СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиХХІХ Апостольська подорож Папи Франциска до Болгарії та Македонії. День третій
Вівторок, 7 травня 2019 року — це третій й останній день Апостольської подорожі Папи Франциска. Вранці в міжнародному аеропорту Софії він попрощався з Болгарією та відлетів до Скоп’є, столиці Півчнічної Македонії, якій буде присвячений цей заключний день 29-ї Апостольської подорожі.
Папа Франциск у Північній Македонії. Перший візит Святішого Отця на цю землю
Вівторок, 7 травня 2019 року — це третій й останній день Апостольської подорожі Папи Франциска. Вранці в міжнародному аеропорту Софії він попрощався з Болгарією та відлетів до Скоп’є, столиці Півчнічної Македонії, якій буде присвячений цей заключний день 29-ї Апостольської подорожі.
В міжнародному аеропорту Скоп’є Главу Католицької Церкви зустрів Президент Північної Македонії. Діти в національному вбранні піднесли традиційні знаки гостинності — хліб, сіль та воду. Після проходження через почесну варту Папа та Глава Держави від’їхали до Президентського палацу, де відбудеться офіційна церемонія привітання, візит ввічливості до Президента, зустріч з Прем’єр-міністром та з представниками влади, дипломатичного корпусу й громадянського суспільства.
Папа Франциск: «Північна Македонія — мозаїка культур, релігій і народів»
Першою офіційною подією апостольського візиту Папи Франциска до Північної Македонії стала церемонія привітання, що відбулася перед Президентським палацом у столиці Скоп’є, у вівторок вранці, 7 травня 2019 року. Опісля, Святіший Отець здійснив візит ввічливості до Глави Держави Ґйорґе Іванова та зустрівся з прем’єр-міністром Зораном Заєвим. У Президентському палаці відбулася також зустріч Святішого Отця з представниками влади, дипломатичного корпусу й громадянського суспільства країни, до яких він звернувся з промовою.
Зустріч у 25-ту річницю дипломатичних стосунків
Подякувавши Президентові та прем’єр-міністрові країни за запрошення відвідати Північну Македонію, Святіший Отець привітав також присутніх представників різних релігій і владику Кіра Стоянова, Ординарія Скоп’є та єпарха Струміци-Скоп’є, що представляв вірних Католицької Церкви.
«Вперше Наступник святого апостола Петра здійснює візит до Республіки Македонії, — наголосив Папа. — І я радію, що він відбувається в 25-річницю започаткування дипломатичних стосунків із Святим Престолом, що були встановлені декілька років після отримання незалежності в 1991 році».
Злиття культур і релігій, що породжує мирне співжиття
Святіший Отець вказав на славну історію північно-македонської землі, що зберігає свідчення минулого з часів візантійської й османської імперій, з «величними фортецями серед гір і чудовими іконостасами старовинних храмів, що вказують на присутність християн уже від апостольських часів». Це культурне багатство, за його словами, є відображенням надзвичайно цінної спадщини — багатоетнічного й мультирелігійного обличчя народу, що є плодом багатої історії та стосунків з різними народами впродовж століть. Це злиття культур і релігій породило мирне співжиття, в якому кожна релігійна чи етнічна група має можливість розвиватися, не пригнічуючи інших. Святіший Отець зазначив, що ці характеристики Північної Македонії є також важливими на шляху її інтеграції з європейськими країнами та побажав, аби до неї долучився ввесь регіон Західних Балкан.
Папа підкреслив, що представники різних релігій — православні, мусульмани, католики, юдеї й протестанти, — а також представники різних національностей — македонці, албанці, серби та хорвати, — спричинилися до створення мозаїки, в якій кожен камінчик є незамінний, бо є частиною одного цілого. «Ця краса, — наголосив він, — досягатиме більшого сяяння тією мірою, якою ви передаватимете її та сіятимете в серцях нових поколінь».
Великодушність до мігрантів і біженців
Папа Франциск відзначив зусилля уряду, міжнародних організацій, «Червоного Хреста», «Карітасу» та деяких неурядових організацій, спрямовані на допомогу мігрантам і біженцям, що прибувають з країн Близького Сходу. Військові конфлікти 2015–2016 років змусили багатьох людей втікати від крайньої бідності й насилля і, прямуючи до Північної та Західної Європи, вони знаходили тимчасовий притулок у Північній Македонії. Негайний вияв солідарності до тих, хто перебував у надзвичайній нужді, за словами Папи, вказує на великодушність цього народу, який, переживши важкі часи, усвідомлює, що справжній розвиток ґрунтується на солідарності й взаємоподілі добрами.
Приклад милосердя святої Матері Терези з Калькутти
Наступник святого Петра віддав шану їхній співвітчизниці — Матері Терезі з Калькутти, що, народилася 1910 року в передмісті столиці Північної Македонії. Досвідчивши Божу любов, вона «вчинила милосердя до ближнього найвищим законом свого існування, викликаючи захоплення в усьому світі та започатковуючи особливий і радикальний спосіб служіння покинутим, відкинутим і найбіднішим». Він закликав усіх трудитися для того, аби сини й доньки цієї землі, наслідуючи приклад святої, могли зростати в покликанні, яке Бог приготував для них.
На завершення Папа Франциск закликав місцевий люд і його провідників надалі прямувати шляхом миру, гостинності й плідної інтеграції між культурами, релігіями й народами.
Папа: Мати Терезо, молись, щоб також і ми були знаками любові й надії в світі
Прибувши до міста Скоп’є, столиці Північної Македонії, у вівторок, 7 травня 2019 року, Папа Франциск віддав шану великій святій, уродженці цієї землі — Матері Терезі з Калькутти.
Після візиту ввічливості до Президента країни та зустрічі з прем’єр-міністром, представниками влади, громадянського суспільства й дипломатичного корпусу, Святіший Отець прибув до будинку-меморіалу Матері Терези. Меморіал споруджений на місці храму Пресвятого Серця Ісусового, зруйнованого землетрусом 1963 року, де була охрещена Мати Тереза і куди вона приходила молитись. Меморіал був освячений 2009 року і представляє собою будівлю, яка поєднала в оригінальний спосіб європейський та індійський стилі. На першому поверсі розміщений музей, в якому зберігаються реліквії, особисті речі Матері Терези з Калькутти та фотознімки. На другому поверсі розміщена каплиця із скляними стінами. Щороку меморіал Матері Терези в Скоп’є відвідує понад 100 тисяч паломників.
Біля підніжжя пам’ятника святій уродженці цієї землі наступник Святого Петра поклав букет квітів, а потім, у меморіальній каплиці в тиші помолився перед реліквіями святої Терези, покладеними на престолі разом з п’ятьма свічниками, що символізували представників п’ятьох віровизнань, які брали участь у цій зустрічі: католиків, православних, протестантів, євреїв та мусульман.
Папа Франциск проказав молитву, дякуючи Господеві за життя, свідчення й служіння Матері Терези найубогішим Індії та всього світу. Єпископ Риму звернувся до святої Терези, матері убогих, з проханням, щоб вірні були уважнішими до потреб найбільш потребуючих, конкретними справами допомагаючи убогим, мігрантам і всім знедоленим; щоб завжди були вірними свідками Євангелія милосердя в нашому світі, слідуючи за Добрим Пастирем, який прийшов служити й віддати Своє життя за багатьох.
Після молитви в каплиці Папа Франциск освятив наріжний камінь нового санктуарію Матері Терези з Калькутти й зустрівся з сотнею знедолених, якими піклуються сестри Місіонерки Милосердної Любові.
Папа: «Господь запрошує нас, щоб втамувати голод хліба, братерства й Бога»
Центральною подією Апостольської подорожі Святішого Отця до Північної Македонії стало Євхаристійне богослуження на головній площі столиці, що згуртувало місцеву католицьку спільноту та паломників із сусідніх країн.
«Господь прийшов, щоб дати світові життя, і завжди робить це в такий спосіб, який кидає виклик вузькості наших розрахунків, посередності наших очікувань та поверховності наших мудрувань», — наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у вівторок, 7 травня 2019 року, очолив на Площі Македонії — центральній площі Скоп’є, столиці Північної Македонії.
Перед початком Євхаристійного богослуження Святіший Отець проїхав електрокаром між секторами, вітаючись з вірними, значну частину між якими становила молодь. Серед прапорів, які тримали в руках учасники молитви, зустрічалися також і українські. Прибули паломники з Хорватії, Чорногорії, Сербії, Боснії і Герцеговини, Греції та інших сусідніх країн, а єпископи, які їх супроводили, співслужили з Папою Франциском.
Інші імена голоду
Коментуючи Ісусові слова: «Хто приходить до Мене, — не буде голодувати, і хто вірить у Мене, — ніколи не буде спраглим», які прозвучали в читанні з Євангелії від Івана, проповідник звернув увагу на те, що вони були сказані, коли навколо Христа зібралися люди, які мали перед очима нещодавнє чудо помноження хлібів, яке стало «святом відкриття щедрості й турботи Бога щодо Його дітей», яких Він робить братами й сестрами через взаємне ділення хлібом.
Ісус же, «Хліб, що зійшов з неба», Своїми повчаннями, запрошує «перейти до нового горизонту, що відкриває простір для іншого способу будування дійсності». Всі ці люди відкрили, що «голод хліба має також інші імена: голод Бога, голод братерства, голод зустрічі та голод спільного свята».
Господи, ми голодні
«Ми звикли їсти черствий хліб дезінформації та потрапили в полон дискредитації, ярликів і обмови; ми повірили в те, що конформізм може втамувати нашу спрагу та піддалися оп’янінню байдужістю та нечутливістю; ми живилися мріями про сяйво та велич, а почали споживати розсіяність, замкненість та самотність; ми об’їлися контактами, а втратили смак братерства. Ми шукали швидких і надійних результатів, а перетворилися в опанованих нетерпеливістю та тривогою. В’язні віртуальності, ми втратити смак і запах дійсності», — сказав Папа, закликаючи «рішуче та без страху» визнати:
«Господи, ми голодні… Голодні, Господи, хліба Твого слова, спроможного відчинити нашу замкненість та нашу самотність; Господи, ми голодні братерства, в якому байдужість, дискредитація та обмови не наповнять наші столи та не займатимуть перше місце в нашому домі. Ми голодні, Господи, тих зустрічей, в яких Твоє слово зможе підносити надію, пробуджувати ніжність, робити серце чутливим, відкриваючи шляхи перетворення та навернення. Ми відчуваємо голод, Господи, за тим, щоб як ця юрба, відчути помноження Твого милосердя, спроможне розбити стереотипи й розділяти й ділитися співчуттям Отця до кожної людини, особливо до тих, якими ніхто не піклується, забутих чи зневажених. Кажемо рішуче і без страху, що ми, Господи, голодні хліба: хліба Твого слова та хліба братерства».
Єдине, про що просить Господь
Далі проповідник зауважив, що йдучи за Господнім дорученням, учасники богослуження за кілька хвилин приступлять до трапези «Хліба Життя». Він підкреслив, що єдина річ, про яку Господь нас просить, звучить: «Прийдіть». Він закликає нас прийти до Нього, щоб стати учасниками Його життя та місії. Йдеться «не лише, щоб переміститися з одного місця на інше», але про здатність дозволити Божому слову «розворушити й перетворити» наші рішення, почуття й пріоритети, щоб і ми «чинили Його жести та промовляли Його мовою».
«В кожній Євхаристії, — сказав Папа, — Господь роздроблюється та роздає Себе, запрошуючи також і нас роздроблюватися та роздавати себе разом з Ним, брати участь у тому чуді помноження, що прагне досягти й доторкнутися до кожного куточка цього міста, цієї країни, цієї землі, приносячи дрібку ніжності та співчуття».
Дві невіддільні колони
За словами Святішого Отця, про «голод хліба, голод братерства та голод Бога» добре знала свята Мати Тереза, яка в основу свого життя поставила «дві колони: Ісуса, втіленого в Євхаристії, та Ісуса, втіленого в убогих», тобто, «любов, яку приймаємо, та любов, яку даруємо іншим». Ці дві «нероздільні колони» спонукали її до руху, щоб втамувати «свої голод і спрагу». Вона вийшла до «зневаженого, самотнього й забутого» ближнього та знайшла «обличчя Господа».
«Браття й сестри, сьогодні Воскреслий Господь присутній між нами, там, де проходить та здійснюється щоденне життя. Йому відомо про наш голод, і Він знову нам каже: „Хто приходить до Мене, — не буде голодувати, і хто вірить у Мене, — ніколи не буде спраглим“. Заохочуймо одні одних підвестися та відчути повноту Його любові; дозвольмо Йому втамувати наш голод і спрагу через таїнство вівтаря та через таїнство ближнього», — підсумував Папа.
Папа закликав молодь Північної Македонії не боятися мріяти про велике
У вівторок по полудні, 7 травня 2019 року, Папа Франциск прибув до центру душпастирства в Скоп’є на екуменічну й міжрелігійну зустріч молоді, в якій взяли участь понад 1100 молодих людей. Душпастирський центр, що розташований біля катедрального собору, є місцем зустрічей та ініціатив, організованих місцевою Церквою. Молодь зустріла Святішого Отця співом, після чого пролунали свідчення молодих людей.
Зробити остаточний вибір
Першими запропонувала своє свідчення подружня пара Драґана й Марії, що працюють перекладачами. Вони розповіли про історію зародження своєї сім’ї: познайомившись в університеті одинадцять років тому, вони, як християни, католик і православна, вирішили взяти шлюб в Католицькій Церкві. Перед тим, як прийняти Святе Таїнство Подружжя, вони протягом дев’яти років жили разом. «Відколи ми в шлюбі, досвідчуємо благодаті цього Святого Таїнства й відчуваємо, що в нашій любові присутня також допомога Неба, — підкреслили вони. — Багато людей намагалися переконати нас, що після багатьох років спільного життя і через те, що наші батьки були розлучені, церковний шлюб був би простою формальністю. Натомість, тепер ми переживаємо велику зміну в нашому єднанні. Ми почали молитися разом, зросло взаєморозуміння між нами та з іншими. Ми відчуваємо, що кожен день для нас — це Боже чудо в нашому житті». Драґан і Марія звернулися до Святішого Отця з проханням про слово підтримки й заохоти тим молодим людям, які бояться зробити остаточний вибір в житті, бо нездатні відрізняти між віртуальним і реальним життям та шукають відповідей в інтернеті, а не в своїх сім’ях чи Церкві.
Мрія молодої мусульманки
Другою виступила мусульманська дівчина Лірідона, яка розповіла про приятельські стосунки з християнами, які їй допомогли краще пізнати себе та свою релігійну традицію. «Я думаю, що ми, що віримо в Єдиного Милосердного Бога, можемо дати надію втомленому світові. Я мрію про світ, в якому панують щирі й відкриті стосунки між людьми та спільнотами, між народами й віровизнаннями». «Може я мрію занадто багато? — звернулася вона із запитанням до Святішого Отця, — Чи ми, молоді мусульмани й християни, можемо спільно трудитися задля спільного добра?»
Бажання пригод та змін
Останньою дала свідчення Бозанка, католичка візантійського обряду, студентка медицини. Вона зазначила, що молодим людям подобаються пригоди, їх приваблюють нові й незнані дороги. «Багато молодих людей, шукаючи сенс життя й любові, потрапляють у рабство залежностей: алкоголю, азартних ігор, а також залежностей від сучасних технологій», — додала вона, вказуючи також на іншу проблему македонської молоді: багато з них покидають свою країну, шукаючи краще оплачувану працю за кордоном. «Але я хочу залишитися тут, поруч з моєю сім’єю, — наголосила вона, — бо тільки таким чином можу змінити те, що мені не подобається, і можу вчинити ту частину землі, що мене оточує, кращим місцем для життя».
Основна ознака молоді — здатність мріяти
Папа Франциск розпочав своє звернення до молоді, відповідаючи на запитання мусульманської дівчини Лірідони: «Чи я мрію занадто багато?». «Мріяти ніколи не забагато», — відповів він, зазначаючи, що одна з основних проблем сучасної молоді полягає в тому, що вона втратила здатність мріяти. Коли людина не має мрій, на їхньому місці з’являються нарікання, відчай або сум. Нарікання, за словами Папи, — завжди ведуть хибною дорогою. Натомість, у контексті суспільних і особистих труднощів, потрібно не боятися, а за прикладом Лірідони, мріяти про велике.
