«Ісусова молитва походить із прагнення безнастанно перебувати у присутності Бога», — владика Богдан Дзюрах

25 вересня 2021

Молитва називається Ісусовою, бо в ній призивається ім’я Господа нашого Ісуса Христа: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного/грішну!». Ця молитва дуже промовиста у своїй простоті та богословській глибині. Її називають ще неустанною молитвою, молитвою серця, або молитвою мовчазної любові.

«Ісусова молитва походить із прагнення безнастанно перебувати у присутності Бога», — владика Богдан Дзюрах

Так про Ісусову молитву на своїй фейсбук-сторінці пише владика Богдан Дзюрах, переказуючи слова своєї першої науки, яка впроваджувала у щонедільну «Ісусову молитву онлайн» на «Живому ТБ».

Єпископ зазначає, що Ісусова молитва належить до найдавніших форм християнської споглядальної молитви. «Її практикували отці пустині, Отці Церкви, монахи, містики, священники і віруючі миряни. Вона походить з прагнення безнастанно перебувати в присутності Бога, у внутрішній тиші, у любові сам на сам з Любов’ю», — пояснює владика Богдан.

Він розповідає, що джерела цієї молитви сягають Божого Одкровення, що міститься у Священному Писанні, а колискою є Єгипет, де її практикували отці пустині, а звідти ця практика поширилася на весь християнський Схід, а відтак перейшла на Русь і тепер є однією з найпопулярніших молитовних практик у Православній і Греко-Католицькій Церкві.

«Часом, зокрема в численних західних публікаціях на тему Ісусової молитви, її поширення пов’язують із твором невідомого автора під назвою „Щирі розповіді прочанина своєму духовному отцеві“. Проте її джерела сягають набагато глибше — до Книги книг, Біблії», — стверджує владика.

У проханні Ісусової молитви чути відгомін благання єрихонського сліпця: «Ісусе, сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лк. 18, 38); смиренної молитви митаря: «Боже, милостивий будь мені, грішному!» (Лк. 18, 13) та повної довіри мольби жінки-ханаанянки: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида!» (Мт. 15, 22).

На завершення своєї науки владика Богдан наголошує: «Втім, у цій молитві не йдеться тільки про те, щоб повторювати слова сліпця, митаря чи жінки-ханаанянки. Треба прийняти їхню внутрішню позицію смиренного визнання своєї безпорадності, слабкості, гріховності, а водночас — повної відкритості серця і всього єства до благодатної дії Божої милосердної та всесильної любові».

За матеріалами Департаменту інформації УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