СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиХХІХ Апостольська подорож Папи Франциска до Болгарії та Македонії. День перший
Глава Католицької Церкви Святіший Отець Франциск 5 травня відлетів до Болгарії, а у вівторок, 7 травня, прибуде до Північної Македонії.
Вранці, 5 травня 2019 року, розпочалася Апостольська подорож Папи Франциска до Болгарії. Відлетівши о 7:10 год. місцевого часу з римського міжнародного аеропорту Фюмічіно, після приблизно двогодинного перельоту, перетнувши повітряний простір Хорватії, Боснії і Герцеговини, Чорногорії та Сербії, літак зі Святішим Отцем на борту приземлиться в міжнародному аеропорту столиці Болгарії міста Софії.
Згідно зі звичаєм, в суботу, 4 травня, напередодні відльоту до Болгарії, яка стане 43-ю країною, відвіданою під час його понтифікату, Наступник святого Петра відвідав Папську базиліку Santa Maria Maggiore, щоб ввірити подорож під опіку Пресвятої Богородиці.
Під покровом святих
Болгарія вдруге прийматиме Наступника святого Петра. Вперше такий візит 17 років тому здійснив святий Папа Іван Павло ІІ. Натомість, вперше Глава Католицької Церкви відвідуватиме Північну Македонію, куди він вирушить 7 травня. Знаковими в цій 29-й Апостольській подорожі є двоє святих: Папа Іван ХХІІІ, який свого часу протягом 10 років був Апостольським Делегатом в Болгарії, та Мати Тереза з Калькутти, яка народилася в столиці Північної Македонії місті Скоп’є.
Три виміри подорожі
Гаслом візиту до Болгарії є назва енцикліки святого Івана ХХІІІ «Мир на землі», що вказує на те, що одним із вимірів подорожі є мир та примирення, що було також близькою темою і для Матері Терези з Калькутти. Постать Папи Ронкаллі та його дипломатичне служіння нагадують нам про важливість екуменічного та міжрелігійного діалогу. Врешті, гасло відвідин Північної Македонії: «Не бійся, мале стадо», почерпнуте з Євангелії, говорить нам про те, що ще одним завданням цього паломництва є підтримати і утвердити у вірі невеликі католицькі спільноти цих країн.
Прибуття до Болгарії
О 9:50 місцевого часу, що збігається з київським, літак з Папою Франциском на борту приземлився в столиці Болгарії місті Софії. Главу Католицької Церкви біля підніжжя трапу зустрічав Прем’єр-міністр Бойко Борісов. Діти в національному вбранні вручили Святішому Отцеві квіти. Глава Уряду разом з гостем пройшли через почесну варту до терміналу, де відбулася приватна зустріч та обмін подарунками. З аеропорту Папа від’їхав до Президентського палацу, де відбудеться офіційна церемонії привітання, а після візиту ввічливості до Глави Держави — зустріч з представниками влади, дипломатичного корпусу й громадянського суспільства.
Папа Франциск: «Болгарія — міст між цивілізаціями»
Розпочинаючи свою першу промову під час Апостольського візиту до Болгарії, Папа Франциск зазначив, що ця країна — є «місцем зустрічі різноманітних культур і цивілізацій, мостом між Східною й Західною Європою, воротами до Близького Сходу, землею з давніми християнськими традиціями, що живлять покликання до того, аби сприяти зустрічі як серед релігій, так і в міжнародній спільноті».
У неділю, 5 травня 2019 року, після прильоту та офіційної зустрічі в аеропорту, Глава Католицької Церкви прибув до Президентського палацу, на площі перед яким відбулася офіційна церемонія привітання. Прозвучали державні гімни, віддано військові почесті. Після взаємного представлення офіційних делегацій, Папа здійснив візит ввічливості до Глави Держави. Опісля вони разом вийшли на площу Атанаса Бурова перед Президентським палацом, де відбулася зустріч з представниками влади, дипломатичного корпусу й громадянського суспільства країни.
Земля, що сприяє зустрічі й діалогу
Промовляючи після Президента, Папа привітав представників цивільної влади, Президента країни, Патріарха Неофіта, митрополитів і єпископів Святого Синоду та всіх вірних Болгарської Православної Церкви, а також духовенство й вірних Католицької Церкви. Він поздоровив також християн інших конфесій, членів юдейської спільноти та мусульман, цитуючи «Декларацію про загальнолюдське братерство задля всесвітнього миру та спільного співжиття», підписану в лютому цього року в Абу-Дабі, в якій підтверджувалося «глибоке переконання, що справжні вчення релігій закликають залишатися й надалі вкоріненими в цінностях миру, сприяти цінностям взаємного пізнання, людського братерства й співжиття».
