Душпастирський план на період до 2030 року: «Надія, до якої нас кличе Господь»

12 жовтня 2022

Душпастирський план на період до 2030 року

«Надія, до якої нас кличе Господь»

В ДОДАТКУ: Подані теми схематично в таблицях для кращої візуалізації

1. Продовження душпастирського плану «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом»

Текст Пастирського листа:

1. Продовження душпастирського плану «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом». Насамперед ми хотіли б вам нагадати основи нашої спільної програми «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом». Реалізація цього душпастирського плану, який ми започаткували 2011 року, допомагала нам постійно звертати увагу на три запитання: як нам зростати у вірі? як нам зростати у святості? як нам зростати в служінні та любові? При цьому ми акцентували на перших трьох елементах «Живої парафії», якими є: Боже слово і катехизація, Святі Таїнства і молитва, служіння ближньому (дияконія). Це аспекти, які виражають внутрішню природу Церкви, визначали її життя від апостольських часів і залишаються основними до сьогодні для кожного покоління Христових учнів. У цих елементах нам назустріч виходить Христос-Учитель, Христос-Архиєрей, Христос — Добрий Пастир та Лікар душі і тіла.

У реалізації всецерковного душпастирського плану «Жива парафія» до 2020 року ми зосередилися головно на парафіяльній спільноті як на середовищі, у якому віруючі найчастіше зустрічаються з Христом через християнське навчання, спільну молитву та служіння ближньому. Плекаючи та оживляючи наші парафії, ми бажали обновити всю нашу Церкву.

Варто згадати, що до «Живої парафії» входили й інші складові елементи: провід — управління дарами, плекання та служіння єдності та місійний дух (пор. Пастирський лист Блаженнішого Святослава до вірних УГКЦ «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом», 2 грудня 2011 р.). Тож програма продовжується, і нам слід працювати над її втіленням та поглибленням у кожній парафіяльній спільноті.

Водночас елементи «Живої парафії» треба застосовувати не лише до парафії, а й до кожної християнської спільноти, великої чи малої, особливо до сім’ї. Адже християнська родина покликана бути місцем навчання віри, школою особистої та спільної молитви, а також осередком жертовного служіння ближнім. Врешті, це покликання стосується кожного християнина — диякона, священника і єпископа, чоловіка і жінки, дитини і молодої людини, богопосвяченої особи і миряни.

Мета до Синоду 2023: Використати інструменти для оживлення парафіяльного життя на основі елементів «Живої парафії», якщо цього ще не зроблено.

Інструментум лаборіс — допоміжні матеріали.
Управління Божими дарами: християнський спосіб життя.
Посібник з пасторального планування.

Завдання: Оновити на офіційному вебсайті УГКЦ доступ до матеріалів «Живої парафії».

Подати усім єпархіям, щоб поставили на своїх вебсайтах.

Мета: Щоб кожна парафіяльна спільнота УГКЦ розвивалася відповідно до складових «Живої парафії» для постійного зросту у вірі, святості, служінні та любові.

Детальніше:

Щоб у кожній парафіяльній спільноті пріоритетними були: Боже слово і катехизація, Літургія-молитва, Служіння ближньому (дияконія).
Щоб кожна парафіяльна спільнота діяла синодально з відчуттям спільної відповідальності та була місцем, де кожний може проявити свої Богом дані духовні та природні дари (4-та складова «Живої парафії»).
Щоб кожна парафія була спільнотою, у якій плекаєтьcя дух єдності-сопричастя (5-та складова «Живої парафії», див. також: 3. Розбудова мереж сопричастя).
Щоб кожна парафія відчувала своє місійне покликання ділитися християнською Благовістю з іншими (6-та складова «Живої парафії», див. також: 7. Місійність і вихід назустріч світові).
Щоб кожна парафіяльна спільнота була прикладом для інших спільнот, також покликаних зростати у вірі, святості, служінні та любові, особливо християнська сім’я (див. 6. Християнська сім’я — домашня церква).
Щоб парафіяльна спільнота була у своєму середовищі конкретним «місцем зустрічі з живим Христом», особливо для найбільш потребуючих (див. також: 5. Близькість і практична увага до вбогих і маргіналізованих).

Особливі сучасні виклики, які постають перед «Живою парафією»:

Навіть практикуючі вірні сприймають парафію не як спільноту зі своїм покликанням, а як «духовну заправку» в неділі та свята.
Священники, які не мешкають у парафії.
Люди можуть мешкати далеко від парафії, до якої ходять (парафії є щоразу менше територіальними).
Щоразу більше занять у громаді в неділю зранку (особливо для молоді).
Секуляризація і моральний релятивізм сильно впливає на світогляд сучасної людини.

1.1. На сімейному/особистому рівні

Хто: Кожний член УГКЦ, від новонародженого в Христі до Глави Церкви.

Мета:

Батьки з дітьми: спільно беруть активну участь у житті своєї парафіяльної спільноти.
Молодь: починають зріти як дорослі християни, беруть активну участь у житті парафії, готові взяти на себе відповідальності щодо її покликання.
Люди золотого віку: своєю працьовитістю і відданістю дають молодшим віком гарний приклад участі в парафіяльному житті.
Кожний священник-душпастир здатний творити гармонійну спільноту, де духовні та природні дари діють у парафії для здійснення її місії у світі.
Єпископ: чуває над розвитком парафіяльних спільнот, дбає про постійну формацію духовенства в душпастирському вимірі та про формацію мирян, практикує «апостолят живої присутності», відвідуючи, як пастир і духовний батько, своїх вірних.
Кожна богопосвячена особа: бере живу участь у житті своєї євхаристійної (парафіяльної чи монашої) спільноти і готова присвятити свої дари для сповнення її місії.

Завдання: Розробляються в контексті відчуття відповідальності за парафіяльну спільноту.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати мою особисту (чи сімейну) участь у програмі «Жива парафія» (сильні та слабкі сторони): які в мене дари? які в мене недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники щодо моєї участі в програмі «Жива парафія» (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють моїй участі? які особи, обставини стоять мені на заваді?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо моєї участі в парафіяльному житті; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни щодо моєї участі в парафіяльній спільноті.
Що я вже роблю?
Що б я хотів робити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати себе (нас, як сім’ю) щодо втілення пропозицій.

Приклади завдань:

Батьки привчають дітей змалку до живої участі в парафіяльній спільноті.
Священник проводить іспит сумління щодо свого втілення програми «Жива парафія».
Єпископ наново переглядає всі матеріали програми «Жива парафія» і проводить іспит сумління щодо її втілення в його єпархії.

1.2. На парафіяльному рівні

Хто: Душпастирі зі своїми пасторальними радами та всією парафіяльною спільнотою.

Мета: Кожна парафіяльна спільнота вважає складові «Живої парафії» пріоритетними для здійснення свого покликання.

Завдання: Розробляються всією спільнотою, зокрема душпастирською та економічними радами на чолі з душпастирем під час пасторального планування.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати спроможність парафії здійснювати своє покликання (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники, які впливають на здатність парафії здійснювати своє покликання (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють розвиткові парафії? які особи, обставини стоять на перепоні розвитку парафіяльної спільноти?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо парафіяльного життя; б) позитивний і негативний досвід і наслідки війни щодо парафіяльного життя.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань.

Приклади завдань:

Священник-душпастир регулярно скликає пасторальні та економічні ради, проводить річні загальні збори та здійснює щорічне пасторальне планування.
В парафії добре організована катехитично-формаційна програма для осіб різного віку.
Парафія плекає красу літургійних богослужінь (напр. хор, який спонукає до молитви).
Парафіяльний Карітас ефективно працює.

1.3. На єпархіальному рівні

Хто: Єпископи зі своїми вікаріями, протопресвітерами (деканами), пресвітерськими та пасторальними радами, комісіями та відділами, у співпраці з радою настоятелів на території єпархії; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ.

Мета: Єпархії, які вважають складові «Живої парафії» пріоритетними для парафіяльного життя, і відповідно формують духовенство та мирян до цього.

Завдання: Розробляються у співпраці з відповідними дорадчими та виконавчими структурами та в діалозі з єпархіальним духовенством і представниками мирян.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати здатність єпархії підтримувати розвиток парафіяльних спільнот: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати здатність єпархії підтримувати розвиток парафіяльних спільнот: зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють втіленню складових «Живої парафії»? які особи, обставини стоять на перепоні?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо підтримки парафій єпархією; б) позитивний і негативний досвід і наслідки війни на підтримку парафій єпархією.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань.

Приклади завдань:

Наново переглянути єпархіальні статистики за параметрами «Живої парафії» (за 2013, 2015 і 2017 рр.).
Для оцінювання парафіяльного життя організувати опитування кожної парафії на останніх 10 років за такими параметрами: хрещення, одруження, похорони. Заохотити до обговорення цих даних на парафіяльному, деканальному та єпархіальному рівнях.
Подбати, щоб були доступними всі матеріали програми «Жива парафія», як в друкованому, так і в електронному варіантах.
Інструменти «живої парафії» використовують на єпархіальному рівні: напр. управління Божими дарами на єпархіальному рівні, єпархіальне пасторальне планування тощо.
Єпископ, відвідуючи парафіяльні спільноти, постійного нагадує про три перші складові, щоб його вірні зростали у вірі, святості, служінні та любові.

1.4. На митрополичому або регіональному рівні

Хто: Регіональні, Митрополичі Синоди, конференції; ради вищих настоятелів, протоігумени богопосвячених спільнот зі своїми радами.

Мета: Митрополичі або регіональні структури координують продовження програми «Жива парафія» з відчуттям потреб і особливостей певного регіону.

Завдання: Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях та зустрічах у діалозі з представниками єпархіального духовенства і мирян.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати здатність митрополії чи регіону підтримувати подальше втілення програми «Жива парафія»: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати здатність митрополії чи регіону підтримувати подальше втілення програми «Жива парафія»: зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють душпастирству родини? які особи, обставини перешкоджають душпастирству родини?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо розвитку парафіяльного життя в певному регіоні; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни щодо парафіяльного життя в певному регіоні.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань.

Приклади завдань:

Для оцінювання парафіяльного життя в певному регіоні організувати опитування кожної парафії за останніх 10 років за такими параметрами: хрещення, одруження, похорони. Заохотити до обговорення цих даних на єпархіальному та між’єпархіальному рівнях.
З’ясувати доступність матеріалів програми «Жива парафія» в певному регіоні, особливо щодо їх доступності іншими мовами.
Організувати періодичні зустрічі генеральних вікаріїв (протосинкелів) для обговорення подальшого втілення програми «Жива парафія» в певному регіоні.

1.5. На всецерковному рівні

Хто: Глава Церкви із Синодом Єпископів УГКЦ, Постійний Синод, Патріарша курія, архимандрити богопосвячених спільнот зі своїми радами.

Мета: Кожна парафіяльна спільнота УГКЦ є конкретним місцем зустрічі з живим Христом.

Завдання: Розробляє Синод Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і один одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях. Структури Патріаршої курії сприяють співпраці між усіма частинами УГКЦ на всецерковному рівні в питанні розвитку парафіяльного життя. Згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах, особливо тих, які виконують служіння в парафіяльних спільнотах.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати здатність всецерковних структур УГКЦ підтримувати розвиток парафіяльного життя: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати здатність всецерковних структур УГКЦ підтримувати розвиток парафіяльного життя: зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють душпастирству родини? які особи, обставини перешкоджають душпастирству родини?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо всецерковної підтримки парафіяльного життя в УГКЦ; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни щодо підтримки парафіяльного життя на всецерковному рівні.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань і синодальних рішень.

Приклади завдань:

Душпастирська рада організує всецерковне опитування для оцінювання парафіяльного життя УГКЦ за останніх 10 років за такими параметрами: хрещення, одруження, похорони. Заохотити до обговорення цих даних на регіональному та всецерковному рівнях.
Глава Церкви постійно чуває над еміграцією та поселенням вірних УГКЦ і ефективно співпрацює зі структурами УГКЦ чи місцевої римо-католицької Церкви на регіональному та єпархіальному рівнях для розвитку душпастирської опіки.

2. Душпастирське навернення

Текст Пастирського листа:

2. Душпастирське навернення. Будь-яка ініціатива вимагає певного усвідомлення своїх немочей. У цьому немає нічого дивного. На самому початку нашого християнського життя, ще до того як нас привели до очищувальних вод Хрещення, треба було, щоб ми (а більшість з нас устами хресних батьків) зреклися сатани і всіх його діл. Символіка чину Хрещення пригадує нам, що ми не можемо йти за Христом, якщо не очистимося від усього, що нас відводить від Нього. Це відречення від світу зла не одноразове, а постійне, і триває впродовж усього нашого життя. Немає на світі християнина, який не потребує навернення і покаяння: єпископи, духовенство, богопосвячені особи, миряни, від наймолодшого до найстаршого… Усі ми створені на образ і подобу нашого Господа. Образ Божий у нас діє завжди, натомість відновлення подоби Божої вимагає нашого зусилля, бо відновлення впалої людської природи потребує безнастанної духовної боротьби, регулярного іспиту сумління, постійної відкритості до оновлювальної Божої благодаті. Тому в нашій літургійній традиції ми повсякчасно просимо в Господа: «Осталий час життя нашого в мирі і покаянні скінчити».

Серцевиною духовної боротьби є постійні зусилля задля подолання нашої схильності до егоїзму духом самовідречення за прикладом Христа. У Посланні до филип’ян Апостол народів пише: «Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини…» (2, 5–7).

Це передусім стосується працівників у Христовому винограднику — нас, єпископів, і наших найближчих співпрацівників, священників, які сьогодні покликані до справжнього душпастирського навернення. Що це означає? Під сучасну пору треба серйозно говорити про нашу готовість змінюватися на краще, використовувати новітні засоби спілкування між людьми, між Церквою та суспільством, яке швидко трансформується, та шукати щоразу ефективніших способів, як нам бути разом і один одному служити. Треба замислитися над потребою реформування церковних структур, над новим динамізмом і творчістю в служінні, над запровадженням таких душпастирських підходів, які дадуть можливість мирянам проявити свої таланти для здійснення місії Церкви, над спроможністю давати відповіді на реальні духовні потреби Божого люду, над умінням відчитувати «знаки часу», над формою спілкування з іншим, позначеною відчуттям соборності і духом співпраці, над подоланням страху, що стоїть на заваді створенню оновленого євангельського способу буття пастирем згідно із серцем Христовим у ХХІ столітті.

Відречення від зла, усвідомлення історичних помилок і самовідречення не є самоціллю. Ці жести повинні вести нас до відкритості й прозорості, до автентичного духовного супроводу і християнської близькості. Тому нам треба постійно очищувати наші наміри, щоб у нас діяла не наша, а Божа воля. У такий спосіб ми наслідуватимемо самого Христа-Господа, який сказав про себе: «Я зійшов з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто Мене послав» (Ів. 6, 38).

Навернення — це не проста відмова від чогось, а єднання з кимсь — Ісусом Христом, як це писав св. Павло: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2, 20). Воно робить нас вільними для того, щоб у Христі ми стали живою спільнотою дітей Божих. Навернення наближає людину до Бога — єдиного Святого, а ця Божа близькість — з нами і до нас — робить нас плідними в духовному житті та душпастирському служінні та чинить успішною місію Церкви в усі часи та серед усіх народів.

Мета: УГКЦ відчуває потребу у внутрішньому наверненні.

Детальніше:

Зречення і очищення: постійна духовна боротьба проти зла, яка нуртує в кожному з нас.
Приречення Христові: відчуття Божої волі, Христової присутності в особистому житті, плекання чеснот, свідомість дарів Святого Духа, покликання приносити плоди Святого Духа.
Зміна стилю «бути пастирем»: відкритість і прозорість, автентичний духовний супровід, християнська близькість.
Зміна стилю «бути Церквою»: відчуття спільноти дітей Божих, ділення природними і духовними талантами.
Частіша участь у Таїнстві Покаяння (більше ніж раз на рік).
Готовність бути знаряддям у Божих руках: «Господи я тут! Господи я твій (твоя)!»

Сучасні виклики для душпастирського і особистого навернення:

Суспільство не визнає існування гріха, пекла.
Погано відкалібрований моральний компас: зло вважається добром, а добро сприймається як зло.
Клерикалізм серед духовенства.
Брак доступу до Таїнства Покаяння.
Недостатня увага до духовної боротьби в житті християнина.
Дух самолюбства (див. Молитва святого Єфрема).

