Доповідь Андрія Васьковича «Тези до створення парафіяльних Карітасів»

ДОПОВІДЬ

Андрія Васьковича

«Тези до створення парафіяльних Карітасів»

Gaudium et spes, luctus et angor hominum huius temporis, pauperum praesertim et quorumvis
afflictorum, gaudium sunt et spes, luctus et angor etiam Christi discipulorum, nihilque vere
humanum invenitur, quod in corde eorum non resonet. Ipsorum enim communitas ex hominibus
coalescit, qui, in Christo coadunati, a Spiritu Sancto diriguntur in sua ad Regnum Patris
peregrinatione et nuntium salutis omnibus proponendum acceperunt. Quapropter ipsa cum genere
humano eiusque historia se revera intime coniunctam experitur.

Gaudium et spes, 1

Суть Церкви виявляється у потрійному завданні: проповідуванні Божого Слова

Deus Caritas Est, 25

Види соціального служіння Церкви на місцевому рівні

• На території багатьох парафій уже існують різні види соціального служіння та соціальних ініціатив, скерованих на допомогу найбільш потребуючим членам парафії та мешканцям місцевості, де знаходиться парафія. Є також соціальні заклади під управлінням монаших чинів, що їх підтримують парафіяни цих громад. Саме ці ініціативи є втіленням соціального служіння Церкви на рівні парафії і можуть служити основою для створення структур парафіяльних Карітасів.

• Соціальне служіння на рівні парафій надихає своїм прикладом парафіян. Тому важливо, щоби залучені до соціального служіння парафіяни представляли в парафіях свою діяльність і ділилися з громадою своїм досвідом.

На які потреби відповідає соціальне служіння в парафіях?

• Жива парафія не повинна закривати очі на біду, турботи та надії людей, які живуть на території парафії. Тому в кожній парафії, яка збирається виконувати соціальне служіння, потрібно створити карту потреб людей, які живуть на території парафії. Саме питання про потреби людей повинно стояти на початку роботи парафіяльного Карітасу.

• Зокрема, парафії повинні звернути увагу на вразливі категорії людей, які потерпають від негативних наслідків трансформаційних процесів у державі та світі й від тривалої економічної кризи. Це, наприклад, бідні, упосліджені, маргіналізовані, які без сторонньої допомоги і супроводу не можуть дати собі ради. Крім того, слід звернути увагу на людей, які постраждали внаслідок війни і сьогодні живуть серед нас: сім’ї загиблих, поранені, внутрішньо переселені особи, які часто потребують не стільки і не тільки матеріальної допомоги, як нашого співчуття, розуміння і солідарності.

Організація парафіяльних Карітасів

• Першим кроком до успішного впровадження соціального служіння в парафії є розпізнання ініціативних, соціально ангажованих людей серед парафіян, які готові присвятити час соціальній діяльності в межах парафії. При створенні місцевих структур соціального служіння слід завжди реально оцінювати наявність людських і матеріальних ресурсів парафії та планувати соціальну діяльність відповідно до наявних ресурсів.

• Парафіяльні Карітаси та інші структури соціального служіння створюються, опираючись на людей доброї волі серед парафіян (волонтери), які готові пожертвувати свій час та інші ресурси на благодійну діяльність. Створення парафіяльних Карітасів є виявом самодіяльності парафіяльної громади.

• Для заохочення та допомоги у створенні структур парафіяльних Карітасів при єпархіальних та екзархальних Карітасах мають бути створені Центри підтримки соціального служіння, які надаватимуть методологічну та організаційну допомогу місцевим парафіяльним громадам для створення структур та підтримки діяльності соціального служіння на місцях.

• Карітас України розробить також організаційну схему для структури соціального служіння на рівні парафії (парафіяльного Карітасу). Крім того, заплановано виконати пілотний проект створення визначеного кількості парафіяльних Карітасів за допомогою окремої програми, щоб набути досвіду в організаційні роботи, краще побачити можливості й перепони у становленні структур соціального служіння на місцях.

Поле діяльності парафіяльних Карітасів

• Особливе значення для розвитку соціального служіння на рівні парафій мають напрямки діяльності такого служіння. Тому слід розробити на основі потреб у громадах каталог проектів соціального служіння, які можуть бути втілені в життя парафіяльними громадами. Такими проектами можуть бути:

1) різні форми парафіяльних служб відвідин, наприклад потребуючих, хворих і немічних, самотніх людей похилого віку, дитячих інтернатів і сиротинців;

2) супровід людей, хто втратив рідну або близьку людину, наприклад, коли помер хтось у родині або коли рідний загинув на війні;

3) створювати групи допомоги людям з особливими потребами, які, наприклад, можуть забезпечити участь у житті громади людей, які не можуть пересуватися без сторонньої допомоги; уможливити таким людям участь у богослужіннях;

4) налагоджувати довірливі стосунки із новоприбулими у громаді (не тільки в церковній). Організувати спілкування із внутрішньо переселеними особами, послухати, що вони пережили, почути їхні болі, очікування та надії, розказати їм про себе;

5) збирати пожертвування для потребуючих, зокрема одяг, продукти харчування, а також меблі для новоприбулих.

Усі перераховані завдання не потребують великих матеріальних ресурсів. Передумовою для їх виконання є добра воля і готовність пожертвувати свій час. Ця жертва водночас збагачує людину, яка несе служіння: вона відчуває задоволення від того, що могла допомогти, там де була потрібна саме її допомога. Людина, яка несе соціальне служіння, відчуває також, що її дія коріниться в її вірі і що вона є частиною християнської громади, яку об’єднує спільна віра у Творця-Спасителя. Ця віра дає їй силу творити Нове і творити Добро, знаючи, що вона не сама.

Андрій Васькович