Глава Католицької Церкви зазначив, що гостинність болгарського народу сприяє тому, аби кожна релігія, що покликана сприяти гармонії й злагоді, допомагала розвивати культуру, позначену глибокою пошаною до гідності кожної людини, відкидаючи будь-яке насилля та протиставляючись тим, хто намагається нею маніпулювати.
Визначні постаті минулого, що поєднують Болгарію і Ватикан
Вселенський Архиєрей пригадав Апостольський візит до Болгарії святого Івана Павла ІІ в травні 2002 року та понад десятирічне служіння в Софії Апостольського делегата Анджело Джузеппе Ронкаллі, що пізніше став Папою Іваном ХХІІІ, який «докладав усіх зусиль для того, аби сприяти братерській співпраці між усіма християнами» і, завдяки ІІ Ватиканському соборові, який він скликав, «дав великий імпульс і переконливість розвиткові екуменічних стосунків».
Одним з результатів цих подій, за словами Папи, є те, що від 1968 року офіційна делегація Болгарії, до якої входять представники цивільної та церковної влади, щороку здійснює візит до Ватикану з нагоди празника святих Кирила й Методія, що «євангелізували слов’янські народи», сприяючи розвитку мови та культури. Хоча й минуло понад тисяча років, святі покровителі Європи, за словами Святішого Отця, й надалі залишаються прикладом апостольського ентузіазму та натхненниками діалогу, гармонії, зустрічі між Церквами, державами й народами.
Досвід міграції та виклики сучасного міграційного феномену
Заторкуючи сучасні проблеми Болгарії, Святіший Отець зазначив, що країна переживає наслідки міграційного феномену останніх десятиліть, під час якого два мільйони болгарів залишили свої домівки, шукаючи працю за кордоном. З іншого боку, як і всі інші європейські країни, Болгарія переживає демографічну кризу, викликану відсутністю перспектив на майбутнє. Ще одна проблема — це прибуття до кордонів країни численних мігрантів і біженців, що втікають від воєн, конфліктів і бідності, намагаючись знайти безпеку й притулок в багатших країнах європейського континенту.
Наступник святого Петра відзначив зусилля уряду Болгарії, спрямовані на створення таких умов, які б спонукали молодь залишатися в своїй країні. Він закликав представників уряду й надалі трудитися для того, аби молоді люди мали можливість планувати своє майбутнє й майбутнє своєї сім’ї, знаходячи у власній країні умови для гідного життя. Звертаючись до болгарського народу, що пережив труднощі еміграції, Папа закликав їх «не закривати очі, серце й руки» перед мігрантами, що стукають в їхні двері.
На завершення Папа Франциск ще раз вказав на особливість Болгарії, як місця мирного співжиття різних культур, цивілізацій та релігій, і побажав, щоб «ця земля, обрамлена великою рікою Дунаєм і берегами Чорного моря», дарувала своїм дітям обнадійливе майбутнє.
Папа Франциск: «Святі Кирило і Методій — дороговказ для екуменізму місії»
В осідку болгарської православної патріархії відбулася зустріч між Папою Франциском та Патріархом Неофітом і Священним Синодом Православної Церкви Болгарії. У своєму слові Єпископ Риму говорив про екуменізм крові, убогого та місії, вказавши на приклад святих Кирила й Методія. В зустрічі взяв участь колишній цар Симеон ІІ.
«Можливо, якщо разом вкладемо руку в ці рани та визнаємо, що Ісус воскрес, проголосивши Його нашим Господом і Богом, якщо визнавши наші недоліки, зануримося в Його рани любові, зможемо віднайти радість прощення та передсмак того дня, коли з Божою допомогою зможемо при одному престолі звершувати пасхальне таїнство», — цими словами, ділячись пасхальною радістю та привітавшись словами: «Христос Воскрес!», сказаними по-слов’янськи, Папа Франциск розпочав своє слово під час зустрічі з Патріархом та Священним Синодом Болгарської Православної Церкви, що відбулася в неділю, яка в Церквах Сходу називається «Томиною», спогадуючи апостола Тому, який вклавши свій палець у Христові рани, визнав: «Господь мій і Бог мій».
До Синодального Палацу Єпископ Риму прибув після зустрічі з представниками влади й громадянського суспільства. Його зустрів митрополит Західної і Центральної Європи Антоній, який провів Главу Католицької Церкви до залу, де очікували Патріарх Неофіт та члени Священного Синоду.
