Доповідь архимандрита Сергія Гаєка «Сопричастя в житті і свідчення Білоруської Греко-Католицької Церкви»

ДОПОВІДЬ

Апостольського візитатора для греко-католиків Білорусі архимандрита Сергія Гаєка

«Сопричастя в житті і свідченні Білоруської Греко-Католицької Церкви»

Ваше Блаженство Патріарху Святославе!
Високопреосвященні та преосвященні владики!

Прийміть мою глибоку вдячність за чергове запрошення на цей Священний Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви — практику, яку заснував Блаженніший Любомир і яку ви вірно та динамічно продовжуєте. І моя тут присутність — це вже важливий елемент сопричастя Білоруської Греко-Католицької Церкви з Українською Греко-Католицькою Церквою.

«Сопричастя» грецькою мовою звучить «коіноніа» (церковнослов’янською — «причастіє»); у латинській Вульгаті перекладається як «communio» і як «сommunicatio»: «Gratia Domini Iesu Christi et caritas Dei et communicatio Sancti Spiritus cum omnibus vobis» (2 Cor. 13, 13). Тому цю можливість «комунікувати» (спілкуватися) у Святому Дусі вважаємо дуже важливим елементом сопричастя.

Життя і свідчення сопричастя для Білоруської Греко-Католицької Церкви має свій контекст часу. Цей 2019 рік приносить нам багатогранний анамнез історії нашої Церкви:

1. Тисячоліття міста Берестя (Бреста); тисячоріччя, в яке є вписана Берестейська унія — відновлення або підтвердження сопричастя (Ecclesia Ruthena) з Римським Апостольським Престолом.
   
   
2. Сто вісімдесята річниця від Полоцького псевдосиноду, який оголосив «воссоєдінєніє уніатов» — приєднання уніатів до Греко-Російської Кафоліческої Православної Церкви царської Імперії. (Православні браття цього року провели пішу ходу з Берестя до Полоцька з нагоди 180-ї річниці Полоцького собору і 75-ї річниці визволення від німецько-фашистських загарбників).
   
   
3. Вісімдесят років від створення митрополитом Андрієм (у вересні 1939 року) Білоруського екзархату. До того часу, коли був призначений екзарх Антон Нєманцевіч, тимчасово — від вересня 1939 до вересня 1940 року — обов’язки екзарха виконував блаженний Миколай Чернецький.
   
   
4. Папа Пій ХІІ затвердив екзархів, зокрема й для Волині, Великої України та Росії. Білоруського екзархату ніхто не ліквідував, тому ми вважаємо його як «sede vacante». Цього року ми готуємося до 300-річчя Замойського Синоду.
   
   
5. У 2019 році згадуємо 30 років від часу, коли в 1989 році в містечку Боруни (Городенська область), при колишньому василіанському храмі (зараз це костел Святих апостолів Петра і Павла), при якому тоді в латинському обряді служив греко-католицький білоруський священник о. Ян Матусевіч, — почали отримувати Святе Таїнство Хрещення молоді білоруські патріоти з Мінська, Полоцька та інших міст Білорусі.
   
   
6. Молоді, освічені люди, багато з яких були істориками, юристами, розуміли, що Полоцький псевдособор був політичним розбоєм і державним насильством; були знищені матеріальні структури, але не Церква. Ця акція мирян дозволила осмислити, що дії світської влади (brachium saeculare) не можуть мати канонічної сили, тому в БГКЦ до сьогодні ми вважаємо дві єпархії — Литовську (Віленську) і Білоруську (Полоцьку), що існували в 1839 році, — як «іmpeditae sed non extinctae» (перешкодженими, але не згаслими). Двадцять п’ять років створення Апостольської візитатури для греко-католиків Білорусі. (У 1993 був призначений апостольський візитатор, який поступово отримав від Святого Престолу завдання служити «ad modum ordinarii»).
   
