Декада місійності. День другий — Святий Дух — Утішитель

4 червня 2022

Продовжуємо нашу духовну мандрівку Декадою місійності. Цього разу роздуми другого дня провадить владика Миколай Бичок, єпископ Єпархії Святих верховних апостолів Петра і Павла із осідком у м. Мельбурн (Австралія).

Декада місійності. День другий — Святий Дух — Утішитель

Дорогі у Христі,

В 2-ий день Декади Місійності роздумаймо над Святим Духом — Утішителем.

Євангеліє від Йоана 14, 10–21

«Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, — він творить діла. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте. Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, — бо я вже йду до Отця мого. І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я. Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе».

Війна має кілька різних фронтів: на передовій стоять захисники та захисниці зі зброєю в руках, на молитовній сторожі стоїть Христова Церква, а в тилу невтомно працюють волонтери, лікарі, працівники інфраструктури та усі ті, які забезпечують життєдіяльність країни у складні часи випробувань. Та гинуть переважно саме на фронті. Тому найважче переносити біль втрати воїнів членам їхніх сімей: батькам, дружинам, чоловікам та дітям, а також родичам і близьким друзям.

Часом порожнеча, часом розчарування, часом бунт, а часом просто невизначеність наповнюють серця родин військових. Але вони знають, що жертва воїнів, їхній дорогих і найрідніших, не даремна, вони вірять, що зустрінуться в Царстві Небесному, вони стають носіями пам’яті великих героїв, захисників України. І всі, що є з Христом чи поснули смертю з любові до Господа або свого ближнього, чи як мученики замордовані в своїх домівках або в окопах, з Христом оживуть у людському нашому тілі, вже звільненому від тління смерті.

Тому просимо Божого Духа, щоб порожнеча, розчарування, бунт і невизначеність членів сімей воїнів якнайшвидше перетворилися на свідоцтво сили людського духу, слави України і Божої правди.

Молімося за сім’ї військових — батьків, дружин та дітей, зокрема тих, котрі втратили рідних на війні, щоб Святий Дух втішив їхні серця та зцілював їхні рани: