«Карітас Київ»: «Подяк від людей дуже багато і ми плачемо з ними щодня»
Психологія війни каже, що кожен має робити те, що вміє робити і що може робити. А деякі роблять навіть більше, ніж можуть. Працівники Благодійної організації «Карітас Київ» та волонтери працюють просто на виснаження.
Пані Ірина Бойко зустрічає мене перед їхнім офісом-складом, зараз важко підібрати правильне слово. Вона щойно повернулася з виїзду роздачі гуманітарної допомоги. Про це — у матеріалі Оксани Климончук для Департаменту інформації УГКЦ.
Ірина Бойко сама юрист осередку «Карітас Київ», але зараз вона перебрала на себе всю організаційну і практичну роботу.
Усередині команда працює, не піднімаючи голови і не відриваючи рук від важких ящиків.
— Бачу, у вас в основному жінки, — кажу.
— Так, у нас жінки рулять, — сміючись, відповідає пані Ірина.
Але є чоловіки.
— Ось це — Юрій, він і водій, і вантажник, і охоронець.
Але ядро «Карітас Київ» — це все-таки жінки: Наталія, Юля, Ірина.
Мені навіть не доводиться задавати питань. Пані Ірина пункт за пунктом перелічує, чим вони займаються практично цілодобово:
— Тут приймаємо товар, розфасовуємо, пакуємо і передаємо людям найнайнайнеобхідніше, — показує на численні товари у кімнатах і коридорах.
— Подивіться на ці коробки. Це все жіночі руки.
— Люди найбільше потребують продуктів харчування.
— Ось це тільки макарони. Але цього вистачить максимум на двісті наборів.
— Вся допомога надходить від благодійників, в основному від наших із Західної України.
— Ось благодійник передав нам молочну продукцію, яка буде відвантажена сьогодні до дитячого будинку.
— А це привезли з Коломиї вже спаковані продуктові набори. Ми дякуємо за їхню допомогу, бо це найнеобхідніші речі. Це крупи, олія, консерви.
— А це ми передаємо лежачим людям. Ми дуже потребуємо підгузок як для дорослих лежачих, так і для дітей.
— Сьогодні ми дуже багато віддали підгузок лежачим людям. Тут була ціла гора.
— Дитячого харчування не вистачає.
— Категорія тим, кому допомагаємо, — безробітні, багатодітні.
— Ми все передаємо за списками.
Пані Ірина демонструє відео багатодітної жінки з села Держанівка. Вона має шестеро дітей від 2 до 14 років і потребує особливо підгузок.
З працівників «Карітас Київ» пані Ірина залишилася і ще двоє дівчат. Решту всі — волонтери.
— Надходить багато допомоги від наших донорів і з-за кордону — Німеччина, Італія, Іспанія…
— Хоча вся допомога надходить до Києва, але вона розподіляється за пріоритетами. Тобто тим, кому це найбільш необхідно.
— Буквально сьогодні зателефонували з Дарницького району Києва, де в одному підвалі пересиджує триста людей. І вони потребують харчів, засобів гігієни. З них 80 відсотків — це діти. Це бомбосховище школи, де приймаються тільки діти школи з батьками.
— «Карітас Київ» охоплює п’ять областей — Чернігівську, Черкаську, Вінницьку, Київську і Житомирську області.
— Ми кожного вечора сходимося всі разом і формуємо запити від людей на наступний день.
— Часом приходять дуже складні запити і дороговартісні такі як ліки. Особливо ліки для онкохворих чи специфічні ліки…
— Похолодало і люди почали масово хворіти. У нас є банк одягу і передаємо тим, кому це потрібно, а також продукти швидкого приготування для людей, які не мають змоги приготувати щось через відсутність можливостей.
— По півтисячі продуктових наборів роздаємо тільки по окрузі.
— Дві вантажівки відвантажили на Фастів, бо там біда — нема що їсти.
— Для лікарень ми закупили миючі та дезінфікуючі засоби.
— Особливо уваги потребують лежачі самотні люди, до яких ніхто не доходить і ніхто, крім нас, не прийде. Сьогодні нам вдалося об’їхати лише 26 таких людей.
— Під саме приміщення Карітасу люди з шостої ранку вишиковуються в чергу, щоб щось отримати. Ми їх просимо приходити на 10 годину, а вони вже з самого ранку, щоб вистачило. І ми теж мусимо працювати з шостої ранку, щоб не було скупчення людей.
— На жаль, не всім ми можемо допомогти, хоча щодня отримуємо тонни допомоги.
— П’ятнадцятий день війни. Я помітила, що люди звикають до війни. Менше стали ховатися. Більше виходять з дому.
— У нас є сховище. Коли сирена, то люди, особливо з дітками, біжать ховатися до нас.
— Не можемо достукатися до Чернігова. Туди взагалі не можливо дістатися.
— Ми всіма силами передаємо допомогу в бік Ірпеня. Хоча там уже майже не лишилося людей.
— Потяги з допомогою приходять і серед ночі. І наші волонтери їх розвантажують.
— Дякуємо благодійникам, які на своїх вантажівках і машинах самі доставляють цей товар.
— Дякуємо волонтерам, які приходять готувати гарячі обіди для бездомних.
— У Києві проблема з водою. Магазини попіднімали ціни, а з крана не поп’єш.
— Одна пекарня передала нам свіжоспеченого хліба. І ми з приємністю роздали його людям.
— Допомоги потрібно дуже багато. А ще буде більше треба, коли всі почнуть повертатися сюди, додому.
— Подяк від людей дуже багато.
— Ми плачемо з людьми щодня.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