2.1. На сімейному/особистому рівні

Хто: Батьки і діти, настоятелі монастирів і богопосвячених спільнот зі своїми членами; кожний єпископ, священник, мирянин і кожна богопосвячена особа УГКЦ.

Мета:

Батьки і діти: сім’я, у якій кожен вміє просити пробачення і прощати (див. Еф. 4, 26) / Діти вміють розрізняти добро і зло, правду і неправду (див. Кол. 3, 17–25)/ Сім’я приступає разом до сповіді.
Молодь: продовжує практику сповіді і молитви, відчуває виклики часу і свого покликання змінювати світ у християнському дусі, починаючи від себе.
Кожний мирянин УГКЦ: регулярно практикує іспит сумління, приступає до сповіді; відчуває потребу духовного супроводу; розпізнає Божу волю щодо власного життя.
Кожний священник: свідомий власних слабкостей і гріховності, особистої потреби постійного покаяння і навернення; старається бути одним із народу, а не над народом, бути провідником, який надихає, а не наказує, підтримує своє духовне стадо і співчуває його немочам на образ нашого Великого Архиєрея Христа (див. Єв. 4, 15).
Кожна богопосвячена особа: відчуває своє «пророче» покликання жити в мирі й покаянні, бути прикладом і учителем у духовній боротьбі, у християнських та євангельських чеснотах (убогості, чистоті, послуху).
Глава Церкви і кожний єпископ УГКЦ: глибоко свідомий власних слабкостей і своєї гріховності, особистої потреби постійного покаяння і навернення; близький зі своїм духовенством (батьком, старшим братом і другом, душпастирем душпастирів); вміє зійти з п’єдесталу і наблизитися до свого стада, утверджуючи братів у вірі. Є іконою Христа — Учителя, Архиєрея, Пастиря і Лікаря душ і тіл.

Завдання: Розробляються в контексті іспиту сумління та на молитві.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати внутрішні чинники для душпастирського чи особистого навернення (сильні та слабкі сторони): які в мене дари? які в мене недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники для душпастирського чи особистого навернення (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють наверненню? які особи, обставини віддаляють мене від навернення?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно себе (нас) оцінювати щодо мети.

Приклади завдань:

Батьки просять пробачення у своїх дітей, коли злостяться, навіть небезпідставно.
Не обмовляють нікого перед дітьми (священники не обмовляють свого єпископа перед своїми дітьми!).

2.2. На парафіяльному рівні

Хто: Душпастирі зі своїми пасторальними радами

Мета: Парафіяльна спільнота плекає дух постійного навернення — старається побачити свої недоліки і творить атмосферу для зростання в християнських чеснотах.

Завдання: Розробляються в контексті іспиту сумління, молитви та діалогу.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо стану реалізації завдань.

Приклади завдань:

Парафія проводить реколекції і місії на тему навернення.
Великий піст проведений в дусі оновлення св. Хрещення.
Хресні обіти відновлюються у свято Святого Володимира Великого.
Сповідь доступна для вірних за різних нагод.
Парафія проводить спільний іспит сумління.

2.3. На єпархіальному рівні

Хто: Єпископи зі своїми пресвітерськими і пасторальними радами, комісіями та відділами у співпраці з радою настоятелів на території єпархії; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ.

Мета: Єпархіальні структури виконують своє служіння в особливому стилі покори, з відчуттям духу навернення та свого покликання супроводжувати всіх вірних у їхньому спільному (синодальному) ході за Христом.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети?
Особливим чином слід зважити: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо стану реалізації завдань.

Приклади завдань:

Реколекції для духовенства та всіх працівників на єпархіальному рівні на тему душпастирського і особистого навернення.
Дні обнови для єпархіальних курій — принаймні два рази на рік (тематично Богоявлення і Зіслання Святого Духа гарно підходять для цього).
Вправи для дітей, шкільної та університетської молоді.
Канонічно-душпастирська візитація проводяться в позитивному дусі для підтримки і зросту парафій із більшим залученням мирян.
Рішення Синоду Єпископів УГКЦ виконуються на єпархіальному рівні.

2.4. На Митрополичому або регіональному рівні

Мета: Митрополичі або регіональні структури дбають про збереження і розвиток християнських цінностей у певному регіоні та дають живе свідчення про життя в Христі.

Завдання: Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях і зустрічах в діалозі з іншими Церквами і християнськими спільнотами на певній території.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо стану реалізації завдань.

Приклади завдань:

Обговорити особливі виклики часу і культури, які толерантно ставляться до гріха і ворожо налаштовані до християнських цінностей на певній території.
Захищати і пропагувати християнські цінності на суспільно-політичному рівні на певній території.
Спільно працювати над матеріалами і ресурсами для душпастирського і особистого навернення в певному регіоні.
Застосовувати і втілювати вказівки Глави Церкви і Синоду Єпископів УГКЦ на регіональному рівні.
Популяризувати Пастирський лист Синоду УГКЦ 2021 р. українською та місцевою мовами.

2.5. На всецерковному рівні

Мета: Координувати спільний хід усієї Церкви в душпастирському наверненні для плекання святості об’єднаного Божого люду.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо стану реалізації завдань.

Приклади завдань:

Глава Церкви говорить на тему душпастирського та особистого навернення короткими меседжами різними мовами.
УГКЦ прямує разом з усією Католицькою Церквою шляхом душпастирського навернення.
УГКЦ популяризує документи і поучення Святішого Отця на цю тему.
Відповідна структура в Патріаршій курії збирає всі напрацювання, літературу і медіаресурси, які вже маємо, на тему душпастирського та особистого навернення.
«Живе телебачення» і інші медіаресурси залучені до співпраці на цю тему.
На рівні Патріаршої курії проводяться дні обнови — принаймні два рази на рік (за тематикою підходять Богоявлення і Зіслання Святого Духа).
Комісії та відділи Патріаршої курії виконують своє служіння в ключі душпастирського навернення.
Владики спільно мандрують дорогою душпастирського навернення.

3. Розбудова мереж сопричастя

Текст Пастирського листа:

3. Розбудова мереж сопричастя. У ті моменти, коли перед нами постають складні вибори і випробування, стараймося відповісти на питання: що б у цій ситуації зробив Ісус? Як би Він поводився на моєму місці? Такий підхід можуть застосовувати не тільки поодинокі особи, а й інституції, зокрема наша Церква, яка сьогодні питає себе: як нам іти далі? як проповідувати Царство Боже в цьому фрагментарному, глибоко поділеному і зраненому світі ХХІ століття? як бути світлом для нинішнього світу?

Багато відповідей отримаємо, коли приглянемося до життя і діяння нашого Господа. Насамперед Христос часто відходив на самоту, щоб молитися. Ставши людиною, Син Божий постійно чував над тим, щоб воля Отця здійснювалася в Ньому. Він прирівнював здійснення Божої волі до щоденної поживи: «Їжа моя, — волю чинити того, хто послав Мене, і діло Його вивершити» (Ів. 4, 34). Зберігаючи духовну «вертикаль» — послух Отцеві в постійній молитві і в здійсненні Його спасенної волі, Господь вибудовував у світлі волі Божої свої стосунки із людьми, чого й очікує сучасна культура від нас, Його учнів.

Ісус був майстерним творцем міжособових стосунків і сопричастя: через зустрічі, зцілення, проповіді Він будував і розвивав середовище учнів, послідовників і свідків, яке згодом стало фундаментом побудови Церкви. Пригадаймо, що основою Церкви є не щось — кодекс правил і практик, ідеологія, розгалужена структура чи піраміда, а Хтось — сам Ісус: «На Ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі» (Еф. 2, 21). Христос постійно горнув до себе різних людей, клав основи для спільного слухання Божого слова, спільної молитви та спільного служіння.

Спосіб діяння та стиль місії Ісуса прийняв святий Павло, Апостол народів. Його невтомна проповідь і численні подорожі, листи і послання — це розвиток, зміцнення і гуртування мережі, спільноти впізнаваних, конкретних осіб, — не безіменних мас, — зібраних у Господнє ім’я. За прикладом свого Вчителя, апостоли, які стали учнями-місіонерами, лишалися близько до поодиноких людей і спільнот. Вони спішили від однієї спільноти до іншої, плекаючи єдність у вірі та солідарність у любові. Так діяли і їхні наступники впродовж історії.

Ця мережа братерської спільноти у вірі та солідарності в любові настільки важлива, що навіть члени нашої Церкви під проводом своїх пастирів у часи комуністичних переслідувань на матерніх землях, попри великі обмеження та небезпеки, продовжували її підтримувати, і робили це за благодаттю Божою досить успішно: в підпіллі діяли монастирі, семінарії виховували нових священників, у приватних помешканнях вірні збиралися на молитви і богослужіння.

Сьогодні ми ще більше покликані до таких особистих і церковних стосунків на різних рівнях: у сім’ї, у школі, на роботі, у парафії та єпархії і між єпархіями, між богопосвяченими спільнотами і монастирями.

Осердям сопричастя Христових учнів є любов (пор. 1 Кор. 13, 13). «З того усі спізнають, що Мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Ів. 13, 35). Спільнота Христова, по суті, є мережею любові та служіння. Про це гарно свідчать Діяння святих апостолів: «Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне» (4, 32). Як добре, коли є співпраця і солідарність! Ця мережа душ протягом тисячоліть обіймала знедолених, гоїла рани, долала прірви між людьми, підносила тих, хто перебував внизу соціальної драбини, і продовжує це робити донині. Розвиток медійних технологій — від винаходу письма і друкарства до інтернету — це те саме мережеве спілкування, яке є природним, необхідним для людини. Людське життя в різних вимірах — це сплетіння, мереживо стосунків. Відомий католицький письменник ХХ століття Томас Мертон сказав: «Ніхто не є самотнім островом». Ми наново відкриваємо це в сучасній культурі з її тенденцією до індивідуалізму і поляризації та глибоко переживаємо тепер, у час пандемії. Карантин показав, що мереживо людських стосунків може як руйнувати, так і бути життєдайним. Ми потребуємо взаємин з іншими людьми, як повітря, проте ці взаємини повинні бути здоровими, зціленими, позначеними вмінням слухати і чути одне одного, а не отруйними, токсичними. Ми маємо стати Церквою здорових стосунків, дружніх спільнот Христових учнів, які соборно думають і синодально діють, переживаючи спільне паломництво створеного світу до свого Творця, з Христом на чолі. Просімо Святого Духа, щоб в усіх наших стосунках були Його плоди: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість (пор. Гал. 5, 22–23).

Мета: Щоб УГКЦ думала соборно та діяла синодально на всіх рівнях життя і діяльності.

Детальніше:

УГКЦ плекає свідомість, що покликання до єдності-сопричастя випливає із сопричастя триєдиного Бога: Отця, і Сина, і Святого Духа, та з нашого духовного єднання з Богом.
Єдність УГКЦ плекається постійно, не тільки на рівні Синоду Єпископів УГКЦ, а й всецерковному, регіональному, єпархіальному, парафіяльному рівні із залученням духовенства, богопосвячених осіб і мирян.
УГКЦ надихається прикладом єдності ранньої Церкви.
Нові технології використовуються для будування сопричастя-єдності.

Особливі виклики для розбудови мереж сопричастя:

Поширення індивідуалізму.
Віртуальний світ — витіснення живого спілкування віртуальним (негативний аспект сучасних технологій).
Небезпека ізольованості провідної верстви — як в громадському, так і в церковному житті.
Дезінформація і маніпуляція правдою, що ведуть до безперспективного нігілізму, особливо серед молоді.

3.1. На сімейному/особистому рівні

Хто: Кожний член УГКЦ, від новонародженого в Христі до Глави Церкви.

Мета:

Батьки з дітьми: плекають спільне життя, ідуть в один крок у молитовному і домашньому вимірах, відкриті до інших спільнот.
Молодь: плекає особисті, і не тільки віртуальні, зв’язки у своєму житті.
Кожний священник і єпископ: плекає родинні та дружні стосунки, у яких може просто «бути людиною» і творити людську спільноту з іншими.
Кожна богопосвячена особа: плекає відкритість до інших в особистому житті.

Завдання: Розробляються в контексті сімейної любові та щирого і відкритого діалогу.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати внутрішні чинники для плекання мереж сопричастя (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники, які впливають на плекання мереж сопричастя (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють розвиткові нашої єдності? які особи, обставини призводять до послаблення чи знищення нашої єдності?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо християнської єдності; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни щодо християнської єдності.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо втілення пропозицій.

Приклади завдань:

Батьки виділяють час для спілкування між собою та з дітьми.
Родина разом сідає до столу без смартфонів.
Єпископ знає не тільки своїх священників, а і їхніх дружин та дітей.
Кожний член УГКЦ знає своїх сусідів і вміє відкритися до них.

3.2. На парафіяльному рівні

Хто: Душпастирі зі своїми пасторальними радами та всією парафіяльною спільнотою.

Мета: Кожна парафіяльна спільнота є місцем, де діє ефективна мережа спілкування, яка охоплює всіх.

Завдання: Розробляються душпастирською радою на чолі з душпастирем в межах пасторального планування у співпраці з катехитами та іншими особами, залученими до душпастирства родини.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати здатність парафії створювати мережі сопричастя-єдності: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати здатність парафії створювати мережі сопричастя-єдності: зовнішні чинники (можливості і перепони): які ресурси, обставини сприяють християнській єдності? які особи, обставини стоять на перепоні християнській єдності?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо плекання сопричастя-єдності; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на християнську єдність.
Що вже маємо і робимо?
Що би ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань.

Приклади завдань:

Парафія використовує всі можливі засоби для плекання сопричастя-єдності (зустрічі, друковані та віртуальні засоби комунікації, спільне кавування і чаювання).
Парох сприяє творенню різних парафіяльних спільнот (молитовні, харитативні, виховні тощо).
Парафія здійснює спільні прощі.
В парафії ефективно працюють пасторальні та економічні ради, проводиться щорічне пасторальне планування.
Парафія плекає дружні стосунки і сприяє співпраці з місцевими християнськими та релігійними спільнотами.

3.3. На єпархіальному рівні

Хто: Єпископи зі своїми пресвітерськими і пасторальними радами, комісіями та відділами (особливо з катехитичною комісією та комісією родини), у співпраці з радою настоятелів на території єпархії; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ.

Мета: В єпархії плекається ідентичність як єдиної спільноти, яка соборно думає та синодально діє під проводом свого єпископа.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати здатність єпархії будувати мережі сопричастя-єдності: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати обставини, які впливають на здатність єпархії плекати мережі сопричастя-єдності: зовнішні чинники (можливості і перепони): які ресурси, обставини сприяють єпархіальній єдності? які особи, обставини стоять на перепоні єпархіальній єдності?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії стосовно єдності єпархії; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на єдність єпархії.
Що вже маємо і робимо?
Що би ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань.

Приклади завдань:

Єпархіальне управління використовує всі можливі засоби для плекання сопричастя-єдності (напр. єпархіальна газета, вебсайт, фейсбук тощо).
Усі дорадчі органи в єпархії діють синодально та ефективно (пасторальна та економічні ради, пресвітерська рада і колегія єпархіальних радників, Єпархіальний собор).
Проведення щорічних єпархіальних прощ.
Проведення зустрічей для священників, не тільки робочих, а й дружніх.
Проведення єпархіальних зустрічей на різні теми та для різних груп.

3.4. На митрополичому або регіональному рівні

Мета: Митрополичі або регіональні структури ефективно радяться між собою та співпрацюють із відчуттям сопричастя-єдності.

Завдання: Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях та зустрічах відповідальних за душпастирство родини у діалозі з іншими Церквами та християнськими спільнотами на певній території.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати здатність митрополії чи регіону плекати мережі сопричастя-єдності: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати обставини, які впливають на здатність митрополії чи регіону плекати мережі сопричастя-єдності: зовнішні чинники (можливості і перепони): які ресурси, обставини сприяють духові сопричастя-єдності? які особи, обставини стоять на перепоні мережам сопричастя-єдності?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії стосовно єдності митрополії чи регіону: б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на сопричастя-єдність митрополії чи регіону.
Що вже маємо і робимо?
Що би ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань.

Приклади завдань:

Проведення спільних конференцій, зустрічей, реколекцій для духовенства певного регіону.
Зустріч молоді на регіональному рівні.
Форуми за участю духовенства, богопосвячених осіб та мирян на особливі теми.
Формаційні зустрічі для певного регіону.
Вироблення спільної стратегії для втілення якогось синодального рішення.