Взаємна пошана
Вітаючи гостя, Предстоятель Болгарської Православної Церкви згадав у своєму слові історію контактів між Римом та Болгарською державою та візит у 2002 році Івана Павла ІІ. «Ваше бажання здійснити візит до Священного Синоду сприймаємо як вираз пошани до Православної Церкви Болгарії. Запевняємо Вас, що ця пошана взаємна», — сказав Патріарх Неофіт.
У світлі того, що Іван Павло ІІ під час свого візиту висловлював жаль з приводу відсутності повного сопричастя, Предстоятель підкреслив, що «тут, у столиці Болгарії Софії, що носить ім’я Божої Премудрості, ми завжди молилися за єдність світу в Христі». За його словами, Господні дороги незглибимі, а Боже провидіння спричинилося до того, що на цих землях відбувалися важливі події як для утвердження єдності, так і суперечки та розколи. «Шляхом Церкви керує наш Господь Ісус Христос. Якщо Бог дозволив, аби щось трапилося, Він знає, чому, й чекає, аби ми це збагнули», — сказав він, наголошуючи на глибокому переконанні: «В тому, що стосується віри, компроміси неможливі».
Екуменізм крові
У своєму слові Папа Франциск підкреслив, що на дорозі до повного сопричастя «нас підтримують численні брати і сестри», яких він хоче вшанувати, вказуючи на тих, які зазнали переслідувань за віру протягом минулого століття, назвавши їх «свідками Пасхи».
«Думаю, що ці свідки Пасхи, брати й сестри різних конфесій, злучені в небі Божою любов’ю, споглядають тепер на нас, як на посіяне зерно, яке повинно принести плід. І в той час, як численні інші брати й сестри в світі й надалі страждають за віру, вони просять нас не залишатися закритими, але відкриватися, бо лише так зерна зможуть принести плоди», — сказав він.
Екуменізм убогого
Далі Єпископ Риму зауважив, що ця зустріч, «якої він дуже прагнув», відбувається після такої ж між святим Іваном Павлом ІІ та Патріархом Максимом, що відбулася 17 років тому, та відбувається слідами святого Івана ХХІІІ, який за час, проведений у цій країні, дуже полюбив цей «простий і добрий» народ. Він запросив болгарську православну делегацію спостерігачем на Другий Ватиканський собор, після чого стосунки поглиблювалися. Вилившись, зокрема, в щорічні візити болгарської делегації до Ватикану з нагоди вшанування святих Кирила й Методія.
«Вірю, що з Божою допомогою та у визначений Провидінням час, ці контакти зможуть позитивно вплинути на численні інші аспекти нашого діалогу. Зрештою, ми покликані разом прямувати вперед і діяти, аби давати свідчення Господеві, зокрема, служачи найубогішим і забутим братам, в яких Він присутній», — наголосив Папа Франциск.
Екуменізм місії
Орієнтиром на цій дорозі Святіший Отець назвав святих Кирила і Методія, які «поєднали нас від першого тисячоліття, жива пам’ять яких у наших Церквах залишається немовби джерелом натхнення, бо не зважаючи на різні протидії, вони поставили на перше місце звіщення Господа, покликання до місії». «Місія та сопричастя — два слова, які завжди були присутні в житті двох святих, можуть просвітити й наш шлях зростання в братерстві», — сказав він.
За словами Папи, святим Кирилові й Методію вистачило сміливості перекласти Біблію мовою, доступною для слов’ян, аби «Боже слово випереджувало людські слова». Їхня «апостольська мужність» залишається для нас прикладом євангелізації, а особливою сферою, яка ставить перед нами виклик у звіщенні, є молоді покоління. Слід «знаходити способи для передавання віри за допомогою стилів мовлення та форм, що уможливлять молоді відчувати радість Бога, Який їх любить і кличе».
«Спільність і місія, близькість та звіщення, святі Кирило й Методій мають багато що нам сказати також і в тому, що стосується майбутнього європейського суспільства», — зазначив Наступник святого Петра, наголошуючи, що «також і ми, спадкоємці віри святих, покликані бути будівничими сопричастя, засобами миру в ім’я Ісуса».
Папа Франциск: «Молімось, щоб Болгарія завжди була землею зустрічі»
Перед полуднем 5 травня 2019 року відбувся візит Папи до Патріарха Неофіта та Священного Синоду Болгарської Православної Церкви та приватна молитва перед святих Кирила й Методія в соборі св. Олександра Невського в Софії. Потім на площі перед собором, де була виставлена ікона Несебирської Богородиці, Святіший Отець проказав з вірними молитву «Царице Неба».