«Декілька місяців тому, — сказав Папа, звертаючись до дівчини, — ми з одним приятелем, Великим Імамом Аль-Азгаром Аль-Таїбом також мали мрію, дуже подібну до твоєї, і це спонукало нас докласти певних зусиль і разом підписати документ, в якому йдеться про те, що віра повинна спонукати нас, віруючих, вважати інших братами, яких ми повинні підтримувати й любити, не дозволяючи, щоб нами маніпулювали мізерні інтереси». «Ми — дорослі, і це не час для мрій, — наголосив Святіший Отець. — Але ви мрійте, мрійте про велике!»
Пригода, що вимагає справжньої мужності
Посилаючись на свідчення католички Бозанки, яка говорила про любов молоді до пригод, Папа закликав молодих людей не боятися вчинити своє життя доброю пригодою. «А яка пригода вимагає більшої мужності від мрії, про яку говорила Лірідона: дати надію втомленому світові?», — наголосив він, додаючи, що мрії допомагають нам підтримувати впевненість в тому, що кращий світ можливий і що ми покликані приєднатись до нього завдяки своїм зусиллям.
Вселенський Архиєрей вказав на давню традицію ремісників-скульпторів, поширену в Македонії, зазначаючи що із своїми мріями ми повинні робити те, що скульптори роблять з каменем: перетворюють його в цінний мистецький твір. «Найкращі мрії, — додав він, — здобуваються з надією, терпеливістю та зусиллями, відмовляючись від поспіху, подібно до цих скульпторів».
Не дивні, але особливі
Святіший Отець зазначив, що члени Церкви не повинні виглядати дивними, а, подібно до апостолів, бути близькими до всіх. «Однак, з іншого боку, — наголосив він, — ми повинні мати мужність бути відмінними, показувати інші мрії, які не пропонує цей світ, свідчити красу великодушності, красу служіння, чистоти, сили, прощення, вірності своєму покликанню, красу молитви, красу боротьби за справедливість і спільне добро, красу милосердя до бідних, соціальної дружби».
Вселенський Архиєрей вказав на приклад святої Метері Терези з Калькутти, яка мала велику мрію — хотіла стати «олівцем у Божих руках», і «Бог почав писати цим олівцем неймовірні й прекрасні сторінки». «Кожен з вас, — наголосив Папа, звертаючись до молоді, — покликаний трудитися власними руками, серйозно ставитися до життя, аби вчинити з нього щось прекрасне».
Мріяти разом
Наступник святого Петра зазначив, що ніхто не може відповісти на виклики життя наодинці, неможливо жити вірою без спільноти. «Важливо вірити разом!» — наголосив він, вказуючи на приклад молодого подружжя Драґана й Марії. Папа зазначив також, що найбільший урок, якого навчило його життя, це цінність зустрічі віч-на-віч. Ми постійно підключені до мережі, але мало знаємо про живе спілкування одні з одними, в якому потрібно поділяти як радісні, так і неприємні хвилини. Минулорічний Синод, присвячений молоді, став, за словами Папи, прикладом такого спілкування віч-на-віч з молоддю. Святіший Отець закликав молодь до живого спілкування з іншими і, насамперед, з літніми людьми, досвід яких може допомогти уникати бажання отримати «все й відразу» та подолати незадоволення та відчай. Слухаючи розповіді літніх людей, молодь має можливість «зануритися в мудрість власного народу», і відкрити джерело несподіваної креативності, що «відкриває нові шляхи там, де інші бачать стіни, можливості там, де інші бачать небезпеку й воскресіння там, де інші бачать тільки смерть».
Зустріч з Папою Франциском завершилася проказуванням молитви Матері терези з Калькутти «Господи, тобі потрібні мої руки?»:
Господи, чи Тобі потрібні мої руки,
аби сьогодні нагодувати хворих і бідних,
які цього потребують?
Господи, сьогодні я жертвую Тобі свої руки.