3.5. На всецерковному рівні

Мета: Розвинути в цілій УГКЦ живе відчуття єдиної спільноти дітей Божих.

Завдання: Розробляються на Синоді Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і один одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності єпископів щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях. Структури Патріаршої курії сприяють співпраці між усіма частинами УГКЦ на всецерковному рівні в питанні душпастирства родини, а також співпрацюють з міжнародними організаціями та з Папською радою для мирян, родини і життя. Згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати здатність всецерковних структур УГКЦ плекати мережі сопричастя-єдності: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати обставини, які впливають на здатність всецерковних структур УГКЦ плекати мережі сопричастя-єдності: зовнішні чинники (можливості і перепони): які ресурси, обставини сприяють єдності УГКЦ? які особи, обставини стоять на перепоні єдності УГКЦ?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії стосовно єдності УГКЦ; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на єдність УГКЦ?
Що вже маємо і робимо?
Що би ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань і синодальних рішень.

Приклади завдань:

Глава Церкви спілкується з духовенством, богопосвяченими особами та вірними мирянами, використовуючи доступні йому сучасні технології.
Пастирські подорожі Глави Церкви до поодиноких регіонів, єпархій.
Єпископи УГКЦ беруть живу участь у Синоді, з відчуттям глобальної єдності Церкви та взаємної солідарності між єпархіями УГКЦ.
Всецерковні форуми та Патріарші Собори.
Важливі послання і церковні документи всецерковного характеру видаються різними мовами.
Патріарші структури УГКЦ стежать за поученнями Святішого Отця і дбають про спільний хід з усією Католицькою Церквою.

4. Дорога зцілення ран та лікування травм

Текст Пастирського листа:

4. Дорога зцілення ран і лікування травм. Проходячи містами, містечками і селами Святої Землі, Ісус збирав учнів і проповідував Царство. Одночасно Він показував на зрозумілому для всіх прикладі, чим є Царство, — слухав, милосердився і зцілював: «Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу» (Мт. 9, 35). Він зцілював від кровотечі та сліпоти, одержимості та прокази, паралічу та остаточної людської недуги — смерті. Зцілення — це прояв Божої любові та уприсутнення Його Царства: «Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того» (Лк. 9, 11). Господь дає приклад, як ми маємо діяти і проповідувати — зцілювати рани і недуги іншого, особливо в контексті пережитого досвіду геноцидних тоталітарних режимів, що нищили людину і трощили її гідність.

Ми не можемо мріяти про майбутнє нашої Церкви, якщо не задумаємося над потребою зцілення травм — особистих, родинних, спільнотних, церковних, національних, історичних і глобальних. Сучасні знання законів психіки, динамізму свідомості, волі та почуттів людини, досвід душпастирського служіння та спілкування демонструють, наскільки ми всі потребуємо зцілення. Цілі покоління вірних нашої Церкви пережили великі потрясіння, які, на жаль, не припинилися, а набувають нових форм. Геноцидний режимний терор і світові війни, колоніалізм і насилля, ув’язнення і вимушена еміграція, нова війна і пандемія — залишають глибокі рани на людських душах, на сім’ях і на всьому суспільстві.

Ці рани потребують зцілення таїнственним, ніжним, особистим Божим доторком. Інакше біль, страх і недовіра переходять в агресію, шкідливі пристрасті і залежності. Де немає правдивої любові між Божими синами і доньками, там поселяються звабливі, популістські ідеології. Дешеві обіцянки, спрощені та оманливі відповіді на глибинні потреби людської душі калічать і викривлюють психіку й мислення цілих суспільств. Сила, що зцілює, благодать Святого Духа, що здатна загоїти рани минулого і сучасного, випливає із зустрічі з живим Христом, Лікарем душі і тіла, який об’являється у взаємній любові Його послідовників. І саме носієм цього Джерела зцілень є і повинна бути наша Церква, усі її спільноти та інституції.

Пандемія, яку кожен із нас переживає, дала змогу ще виразніше побачити обличчя скаліченого людства і потреби зраненої людини, яка страждає від самотності, страху, тривог, залежностей, неспокою та несправедливості. Ми потребуємо Цілителя і самі маємо бути знаряддям зцілення, щоб являти Царство, яке проповідуємо. Саме з дороги зцілення, яка переплітається зі стежками покаяння, відкривається шлях до справжньої місійності. Діти Церкви, які досвідчили її життєдайну любов, усвідомили своє покликання до Божого синівства, дарованого в Хрещенні, стають місіонерами, що проповідують Євангеліє відкуплення і оздоровлення.

Мета: УГКЦ притаманне відчуття потреби зцілення ран і лікування травм.

Детальніше:

Усвідомлення наявних ран і травм, фізичних і духовних, як особистих, так і спільнотних.
Відчуття ран і травм ближнього.
Бажання бути зціленою людиною під кожним оглядом.
Бажання Церкви бути спільнотою зцілення і супроводжувати зранених і травмованих до зцілення.
Христос — Лікар душі і тіла, присутній у конкретних діях Церкви на всіх рівнях.

Особливі виклики для зцілення ран і лікування травм:

Глибокі рани минулого в багатьох ніколи не були зцілені.
Важко говорити про зцілення, коли постійно виникають нові рани (напр. війна).
Усвідомлення, що самі християни можуть завдавати нових ран через байдужість чи нечутливість.
Нездатність і страх людини признатися, що вона зранена і потребує зцілення.
Брак належного знання та експертизи душпастирів для роботи зі зраненими людьми.

4.1. На сімейному/особистому рівні

Хто: Батьки і діти, настоятелі монастирів і богопосвячених спільнот зі своїми членами; кожний єпископ, священник, кожна богопосвячена особа і кожний мирянин УГКЦ.

Мета:

Батьки і діти: сім’я, яка має відчуття ран і травм одне одного і плекає спільноту любові та в якій можна безпечно і без осудження відкрити свої рани і травми.
Молодь: виробляє чутливість до своїх та чужих ран.
Кожний мирянин УГКЦ: має відкрите серце до ран і травм ближнього, з усвідомленням своїх власних ран і травм.
Кожний священник: свідомий власних ран і травм; дозволяє, щоб Христос-Цілитель був присутній у його душпастирській діяльності; плекає служіння присутності та слухання зранених і травмованих; серйозно ставиться до свого обов’язку відвідувати хворих у своїй спільноті.
Кожна богопосвячена особа: свідома власних ран і травм; має глибоке відчуття ран і травм інших та свого покликання бути завжди «добрим самар’янином» та людиною, яка вміє слухати інших та співчувати їм.
Глава Церкви і кожний єпископ УГКЦ: глибоко свідомий власних ран і травм; супроводжає своїх священників і вірних співчутливою близькістю та присутністю; є іконою Христа-Цілителя, Лікаря душі й тіла.

Завдання: Розробляються в контексті іспиту сумління та на молитві.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати внутрішні чинники для душпастирського чи особистого навернення (сильні та слабкі сторони): які в мене дари? які в мене недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники для душпастирського чи особистого навернення (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють моєму наверненню? які особи, обставини віддаляють мене від навернення?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначення пріоритетних пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо цілі.

Приклади завдань:

В подружжі чоловік і жінка регулярно розмовляють, слухають одне одного з глибоким відчуттям можливих ран і травм, як своїх, так і своїх дітей.
Молода людина відвідує травмованих від війни.
Єпископ періодично сам відвідує хворих і поранених.

4.2. На парафіяльному рівні

Хто: Душпастирі зі своїми пасторальними радами і спільнотами.

Мета: Парафіяльна спільнота є середовищем, у якому зранені та травмовані йдуть дорогою до зцілення.

Завдання: Розробляються в контексті іспиту сумління, молитви та діалогу.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно себе (нас) оцінювати стан реалізації завдань.

Приклади завдань:

Парафія дає можливість різним групам зранених чи травмованих зустрічатися для взаємної підтримки (анг. Peer Support Groups, напр. батьки, які втратили своїх дітей, ветерани війни, анонімні алкоголіки тощо).
Відвідування хворих не має лягати тільки на плечі душпастирів, у ньому також беруть участь миряни, зокрема молодь.
Парафія організовує психологічну порадню.
Спільне проведення Таїнства Єлеопомазання хоча раз на рік.

4.3. На єпархіальному рівні

Хто: Єпископи зі своїми пресвітерськими і пасторальними радами, комісіями та відділами, у співпраці з радою настоятелів на території єпархії; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ.

Мета: Єпархія дбає про зцілення ран і травм та чуває над формуванням душпастирів у тому ж дусі.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати виконання завдань.

Приклади завдань:

Конференції для духовенства із залученням експертів на тему ПТСР (посттравматичний стресовий розлад).
Єпархія постійно моніторить виникнення особливих ран і травм та мобілізує парафії до плекання духу зцілення ран і травм.
Єпархія дбає про шпитальне капеланство на своїй території.
Єпархія співпрацює з інституціями, які спеціалізуються на лікування ран і травм.

4.4. На Митрополичому або регіональному рівні

Мета: Митрополичі або регіональні структури дбають про зцілення ран і травм з відчуттям особливостей свого регіону.

Завдання: Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях та зустрічах у діалозі з іншими Церквами і християнськими спільнотами на певній території.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати виконання завдань.

Приклади завдань:

Вивчати глибокі рани і травми, які характерні для певного регіону, залучаючи істориків та експертів для обговорення правди про минуле.
Використовувати історичні дати завдання ран і травм для спільного прощення, примирення і зцілення.
Організація зустрічей для військових і медичних капеланів певного регіону.
Спільно працювати над ресурсами для зцілення ран і травм в певному регіоні.
Закликати до обговорення ран і травм на державному рівні.
Застосовувати і втілювати вказівки Глави Церкви та Синоду Єпископів УГКЦ на регіональному рівні.

4.5. На всецерковному рівні

Мета: Координувати спільний хід усієї Церкви дорогою зцілення ран і травм.

Завдання: Розробляє Синод Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і одне одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях. Структури Патріаршої курії та згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати виконання завдань.

Приклади завдань:

Глава Церкви говорить на тему зцілення ран і травм короткими меседжами різними мовами.
УГКЦ популяризує документи і повчання Святішого Отця на цю тему.
Синод Єпископів присвячує одну сесію обговоренню теми зцілення ран і травм.
Після закінчення війни провести сесію Патріаршого Собору на цю тему.
Комісії та відділи Патріаршої курії, діяльність яких пов’язана із зціленням ран і травм, співпрацюють між собою (департамент військового капеланства, відділ пенітенціарного служіння, комісія охорони здоров’я).

5. Близькість і практична увага до убогих і маргіналізованих

Текст Пастирського листа:

5. Близькість і практична увага до вбогих і маргіналізованих. Парадоксальним чином ми осягаємо зцілення не тоді, коли зосереджуємося на собі самих, на своїх труднощах, потребах і проблемах, а коли відкриваємося у співчутливій і милосердній любові до своїх ближніх, намагаючись через людську присутність і близькість дати їм відчути Божу цілющу присутність і животворну любов. Про цей євангельський парадокс наш Господь сказав: «Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля Мене, той його знайде» (Мт. 10, 39). Губити своє життя задля Христа означає присвячувати його служінню нашим ближнім, зокрема найбільш знедоленим, убогим, маргіналізованим, яких Господь називає своїми «найменшими братами» і каже, що все, що ми зробили одному з них, ми Йому зробили (пор. Мт. 25, 40). Тож у служінні ближньому з любові людина «віднаходить своє життя», тобто повертається до найбільшої правди про себе саму як про улюблену дитину Божу, створену з любові й покликану до любові.

Слушно зауважив один із наших сучасників, Карло Марія Мартіні: «Бог присутній у кожному ділі любові, в усіх знаках прощення, у зобов’язаннях тих, які ведуть боротьбу проти насилля, ненависті, нестачі, страждань». Те, що характеризує християнську любов, це її конкретність. Як конкретною є кожен наш ближній із його неповторними щоденними потребами і нуждами, так само конкретною має ставати Божа присутність у наших вчинках милосердя: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього прийняти в дім, хворого і ув’язненого відвідати тощо (пор. Мт. 25, 35–36; Іс. 58, 6–7; Послання Синоду Єпископів УГКЦ 2020 р. «Залишиться вам одне — те, що ви далі вбогому!», 1).

Наше служіння ближнім часто проявляється в заспокоєнні їхніх нагальних і першочергових потреб і нужд. Проте Божа любов спонукає нас сягати до кореня людських бід і нещасть, який часто прихований у людському гріху і проявляється в отруєних несправедливістю суспільних відносинах. Тому наші християнські зусилля принесуть ще більші плоди, коли ми, поряд із заспокоєнням потреб певної особи, нашого ближнього, змагатимемося за зцілення суспільної гріховності і таким чином утверджуватимемо спільне благо, з якого черпатиме надію кожен член людської спільноти.

Святіший Отець Франциск закликає нас ставати щоразу більше Церквою, яка виходить поза себе, щоб служити. І в цьому натхненні вміщено заклик до кожного з нас виходити із зони власного комфорту, відриватися від себе і відкриватися щоразу більше до своїх ближніх. На практиці це означає скеровувати свою увагу і кроки до конкретних людей, які живуть «на периферіях» сучасного світу, сповнені страхом, смутком і безнадією; до тих, чий крик про допомогу не доходить до вух оточення, закам’янілого в байдужості й егоїзмі, але повинен знайти відгомін у серці справді віруючої людини, урухомлюючи в її житті потоки солідарності, співчутливого слухання та милосердної любові. Так ми зможемо в сучасному світі, зануреному у страх смерті і тривогу перед днем прийдешнім, принести знак надії, яка «не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим. 5, 5). Саме наше ставлення до ближнього, наша готовність до служіння стане знаком нової надії і доказом автентичності та глибини нашої віри.

Мета: В усій УГКЦ розвинути активне та ефективне служіння ближньому (дияконію).

Детальніше:

Апостолят Церкви, яка «виходить у світ» (Chiesa in uscita), має стосуватися:

тих, хто зазнає страждання, — фізичного, морального чи психічного;
маргіналізованих, самотніх, відкинутих та ігнорованих суспільством;
жертв зловживання владою і впливовістю;
тих, кого визискують задля наживи, топчуть спотвореною логікою влади і грошей;
приречених на заслання, переслідування і тортури та ув’язнених;
жертв війни, конфліктів, тероризму;
позбавлених свободи, прав і гідності;
безграмотних та неосвічених;
безробітних, позбавлених медичної та базової соціальної опіки;
біженців, мігрантів, заробітчан, безхатченків та ін.

5.1. На сімейному/особистому рівні

Хто: Батьки з дітьми, настоятелі монастирів і богопосвячених спільнот зі своїми членами; кожний єпископ, священник, богопосвячена особа і мирянин УГКЦ.

Мета:

Батьки з дітьми: конкретно на ділі проявляють милосердя потребуючим (Мт. 25, 31–47).
Молодь: конкретизує свій природний ідеалізм щодо соціальної несправедливості ділами милосердя та волонтерським служінням.
Кожний мирянин УГКЦ: має відкриті очі на бідних і маргіналізованих, які живуть поруч.
Кожний священник: дає приклад служіння ближньому особистою увагою до бідних і маргіналізованих.
Кожна богопосвячена особа: живе не розкішно, а скромно і убого, своєю особою і ділами дає живе свідчення про присутність і близькість Христа убогим і маргіналізованим, виходячи їм назустріч.
Глава Церкви і кожний єпископ УГКЦ: живуть скромно, як годиться тим, хто на собі носить запах своїх овець, не тільки організовуючи харитативну діяльність, а конкретно беручи в ній особисту участь.

Завдання: Розробляються з відчуттям потреб убогих там, де кожний живе.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати потреби убогих і маргіналізованих, на які бажаємо відповісти.
З’ясувати нашу здатність відповісти на ці потреби: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати нашу здатність відповісти на ці потреби: зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють моєму (нашому) служінню? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від нашого служіння?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії; б) позитивний і негативний досвід і наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо мети.

Приклади завдань:

Батьки прищеплюють дітям жертовність змалечку, напр. у день Святого Миколая, під час Великого посту.
Молодь присвячує час і таланти служінню в парафіяльному Карітасі.
Дорослі активно підтримують соціальну діяльність парафіяльної спільноти і самі беруть у ній участь.
Єпископ знає, де в місті просять милостиню і час від часу особисто допомагає бідним (грошима, їжею, водою).

