Глава УГКЦ: «Викликом для християнських громад є допомогти людині вийти зі стану анонімного парафіянина»
Якщо людина зрозуміє, що бути християнином — це бути приналежним до спільноти, і що вона не може жити абсолютно індивідуалістичним духовним життям, тоді така людина — воцерковилася. На цьому наголосив Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав в ефірі програми «Відкрита Церква». Співрозмовником Глави УГКЦ був журналіст Юрій Макаров.
«Сьогодні ми бачимо те, як сучасні засоби комунікації справді крадуть в людини увагу. Ми часом є суспільством гіперстимульованим і щоразу шукаємо нових пережиттів і вражень. Коли йдеться про Церкву і тих, хто несе якісь вічні істини в той чи інший спосіб, то ми мусимо достукатися до уваги тієї чи іншої особи. Навіть в контексті Святої Літургії ми маємо кілька таких моментів, коли диякон урочисто перестерігає: „Будьмо уважні!“ — бо відбуватиметься щось дуже важливе — читання Божого Слова чи принесення євхаристійної жертви. Тому достукатися до уваги сучасної людини, яка властиво є настільки в полоні сучасних узалежнень, зокрема своєї уяви, може бути доволі непросто», — заявив Предстоятель.
За його словами, вірянам і душпастирям потрібно усвідомити, що Боже Слово і Церква — це є не тільки дійсність, яка обмежується інформативним простором, чи простором комунікації.
«Церква — це сопричастя. Що це означає? Що Церква — це спільнота, де ми разом щось переживаємо. Ми разом досвідчуємо присутність Бога між нами. І ось я думаю, що один із важливих елементів душпастирства — це допомогти людині поламати свою самотність навіть тоді, коли йдеться про свою власну уяву чи увагу і допомогти людині вийти з кокону, в який ми закриваємося, і досвідчити іншу особу, яка є поруч. Бути разом — це так природньо для людини, бо людина все ж таки істота соціальна. Людина потребує іншої особи та тієї радості — бути разом з кимось. І тому зараз важливий елемент душпастирства — допомогти сучасній людині бути разом з іншими», — зауважує Блаженніший Святослав.
За словами Глави УГКЦ, ми краще себе усвідомлюємо, коли зустрічаємо інших людей.
«Очевидно, що той, хто перший стукає до мого серця, — це є Бог, який викликає мене з моєї самотності — до спілкування, до діалогу, до сопричастя. Однак не рідко це неможливо пережити і усвідомити, якщо я не побачу поруч себе іншу людину, особу. Я думаю, що важливим викликом для християнських громад є допомогти людині вийти зі стану анонімного парафіянина, який заходить до храму, ставить свою свічку, відмовляє свої молитви, ні з ким не вітається, виконає набір ритуальних жестів і відійде. Адже такій людині важко зрозуміти, що коли вона приходить до храму, то бодай з Кимось повинна поговорити, хоча би з Тим, для кого ставить ту свічку», — вважає духовний лідер греко-католиків.
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