Чи Тобі, Господи, потрібні мої ноги,
які б сьогодні несли мене до тих, хто потребує приятеля?
Господи, сьогодні я жертвую Тобі свої ноги.
Господи, чи тобі потрібен мій голос,
щоб сьогодні я промовляла до всіх,
хто потребує Твого слова любові?
Сьогодні я жертвую Тобі свій голос, Господи.
Чи тобі потрібне моє серце, Господи,
аби я любила всіх без жодного винятку?
Сьогодні, Господи, я жертвую Тобі своє серце.
Папа Франциск: «Важливою є не кількість, а спроможність розливати аромат Євангелія»
Ввечері, 7 травня 2019 року, після зустрічі з молоддю, Глава Католицької Церкви в катедральному соборі Скоп’є зустрівся з духовенством Північної Македонії та їхніми родинами, після чого від’їхав до аеропорту.
«З особливою вдячністю переживаю ці хвилини, коли можу побачити, як Церква на повні груди дихає своїми двома легенями», — сказав Папа Франциск, промовляючи до священиків і чернецтва Північної Македонії та їхніх родин, зустріч з якими, що відбулася ввечері в катедральному соборі Пресвятого Ісусового Серця в Скоп’є, стала заключною подією Апостольських відвідин цієї країни.
Католицька Церква в Македонії
Нараховуючи приблизно 20 тисяч вірних, католики становлять в Македонії менше 1 % населення, 65 % якого — православні, а третина — мусульмани. Структурно громади організовані в Єпархію Успіння Пресвятої Богородиці Струміца-Скоп’є для вірних візантійського обряду, яких нараховується приблизно 15 тисяч, більшість з яких — етнічні македонці, та Дієцезію Скоп’є, вірні якої належать до різних національностей, між якими — хорвати, албанці, поляки та угорці.
Єпархію та дієцезію, з відповідними титулами, очолює один єпископ — владика Кіро Стоянов, який належить до Міжнародної Єпископської Конференції святих Кирила і Методія, що згуртовує католицької ієрархів Сербії, Чорногорії, Косово та Північної Македонії. Часто для двох обрядів існують спільні організаційні структури та комісії.
На перехресті культур
Вітаючи на початку зустрічі Святішого Отця, єпископ Стоянов зазначив, що місцева Церква служить на місці зустрічі між Сходом і Заходом, на перехресті трьох традицій: східного й західного християнства та ісламського світу. «Стараємося розвивати цивілізацію миру, співіснування та зробити свій внесок у розбудову суспільства задля спільного добра цієї країни», — сказав він, подякувавши Папі за його уважність до найменших і до периферій.
Далі прозвучали свідчення. Одружений багатодітний греко-католицький священик розповів про те, як поєднує фізичне та духовне батьківство. «Відчуваю, що ці дві речі є взаємодоповнюючими», — сказав він, зазначаючи, що вдячний Богові за ту допомогу, яку родина надає йому в душпастирстві: «Сім’я священика знає, що вона є мостом до сердець людей, до яких Господеві не є легко доторкнутися. Дружина, діти в своїй простоті, можуть деякі речі зробити краще від священика».
Римо-католицький священик, який походить із Сараєво та свого часу працював у митрополичій курії, розповів про те, як у певний період свого служіння пережив спокусу кар’єризму, але прийнявши запрошення душпастирювати в Скоп’є, здолавши почуття ностальгії, відкрив необхідність «перейти від душпастирства уділення Святих Таїнств» до «душпастирства євангелізації».
Черниця з греко-католицького Згромадження Сестер Євхаристинок розповіла, що хоч їх є мало, дві або три в кожній спільноті, «вони стараються якнайкраще відповісти на своє покликання», що полягає в дбанні про порядок в храмах, тобто, про Ісуса в Пресвятій Євхаристії, та про зраненого тілом і душею Ісуса, присутнього в убогих та хворих.
Мале стадо
Подякувавши за свідчення, в світлі того, що звучали слова про невелику кількість вірних, Папа Франциск перестеріг від того, аби піддаватися «комплексові нижчості/меншовартості». Він вказав на постать Марії, яка вилила на ноги Ісуса пахощі, аромат яких «наповнив дім». У житті, за його словами, іноді доводиться робити розрахунки, також і місія має свої «бюджети», але слід уникнути спокуси надмірно зосереджуватися на собі та на власній дійсності, що веде до закритості серця.