5.2 На парафіяльному рівні

Хто: Душпастирі зі своїми пасторальними радами і всією парафіяльною спільнотою.

Мета: Кожна парафіяльна спільнота конкретно займається харитативною діяльністю у своїй місцевості і підтримує єпархіальні та всецерковні харитативні ініціативи.

Завдання: Розробляє душпастирська рада на чолі з душпастирем у ході пасторального планування та відповідно до місцевих потреб і закликів ззовні.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати потреби вбогих і маргіналізованих, особливо на території парафії, але також поза нею.
З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють харитативній діяльності? які особи, обставини стоять на перепоні дії на користь убогих?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань.

Приклади завдань:

Парафія ознайомлюється з Посланням Синоду Єпископів УГКЦ «Залишиться вам одне — те, що ви дали убогому» (проповіді, дискусії, пасторальне планування) і обговорює його.
Парафія окреслює своє служіння для убогих і маргіналізованих, напр. активний парафіяльний Карітас.
Катехизація дітей порушує тему соціального служіння Церкви.
Парафія дає приміщення для проведення зустрічей різним допоміжним спільнотам: «Анонімні алкоголіки», «Батьки в жалобі» тощо.
Їдальня для місцевих убогих, банк їжі, скарбничка на соціальні потреби тощо.
Скерувати частину парафіяльних надходжень на допомогу бідним.

5.3. На єпархіальному рівні

Хто: Єпископи зі своїми пресвітерськими і пасторальними радами, комісіями та відділами (особливо з єпархіальним Карітасом) у співпраці з радою настоятелів на території єпархії; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ.

Мета: Служіння убогим і маргіналізованим вважається інтегральною частиною місії Церкви; в єпархії створена структура для здійснення цієї харитативної місії.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати потреби убогих і маргіналізованих, особливо на території єпархії, але також поза нею.
З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють харитативній діяльності? які особи, обставини віддаляють нас від дияконії?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії; б) позитивний і негативний досвід і наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати виконання завдань.

Приклади завдань:

Принаймні десята частина єпархіального бюджету повинна бути призначена на харитативну діяльність єпархії.
Єпархія постійно моніторить виникнення особливих потреб і в разі їх появи мобілізує парафії.
Єпархія постійно нагадує духовенству про харитативне служіння і визначає його напрямки та пріоритети.
Під час візитацій єпископ перевіряє харитативну діяльність парафії і, якщо є можливість, бере в ній особисту участь.

5.4. На митрополичому або регіональному рівні

Мета: Митрополичі або регіональні структури координують спільну відповідь на харитативні потреби на своїй території та поза нею.

Завдання: Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях та зустрічах у діалозі з іншими Церквами та християнськими спільнотами на певній території.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати потреби убогих і маргіналізованих, особливо на території митрополії (чи регіону) та поза нею.
З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють спільній дії? які особи, обставини віддаляють нас від сповнення нашого харитативного служіння?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати виконання завдань.

Приклади завдань:

Розробляють спільну стратегію щодо служіння ближньому на території митрополії (чи регіону) чи поза нею.
Спільним голосом апелюють до державних і приватних установ у разі виникнення особливих потреб.
Через пресу та медіаресурси інформують суспільство та постійно нагадують йому про потребуючих, апелюючи до сумління можновладців.

5.5. На всецерковному рівні

Мета: Розвинути на терені всієї УГКЦ активне та ефективне служіння ближньому (дияконію).

Завдання: Розробляє Синод Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і один одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях. Структури Патріаршої курії сприяють співпраці між усіма частинами УГКЦ на всецерковному рівні в питанні соціального служіння Церкви, а також співпрацюють з міжнародними благодійними організаціями. Згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати потреби убогих і маргіналізованих на всецерковному чи світовому рівні.
З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють спільній дії? які особи, обставини віддаляють нас від здійснення нашого харитативного служіння?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати виконання завдань.

Приклади завдань:

Глава Церкви та Синод Єпископів звертають увагу на покликання Церкви щодо соціального служіння, розробляють спільну стратегію щодо служіння ближньому (див. Стратегія соціального служіння в УГКЦ).
Глава Церкви апелює до державних лідерів у питанні законодавства на підтримку вбогих і маргіналізованих.
Через медіаресурси інформують міжнародну пресу про особливі кризи чи потреби на території України та в інших країнах світу, де діє УГКЦ.
УГКЦ прямує разом з усією Католицькою Церквою в її соціальній місії.

6. Християнська сім’я — домашня церква

Текст Пастирського листа:

6. Християнська сім’я — домашня церква. Говорячи і проповідуючи про християнську родину, праведний митрополит Андрей був переконаний, що подає «науку, від якої залежить і на якій спирається майбутність цілого народу» (Про християнську родину, 1900 р.). У цьому ж дусі свого великого попередника патріарх Йосиф на схилі літ писав у своєму «Заповіті»: «Батьки, християнська родина — це основа здорового суспільства, народу, нації. Це запорука їх росту і сили! І тому заповідаю вам: збережіть, а де її розхитано, оновіть в Українському народі справжню християнську родину, як незгасне вогнище життя і здоров’я Церкви та Народу!». Тож наша Церква, продовжуючи діло цих славних праведників, звертає особливу увагу на духовну опіку і духовний супровід родин.

Минулий 2020 рік був позначений стражданням мільйонів людей на всій планеті через пандемію. Цей час нечуваних досі випробувань з особливою силою показав нам, наскільки великим даром є для нас, християн, можливість збиратися разом, як перші Христові учні, на молитві «в тому самому місці» (пор. Ді. 2, 1), на ламанні Євхаристійного хліба і на призиванні Святого Духа, який преображає спільноту Божих дітей, чинячи її живим Тілом воскреслого Спасителя. Ми всі дуже болісно пережили і ще почасти надалі переживаємо «євхаристійний голод», тугу за живою участю в Літургії. Карантинні обмеження, запроваджені урядами багатьох країн, змусили нас на деякий час вийти з храмів і перейти до наших домівок. Дехто побачив у цьому русі Божого народу здійснення слів пророка Ісаї: «Іди, народе мій, увійди у свої кімнати й замкни за собою двері, сховайся на часинку, поки гнів не перейде!» (Іс. 26, 20).

Ми з вдячністю можемо ствердити нині, що наші родини і християнські сім’ї у цей нелегкий час стали місцем великого і переконливого свідчення віри. Батьки отримали нагоду спільно з дітьми читати Святе Письмо, молитися і брати участь в онлайн-трансляціях богослужінь із парафіяльних чи катедральних храмів. Досвід нашої підпільної Церкви, ще такий свіжий у пам’яті старшого покоління, знову став у пригоді, показуючи унікальну і неповторну роль сім’ї в плеканні та передаванні віри. Ніщо не може заступити доброго прикладу практикуючих християнських батьків. Свідчення здорової християнської сім’ї потрібне в сучасному суспільстві, можливо більше ніж будь-коли в людській історії.

Проте не одна сім’я відчула у болісний спосіб всі свої обмеження і слабкості, які проявилися в ці довгі тижні й місяці карантинних обмежень. Не одна сім’я пережила втрату рідних, кризу, напруження. Не одна людина усвідомила, що не може виявляти терпеливу і милосердну любов стосовно найближчих. Не одні батьки відчули, що не підготовані до того, щоб мудро і по-Божому провадити своїх дітей і підтримувати одне одного в мандрівці віри посеред розбурханого моря пандемії та спричинених нею труднощів. На ці людські, духовні та психологічні обмеження накладалися зовнішні чинники, як-от втрата роботи, зменшення заробітної платні, що стало джерелом додаткового страждання і неспокою в родинах. Усім нашим сім’ям прагнемо висловити запевнення в близькості та молитвах.

Водночас поновлюємо заклик до душпастирів поставити в центрі уваги душпастирство родини, катехизацію сім’ї, яка покликана бути у світі відображенням спільноти Пресвятої Тройці та знаком надії для всього людства. Віруюча сім’я, яку церковна традиція називає домашньою Церквою, має в усі часи бути «дорогою Церкви». Про це говорив святий Іван Павло ІІ: «Так, сім’я є за своєю внутрішньою природою „дорогою Церкви“, яка розпізнає у ній суттєвий і незамінний елемент Божого промислу щодо людства. Сім’я, як вірний, нерозривний та плідний союз єдності і любові між чоловіком та жінкою, є привілейованим місцем особистого і суспільного розвитку. Хто сприяє сім’ї, сприяє розвиткові людини; хто атакує сім’ю, атакує людину. Навколо сім’ї і навколо життя розгортається сьогодні найголовніший виклик, який зачіпає саму гідність людини» (Загальна аудієнція, 8 жовтня 1997 р.).

Мета: Сім’я виконує свою роль і своє покликання в Церкві та суспільстві

Детальніше:

Християнська родина, як домашня церква, відчуває своє покликання до зросту у вірі, святості, любові та служінні ближньому.
Роль сім’ї, як основи суспільства, має належний захист.
Батьки в християнському вихованні своїх дітей мають належну підтримку.

Особливі виклики перед сім’єю сьогодення:

У сучасному суспільстві сім’я не тільки недооцінюється, а й зазнає атак.
Навіть у Церкві бракує повного розуміння християнської родини.
Батьки не підготовлені до виконання своїх обов’язків щодо сім’ї як домашньої церкви.
Насилля, узалежнення, подружня зрада.
Брак розуміння цінності дару життя (напр. небажана вагітність).
Сім’ї, які не живуть разом через заробітчанство, війну чи з інших причин.
Спільне життя без шлюбу.
Нерозв’язане питання осіб золотого віку.
Соціальні сироти.
Тиск з боку державних установ щодо гендерної ідеології, абортів та евтаназії.

6.1. На сімейному/особистому рівні

Хто: Кожний член УГКЦ, від новонародженого в Христі до Глави Церкви.

Мета:

Батьки з дітьми: творять святу спільноту любові, у якій дар людського і надприродного життя має змогу розвиватися в усіх вимірах.
Молодь: готова вийти у світ, відчуваючи любов і підтримку своєї сім’ї.
Бабці і дідусі / хресні батьки: підтримують сімейну спільноту своєю увагою, присутністю та любов’ю.
Кожний священник і єпископ: дає свідчення автентичного сімейного життя відповідно до свого стану і покликання, як чоловік, батько, син, брат.
Кожна богопосвячена особа: дає живе євангельське свідчення про життя в конкретній богопосвяченій спільноті, не забуваючи про сім’ю, у якій виростала.

Завдання: Розробляються в контексті сімейної любові та щирого і відкритого діалогу.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати внутрішні чинники нашого подружжя і нашої сім’ї (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники, що впливають на наше подружжя і нашу сім’ю (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють розвиткові нашої сім’ї? які особи, обставини зумовлюють ослаблення чи руйнування нашої сім’ї?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо нашого подружжя, нашої сім’ї; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на наше подружжя, нашу сім’ю?
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо втілення пропозицій.

Приклади завдань:

Батьки моляться спільно зі своїми дітьми.
Кожний дім має своє покуття або місце для молитви перед іконою.
Родина разом читає Святе Письмо, духовну літературу.
Родина разом сідає до столу без смартфонів.
Родина разом допомагає потребуючим.

6.2. На парафіяльному рівні

Хто: Душпастирі зі своїми пасторальними радами і всією парафіяльною спільнотою.

Мета: Кожна парафіяльна спільнота є місцем, де християнська сім’я почувається як вдома і отримує все потрібне для здійснення свого покликання.

Завдання: Розробляє душпастирська рада на чолі з душпастирем в ході пасторального планування у співпраці з катехитами та іншими особами, залученими до душпастирства родини.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати потреби подружжів та сімей у парафіяльній спільноті.
З’ясувати здатність парафії відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати здатність парафії відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють душпастирству родини? які особи, обставини стоять на перепоні душпастирству родини?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо християнського подружжя, християнської сім’ї; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на християнське подружжя, сім’ю.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань.

Приклади завдань:

Духовний супровід родини в парафії.
Катехизація молодих батьків (напр. в контексті підготовки до Хрещення).
Постійна катехизація дітей, молоді та дорослих.
Спільна участь сімей у літургійному, молитовному житті парафії, особливо у Службі Божій.
Створення спільнот родин при парафії.
Родинні порадні при парафії.
Літні табори для сімей при парафії.

6.3. На єпархіальному рівні

Хто: Єпископи зі своїми пресвітерськими і пасторальними радами, комісіями та відділами (особливо з катехитичною комісією та комісією родини) у співпраці з радою настоятелів на території єпархії; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ.

Мета: Єпархії, які сприяють і підтримують парафіяльне душпастирство родини.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати потреби подружжів і сімей на території єпархії.
З’ясувати здатність єпархії відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати здатність єпархії відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють душпастирству родини? які особи, обставини стоять на перепоні душпастирстві родини?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо християнського подружжя, сім’ї; б) позитивний і негативний досвід і наслідки війни на християнське подружжя, сім’ю?
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань.

Приклади завдань:

Створити Відділ душпастирства родини, де ще цього не зроблено.
Єпархіальні прощі за участю подружжя, сімей.
Постійна формація духовенства в сімейних питаннях.
Належний супровід священничих родин.
Забезпечити єпархію належною літературою і ресурсами для підтримки християнської родини.

6.4. На Митрополичому або регіональному рівні

Мета: Митрополичі або регіональні структури координують спільну відповідь на потреби християнської сім’ї та на виклики перед нею на своїй території.

Завдання: Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях і зустрічах відповідальних за душпастирство родини в діалозі з іншими Церквами та християнськими спільнотами на певній території.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати потреби подружжів та сімей на території митрополії чи регіону.
З’ясувати здатність митрополії чи регіону відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати здатність митрополії чи регіону відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють душпастирству родини? які особи, обставини стоять на перепоні душпастирству родини?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо християнського подружжя, сім’ї; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на християнське подружжя, сім’ю?
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань.

Приклади завдань:

Спільно висловлювати позицію Церкви щодо захисту родини; якщо потрібно — у співпраці з іншими Церква на певній території.
Сприяти участі акцій на захист життя на регіональному/державному рівні.
Створити митрополичі або регіональні комісії за участю голів катехитичних комісій чи комісій родини.
Пропонувати матеріали та ресурси для вжитку на певній території.

6.5. На всецерковному рівні

Мета: Розвинути в УГКЦ активне та ефективне душпастирство родини.

Завдання: Розробляє Синод Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і один одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях. Структури Патріаршої курії сприяють співпраці між усіма частинами УГКЦ на всецерковному рівні в питанні душпастирства родини, а також співпрацюють з міжнародними організаціями та з Папською радою для мирян, родини і життя. Згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах.

Питання для окреслення завдань:

З’ясувати потреби подружжів та сімей в УГКЦ.
З’ясувати здатність всецерковних структур УГКЦ відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати здатність всецерковних структур УГКЦ відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють душпастирству родини? які особи, обставини стоять на перепоні душпастирству родини?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо християнського подружжя, сім’ї; б) позитивний і негативний досвід і наслідки війни на християнське подружжя, сім’ю?
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань і синодальних рішень.

Приклади завдань:

Глава Церкви періодично звертається до християнської сім’ї у відеозверненні різними мовами.
Скликати сесію Патріаршого Собору на тему християнської родини.
Оголосити Рік родини у зв’язку з Патріаршим Собором.
Душпастирська рада Патріаршої курії сприяє зустрічам голів єпархіальних комісій і відділів у питанні родини і життя.
Душпастирська рада і відповідні комісії Патріаршої курії стежать за наявними матеріалами на тему подружжя та сім’ї і сприяють обміну та поширенню цих матеріалів на території УГКЦ.

7. Місійність і вихід назустріч світові

Текст Пастирського листа:

7. Місійність і вихід назустріч світові. Місія Церкви проявляється через служіння слова і зцілення, через буття поруч із людиною в її радощах і стражданнях, успіхах і викликах, через слухання голосу ближнього та проповідування Євангелія милосердя знедоленій людині всіх часів. Церква виходить, щоб проголошувати Євангеліє, хрестити всі народи (пор. Мт. 28, 18–20), а робить це, долаючи бар’єри — мовні, етнічні, культурні, расові, соціальні. Слова Ісуса, сказані до апостолів після Воскресіння, показують нам, що Бог бажає саме такої динаміки: «Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Ді. 1, 8).

Папа Франциск вчить: «Сьогодні Ісусовий заклик „ідіть“ постійно створює нові сценарії та виклики для євангелізаційної місії Церкви, і всі ми покликані до нового „виходу“ на місії. Кожний християнин і кожна спільнота повинні розпізнавати дороги, які їм вказує Господь, але всіх нас Він запрошує прийняти цей заклик: вийти з власного вигідного життя і відважитися йти в усі закутки, де необхідне світло Євангелія» (Апостольське поучення «Радість Євангелія», 20). Святі душпастирі вміли відчувати цей заклик Святого Духа та виходити поза звичні сфери душпастирства, щоб поширювати світло Христового Євангелія в сучасних їм суспільствах. На десятиліття випереджує наш блаженний священномученик Омелян Ковч місійний рух сучасної «Церкви у виході», коли у своїй славній книжечці «Чому наші від нас втікають?», написаній під час ув’язнення в бережанській тюрмі наприкінці 30-х років минулого століття, твердить: «Вже великий папа Лев XIII висказав глибоку думку: „Fuori di sacristia!“ (Поза захристію!). Так, у наш час священник дійсно мусить розвинути свою діяльність поза захристією. Отже, коли священник хоче задержати своє стадо при вірі, церкві й обряді, то він мусить „вийти з захристії“ і мусить брати живу участь у громадянському житті своєї парохії… Не буде цего робити, то стратить ґрунт під ногами, як це вже не одному й трапилося».

Ми не повинні обмежуватися проповіддю Божого слова тільки серед «своїх», а йти проповідувати різним народам зрозумілою їм мовою. Кожен із нас — єпископ, священник, диякон, семінарист, монах, монахиня, хлопець, дівчина, батько, мати — хай відгукнеться на цей заклик наступника апостола Петра до «виходу на місію» там, де живе, працює, відпочиває!

Цей «вихід» буде плідним і благословенним лише тоді, коли кожен із нас буде його робити з Христом і в єдності з Церквою. «Сьогодні дуже важливо, щоб Церква, у вірності прикладові свого Вчителя, вийшла проголошувати Євангеліє всьому світові, у будь-яких обставинах, не вагаючись, охоче і безстрашно. Радість Євангелія є для всіх людей — нікого позбавити її не можна. Вифлеємським пастухам ангел проголошує: „Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу“ (Лк. 2, 10)» (Радість Євангелія, 23). Рухаймося вперед, відважно виходьмо на пошуки тих, хто далеко, і запрошуймо тих, які перебувають на дні суспільства, проявляймо ініціативу! (пор. там само, 24).

* * *

Дорогі в Христі! Якщо пропозиції і пріоритети, подані тут, мали б стати програмними на наступні роки в нашій Церкві, потрібно, щоб кожен із нас, і ви, і ми, відчули своє покликання і свою відповідальність перед Богом за отримані від Нього духовні дари. Відкиньмо все, що нас стримує від Христа! Відкриймося на дар Святого Духа, який сходить на кожного з нас і приносить свій плід через нас! Будьмо живими іконами Божої доброти у світі! Будьмо носіями миру і зичливими благовісниками Христової любові, яка не накидається, а запрошує до спільного життя з Отцем у Святому Дусі! Безперервно маймо перед очима приклад наших ревних попередників у вірі, від апостольських часів до новомучеників та ісповідників віри ХХ століття, які попри всі випробування часу залишалися «веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі» (Рим. 12, 12).

Нехай в кожного на устах і в серці буде молитва верховного апостола Петра, живого свідка нашої надії: «Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих, до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів’янути, — збереженої для нас на небі» (1 Пт. 1, 3–4).

Мета: УГКЦ живе місійним духом і виходить, щоб свідчити Євангеліє у світі.

Детальніше:

Жодна парафія не замикається в собі і не боїться виходити поза свою душпастирську зону комфорту.
Кожен член УГКЦ, від найменшого до Глави Церкви, пам’ятає, що добре, чесне, благородне життя в Христі є нашою найкращою проповіддю.
Кожний, хто зустрінеться з єпископом, духовною особою чи мирянином УГКЦ, відчуває дух Христового Євангелія.
Церква простягає руку до своїх членів, які відійшли, запрошуючи їх «повернутись додому».

Особливі виклики для місійності:

Релятивізм сучасного суспільства: усі релігії рівні.
Брак відчуття потреби Бога.
Добробут і достаток створює ілюзію самодостатності.
Секуляризм сприймається в суспільстві, дефакто, як офіційна релігія.
Відділення Церкви від держави перетворилося на відділення суспільства від Бога.

7.1. На сімейному/особистому рівні

Хто: Кожний член УГКЦ, від дітей шкільного віку до Глави Церкви.

Мета:

Батьки з дітьми: свідчать про Христа там, де живуть або працюють.
Молодь: активно бере участь у житті Церкви і запрошує до цього інших.
Кожна духовна особа (богопосвячені, духовенство, єпископи): свідомо ділиться Христом під час кожної зустрічі.

Завдання: Розробляються в контексті особистого відчуття Божої присутності у своєму житті (nemo dat quod non habet).

Питання для окреслення завдань:

Дослідити середовище, у якому я живу: куди світло Христа не доходить?
З’ясувати внутрішні чинники для свідчення віри у світі (сильні та слабкі сторони): які в мене (в нас) дари? які в мене (в нас) недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники для свідчення віри у світі (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють свідченню віри у світі? які особи, обставини стоять на перешкоді свідченню віри у світі?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо свідчення віри у світі; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на свідчення віри у світі.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо втілення пропозицій.

Приклади завдань:

Розпочинати кожний день молитвою до Святого Духа, щоб Він мене зробив Своїм знаряддям.
Свідчити про перспективу віри в соціальних мережах, подавати уривки Святого Письма, молитви тощо.
Дати кожному, із ким зустрінуся, відчути радість Євангелія, яка живе в мені.
Творити діла милосердя в Христовому імені.

7.2. На парафіяльному рівні

Хто: Душпастирі зі своїми пасторальними радами і всією парафіяльною спільнотою.

Мета: Парафія є привітним і відкритим місцем, у якому кожна людина може почуватися як у Божому домі.

Завдання: Розробляє душпастирська рада на чолі з душпастирем в ході пасторального планування.

Питання для окреслення завдань:

Дослідити середовище, у якому перебуває парафія: куди світло Христа не доходить?
З’ясувати внутрішні чинники парафії для свідчення віри у світі (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники парафії для свідчення віри у світі (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють свідченню віри у світі? які особи, обставини стоять на перешкоді свідченню віри у світі?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо свідчення віри у світі; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на свідчення віри у світі?
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати парафію щодо втілення пропозицій.

Приклади завдань:

Парафія має членів, які підходять до незнайомих осіб і запрошують їх до спільноти.
Священник доступний і відкритий, плекає духа терпеливості стосовно всіх людей.
Парафія дбає про добрі стосунки з мешканцями своєї місцевості.
Декада місійності проводиться щороку.
Рекламувати свої богослужіння і запрошувати людей до участі в них.

7.3. На єпархіальному рівні

Хто: Єпископи зі своїми пресвітерськими і пасторальними радами; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ.

Мета: Єпархії, які активно виходять у світ для проповідування Євангелія.

Завдання: Розробляються у співпраці з відповідними дорадчими та виконавчими структурами, особливо з євангелізаційною радою єпархії та в діалозі з єпархіальним духовенством і представниками мирян.

Питання для окреслення завдань:

Дослідити середовище, у якому єпархія діє: куди світло Христа не доходить?
З’ясувати внутрішні чинники єпархії для свідчення віри у світі (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники єпархії для свідчення віри у світі (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють свідченню віри у світі? які особи, обставини стоять на перешкоді свідченню віри у світі?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо свідчення віри у світі; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на свідчення віри у світі.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати єпархію щодо втілення пропозицій.

Приклади завдань:

Єпархія формує духовенство і мирян у місійному дусі.
Єпархія сприяє семінаристам, які бажають служити на Сході України чи в тих країнах, де немає встановлених парафій, структур.
Єпархія дбає про капеланське служіння на своїй території: академічне, шкільне, морське, військове, медичне, пенітенціарне.
Єпархія організовує євангелізаційну школу для мирян за допомогою Ради євангелізації УГКЦ.
Єпархія активно вивчає демографічні зміни і вживає заходів, щоб створювати нові парафії, якщо виникає потреба.

7.4. На митрополичому або регіональному рівні

Мета: Митрополичі або регіональні структури координують спільну відповідь на місійно-євангелізаційні можливості й потреби на певній території.

Завдання: Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях і зустрічах осіб, залучених до місійно-євангелізаційної діяльності на певній території.

Питання для окреслення завдань:

Визначити місійно-євангелізаційні потреби на території митрополії чи регіону: куди світло Христа не доходить?
З’ясувати внутрішні чинники митрополії чи регіону для свідчення віри у світі (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники митрополії чи регіону для свідчення віри у світі (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють свідченню віри у світі? які особи, обставини стоять на перешкоді свідченню віри у світі?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо свідчення віри у світі; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на свідчення віри у світі.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати митрополію чи регіон щодо втілення.

Приклади завдань:

Де є потреба, організувати між’єпархіальні євангелізаційні школи для мирян з допомогою Ради євангелізації УГКЦ.
Координувати доступ до відповідних матеріалів мовою певного регіону.
Сприяти між’єпархіальним зустрічам для осіб, залучених до капеланського служіння: академічного, шкільного, морського, військового, медичного, пенітенціарного.
Співпраця з громадськими організаціями для дослідження демографічних переселень на території митрополії чи регіону.
Співпраця зі світськими та католицькими медійними засобами, щоб присутність нашої Церкви була більш видимою в певному регіоні.
Протоігумени богопосвячених чинів чи згромаджень формують своїх членів у місійно-євангелізаційному дусі і заохочують їх іти на місії.

7.5. На всецерковному рівні

Хто: Глава Церкви із Синодом Єпископів УГКЦ, Постійний Синод, Патріарша курія, а особливо Рада євангелізації, архимандрити богопосвячених спільнот зі своїми радами.

Мета: УГКЦ живе місійним духом і виходить, щоб свідчити Євангеліє у світі.

Завдання: Розробляє Синод Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і один одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях. Структури Патріаршої курії, а особливо Рада євангелізації, сприяють співпраці між усіма частинами УГКЦ на всецерковному рівні в питанні місійно-євангелізаційної діяльності, а також з Папською радою сприяння новій євангелізації. Згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах.

Питання для окреслення завдань:

Визначити місійно-євангелізаційні потреби УГКЦ: куди світло Христа не доходить?
З’ясувати внутрішні чинники УГКЦ для свідчення віри у світі (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки?
З’ясувати зовнішні чинники УГКЦ для свідчення віри у світі (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють свідченню віри у світі? які особи, обставини стоять на перешкоді свідченню віри у світі?
Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо свідчення віри у світі; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на свідчення віри у світі.
Що вже маємо і робимо?
Що б ми хотіли бачити?
Визначити пріоритетність пропозицій.
Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ?
Моніторити: постійно оцінювати УГКЦ щодо втілення.

Приклади завдань:

Євангелізаційна рада при Главі УГКЦ співпрацює з усіма єпархіями УГКЦ: допомагає матеріалами, формативними програмами тощо.
Синод Єпископів періодично розглядає питання місійності УГКЦ у світі.
Глава Церкви з нагоди великих свят записує короткі відеозвернення різними мовами.
Глава Церкви користає з демографічних досліджень різних державних, академічних та громадських установ для з’ясування питання міграції українців у світі.

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ 2030 (ДОДАТОК)

Схематично в таблицях

	1. Продовження душпастирського плану «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом»
Мета	Щоб кожна парафіяльна спільнота УГКЦ розвивалася відповідно до складових «Живої парафії» для постійного зросту у вірі, святості, служінні та любові.
Мета В ДЕТАЛЯХ	Щоб у кожній парафіяльній спільноті пріоритетними були: Боже слово і катехизація, Літургія-молитва, Служіння ближньому (дияконія) Щоб кожна парафіяльна спільнота діяла синодально з відчуттям спільної відповідальності та була місцем, де кожний може проявити свої Богом дані духовні та природні дари (4-та складова «Живої парафії») Щоб кожна парафія була спільнотою, у якій плекаєтьcя дух єдності-сопричастя (5-та складова «Живої парафії», див. також: 3. Розбудова мереж сопричастя) Щоб кожна парафія відчувала своє місійне покликання ділитися християнською Благовістю з іншими (6-та складова «Живої парафії», див. також: 7. Місійність і вихід назустріч світові) Щоб кожна парафіяльна спільнота була прикладом для інших спільнот, також покликаних зростати у вірі, святості, служінні та любові, особливо християнська сім’я (див. 6. Християнська сім’я — домашня церква) Щоб парафіяльна спільнота була у своєму середовищі конкретним «місцем зустрічі з живим Христом», особливо для найбільш потребуючих (див. також: 5. Близькість і практична увага до вбогих і маргіналізованих)
Особливі виклики	Навіть практикуючі вірні сприймають парафію не як спільноту зі своїм покликанням, а як «духовну заправку» в неділі та свята Священники, які не мешкають у парафії Люди можуть мешкати далеко від парафії, до якої ходять (парафії є щоразу менше територіальними) Щоразу більше занять у громаді в неділю зранку (особливо для молоді) Секуляризація і моральний релятивізм сильно впливає на світогляд сучасної людини
*На сімейному/ особистому рівні* ХТО	Кожний член УГКЦ, від новонародженого в Христі до Глави Церкви
*На сімейному/ особистому рівні* МЕТА	Батьки з дітьми: спільно беруть активну участь у житті своєї парафіяльної спільноти Молодь: починають зріти як дорослі християни, беруть активну участь у житті парафії, готові взяти на себе відповідальності щодо її покликання Люди золотого віку: своєю працьовитістю і відданістю дають молодшим віком гарний приклад участі в парафіяльному житті Кожний священник-душпастир здатний творити гармонійну спільноту, де духовні та природні дари діють у парафії для здійснення її місії у світі Єпископ: чуває над розвитком парафіяльних спільнот, дбає про постійну формацію духовенства в душпастирському вимірі та про формацію мирян, практикує «апостолят живої присутності», відвідуючи, як пастир і духовний батько, своїх вірних Кожна богопосвячена особа: бере живу участь у житті своєї євхаристійної (парафіяльної чи монашої) спільноти і готова присвятити свої дари для сповнення її місії
*На сімейному/ особистому рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються в контексті відчуття відповідальності за парафіяльну спільноту
*На сімейному/ особистому рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати мою особисту (чи сімейну) участь у програмі «Жива парафія» (сильні та слабкі сторони): які в мене дари? які в мене недоліки? З’ясувати зовнішні чинники щодо моєї участі в програмі «Жива парафія» (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють моїй участі? які особи, обставини стоять мені на заваді? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо моєї участі в парафіяльному житті; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни щодо моєї участі в парафіяльній спільноті Що я вже роблю? Що б я хотів робити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати себе (нас, як сім’ю) щодо втілення пропозицій
*На сімейному/ особистому рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Батьки привчають дітей змалку до живої участі в парафіяльній спільноті Священник проводить іспит сумління щодо свого втілення програми «Жива парафія» Єпископ наново переглядає всі матеріали програми «Жива парафія» і проводить іспит сумління щодо її втілення в його єпархії
*На парафіяльному рівні* ХТО	Душпастирі зі своїми пасторальними радами та всією парафіяльною спільнотою
*На парафіяльному рівні* ΜΕΤΑ	Кожна парафіяльна спільнота вважає складові «Живої парафії» пріоритетними для здійснення свого покликання
*На парафіяльному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються всією спільнотою, зокрема душпастирською та економічними радами на чолі з душпастирем під час пасторального планування
*На парафіяльному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати спроможність парафії здійснювати своє покликання (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники, які впливають на здатність парафії здійснювати своє покликання (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють розвиткові парафії? які особи, обставини стоять на перепоні розвитку парафіяльної спільноти? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо парафіяльного життя; б) позитивний і негативний досвід і наслідки війни щодо парафіяльного життя Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань
*На парафіяльному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Священник-душпастир регулярно скликає пасторальні та економічні ради, проводить річні загальні збори та здійснює щорічне пасторальне планування В парафії добре організована катехитично-формаційна програма для осіб різного віку Парафія плекає красу літургійних богослужінь (напр. хор, який спонукає до молитви) Парафіяльний Карітас ефективно працює
*На єпархіальному рівні* ХТО	Єпископи зі своїми вікаріями, протопресвітерами (деканами), пресвітерськими та пасторальними радами, комісіями та відділами, у співпраці з радою настоятелів на території єпархії; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ
*На єпархіальному рівні* МЕТА	Єпархії, які вважають складові «Живої парафії» пріоритетними для парафіяльного життя, і відповідно формують духовенство та мирян до цього
*На єпархіальному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються у співпраці з відповідними дорадчими та виконавчими структурами та в діалозі з єпархіальним духовенством і представниками мирян
*На єпархіальному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати здатність єпархії підтримувати розвиток парафіяльних спільнот: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати здатність єпархії підтримувати розвиток парафіяльних спільнот. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють втіленню складових «Живої парафії»? які особи, обставини стоять на перепоні? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо підтримки парафій єпархією; б) позитивний і негативний досвід і наслідки війни на підтримку парафій єпархією Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань
*На єпархіальному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Наново переглянути єпархіальні статистики за параметрами «Живої парафії» (за 2013, 2015 і 2017 рр.) Для оцінювання парафіяльного життя організувати опитування кожної парафії на останніх 10 років за такими параметрами: хрещення, одруження, похорони Заохотити до обговорення цих даних на парафіяльному, деканальному та єпархіальному рівнях Подбати, щоб були доступними всі матеріали програми «Жива парафія», як в друкованому, так і в електронному варіантах Інструменти «живої парафії» використовують на єпархіальному рівні: напр. управління Божими дарами на єпархіальному рівні, єпархіальне пасторальне планування тощо Єпископ, відвідуючи парафіяльні спільноти, постійного нагадує про три перші складові, щоб його вірні зростали у вірі, святості, служінні та любові
*На митрополичому або регіональному рівні* ХТО	Регіональні, Митрополичі Синоди, конференції; ради вищих настоятелів, протоігумени богопосвячених спільнот зі своїми радами
*На митрополичому або регіональному рівні* МЕТА	Митрополичі або регіональні структури координують продовження програми «Жива парафія» з відчуттям потреб і особливостей певного регіону
*На митрополичому або регіональному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях та зустрічах у діалозі з представниками єпархіального духовенства і мирян
*На митрополичому або регіональному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати здатність митрополії чи регіону підтримувати подальше втілення програми «Жива парафія»: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати здатність митрополії чи регіону підтримувати подальше втілення програми «Жива парафія». Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють душпастирству родини? які особи, обставини перешкоджають душпастирству родини? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо розвитку парафіяльного життя в певному регіоні; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни щодо парафіяльного життя в певному регіоні Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань
*На митрополичому або регіональному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Для оцінювання парафіяльного життя в певному регіоні організувати опитування кожної парафії за останніх 10 років за такими параметрами: хрещення, одруження, похорони Заохотити до обговорення цих даних на єпархіальному та між’єпархіальному рівнях З’ясувати доступність матеріалів програми «Жива парафія» в певному регіоні, особливо щодо їх доступності іншими мовами Організувати періодичні зустрічі генеральних вікаріїв (протосинкелів) для обговорення подальшого втілення програми «Жива парафія» в певному регіоні
*На всецерковному рівні* ХТО	Глава Церкви із Синодом Єпископів УГКЦ, Постійний Синод, Патріарша курія, архимандрити богопосвячених спільнот зі своїми радами
*На всецерковному рівні* МЕТА	Кожна парафіяльна спільнота УГКЦ є конкретним місцем зустрічі з живим Христом
*На всецерковному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляє Синод Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і один одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях Структури Патріаршої курії сприяють співпраці між усіма частинами УГКЦ на всецерковному рівні в питанні розвитку парафіяльного життя. Згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах, особливо тих, які виконують служіння в парафіяльних спільнотах
*На всецерковному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати здатність всецерковних структур УГКЦ підтримувати розвиток парафіяльного життя: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати здатність всецерковних структур УГКЦ підтримувати розвиток парафіяльного життя. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють душпастирству родини? які особи, обставини перешкоджають душпастирству родини? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо всецерковної підтримки парафіяльного життя в УГКЦ; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни щодо підтримки парафіяльного життя на всецерковному рівні Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань і синодальних рішень
*На всецерковному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Душпастирська рада організує всецерковне опитування для оцінювання парафіяльного життя УГКЦ за останніх 10 років за такими параметрами: хрещення, одруження, похорони Заохотити до обговорення цих даних на регіональному та всецерковному рівнях Глава Церкви постійно чуває над еміграцією та поселенням вірних УГКЦ і ефективно співпрацює зі структурами УГКЦ чи місцевої римо-католицької Церкви на регіональному та єпархіальному рівнях для розвитку душпастирської опіки
	2. Душпастирське навернення	3. Розбудова мереж сопричастя
Мета	УГКЦ відчуває потребу у внутрішньому наверненні	УГКЦ думає соборно та діє синодально на всіх рівнях життя і діяльності
Мета В ДЕТАЛЯХ	Зречення і очищення: постійна духовна боротьба проти зла, яка нуртує в кожному з нас Приречення Христові: відчуття Божої волі, Христової присутності в особистому житті, плекання чеснот, свідомість дарів Святого Духа, покликання приносити плоди Святого Духа Зміна стилю «бути пастирем»: відкритість і прозорість, автентичний духовний супровід, християнська близькість Зміна стилю «бути Церквою»: відчуття спільноти дітей Божих, ділення природними і духовними талантами Частіша участь у Таїнстві Покаяння (більше ніж раз на рік) Готовність бути знаряддям у Божих руках: «Господи я тут! Господи я твій (твоя)!»	УГКЦ плекає свідомість, що покликання до єдності-сопричастя випливає із сопричастя триєдиного Бога: Отця, і Сина і Святого Духа, та з нашого духовного єднання з Богом Єдність УГКЦ плекається постійно, не тільки на рівні Синоду Єпископів УГКЦ, а й всецерковному, регіональному, єпархіальному, парафіяльному рівні із залученням духовенства, богопосвячених осіб і мирян УГКЦ надихається прикладом єдності ранньої Церкви Нові технології використовуються для будування сопричастя-єдності
Особливі виклики	Суспільство не визнає існування гріха, пекла Погано відкалібрований моральний компас: зло вважається добром, а добро сприймається як зло Клерикалізм серед духовенства Брак доступу до Таїнства Покаяння Недостатня увага до духовної боротьби в житті християнина Дух самолюбства (див. Молитва святого Єфрема)	Поширення індивідуалізму Віртуальний світ — витіснення живого спілкування віртуальним (негативний аспект сучасних технологій) Небезпека ізольованості провідної верстви — як в громадському, так і в церковному житті Дезінформація і маніпуляція правдою, що ведуть до безперспективного нігілізму, особливо серед молоді
*На сімейному/особистому рівні* ХТО	Батьки і діти, настоятелі монастирів і богопосвячених спільнот зі своїми членами; кожний єпископ, священник, мирянин і кожна богопосвячена особа УГКЦ	Кожний член УГКЦ, від новонародженого в Христі до Глави Церкви
*На сімейному/особистому рівні* МЕТА	Батьки і діти: сім’я, у якій кожен вміє просити пробачення і прощати (див. Еф. 4, 26) / Діти вміють розрізняти добро і зло, правду і неправду (див. Кол. 3, 17–25)/ Сім’я приступає разом до сповіді Молодь: продовжує практику сповіді і молитви, відчуває виклики часу і свого покликання змінювати світ у християнському дусі, починаючи від себе Кожний мирянин УГКЦ: регулярно практикує іспит сумління, приступає до сповіді; відчуває потребу духовного супроводу; розпізнає Божу волю щодо власного життя Кожний священник: свідомий власних слабкостей і гріховності, особистої потреби постійного покаяння і навернення; старається бути одним із народу, а не над народом, бути провідником, який надихає, а не наказує, підтримує своє духовне стадо і співчуває його немочам на образ нашого Великого Архиєрея Христа (див. Єв. 4, 15) Кожна богопосвячена особа: відчуває своє «пророче» покликання жити в мирі й покаянні, бути прикладом і учителем у духовній боротьбі, у християнських та євангельських чеснотах (убогості, чистоті, послуху) Глава Церкви і кожний єпископ УГКЦ: глибоко свідомий власних слабкостей і своєї гріховності, особистої потреби постійного покаяння і навернення; близький зі своїм духовенством (батьком, старшим братом і другом, душпастирем душпастирів); вміє зійти з п’єдесталу і наблизитися до свого стада, утверджуючи братів у вірі Є іконою Христа — Учителя, Архиєрея, Пастиря і Лікаря душ і тіл	Батьки з дітьми: плекають спільне життя, ідуть в один крок у молитовному і домашньому вимірах, відкриті до інших спільнот Молодь: плекає особисті, і не тільки віртуальні, зв’язки у своєму житті Кожний священник і єпископ: плекає родинні та дружні стосунки, у яких може просто «бути людиною» і творити людську спільноту з іншими Кожна богопосвячена особа: плекає відкритість до інших в особистому житті
*На сімейному/* *особистому рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються в контексті іспиту сумління та на молитві	Розробляються в контексті сімейної любові та щирого і відкритого діалогу
*На сімейному/особистому рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати внутрішні чинники для душпастирського чи особистого навернення (сильні та слабкі сторони): які в мене дари? які в мене недоліки? З’ясувати зовнішні чинники для душпастирського чи особистого навернення (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють наверненню? які особи, обставини віддаляють мене від навернення? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно себе (нас) оцінювати щодо мети	З’ясувати внутрішні чинники для плекання мереж сопричастя (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники, які впливають на плекання мереж сопричастя (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють розвиткові нашої єдності? які особи, обставини призводять до послаблення чи знищення нашої єдності? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо християнської єдності; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни щодо християнської єдності. Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо втілення пропозицій
*На сімейному/особистому рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Батьки просять пробачення у своїх дітей, коли злостяться, навіть небезпідставно Не обмовляють нікого перед дітьми (священники не обмовляють свого єпископа перед своїми дітьми!)	Батьки виділяють час для спілкування між собою та з дітьми Родина разом сідає до столу без смартфонів Єпископ знає не тільки своїх священників, а і їхніх дружин та дітей Кожний член УГКЦ знає своїх сусідів і вміє відкритися до них
*На парафіяльному рівні* ХТО	Душпастирі зі своїми пасторальними радами	Душпастирі зі своїми пасторальними радами та всією парафіяльною спільнотою
*На парафіяльному рівні* ΜΕΤΑ	Парафіяльна спільнота плекає дух постійного навернення — старається побачити свої недоліки і творить атмосферу для зростання в християнських чеснотах	Кожна парафіяльна спільнота є місцем, де діє ефективна мережа спілкування, яка охоплює всіх
*На парафіяльному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються в контексті іспиту сумління, молитви та діалогу	Розробляються душпастирською радою на чолі з душпастирем в межах пасторального планування у співпраці з катехитами та іншими особами, залученими до душпастирства родини
*На парафіяльному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно себе (нас) оцінювати щодо стану реалізації завдань	З’ясувати здатність парафії створювати мережі сопричастя-єдності: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати здатність парафії створювати мережі сопричастя-єдності: зовнішні чинники (можливості і перепони): які ресурси, обставини сприяють християнській єдності? які особи, обставини стоять на перепоні християнській єдності? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії стосовно плекання сопричастя-єдності; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на християнську єдність. Що вже маємо і робимо? Що би ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань
*На парафіяльному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Парафія проводить реколекції і місії на тему навернення Великий піст проведений в дусі оновлення св Хрещення Хресні обіти відновлюються у свято Святого Володимира Великого Сповідь доступна для вірних за різних нагод Парафія проводить спільний іспит сумління	Парафія використовує всі можливі засоби для плекання сопричастя-єдності (зустрічі, друковані та віртуальні засоби комунікації, спільне кавування і чаювання) Парох сприяє творенню різних парафіяльних спільнот (молитовні, харитативні, виховні тощо) Парафія здійснює спільні прощі В парафії ефективно працюють пасторальні та економічні ради, проводиться щорічне пасторальне планування Парафія плекає дружні стосунки і сприяє співпраці з місцевими християнськими та релігійними спільнотами
*На єпархіальному рівні* ХТО	Єпископи зі своїми пресвітерськими і пасторальними радами, комісіями та відділами у співпраці з радою настоятелів на території єпархії; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ	Єпископи зі своїми пресвітерськими і пасторальними радами, комісіями та відділами (особливо з катехитичною комісією та комісією родини), у співпраці з радою настоятелів на території єпархії; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ
*На єпархіальному рівні* МЕТА	Єпархіальні структури виконують своє служіння в особливому стилі покори, з відчуттям духу навернення та свого покликання супроводжувати всіх вірних у їхньому спільному (синодальному) ході за Христом	В єпархії плекається ідентичність як єдиної спільноти, яка соборно думає та синодально діє під проводом свого єпископа
*На єпархіальному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються у співпраці з відповідними дорадчими та виконавчими структурами та в діалозі з єпархіальним духовенством і представниками мирян	Розробляються у співпраці з відповідними дорадчими та виконавчими структурами та в діалозі з єпархіальним духовенством і представниками мирян
*На єпархіальному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети? Особливим чином слід зважити: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо стану реалізації завдань	З’ясувати здатність єпархії будувати мережі сопричастя-єдності: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати обставини, які впливають на здатність єпархії плекати мережі сопричастя-єдності: зовнішні чинники (можливості і перепони): які ресурси, обставини сприяють єпархіальній єдності? які особи, обставини стоять на перепоні єпархіальній єдності? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії стосовно єдності єпархії; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на єдність єпархії Що вже маємо і робимо? Що би ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань
*На єпархіальному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Реколекції для духовенства та всіх працівників на єпархіальному рівні на тему душпастирського і особистого навернення Дні обнови для єпархіальних курій — принаймні два рази на рік (тематично Богоявлення і Зіслання Святого Духа гарно підходять для цього) Вправи для дітей, шкільної та університетської молоді Канонічно-душпастирська візитація проводяться в позитивному дусі для підтримки і зросту парафій із більшим залученням мирян Рішення Синоду Єпископів УГКЦ виконуються на єпархіальному рівні	Єпархіальне управління використовує всі можливі засоби для плекання сопричастя-єдності (напр. єпархіальна газета, вебсайт, фейсбук тощо) Усі дорадчі органи в єпархії діють синодально та ефективно (пасторальна та економічні ради, пресвітерська рада і колегія єпархіальних радників, Єпархіальний собор) Проведення щорічних єпархіальних прощ Проведення зустрічей для священників, не тільки робочих, а й дружніх Проведення єпархіальних зустрічей на різні теми та для різних груп
*На митрополичому або регіональному рівні* ХТО	Регіональні, Митрополичі Синоди, конференції; ради вищих настоятелів, протоігумени богопосвячених спільнот зі своїми радами	Регіональні, Митрополичі Синоди, конференції; ради вищих настоятелів, протоігумени богопосвячених спільнот зі своїми радами
*На митрополичому або регіональному рівні* МЕТА	Митрополичі або регіональні структури дбають про збереження і розвиток християнських цінностей у певному регіоні та дають живе свідчення про життя в Христі	Митрополичі або регіональні структури ефективно радяться між собою та співпрацюють із відчуттям сопричастя-єдності
*На митрополичому або регіональному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях і зустрічах в діалозі з іншими Церквами і християнськими спільнотами на певній території	Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях та зустрічах відповідальних за душпастирство родини у діалозі з іншими Церквами та християнськими спільнотами на певній території
*На митрополичому або регіональному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо стану реалізації завдань	З’ясувати здатність митрополії чи регіону плекати мережі сопричастя-єдності: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати обставини, які впливають на здатність митрополії чи регіону плекати мережі сопричастя-єдності: зовнішні чинники (можливості і перепони): які ресурси, обставини сприяють духові сопричастя-єдності? які особи, обставини стоять на перепоні мережам сопричастя-єдності? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо єдності митрополії чи регіону; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни щодо сопричастя-єдності митрополії чи регіону. Що вже маємо і робимо? Що би ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань
*На митрополичому або регіональному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Обговорити особливі виклики часу і культури, які толерантно ставляться до гріха і ворожо налаштовані до християнських цінностей на певній території Захищати і пропагувати християнські цінності на суспільно-політичному рівні на певній території Спільно працювати над матеріалами і ресурсами для душпастирського і особистого навернення в певному регіоні Застосовувати і втілювати вказівки Глави Церкви і Синоду Єпископів УГКЦ на регіональному рівні Популяризувати Пастирський лист Синоду УГКЦ 2021 р українською та місцевою мовами	Проведення спільних конференцій, зустрічей, реколекцій для духовенства певного регіону Зустріч молоді на регіональному рівні Форуми за участю духовенства, богопосвячених осіб та мирян на особливі теми Формаційні зустрічі для певного регіону Вироблення спільної стратегії для втілення якогось синодального рішення
*На всецерковному рівні* ХТО	Глава Церкви із Синодом Єпископів УГКЦ, Постійний Синод, Патріарша курія, архимандрити богопосвячених спільнот зі своїми радами	Глава Церкви із Синодом Єпископів УГКЦ, Постійний Синод, Патріарша курія, архимандрити богопосвячених спільнот зі своїми радами
*На всецерковному рівні* МЕТА	Координувати спільний хід усієї Церкви в душпастирському наверненні для плекання святості об’єднаного Божого люду	Розвинути в цілій УГКЦ живе відчуття єдиної спільноти дітей Божих
*На всецерковному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляє Синод Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і один одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях. Структури Патріаршої курії та згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах	Розробляються на Синоді Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і один одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності єпископів щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях Структури Патріаршої курії сприяють співпраці між усіма частинами УГКЦ на всецерковному рівні в питанні душпастирства родини, а також співпрацюють з міжнародними організаціями та з Папською радою для мирян, родини і життя. Згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах
*На всецерковному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо стану реалізації завдань	З’ясувати здатність всецерковних структур УГКЦ плекати мережі сопричастя-єдності: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас браки? З’ясувати обставини, які впливають на здатність всецерковних структур УГКЦ плекати мережі сопричастя-єдності: зовнішні чинники (можливості і перепони): які ресурси, обставини сприяють єдності УГКЦ? які особи, обставини стоять на перепоні єдності УГКЦ? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо єдності УГКЦ; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни щодо єдності УГКЦ? Що вже маємо і робимо? Що би ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань і синодальних рішень
*На всецерковному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Глава Церкви говорить на тему душпастирського та особистого навернення короткими меседжами різними мовами УГКЦ прямує разом з усією Католицькою Церквою шляхом душпастирського навернення УГКЦ популяризує документи і поучення Святішого Отця на цю тему Відповідна структура в Патріаршій курії збирає всі напрацювання, літературу і медіаресурси, які вже маємо, на тему душпастирського та особистого навернення «Живе телебачення» і інші медіаресурси залучені до співпраці на цю тему На рівні Патріаршої курії проводяться дні обнови — принаймні два рази на рік (за тематикою підходять Богоявлення і Зіслання Святого Духа) Комісії та відділи Патріаршої курії виконують своє служіння в ключі душпастирського навернення Владики спільно мандрують дорогою душпастирського навернення	Глава Церкви спілкується з духовенством, богопосвяченими особами та вірними мирянами, використовуючи доступні йому сучасні технології Пастирські подорожі Глави Церкви до поодиноких регіонів, єпархій Єпископи УГКЦ беруть живу участь у Синоді, з відчуттям глобальної єдності Церкви та взаємної солідарності між єпархіями УГКЦ Всецерковні форуми та Патріарші Собори Важливі послання і церковні документи всецерковного характеру видаються різними мовами Патріарші структури УГКЦ стежать за поученнями Святішого Отця і дбають про спільний хід з усією Католицькою Церквою
	4. Дорога зцілення ран та лікування травм	5. Близькість і практична увага до убогих і маргіналізованих
Мета	УГКЦ притаманне відчуття потреби зцілення ран і лікування травм	В усій УГКЦ розвинути активне та ефективне служіння ближньому (дияконію)
Мета В ДЕТАЛЯХ	Усвідомлення наявних ран і травм, фізичних і духовних, як особистих, так і спільнотних Відчуття ран і травм ближнього Бажання бути зціленою людиною під кожним оглядом Бажання Церкви бути спільнотою зцілення і супроводжувати зранених і травмованих до зцілення Христос — Лікар душі і тіла, присутній у конкретних діях Церкви на всіх рівнях	Апостолят Церкви, яка «виходить у світ» (Chiesa in uscita), має стосуватися: тих, хто зазнає страждання, — фізичного, морального чи психічного маргіналізованих, самотніх, відкинутих та ігнорованих суспільством жертв зловживання владою і впливовістю тих, кого визискують задля наживи, топчуть спотвореною логікою влади і грошей приречених на заслання, переслідування і тортури та ув’язнених жертв війни, конфліктів, тероризму позбавлених свободи, прав і гідності безграмотних та неосвічених безробітних, позбавлених медичної та базової соціальної опіки біженців, мігрантів, заробітчан, безхатченків та ін.
Особливі виклики	Глибокі рани минулого в багатьох ніколи не були зцілені Важко говорити про зцілення, коли постійно виникають нові рани (напр. війна) Усвідомлення, що самі християни можуть завдавати нових ран через байдужість чи нечутливість Нездатність і страх людини признатися, що вона зранена і потребує зцілення Брак належного знання та експертизи душпастирів для роботи зі зраненими людьми
*На сімейному/особистому рівні* ХТО	Батьки і діти, настоятелі монастирів і богопосвячених спільнот зі своїми членами; кожний єпископ, священник, кожна богопосвячена особа і кожний мирянин УГКЦ	Батьки з дітьми, настоятелі монастирів і богопосвячених спільнот зі своїми членами; кожний єпископ, священник, богопосвячена особа і мирянин УГКЦ
*На сімейному/особистому рівні* МЕТА	Батьки і діти: сім’я, яка має відчуття ран і травм одне одного і плекає спільноту любові та в якій можна безпечно і без осудження відкрити свої рани і травми Молодь: виробляє чутливість до своїх та чужих ран Кожний мирянин УГКЦ: має відкрите серце до ран і травм ближнього, з усвідомленням своїх власних ран і травм Кожний священник: свідомий власних ран і травм; дозволяє, щоб Христос-Цілитель був присутній у його душпастирській діяльності; плекає служіння присутності та слухання зранених і травмованих; серйозно ставиться до свого обов’язку відвідувати хворих у своїй спільноті Кожна богопосвячена особа: свідома власних ран і травм; має глибоке відчуття ран і травм інших та свого покликання бути завжди «добрим самар’янином» та людиною, яка вміє слухати інших та співчувати їм Глава Церкви і кожний єпископ УГКЦ: глибоко свідомий власних ран і травм; супроводжає своїх священників і вірних співчутливою близькістю та присутністю; є іконою Христа-Цілителя, Лікаря душі й тіла	Батьки з дітьми: конкретно на ділі проявляють милосердя потребуючим (Мт. 25, 31–47) Молодь: конкретизує свій природний ідеалізм щодо соціальної несправедливості ділами милосердя та волонтерським служінням Кожний мирянин УГКЦ: має відкриті очі на бідних і маргіналізованих, які живуть поруч Кожний священник: дає приклад служіння ближньому особистою увагою до бідних і маргіналізованих Кожна богопосвячена особа: живе не розкішно, а скромно і убого, своєю особою і ділами дає живе свідчення про присутність і близькість Христа убогим і маргіналізованим, виходячи їм назустріч Глава Церкви і кожний єпископ УГКЦ: живуть скромно, як годиться тим, хто на собі носить запах своїх овець, не тільки організовуючи харитативну діяльність, а конкретно беручи в ній особисту участь
*На сімейному/* *особистому рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються в контексті іспиту сумління та на молитві	Розробляються з відчуттям потреб убогих там, де кожний живе
*На сімейному/особистому рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати внутрішні чинники для душпастирського чи особистого навернення (сильні та слабкі сторони): які в мене дари? які в мене недоліки? З’ясувати зовнішні чинники для душпастирського чи особистого навернення (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють моєму наверненню? які особи, обставини віддаляють мене від навернення? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначення пріоритетних пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо цілі	З’ясувати потреби убогих і маргіналізованих, на які бажаємо відповісти З’ясувати нашу здатність відповісти на ці потреби: внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати нашу здатність відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють моєму (нашому) служінню? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від нашого служіння? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії; б) позитивний і негативний досвід і наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо мети
*На сімейному/особистому рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	В подружжі чоловік і жінка регулярно розмовляють, слухають одне одного з глибоким відчуттям можливих ран і травм, як своїх, так і своїх дітей Молода людина відвідує травмованих від війни Єпископ періодично сам відвідує хворих і поранених	Батьки прищеплюють дітям жертовність змалечку, напр. у день Святого Миколая, під час Великого посту Молодь присвячує час і таланти служінню в парафіяльному Карітасі Дорослі активно підтримують соціальну діяльність парафіяльної спільноти і самі беруть у ній участь Єпископ знає, де в місті просять милостиню і час від часу особисто допомагає бідним (грошима, їжею, водою)
*На парафіяльному рівні* ХТО	Душпастирі зі своїми пасторальними радами і спільнотами	Душпастирі зі своїми пасторальними радами і всією парафіяльною спільнотою
*На парафіяльному рівні* ΜΕΤΑ	Парафіяльна спільнота є середовищем, у якому зранені та травмовані йдуть дорогою до зцілення	Кожна парафіяльна спільнота конкретно займається харитативною діяльністю у своїй місцевості і підтримує єпархіальні та всецерковні харитативні ініціативи
*На парафіяльному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються в контексті іспиту сумління, молитви та діалогу	Розробляє душпастирська рада на чолі з душпастирем у ході пасторального планування та відповідно до місцевих потреб і закликів ззовні
*На парафіяльному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно себе (нас) оцінювати стан реалізації завдань	З’ясувати потреби вбогих і маргіналізованих, особливо на території парафії, але також поза нею З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють харитативній діяльності? які особи, обставини стоять на перепоні дії на користь убогих? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань
*На парафіяльному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Парафія дає можливість різним групам зранених чи травмованих зустрічатися для взаємної підтримки (англ. Peer Support groups, напр. батьки, які втратили своїх дітей, ветерани війни, анонімні алкоголіки тощо) Відвідування хворих не має лягати тільки на плечі душпастирів, у ньому також беруть участь миряни, зокрема молодь Парафія організовує психологічну порадню Спільне проведення Таїнства Єлеопомазання хоча раз на рік	Парафія ознайомлюється з Посланням Синоду Єпископів УГКЦ «Залишиться вам одне — те, що ви дали убогому» (проповіді, дискусії, пасторальне планування) і обговорює його Парафія окреслює своє служіння для убогих і маргіналізованих, напр. активний парафіяльний Карітас Катехизація дітей порушує тему соціального служіння Церкви Парафія дає приміщення для проведення зустрічей різним допоміжним спільнотам: «Анонімні алкоголіки», «Батьки в жалобі» тощо Їдальня для місцевих убогих, банк їжі, скарбничка на соціальні потреби тощо Скерувати частину парафіяльних надходжень на допомогу бідним
*На єпархіальному рівні* ХТО	Єпископи зі своїми пресвітерськими і пасторальними радами, комісіями та відділами, у співпраці з радою настоятелів на території єпархії; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ	Єпископи зі своїми пресвітерськими і пасторальними радами, комісіями та відділами (особливо з єпархіальним Карітасом) у співпраці з радою настоятелів на території єпархії; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ
*На єпархіальному рівні* МЕТА	Єпархія дбає про зцілення ран і травм та чуває над формуванням душпастирів у тому ж дусі	Служіння убогим і маргіналізованим вважається інтегральною частиною місії Церкви; в єпархії створена структура для здійснення цієї харитативної місії
*На єпархіальному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються у співпраці з відповідними дорадчими та виконавчими структурами та в діалозі з єпархіальним духовенством і представниками мирян	Розробляються у співпраці з відповідними дорадчими та виконавчими структурами та в діалозі з єпархіальним духовенством і представниками мирян
*На єпархіальному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати виконання завдань	З’ясувати потреби убогих і маргіналізованих, особливо на території єпархії, але також поза нею З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють харитативній діяльності? які особи, обставини віддаляють нас від дияконії? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії; б) позитивний і негативний досвід і наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати виконання завдань
*На єпархіальному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Конференції для духовенства із залученням експертів на тему ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) Єпархія постійно моніторить виникнення особливих ран і травм та мобілізує парафії до плекання духу зцілення ран і травм Єпархія дбає про шпитальне капеланство на своїй території Єпархія співпрацює з інституціями, які спеціалізуються на лікування ран і травм	Принаймні десята частина єпархіального бюджету повинна бути призначена на харитативну діяльність єпархії Єпархія постійно моніторить виникнення особливих потреб і в разі їх появи мобілізує парафії Єпархія постійно нагадує духовенству про харитативне служіння і визначає його напрямки та пріоритети Під час візитацій єпископ перевіряє харитативну діяльність парафії і, якщо є можливість, бере в ній особисту участь
*На митрополичому або регіональному рівні* ХТО	Регіональні, Митрополичі Синоди, конференції; ради вищих настоятелів, протоігумени богопосвячених спільнот зі своїми радами	Регіональні, Митрополичі Синоди, конференції; ради вищих настоятелів, протоігумени богопосвячених спільнот зі своїми радами
*На митрополичому або регіональному рівні* МЕТА	Митрополичі або регіональні структури дбають про зцілення ран і травм з відчуттям особливостей свого регіону	Митрополичі або регіональні структури координують спільну відповідь на харитативні потреби на своїй території та поза нею
*На митрополичому або регіональному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях та зустрічах у діалозі з іншими Церквами і християнськими спільнотами на певній території	Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях та зустрічах у діалозі з іншими Церквами та християнськими спільнотами на певній території
*На митрополичому або регіональному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати виконання завдань	З’ясувати потреби убогих і маргіналізованих, особливо на території митрополії (чи регіону) та поза нею З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють спільній дії? які особи, обставини віддаляють нас від сповнення нашого харитативного служіння? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати виконання завдань
*На митрополичому або регіональному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Вивчати глибокі рани і травми, які характерні для певного регіону, залучаючи істориків та експертів для обговорення правди про минуле Використовувати історичні дати завдання ран і травм для спільного прощення, примирення і зцілення Організація зустрічей для військових і медичних капеланів певного регіону Спільно працювати над ресурсами для зцілення ран і травм в певному регіоні Закликати до обговорення ран і травм на державному рівні Застосовувати і втілювати вказівки Глави Церкви та Синоду Єпископів УГКЦ на регіональному рівні	Розробляють спільну стратегію щодо служіння ближньому на території митрополії (чи регіону) чи поза нею Спільним голосом апелюють до державних і приватних установ у разі виникнення особливих потреб Через пресу та медіаресурси інформують суспільство та постійно нагадують йому про потребуючих, апелюючи до сумління можновладців
*На всецерковному рівні* ХТО	Глава Церкви із Синодом Єпископів УГКЦ, Постійний Синод, Патріарша курія, архимандрити богопосвячених спільнот зі своїми радами	Глава Церкви із Синодом Єпископів УГКЦ, Постійний Синод, Патріарша курія, архимандрити богопосвячених спільнот зі своїми радами
*На всецерковному рівні* МЕТА	Координувати спільний хід усієї Церкви дорогою зцілення ран і травм	Розвинути на терені всієї УГКЦ активне та ефективне служіння ближньому (дияконію)
*На всецерковному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляє Синод Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і одне одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях. Структури Патріаршої курії та згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах	Розробляє Синод Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і один одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях Структури Патріаршої курії сприяють співпраці між усіма частинами УГКЦ на всецерковному рівні в питанні соціального служіння Церкви, а також співпрацюють з міжнародними благодійними організаціями Згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах
*На всецерковному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють цій меті? які особи, обставини віддаляють мене (нас) від мети? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний досвід і погані наслідки пандемії; б) позитивний досвід і погані наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати виконання завдань	З’ясувати потреби убогих і маргіналізованих на всецерковному чи світовому рівні З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати здатність відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють спільній дії? які особи, обставини віддаляють нас від здійснення нашого харитативного служіння? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати виконання завдань
*На всецерковному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Глава Церкви говорить на тему зцілення ран і травм короткими меседжами різними мовами УГКЦ популяризує документи і повчання Святішого Отця на цю тему Синод Єпископів присвячує одну сесію обговоренню теми зцілення ран і травм Після закінчення війни провести сесію Патріаршого Собору на цю тему Комісії та відділи Патріаршої курії, діяльність яких пов’язана із зціленням ран і травм, співпрацюють між собою (департамент військового капеланства, відділ пенітенціарного служіння, комісія охорони здоров’я)	Глава Церкви та Синод Єпископів звертають увагу на покликання Церкви щодо соціального служіння, розробляють спільну стратегію щодо служіння ближньому (див. Стратегія соціального служіння в УГКЦ) Глава Церкви апелює до державних лідерів у питанні законодавства на підтримку вбогих і маргіналізованих Через медіаресурси інформують міжнародну пресу про особливі кризи чи потреби на території України та в інших країнах світу, де діє УГКЦ УГКЦ прямує разом з усією Католицькою Церквою в її соціальній місії

