СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиКардинал Канталамесса: Ісус — особа, а не персонаж
У присутності Папи Франциска проповідник Папського Дому виголосив четверту проповідь в рамках духовного приготування до Великодня, присвятивши її необхідності відкривати та проповідувати Христа як живу особу, зміцнюючи особисті стосунки з Ним.
«Воскреснувши, Ісус не повернувся до попереднього життя, як Лазар, але до кращого життя, вільного від будь-якої тривоги. Надіємося, що так буде і з нами. Що із гробу, зачиненими в якому нас протягом року тримала пандемія, світ вийде кращим, а не таким, як до цього, про що нам постійно повторює Святіший Отець», — цими сподіваннями кардинал Раньєро Канталамесса, Проповідник Папського Дому, підсумував свою четверту великопосну проповідь для Папи Франциска та Римської Курії, яку він у п’ятницю, 26 березня 2021 року, виголосив у залі Павла VI у Ватикані.
Христос — живий
У заключних роздумах, присвячених особі Христа в світлі догматичного вчення про Нього, проповідник наголосив на тому, що Ісус з Назарету — живий. «Він не є спогадом з минулого, не є лише персонажем, але — особою. Звісно, живе „згідно з Духом“, але це сильніший спосіб життя, ніж „згідно з тілом“, бо дає Йому змогу жити всередині нас, а не поза нами чи поруч», — сказав він.
Після роздумувань попередніми разами про те, що Ісус є істинним Богом і справжньою людиною, цього разу проповідник Папського Дому зупинився на догматичному визначенні про те, що Ісус є однією особою. Водночас, як підкреслив він, «догма є відкритою структурою», яка зростає та збагачується мірою того, як Церква, «проваджена Святим Духом, опиняється перед необхідністю переживати нові проблематики, жити в нових культурах». Вона спроможна прочитувати Святе Письмо та догму завжди по-новому.
На думку кардинала, сьогодні існує необхідність в тому, щоби наново відкривати та проголошувати, що «Ісус Христос не є ідеєю, історичною проблемою, ані просто персонажем, але особою, і то живою особою». Бо без цього християнство применшується до ідеології, чи навіть просто теології.
Необхідність особистих взаємин
Священик вказав на «найвідомішу особисту зустріч з Воскреслим, якою є зустріч святого Павла на дорозі до Дамаска, що повергла його лицем до землі. Пишучи про неї в посланні до Филимона, він виразно каже: „Щоб я зміг Його пізнати“. Саме отой простий займенник „Він“ (auton), за словами проповідника, містить більше істини про Ісуса, як цілі богословські трактати. Бо оте „Він“ означає ніщо інше, як „Ісуса Христа в тілі і кості“. Отож, ідеться про необхідність досвіду „зустрічі наживо з особою після того, як її роками зналося лише за фотографією“.
Таким чином, «неможливо пізнати Ісуса як особу, не увійшовши в особисті взаємини з Ним». «Ми не можемо вдовольнятися вірою у формулювання „одна особа“, але повинні досягти цю особу та за посередництвом віри й молитви „доторкнутися“ до неї», — підкреслив кардинал Канталамесса.
Особа, а не персонаж з минулого
Отож, Ісус повинен бути для кожного «особою, а не лише персонажем». У чому полягає різниця? В тому, що з відомими постатями минулого, як от Юлій Цезар, Наполеон, тощо, «неможливо розмовляти». Тому слід остерігатися того, щоб «пов’язувати Ісуса з минулим», не «розігріваючи своє серце екзистенційними стосунками з Ним». Як і вселенська історія, життя кожної людини поділяється на «до Христа» і «після Христа». Яким чином досягти цього? «Лише дією Святого Духа», — відповів проповідник, додаючи, що Він чекає на ніщо інше, як на наше молитовне прохання: «Вчини так, аби ми через Тебе пізнали Отця та пізнали також і Сина».
Але варто зробити «ще один крок далі», аби дійти до розуміння того, що «Бог є любов’ю, найбільшою та найнедоступнішою для людського розуму таємницею». В дійсності, ми можемо «проводити цілі години, повторюючи в собі ці слова, ніколи не перестаючи дивуватися: Бог полюбив мене, створеного з нічого та невдячного! Він віддав Себе самого, Своє життя, Свою кров за мене. За мене окремо!» — сказав кардинал Канталамесса, наголошуючи на тому, що наші особисті стосунки з Христом є, по суті, «стосунками любові», що полягають у тому, щоб «бути любленими Христом і любити Христа». Це стосується всіх, але «особливого значення набирає для пастирів Церкви».
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