   
7. Двадцятип’ятиліття Полоцької місії, яку розпочав владика Венедикт Алексійчук, зокрема 25 років пішої прощі «Вітебськ — Полоцьк» (100 км, 6 днів), яка є дуже важливою платформою для катехизації, євангелізації та міжпарафіяльного сопричастя. Згадуємо всіх українських учасників цих прощ, серед яких є і тут присутні владики.

Життя і свідчення сопричастя для Білоруської Греко-Католицької Церкви має свій контекст місця.

Білоруські греко-католики живуть і майже 30 років відкрито діють на своїй рідній землі, яку «імперські сили» вважають своєю «канонічною територією». Ми пам’ятаємо, що сама теорія «канонічної території» була прийнята в РПЦ не більше ніж 25 років тому. (24 года назад, в феврале 1996, появилась впервые формула «канонические территории» — в Ноте протеста против признания Константинополем Апостольской Православной Церкви Эстонии). Вона не має ніякої еклезіологічної підстави, зумовлена лише політичним підтекстом.

Спроби застосовувати цю фальшиву теорію «канонічної території» завдають великої шкоди євангелізації на пострадянському просторі і є в яскраво суперечать пасторальному і канонічному принципу «salus animarum suprema lex».

Для життя і свідчення віри та сопричастя Білоруської Греко-Католицької Церкви упродовж 25 років важливе значення мали візити представників Святого Престолу:

1. Візит кардинала Акілле Сільвестрині, префекта Конгрегації Східних Церков, у 1996 року.
2. Візити кардиналів Вальтера Каспера і Курта Коха.
3. Візити Держсекретарів — кардиналів Тарчізіо Бертоне та Петро Пароліна (12–15 березня 2015 року).
4. Особливо важливим був візит до Білорусі Секретаря Конгрегації Східних Церков владики Цирила Василя 7–10 травня 2012 року.

З братньою гостинністю вітали його єпископи латинського обряду, особливо Голова Конференції Католицьких Єпископів Білорусі (ККЕБ) і митрополит Мінсько-Могилівський. Візит значно посилив співпрацю між католиками латинського і візантійського обрядів в Білорусі.

Він також утвердив у наших вірних надію на отримання від Святого Престолу нормальних канонічних структур, тобто на відновлення однієї з греко-католицьких єпархій з існуючих раніше «impeditae sed non extinctae» («перешкоджена, але не згасла»).

Для реального укріплення віри і свідчення сопричастя для нас завжди служили візити греко-католицьких єпископів:

1. Перший був візит владики Юліана Вороновського (1993 рік).
2. У 1996-му і 2000 роках білоруські парафії та спільноти відвідав митрополит Перемишльсько-Варшавський Іван Мартиняк.
3. Велику духовну підтримку, відвідуючи Білорусь, надали нам владики: Ігор Возьняк, Богдан Дзюрах, Вірджіль Берчеа, Тарас Сеньків, Мілан Шашик, Цирил Василь (7–10 травня 2012 року), Мілан Лях, Венедикт Алексійчук, Ніл Лущак.

Надзвичайним і винятковим був візит до Білорусі та служіння Блаженнішого Патріарха Святослава (1 жовтня 2017 року). Це був найвищий вияв сопричастя.

Візит і різні пастирські зустрічі показали нашим священникам і вірянам справжню пастирську турботу (sollecitudo) Патріарха про життя і свідчення БГКЦ. Усім тут присутнім владикам, тим, хто був в Білорусі, і тим, хто допомагав і допомагає нам духовно та матеріально — велика наша подяка. Особлива подяка митрополиту Володимирові за формацію наших семінаристів в Івано-Франківській духовній семінарії.

На сьогодні загальна кількість білоруського духовенства Апостольської візитатури візантійського обряду в Білорусі становить 20 священників і 3 дияконів. Усі вони є громадянами Білорусі. П’ять священників із цього числа були висвячені в період від 2009-го до 2016 року.

Якщо говорити про монаше життя, то серед білоруських монахів — 1 студит, 3 редемптористи. Усі служать в Україні.

Дуже широку та плідну працю провадить (у РБ) білоруська монахиня студитка Вікторія.

архимандрит Сергій Гаєк,
Апостольський візитатор для греко-католиків Білорусі