	6. Християнська сім’я — домашня церква	7. Місійність і вихід назустріч світові
Мета	Сім’я виконує свою роль і своє покликання в Церкві та суспільстві	УГКЦ живе місійним духом і виходить, щоб свідчити Євангеліє у світі
Мета В ДЕТАЛЯХ	Християнська родина, як домашня церква, відчуває своє покликання до зросту у вірі, святості, любові та служінні ближньому Роль сім’ї, як основи суспільства, має належний захист Батьки в християнському вихованні своїх дітей мають належну підтримку	Жодна парафія не замикається в собі і не боїться виходити поза свою душпастирську зону комфорту Кожен член УГКЦ, від найменшого до Глави Церкви, пам’ятає, що добре, чесне, благородне життя в Христі є нашою найкращою проповіддю Кожний, хто зустрінеться з єпископом, духовною особою чи мирянином УГКЦ, відчуває дух Христового Євангелія Церква простягає руку до своїх членів, які відійшли, запрошуючи їх «повернутись додому»
Особливі виклики	У сучасному суспільстві сім’я не тільки недооцінюється, а й зазнає атак Навіть у Церкві бракує повного розуміння християнської родини Батьки не підготовлені до виконання своїх обов’язків щодо сім’ї як домашньої церкви Насилля, узалежнення, подружня зрада Брак розуміння цінності дару життя (напр. небажана вагітність) Сім’ї, які не живуть разом через заробітчанство, війну чи з інших причин Спільне життя без шлюбу Нерозв’язане питання осіб золотого віку Соціальні сироти Тиск з боку державних установ щодо гендерної ідеології, абортів та евтаназії	Релятивізм сучасного суспільства: усі релігії рівні Брак відчуття потреби Бога Добробут і достаток створює ілюзію самодостатності Секуляризм сприймається в суспільстві, дефакто, як офіційна релігія Відділення Церкви від держави перетворилося на відділення суспільства від Бога
*На сімейному/* *особистому рівні* ХТО	Кожний член УГКЦ, від новонародженого в Христі до Глави Церкви	Кожний член УГКЦ, від дітей шкільного віку до Глави Церкви
*На сімейному/особистому рівні* МЕТА	Батьки з дітьми: творять святу спільноту любові, у якій дар людського і надприродного життя має змогу розвиватися в усіх вимірах Молодь: готова вийти у світ, відчуваючи любов і підтримку своєї сім’ї Бабці і дідусі / хресні батьки: підтримують сімейну спільноту своєю увагою, присутністю та любов’ю Кожний священник і єпископ: дає свідчення автентичного сімейного життя відповідно до свого стану і покликання, як чоловік, батько, син, брат Кожна богопосвячена особа: дає живе євангельське свідчення про життя в конкретній богопосвяченій спільноті, не забуваючи про сім’ю, у якій виростала	Батьки з дітьми: свідчать про Христа там, де живуть або працюють Молодь: активно бере участь у житті Церкви і запрошує до цього інших Кожна духовна особа (богопосвячені, духовенство, єпископи): свідомо ділиться Христом під час кожної зустрічі
*На сімейному/особистому рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються в контексті сімейної любові та щирого і відкритого діалогу	Розробляються в контексті особистого відчуття Божої присутності у своєму житті (nemo dat quod non habet)
*На сімейному/особистому рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати внутрішні чинники нашого подружжя і нашої сім’ї (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники, що впливають на наше подружжя і нашу сім’ю (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють розвиткові нашої сім’ї? які особи, обставини зумовлюють ослаблення чи руйнування нашої сім’ї? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо нашого подружжя, нашої сім’ї; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на наше подружжя, нашу сім’ю? Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо втілення пропозицій	Дослідити середовище, у якому я живу: куди світло Христа не доходить? З’ясувати внутрішні чинники для свідчення віри у світі (сильні та слабкі сторони): які в мене (в нас) дари? які в мене (в нас) недоліки? З’ясувати зовнішні чинники для свідчення віри у світі (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють свідченню віри у світі? які особи, обставини стоять на перешкоді свідченню віри у світі? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо свідчення віри у світі; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на свідчення віри у світі Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати себе (нас) щодо втілення пропозицій
*На сімейному/особистому рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Батьки моляться спільно зі своїми дітьми Кожний дім має своє покуття або місце для молитви перед іконою Родина разом читає Святе Письмо, духовну літературу Родина разом сідає до столу без смартфонів Родина разом допомагає потребуючим	Розпочинати кожний день молитвою до Святого Духа, щоб Він мене зробив Своїм знаряддям Свідчити про перспективу віри в соціальних мережах, подавати уривки Святого Письма, молитви тощо Дати кожному, із ким зустрінуся, відчути радість Євангелія, яка живе в мені Творити діла милосердя в Христовому імені
*На парафіяльному рівні* ХТО	Душпастирі зі своїми пасторальними радами і всією парафіяльною спільнотою	Душпастирі зі своїми пасторальними радами і всією парафіяльною спільнотою
*На парафіяльному рівні* ΜΕΤΑ	Кожна парафіяльна спільнота є місцем, де християнська сім’я почувається як вдома і отримує все потрібне для здійснення свого покликання	Парафія є привітним і відкритим місцем, у якому кожна людина може почуватися як у Божому домі
*На парафіяльному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляє душпастирська рада на чолі з душпастирем в ході пасторального планування у співпраці з катехитами та іншими особами, залученими до душпастирства родини	Розробляє душпастирська рада на чолі з душпастирем в ході пасторального планування
*На парафіяльному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати потреби подружжів та сімей у парафіяльній спільноті З’ясувати здатність парафії відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати здатність парафії відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють душпастирству родини? які особи, обставини стоять на перепоні душпастирству родини? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо християнського подружжя, християнської сім’ї; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на християнське подружжя, сім’ю Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань	Дослідити середовище, у якому перебуває парафія: куди світло Христа не доходить? З’ясувати внутрішні чинники парафії для свідчення віри у світі (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники парафії для свідчення віри у світі (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють свідченню віри у світі? які особи, обставини стоять на перешкоді свідченню віри у світі? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо свідчення віри у світі; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на свідчення віри у світі? Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати парафію щодо втілення пропозицій
*На парафіяльному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Духовний супровід родини в парафії Катехизація молодих батьків (напр. в контексті підготовки до Хрещення) Постійна катехизація дітей, молоді та дорослих Спільна участь сімей у літургійному, молитовному житті парафії, особливо у Службі Божій Створення спільнот родин при парафії Родинні порадні при парафії Літні табори для сімей при парафії	Парафія має членів, які підходять до незнайомих осіб і запрошують їх до спільноти Священник доступний і відкритий, плекає духа терпеливості стосовно всіх людей Парафія дбає про добрі стосунки з мешканцями своєї місцевості Декада місійності проводиться щороку Рекламувати свої богослужіння і запрошувати людей до участі в них
*На єпархіальному рівні* ХТО	Єпископи зі своїми пресвітерськими і пасторальними радами, комісіями та відділами (особливо з катехитичною комісією та комісією родини) у співпраці з радою настоятелів на території єпархії; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ	Єпископи зі своїми пресвітерськими і пасторальними радами; де нема єпархіальних структур — Пасторально-міграційний відділ
*На єпархіальному рівні* МЕТА	Єпархії, які сприяють і підтримують парафіяльне душпастирство родини	Єпархії, які активно виходять у світ для проповідування Євангелія
*На єпархіальному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються у співпраці з відповідними дорадчими та виконавчими структурами та в діалозі з єпархіальним духовенством і представниками мирян	Розробляються у співпраці з відповідними дорадчими та виконавчими структурами, особливо з євангелізаційною радою єпархії та в діалозі з єпархіальним духовенством і представниками мирян
*На єпархіальному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати потреби подружжів і сімей на території єпархії З’ясувати здатність єпархії відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати здатність єпархії відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють душпастирству родини? які особи, обставини стоять на перепоні душпастирстві родини? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо християнського подружжя, сім’ї; б) позитивний і негативний досвід і наслідки війни на християнське подружжя, сім’ю? Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань	Дослідити середовище, у якому єпархія діє: куди світло Христа не доходить? З’ясувати внутрішні чинники єпархії для свідчення віри у світі (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники єпархії для свідчення віри у світі (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють свідченню віри у світі? які особи, обставини стоять на перешкоді свідченню віри у світі? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо свідчення віри у світі; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на свідчення віри у світі Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати єпархію щодо втілення пропозицій
*На єпархіальному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Створити Відділ душпастирства родини, де ще цього не зроблено Єпархіальні прощі за участю подружжів, сімей Постійна формація духовенства в сімейних питаннях Належний супровід священничих родин Забезпечити єпархію належною літературою і ресурсами для підтримки християнської родини	Єпархія формує духовенство і мирян у місійному дусі Єпархія сприяє семінаристам, які бажають служити на Сході України чи в тих країнах, де немає встановлених парафій, структур Єпархія дбає про капеланське служіння на своїй території: академічне, шкільне, морське, військове, медичне, пенітенціарне Єпархія організовує євангелізаційну школу для мирян за допомогою Ради євангелізації УГКЦ Єпархія активно вивчає демографічні зміни і вживає заходів, щоб створювати нові парафії, якщо виникає потреба
*На митрополичому або регіональному рівні* ХТО	Регіональні, Митрополичі Синоди, конференції; ради вищих настоятелів, протоігумени богопосвячених спільнот зі своїми радами	Регіональні, Митрополичі Синоди, конференції; ради вищих настоятелів, протоігумени богопосвячених спільнот зі своїми радами
*На митрополичому або регіональному рівні* МЕТА	Митрополичі або регіональні структури координують спільну відповідь на потреби християнської сім’ї та на виклики перед нею на своїй території	Митрополичі або регіональні структури координують спільну відповідь на місійно-євангелізаційні можливості й потреби на певній території
*На митрополичому або регіональному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях і зустрічах відповідальних за душпастирство родини в діалозі з іншими Церквами та християнськими спільнотами на певній території	Розробляються на Митрополичих/регіональних Синодах, конференціях і зустрічах осіб, залучених до місійно-євангелізаційної діяльності на певній території
*На митрополичому або регіональному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати потреби подружжів та сімей на території митрополії чи регіону З’ясувати здатність митрополії чи регіону відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати здатність митрополії чи регіону відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють душпастирству родини? які особи, обставини стоять на перепоні душпастирству родини? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо християнського подружжя, сім’ї; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на християнське подружжя, сім’ю? Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань	Визначити місійно-євангелізаційні потреби на території митрополії чи регіону: куди світло Христа не доходить? З’ясувати внутрішні чинники митрополії чи регіону для свідчення віри у світі (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники митрополії чи регіону для свідчення віри у світі (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють свідченню віри у світі? які особи, обставини стоять на перешкоді свідченню віри у світі? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо свідчення віри у світі; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на свідчення віри у світі Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати митрополію чи регіон щодо втілення
*На митрополичому або регіональному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Спільно висловлювати позицію Церкви щодо захисту родини; якщо потрібно — у співпраці з іншими Церква на певній території Сприяти участі акцій на захист життя на регіональному/державному рівні Створити митрополичі або регіональні комісії за участю голів катехитичних комісій чи комісій родини Пропонувати матеріали та ресурси для вжитку на певній території	Де є потреба, організувати між’єпархіальні євангелізаційні школи для мирян з допомогою Ради євангелізації УГКЦ Координувати доступ до відповідних матеріалів мовою певного регіону Сприяти між’єпархіальним зустрічам для осіб, залучених до капеланського служіння: академічного, шкільного, морського, військового, медичного, пенітенціарного Співпраця з громадськими організаціями для дослідження демографічних переселень на території митрополії чи регіону Співпраця зі світськими та католицькими медійними засобами, щоб присутність нашої Церкви була більш видимою в певному регіоні Протоігумени богопосвячених чинів чи згромаджень формують своїх членів у місійно-євангелізаційному дусі і заохочують їх іти на місії
*На всецерковному рівні* ХТО	Глава Церкви із Синодом Єпископів УГКЦ, Постійний Синод, Патріарша курія, архимандрити богопосвячених спільнот зі своїми радами	Глава Церкви із Синодом Єпископів УГКЦ, Постійний Синод, Патріарша курія, а особливо Рада євангелізації, архимандрити богопосвячених спільнот зі своїми радами
*На всецерковному рівні* МЕТА	Розвинути в УГКЦ активне та ефективне душпастирство родини	УГКЦ живе місійним духом і виходить, щоб свідчити Євангеліє у світі
*На всецерковному рівні* ЗАВДАННЯ	Розробляє Синод Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і один одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях Структури Патріаршої курії сприяють співпраці між усіма частинами УГКЦ на всецерковному рівні в питанні душпастирства родини, а також співпрацюють з міжнародними організаціями та з Папською радою для мирян, родини і життя. Згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах	Розробляє Синод Єпископів у спільному слуханні Святого Духа і один одного через законодавчі акти і з відчуттям відповідальності щодо втілення рішень Синоду у своїх єпархіях Структури Патріаршої курії, а особливо Рада євангелізації, сприяють співпраці між усіма частинами УГКЦ на всецерковному рівні в питанні місійно-євангелізаційної діяльності, а також з Папською радою сприяння новій євангелізації Згромадження богопосвячених осіб дбають про втілення рішень Синоду у своїх спільнотах
*На всецерковному рівні* ПИТАННЯ ДЛЯ ОКРЕСЛЕННЯ ЗАВДАНЬ	З’ясувати потреби подружжів та сімей в УГКЦ З’ясувати здатність всецерковних структур УГКЦ відповісти на ці потреби. Внутрішні чинники (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати здатність всецерковних структур УГКЦ відповісти на ці потреби. Зовнішні чинники (можливості та перепони): які ресурси, обставини сприяють душпастирству родини? які особи, обставини стоять на перепоні душпастирству родини? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо християнського подружжя, сім’ї; б) позитивний і негативний досвід і наслідки війни на християнське подружжя, сім’ю? Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати стан реалізації окремих завдань і синодальних рішень	Визначити місійно-євангелізаційні потреби УГКЦ: куди світло Христа не доходить? З’ясувати внутрішні чинники УГКЦ для свідчення віри у світі (сильні та слабкі сторони): які в нас дари? які в нас недоліки? З’ясувати зовнішні чинники УГКЦ для свідчення віри у світі (можливості та перепони): які особи, обставини сприяють свідченню віри у світі? які особи, обставини стоять на перешкоді свідченню віри у світі? Особливим чином слід зважити на: а) позитивний і негативний досвід та наслідки пандемії щодо свідчення віри у світі; б) позитивний і негативний досвід та наслідки війни на свідчення віри у світі Що вже маємо і робимо? Що б ми хотіли бачити? Визначити пріоритетність пропозицій Втілення: ЩО? ХТО? КОМУ? КОЛИ? ЧИМ? ІЗ КИМ? Моніторити: постійно оцінювати УГКЦ щодо втілення
*На всецерковному рівні* ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ	Глава Церкви періодично звертається до християнської сім’ї у відеозверненні різними мовами Скликати сесію Патріаршого Собору на тему християнської родини Оголосити Рік родини у зв’язку з Патріаршим Собором Душпастирська рада Патріаршої курії сприяє зустрічам голів єпархіальних комісій і відділів у питанні родини і життя Душпастирська рада і відповідні комісії Патріаршої курії стежать за наявними матеріалами на тему подружжя та сімей і сприяють обміну та поширенню цих матеріалів на території УГКЦ	Євангелізаційна рада при Главі УГКЦ співпрацює з усіма єпархіями УГКЦ: допомагає матеріалами, формативними програмами тощо Синод Єпископів періодично розглядає питання місійності УГКЦ у світі Глава Церкви з нагоди великих свят записує короткі відеозвернення різними мовами Глава Церкви користає з демографічних досліджень різних державних, академічних та громадських установ для з’ясування питання міграції українців у світі

Душпастирський план на період до 2030 року: «Надія, до якої нас кличе Господь»

Дивіться також