Єпископ Богдан Дзюрах у #ДорогоюНадії: 28. Біль і страждання переображені надією

1 листопада 2025

У час, коли людство знову стикається з випробуваннями, хворобами та стражданнями, Церква нагадує: навіть серед болю можна знайти світло надії. У своєму роздумі апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах говорить про глибокий сенс людського страждання і про те, як віра допомагає пережити найтемніші моменти життя. Спираючись на слова італійського єпископа Бруно Мадзакатті та свідчення мучеників, владика закликає побачити у Христі Розп’ятому і Воскреслому — джерело сили, розради та непохитної надії.

Єпископ Богдан Дзюрах у #ДорогоюНадії: 28. Біль і страждання переображені надією

Кожного разу, коли до нашого життя навідується недуга, біль, страждання, ми усвідомлюємо свою тлінність, і такі моменти завжди стають більшим чи меншим викликом для нашої надії. Вже від народження в долю дитини вписаний досвід, який неминуче буде частиною її земного існування: досвід слабкості, хвороби й страждання.

Один італійський єпископ Бруно Мадзакатті роздумує над цим так: «Життя, яке дитина отримує у спадок від своїх батьків, містить у собі також зародки болю, який, принаймні частково, зруйнує красу й радість життя, що завершується сумним фіналом смерті. Вона неминуче зазнає певних страждань: фізичних — через хворобу і старість, душевних — через розчарування й розлуку з близькими, або духовних — через невдачі у справах і зриви сподівань… Біль — це справжній виклик надії, бо він руйнує радість життя, яка є найціннішим скарбом, що ми маємо. Всі релігії й філософії стикалися з цими великими питаннями, шукаючи сенс і світло, яке освітлює ніч болю і смерті. Саме в цю ніч Ісус погодився увійти, щоб освітити її надією, яка могла прийти тільки від Бога».

То ж посеред ночі болю, страждання і тривоги віруючі люди знаходять Джерело надії у Христі Розп’ятому і Воскреслому. Єднання з Ним в молитві і Святих Таїнствах, досвід Його присутності у болісних моментах життя, стає водночас джерелом розради, сили й утішення.

Ось зворушливе свідчення в’єтнамського священника-мученика Павла Ле-Бао-Тін, який провів сім років у концентраційному таборі, перш ніж 1857-го року був страчений за віру. Уривок із його листа з табору наводить Папа Венедикт у своїй енцикліці, присвяченій надії: «Бог, який визволив трьох юнаків із розпеченої печі, завжди поруч зі мною; і мене також визволив із цих страждань, перетворивши їх на солодкість: вічне Його милосердя! Посеред цих мук, які зазвичай пригнічують і ламають інших, завдяки Божій благодаті я сповнений радості та веселості, бо я не самотній — Христос зі мною…».

І серед наших сучасників та в нашому народі є чимало людей, які, подібно як цей священник-мученик не заперечують свого болю й слабкості, але в довірливій молитві благають Бога про поміч, силу й підтримку: «Покажи мені, Господи, свою силу, прийди мені на допомогу і врятуй мене, щоб у моїй слабкості проявилася і прославилася твоя сила перед народами» (Spe salvi, 37).

Молитва

Господи, Надіє стражденних,
Лікарю душ і тіл,
будь близько до мене та до кожної стражденної людини
в моментах наших болів і страждань!
Дай нам пізнати Твою люблячу присутність
і прийняти силу Твоєї благодаті,
щоб кожен біль був перемінений надією
і став дорогою до повноти життя.

О Найсвятіша Богородице, Мати Надії,
Ти, що зберегла віру біля стіп Хреста,
навчи нас приймати таємницю болю
як шлях благодаті, переображення і спасіння. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії