СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЧин освячення антимінсів у Страсний четвер в УГКЦ: значення і символізм
Літургійне життя Української Греко-Католицької Церкви впродовж Страсного тижня має велику кількість особливих чинів і богослужінь. Один із них — Чин освячення антимінсів, який традиційно звершує Блаженніший Святослав у Страсний четвер під час Вечірні з Літургією святого Василія Великого.
Що таке антимінс?
Антимінс (від грецьк. αντιμήνσιον — «те, що замість престолу») — це спеціальне полотно прямокутної форми, що використовується для звершення Божественної Літургії. На антимінсі зазвичай зображено сцени покладення Ісуса до гробу як нагадування про жертву Христа. У ньому також є невелика зашита кишеня, у якій міститься часточка мощей святого мученика, що вказує на зв’язок із ранньою Церквою, де Літургія часто служилася на гробах мучеників. Без антимінса священник не може правосильно звершити Євхаристію. Антимінс обов’язково має бути освяченим і підписаним єпископом. Зазвичай він розміщується на престолі у святилищі храму, де звершується Божественна Літургія.
Історичне походження антимінсів
У ранній Церкві християни часто служили Євхаристію на гробах мучеників, особливо в час переслідувань. Цей зв’язок із мучеництвом і жертовністю Христа залишився у традиції поміщати в антимінс часточку мощей святого мученика.
З часом, коли християнство стало дозволеною релігією і почали будувалися постійні храми, з’явилася потреба в переносних престолах для звершення Літургії в місцях, де не було освяченого вівтаря. Так виник антимінс — як освячене полотно, яке тимчасово «заміщує» престол. Його можна було розгорнути на будь-якому столі, й завдяки мощам і благословенню єпископа, звершення Літургії ставало можливим.
Сьогодні антимінс — обов’язкова умова для служіння Літургії в УГКЦ. Про це, зокрема, згадано в Партикулярному праві УГКЦ: «Звичайним місцем для служіння Божественної Літургії є посвячений престол у храмі, на якому є антимінс єпархіального єпископа. У надзвичайних обставинах Літургію можна звершувати в належно підготовленому місці з обов’язковим використанням антимінсу» (Кан. 89, § 8).
Коли і чому освячують антимінси?
Чин освячення антимінсів зазвичай звершується у Страсний четвер. Це вже пізніша практика, яка набрала поширення у візантійському обряду в середньовіччі, особливо в монастирях.
Цей день був обраний не випадково. У Страсний четвер Христос встановив Євхаристію — саму основу Богослужіння, для якого призначений антимінс. Також у цей день єпископ звершує освячення мира — символ повноти священства і Святого Духа, який діє в Таїнствах.
Практика освячення антимінсів у Страсний четвер — традиційна і широко вкорінена у Східній Церкві. Зокрема, Константинопольська, Антіохійська, Єрусалимська й інші східні патріархати, а також УГКЦ, зберегли цю традицію як символ єдності з апостольською вірою і жертовністю Христа.
Хто звершує Чин освячення?
Антимінси може освячувати лише єпископ, адже він є наступником апостолів і символом єдності Церкви. Чин освячення відбувається за спеціальним обрядом, під час якого антимінси окроплюють свяченою водою, змащують святим миром і до них додають мощі мученика.
Освячений антимінс підписує єпископом і надає конкретному священникові для звершення Літургії у визначеній парафії.
У літургійному житті УГКЦ цей чин зазвичай звершує Глава і Отець УГКЦ, Блаженніший Святослав у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві.
Значення та богословський вимір
Освячення антимінсів не є лише певною формальною, адміністративною дією, але це символ сопричастя в Церкві. Через антимінс кожна парафія отримує «зв’язок» з єпископом і відповідно з усією Церквою Христовою. Це — свідчення апостольської спадкоємності, безперервності Євхаристійної традиції і живої присутності Христа в Його Тілі — Церкві.
Водночас сам антимінс є ще й нагадуванням про мучеництво як основу Церкви, що, за словами Тертуліана, «збудована на крові мучеників».
Секретаріат Глави УГКЦ у Римі