Папа розпочав своє звернення великоднім привітом: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!» «Вже з найдавніших часів на цих болгарських землях цими словами християни — православні й католики — обмінюються вітаннями в пасхальний час, — сказав Святіший Отець, додавши болгарською мовою: „Христос Воскресе!»— Вони висловлюють велику радість з приводу перемоги Ісуса Христа над злом і смертю. Вони є запевненням і свідченням осередку нашої віри: Христос живий! Він — наша надія та найпрекрасніша молодість у цьому світі. Все, до чого Він торкається, стає новим, наповнюється життям“.
Далі Папа, посилаючись на постсинодальне Апостольське напоумлення Christus vivit, звернувся до кожного зокрема наступними словами: «Він живе і хоче, щоб ти жив! Він у тобі, Він з тобою і ніколи тебе не залишає. Він прямує поруч з тобою. Хоч би як ти хотів від нього віддалитись, поруч з тобою є Воскреслий, що постійно кличе тебе й чекає, щоб почати все спочатку. Він ніколи не боїться починати наново: завжди простягає тобі руку, щоб підвести й прямувати з тобою. Коли ти почуваєшся старим задля смутку, — а смуток робить старим, — образ, страхів, сумнівів і невдач, Він буде там, щоб повернути вам силу й надію. Він живе й бажає тебе живим та пряму, з тобою» (див. Постсинодальне Апостольське напоумлення Christus vivit, 1–2).
Згадуючи «доброго Папу» святого Івана XXIII
За його словами, ця віра в воскреслого Христа дві тисячі років звіщається в кожному куточку землі завдяки великодушній місії багатьох віруючих, яких покликано віддати все для євангельського звіщення, нічого не затримуючи для себе самих. В історії Церкви, також і тут, у Болгарії, існували Пастирі, що відзначалися святістю життя. Серед них з приємністю згадую мого попередника, якого ви називаєте «болгарським святим», святого Івана XXIII, святого Пастиря, пам’ять про якого особливо жива на цій землі, де він жив з 1925 по 1934 рік. Тут він навчився цінувати традиції Східної Церкви, встановлюючи дружні стосунки з іншими релігійними конфесіями. Його дипломатичний і пасторальний досвід у Болгарії залишив дуже сильний слід у його пастирському серці, приводячи його до сприяння перспективі екуменічного діалогу в Церкві, що мав значний імпульс у ІІ Ватиканському Соборі, якого прагнув саме Папа Ронкаллі. Святіший Отець наголосив, що в певному сенсі, потрібно дякувати цій землі за мудру й надихаючу інтуїцію «доброго Папи».
Болгарія — перехрестя екуменізму
Далі Вселенський Архиєрей мовив: «Йдучи слідами цього екуменічного шляху незабаром я буду радий привітати представників різних релігійних конфесій Болгарії, яка, хоч і є православною країною, є також перехрестям, де зустрічаються та ведуть діалог різні релігійні віровизнання. Приємна присутність на цій зустрічі представників цих різних спільнот вказує на бажання всіх прямувати шляхом, кожного дня дедалі необхіднішим, «прийняття культури діалогу як шляху, спільної співпраці як поведінку, взаємного розуміння як методу й критерію (Документ про загальнолюдське братерство, Абу-Дабі, 4 лютого 2019 року).
Ми перебуваємо близько старовинного храму Святої Софії, і поруч патріаршого собору св. Олександра Невського, де я перед тим молився спогадуючи святих Кирила й Методія, євангелізаторів слов’янських народів. У прагненні виявити пошану й прихильність до цієї шанованої Болгарської Православної Церкви, я мав радість перед тим привітати та обійняти мого брата Святішого Патріарха Неофіта, а також Митрополитів Святого Синоду».
Молитва за Болгарію
На закінчення Папа Франциск звернувся до «Пресвятої Діви Марії, Цариці неба й землі, щоб Вона заступалася за нас перед Воскреслим Господом, аби Він дарував цій улюбленій землі завжди необхідний імпульс бути землею зустрічі, на якій, поза культурними та релігійними або етнічними відмінностями, ви змогли й надалі пізнавати та поважати одні одних як діти того самого Отця. Наше благання висловлюється старовинною молитвою „Царице Неба“ — Regina Caeli. Молимось тут, в Софії, перед іконою Несебирської Божої Матері, що означає „Брама Небесна“, що була дуже дорога моєму попереднику Святому Іванові XXIII, який почав шанувати її тут, в Болгарії, і мав при собі аж до смерті».
Після молитви «Царице Неба», Святіший Отець уділив Апостольське благословення.
Проповідь Папи в Софії: «Бути християнином означає повірити у Божу любов»
Перший день Апостольської подорожі Папи Франциска до Болгарії завершився Святою Месою на столичній площі Князя Александра.
