СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиГлава УГКЦ у 131-й тиждень війни: Священник, так само як капітан, останнім сходить із судна
Ми з болем мусимо разом із людьми покидати наші храми, але з надією дивимося в майбутнє. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у 131-й тиждень великої святотатської війни, яку російський агресор приніс на мирну українську землю.
Предстоятель відзначив, що цей тиждень був, зокрема, позначений руйнуваннями храмів на нашій Батьківщині. Відповідно до останніх заяв, які лунали з Офісу Президента, в Україні вже знищено понад 630 культових споруд різних конфесій. І, на жаль, ця цифра продовжує зростати щодня. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
«Минулого тижня ми отримали також болючу вістку із села Антонівка, що на Херсонщині, на узбережжі Дніпра, біля славного Антонівського моста. Нас потрясло навмисне знищення храму з боку росіян. Вони зробили розвідку і, побачивши, як люди збираються довкола храму, прицільно його зруйнували», — з прикрістю зауважив Блаженніший Святослав.
Ворог, за його словами, невипадково намагається знищити релігійні осередки в Україні, тому що вони — храм, спільнота віруючих людей — слугують сьогодні наче останньою надією, опорою для українців.
На переконання Глави Церкви, українське суспільство чітко побачило, якою важливою є роль храму, священника, церковної спільноти в житті багатостраждального українського народу, зокрема в обставинах цієї жорстокої війни.
Цього тижня, зауважив він, ми були змушені почати евакуацію нашої громади з міста Мирноукраїнськ на Донеччині. Державна влада оголосила також вимушену евакуацію населення з міста Покровськ.
«Біда в тому, що російські окупанти, наближаючись до якогось населеного пункту, повністю знищують його. Це немовби вогняний вал, який накочується на все. У таких обставинах ніхто не може вижити. Ворог нічого не звільняє, хоч говорить протилежне, а веде політику, тактику випаленої землі», — додав Блаженніший Святослав.
Перед священником постають складні запитання, що робити в таких обставинах. Чи покидати свій храм, своє місто, село? Чи залишатися на вірну смерть?
«Священник, — наголошує Предстоятель, — так само як капітан, останнім сходить із судна. Я сьогодні можу засвідчити, що наші священники саме як пастирі поводяться зі своїми людьми. Тому так зростає довір’я українців, незалежно від конфесії, до священників, монахів і монахинь Української Греко-Католицької Церкви».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