За словами Святішого Отця, слід «робити розрахунки» для того, щоб «ставати солідарними, уважними, розуміючими та турботливими» в тому, аби полегшувати втому та нестабільність «численних ближніх, які потребують Помазання, яке їх підведе та зцілить».
«Не хочу зловживати її образом, але через Матір Терезу ця земля зуміла подарувати світові та Церкві конкретний знак того, як незначність особи, помазаної Господом, може наповнити все, коли аромат блажентств виливається на втомлені ноги людства», — сказав Папа.
Повернутися до первісної любові
За словами Наступника святого Петра, ми часто «фантазуємо», вважаючи, що справи могли би піти по-іншому, коли б ми були сильними та впливовими. Але хіба «секрет нашої сили» не перебуває деінде, а не в тому, щоб «сходилися рахунки?». Папа послався на свідчення отця Давора: «Те, що спасло тебе від кар’єризму, було повернутись до первісного покликання, вирушити в пошуках воскреслого Господа туди, де Його можна було зустріти».
Як зауважив Святіший Отець, ми часто витрачаємо сили й ресурси на те, щоб «зберегти підходи, ритм і перспективи», які вже втратили аромат Євангелія, спроможний втішити та відкривати шляхи надії, позбавляючи нас зустрічі з іншими. «Не позбавляймо себе найкращого в своїй місії, не гасімо пульсування духа», — закликав він.
Домашня церква
Посилаючись на свідчення священичої родини, Папа подякував їм за те, що поділилися своїми радощами і тривогами, пов’язаними як зі служінням, так і з родинним життям. Він зауважив, що йому спадають на думку перші християнські спільноти, адже в Новому Завіті говориться про «Церкву, яка збиралася в домі». Життєвий простір сім’ї перетворювався в домашню церкву, місце служіння Євхаристії.
«Ви даєте живе свідчення того, як віра не віддаляє нас від світу, але ще глибше вводить нас у нього. Не починаючи від того, що би ми хотіли, не як „досконалі“ і бездоганні, але в нестабільності нашого життя, наших родин, щоденно помазуваних упованням на безумовну любов Бога до нас», — сказав Святіший Отець, зауваживши, що йому подобається думати про кожну сім’ю як про образ родини з Назарету, щоденність якої також складалася з втоми і випробувань. «Дякую вам за те, що показали родинне обличчя Бога-з-нами, Який не перестає дивувати і серед посуду!».
Папа Франциск завершує XXIX Апостольську подорож до Болгарії та Північної Македонії
У супроводі Президента Північної Македонії Ґйорґе Іванова аж до трапу літака Папа Франциск покинув країну після надзвичайно інтенсивного та наповненого багатьма подіями й зустрічами дня.
Шістдесят секунд для розповіді про останній день подорожі Папи Франциска. Від виїзду з Болгарії до Північної Македонії, один крок в ім’я святої Мати Терези.
Інтенсивний день для Папи Франциска в Північній Македонії, який розпочався з інституційних зустрічей з Президентом і прем’єром країни, потім з владою, громадянським суспільством і дипломатичним корпусом. Опісля, візит до Меморіалу Матері Терези, святої цієї землі, поклоніння статуї святої і молитви перед її реліквією. Папа Франциск обійняв бідних, а потім благословив перший наріжний камінь нового Санктуарію, що буде присвячений маленькій черниці.
На Площі Македонія, після прибуття у папамобілі, богослужіння Євхаристії і після обіду святкові зустрічі з молодими людьми в ім’я екуменізму. Папа неодноразово змінював свою підготовлену промову, дозволяючи собі звертати увагу на те, що бачив, перш за все, діти, які гралися, і присутність жінок, які чекають на народження дитини. Нарешті, в соборі Святого Серця, зустріч зі священиками і духовенством: останній акт його двадцять дев’ятої апостольської подорожі. О 18.30 год. виїзд його літака і повернення до Ватикану з звичайною зупинкою в Санта Марія Маджоре для подяки Богородиці.
Прес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
