поглибленого осмислення того, як жити власною богословською, еклезіологічною, літургійною та канонічною реальністю в умовах, що виходять за межі традиційних географічних, етнічних і навіть мовних кордонів. Близько тридцяти єпископів і церковних представників пережили ці дні як час благодаті, виклику та нового імпульсу для життя своїх Церков походження — від України до Лондона, від Центральної Європи до центральної та південної Італії, аж до Ефіопії, не забуваючи також про присутність у Європі Церков сирійської традиції, що походять із Близького Сходу та Індії.

Присутність високопреосвященного кардинала Клаудіо Ґуджеротті, префекта Дикастерії у справах Східних Церков, підтвердила зацікавлення Святого Престолу життям Церков східних традицій, які перебувають у повному сопричасті з Апостольським Престолом. У своєму вступному слові кардинал-префект наголосив на богословській і містагогічній силі літургій християнського Сходу в Західному світі, який є не лише секуляризованим, а й збідненим у символічному, поетичному та прекрасному вимірі літургійних святкувань. Літургія постає як засіб євангелізації, бо сьогодні, як і завжди, промовляє образами, а не лише поняттями, і саме тому знаходить відгук у сучасної людини, часто збідненої на образність і на ту емоційність, що народжується з глибини людського серця.

Три доповіді спрямовували роздуми пастирів східних європейських Церков, висвітлюючи як їхні багатства, так і труднощі та виклики, з якими вони мають справу в сучасному церковному, етнічному й культурному контексті.

Отець професор Стефано Паренті у своєму змістовному й виразному виступі, чіткому як за методом, так і за змістом, представив тему: Східна ідентичність у діаспорі з літургійного погляду. Професор Паренті підкреслив необхідність сприяти створенню для східних католицьких Церков гідних, гостинних і братерських літургійних та церковних просторів, які забезпечували б їм належну автономію. Упродовж останніх тридцяти років, від 1997 року до сьогодні, явище діаспори особливо торкнулося східних католицьких Церков Близького Сходу, вірні яких емігрували до Європи та Америки. Доповідач також висвітлив небезпеки діаспорної реальності, які перешкоджають не лише розвитку, а й самому життю власної східної традиції. Церкви мають бути вірними й переконливими свідками християнського Сходу.

Проф. Георгіос Влантіс, член Православної Церкви в Греції, виступив на тему: Східні Церкви на Заході. Ідентичність і свідчення. Він зосередився на ідентичності православних Церков на Заході, особливо на теренах Німеччини та Центральної Європи, а також поглибив розгляд нових викликів і можливостей діалогу між православними та східними католиками — діалогу, який інколи є складним і в межах самого сопричастя між Православними Церквами.

Владика Гліб Лончина, єпископ Української католицької Церкви, виголосив онлайн-доповідь на тему: Цінності та виклики східного церковного життя в діаспорі. У своїй презентації український єпископ окреслив різні літургійні, еклезіологічні, мовні й етнічні аспекти, які позначають життя східних Церков у діаспорі: фундаментальне значення архітектурного устрою візантійських храмів, а також богословську й еклезіологічну глибину літургійних текстів, якими моляться вірні.

Роздуми єпископів продовжилися в різних робочих групах і стали важливим моментом братерського та церковного обміну, у якому діаспора була осмислена як лабораторія ідентичності східних католицьких Церков. Було також наголошено на потребі ширше знайомити вірних із документами Другого Ватиканського Собору та Дикастерії щодо східних католицьких Церков, а також поглиблювати екуменічний діалог.

Кардинал-префект Дикастерії у справах Східних Церков виголосив заключну доповідь, у якій окреслив найважливіші аспекти, що постали протягом трьох днів зустрічей у марійському санктуарії Маріяповча.

Це були дні молитви, братерства між пастирями й отцями наших східних католицьких Церков, дні спільного переживання досвіду віри в надії на все те, що Господь покличе нас прожити. Ми були підтримані спокійним і смиренним поглядом Божої Матері, яка зі своєї ікони в Маріяповчі продовжує заступатися за наші Церкви, за наших священників і за наших вірних, упевнені, що саме Вона не перестає проливати свої сльози заступництва за всіх нас. У різних виступах цих днів — від промови кардинала Ґуджеротті першого дня до слів окремих єпископів — неодноразово наголошувалося на драмі війни в Україні та у Святій Землі, з надією, що людські серця не звикнуть до руйнування й страждання, та закликатимуть до припинення воєн.

Зустріч завершилася спільним зобов’язанням усіх учасників жити й допомагати іншим жити літургійним, церковним і пасторальним виміром східних католицьких Церков — як у землях їхнього походження, так і в діаспорі, яка ніколи не повинна бути синонімом розпорошення, а радше знаком братерського й церковного сопричастя.

З огляду на зустріч 2027 року було обрано єпархію Хорватії, а її темою стане формація до священства та монашого життя.