«Бог кличе, Бог робить несподіванки, Бог любить». Ці три «чудесні дійсності», якими позначене життя Ісусових учнів, були в центрі уваги проповіді Папи Франциска, яку він виголосив ввечері, 5 травня 2019 року, під час Святої Меси в столиці Болгарії, місті Софії. Після обіду та короткого відпочинку в Апостольській нунціатурі, він на папамобілі прибув на місце богослуження, розташоване кількасот метрів від дипломатичного представництва, вітаючи вірних, які зібралися на Євхаристійну молитву. Молитва з Папою, з яким співслужили також єпископи і священики зі сусідніх країн, які прибули разом з паломниками, згуртувала близько 12 тисяч вірних.
Психологія гробниці
Коментуючи розповідь святого євангелиста Івана про зустріч воскреслого Ісуса з учнями на березі Галилейського озера, Святіший Отець звернув увагу на те, що ця подія відбулася на тому самому місці, де кілька років перед тим Христос покликав Петра, заохотивши залишити попереднє ремесло рибалки, щоб стати «рибалкою людей». Не зважаючи на пережитий досвід і зустріч з вже воскреслим Ісусом, Петро повертається до попереднього життя: «Іду рибу ловити». Інші приєднують до нього.
«Здається, вони роблять крок назад; Петро бере в руки сіті, яких зрікся задля Ісуса. Тягар страждання, розчарування, а навіть і зради, перетворився у камінь, який важко усунути із серця учнів», — зазначив проповідник, додаючи, що добра новина про Воскресіння ще не вкоренилася в їхньому серці.
За словами Папи, Господь знає, наскільки сильною в нас є спокуса повернутися до попередніх справ. Ці Петрові сіті, як і «єгипетська цибуля», в Біблії є символом «ностальгії за минулим». Коли справи не йдуть так, як ми цього сподівалися, з’являється «підступна й небезпечна спокуса» піддатися знеохоченню та опустити руки. Мова йде про «психологію гробниці», яка прив’язує нас до «солодкавого смутку, який немов міль нищить надію», через що розвивається «найбільша загроза» для спільноти, якою є «сірий прагматизм».
Бог кличе
«Але саме туди, в поразку Петра, приходить Ісус, розпочинає все наново та терпеливо виходить йому назустріч, кажучи: „Симоне“. Це ім’я першого покликання. Господь не чекає на ідеальні ситуації чи настрої, але творить їх», — сказав Святіший Отець, наголошуючи, що Господь не втомлюється кликати, і що в Ісусі «Бог намагається завжди дати новий шанс».
«Коли Його приймаємо, то здіймаємося вгору, обіймаємо наше найкраще майбутнє не як можливість, але як дійсність. Коли орієнтиром нашого життя є Ісусів поклик, тоді омолоджується серце», — сказав проповідник.
Бог робить несподіванки
Далі Папа вказав на те, що Господь, який робить нам несподіванки, запрошує нас чинити дивовижні речі. Зустрівши учнів з порожніми сітями, пропонує спробувати порибалити вдень, спонукає «наново ризикнути». «Господь несподіваного, — додав він, — розбиває паралізуючу замкненість, повертаючи мужність, спроможну перемогти підозри, зневіру та страх, що ховаються за підходом „так завжди робилося“».
Бог любить
За словами Святішого Отця, Бог кличе й робить несподіванки, бо «любить». Його мовою є любов, а «тому просить Петра і нас налаштуватися на цю мову», запитуючи: «Чи любиш мене?». Петро прийняв запрошення та зрозумів, що «любити означає перестати ставити себе в центрі», а тому відповів: «Ти все знаєш». Визнає себе слабким і покладається на Господа, на Його силу та любов.
«Господь нас любить: саме в цьому полягає наша сила, яку ми запрошені оновлювати кожного дня. Бути християнином — це покликання покладатися на те, що Божа любов є більшою від будь-яких обмежень чи гріха. Одне з великих страждань, одна з перешкод, яких зазнаємо сьогодні, зроджується не стільки з розуміння того, що Бог є любов’ю, але з того факту, що ми дійшли до того, що звіщаємо та свідчимо Його так, що для багатьох людей це не є Його ім’ям. Бог — це любов, яка любить, дарує себе, кличе та робить несподіванки», — наголосив проповідник.
Завершення першого дня Папи Франциска у Болгарії
Перший день 29-ї Апостольської подорожі Папи Франциска в одній хвилині: переліт до Софії, церемонія привітання, зустріч з владою, візит до Предстоятеля Болгарської ПЦ, відвідини патріаршого собору, молитва «Царице Неба» та Свята Меса.
Прес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
