СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Божа любов сильніша за гріх»: проповідь Блаженнішого Святослава у день Святого Миколая
Через роздуми над словами Христа та блаженствами, приклад святого Миколая та жертовність сучасних героїв ми досвідчуємо, як віра стає джерелом радості, надії та перемоги навіть у найскладніші часи. На цьому наголошує Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у своїй проповіді у день Святого Миколая, архиєпископа Мир Ликійських, 6 грудня 2024 року.
З цієї проповіді Блаженнішого Святослава ви довідаєтеся:
- що спонукало людей у часи Ісуса Христа приходити до Нього: лише слухання проповіді чи ще щось?
- яким чином сила Божої любові виявляється в Блаженствах, проголошених Христом?
- у чому полягає різниця між людським розумінням любові та Божою любов’ю?
- чи можемо ми назвати святого Миколая прикладом здійснення Божої любові?
- чому сучасних захисників України порівнюють зі святим Миколаєм у виконанні заповіді любові?
- як історія храму та постать отця Миколи Волосянка демонструють силу Божої любові в житті громади?
положив ти душу твою за людей твоїх
і спас неповинних від смерти»
(Кондак свята Миколая)
Преосвященний владико Миколо!
Всечесні та преподобні отці!
Достойні наші захисники України — військовослужбовці!
Дорогі брати і сестри, мешканці цього славного, відомого села Старий Лисець!
Дорогі гості сьогоднішнього торжества, брати і сестри, які разом із нами моляться за допомогою сучасних засобів спілкування
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Слово Євангелія сьогодні нам описує і благовістує Ісуса Христа, який стоїть на рівному місці і проповідує (пор. Лк. 6, 17–22). Лука зауважує, що на проповідь зібралася сила народу, і вказує дві причини, чому люди в усі часи приходитимуть до Нього: «Вони прийшли послухати Його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався Його торкнутися, бо сила виходила з Нього й усіх оздоровляла» (Лк. 6, 18–19).
Христос — проповідник і звершитель Євангелія
Христос не тільки говорить, проголошуючи Євангеліє, а й здійснює його. Проголошуване перетворюється на подію: те, що Ісус каже, стається в житті присутніх слухачів. Із Нього виходила сила і всіх оздоровлювала. Лука, як добрий лікар, начебто підкреслює, що зцілювалися навіть ті, що мали в собі нечистих духів. Іншими словами, Христос, Син Божий, який став людиною, сам є сповненням того Євангелія, яке проповідує. Це можна пояснити на такому прикладі. До невиліковно хворої людини хтось приходить і каже: «Маю добру звістку — існують ліки від твоєї хвороби». Хворий йому відповідає, що вони, мабуть, надзвичайно дорогі й якась багата людина могла б їх придбати, але не він. І тоді той, хто говорить, виймає з кишені ліки і каже: «Ось вони, прийми їх і стань здоровим!». Про те саме чуємо в сьогоднішньому Євангелії: Христос здійснює слово, яке проголошує, — здійснює у всіх на очах. Тому люди прагнули не тільки почути про Бога, а й зачерпнути сили, яка виходила з Христа. Кажуть, що вони хотіли начебто торкнутися Його, щоб вийшла сила і зцілила кожного в його немочі, болях і стражданнях.
Блаженства як вияв і сила Божої любові
Для того щоб ми сьогодні дізналися, чого саме Христос навчав людей, які до Нього прийшли, Лука благовістує нам так звані Блаженства: «Тоді Він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: „Блаженні вбогі, — бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради“» (Лк 6, 20–22).
Звідки береться те блаженство в убогих? Звідки береться радість у тих, що плачуть? Блаженством убогих, хлібом голодних, радістю засмучених є ніщо інше, як сила Божої любові, яка подається нам від Ісуса Христа діянням Святого Духа. Саме та сила виходила з Господа. Бог любить нас і з себе подає нам силу любові Святого Духа, яка нас зцілює.
Сила Божої любові робить блаженними тих, які є вбогими духом і нічого в цьому світі не посідають, бо хто має Бога — має все. Сила Божої любові є радістю і втіхою тих, кого цей світ змушує тільки плакати. Сила Божої любові повсякчас кормить усіх тих, у кого несправедливість цього світу забирає останнє. Сила Божої любові є змістом життя й надії всіх тих, кого гонять і переслідують, кому цей світ виявляє ненависть і погорду. Усі вони блаженні, бо знають із власного досвіду, що Бог їх любить.
Божа любов — основа Євангелія
Слово про Божу любов є змістом Христового Євангелія. Апостол Іван навчає нас: «Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (I Ів. 4, 16). На жаль, слово «любов» є найбільш спаплюжене, найбільш зневажене в сучасному світі. Яке тільки значення йому приписують! Проте любов не означає хтивість, не означає пристрасть, не означає стосунок з людиною, яка викликає симпатію. Любов — це не почуття, яке приходить і відходить, а сила Божа, яка животворить Всесвіт, яка оздоровлює, рятує, спасає людину. Слово про Божу любов є змістом Христового Євангелія. Добра новина, яку Церква проповідує в усі часи, — це слово про те, що Бог мене любить. Він любить мене не за те, що я щось добре вчинив, — любить мене так, як тато і мама люблять свою дитину, хоч би що у своєму житті вона зробила. Бог любить людину, даруючи їй усе і не вимагаючи від неї взамін нічого. Це зміст тієї події про Божу силу, яка виходила і всіх оздоровлювала.
Блаженним є той, хто любить. Блаженним з великої літери є тільки Бог, тому що Він дає любов. «Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина свого — примирення за гріхи наші» (I Ів. 4, 10). Блаженним є кожен, хто вміє прийняти цю Божу любов і передавати іншим, хто, рятуючи їх нею, відчуває на собі світло і тепло.
Бог любить нас завжди. Його любов до нас сильніша від наших гріхів. Тому ми маємо відпущення наших гріхів силою Божої любові.
Святий Миколай — приклад дієвої любові
«Христове Євангеліє сповнивши, положив ти душу твою за людей твоїх і спас неповинних від смерті» — такими словами ми сьогодні прославляємо святого Миколая Чудотворця, архиєпископа Миро-Ликійського IV століття. Це один із найвідоміших єпископів Христової Церкви. Якщо спитати дітей, за що вони люблять святого Миколая, то, мабуть, кожен відповість: я знаю, що він любить мене! Для нас, особливо християн київської традиції, святий Миколай є живою, втіленою іконою Божої любові до нас.
Святий Миколай не тільки проповідував Христове Євангеліє, не тільки проголошував Блаженства, а й здійснював їх. Цей святий не лише чинив добро, рятував неповинних від смерті, а й віддав свою душу, як добрий пастир, за тих, до кого послав його Господь.
Збройні сили України втілюють Божу любов
Якось так цікаво склалося, що за новим календарем у свято Миколая ми відзначаємо день Збройних сил України. У сучасних обставинах цей збіг набирає глибокого змісту. Захисники України сьогодні здійснюють вищенаведений гімн прослави святого Миколая.
Їдучи до вас, я бачив кортеж, який віз полеглого героя з фронту додому, — віз того, хто сповнив Євангеліє про любов, хто на лінії фронту віддав душу за людей своїх і спас неповинних від смерті. Можу посвідчити особисто, що якби наші хлопці й дівчата не були готові виконати заповідь любові до Батьківщини, зокрема в перші дні війни, коли ворог підступав до Києва, то, мабуть, нас вже не було б серед живих і я б тут, перед вами, не стояв. Каже Господь: «Це Моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів. 15, 12–13). Жертва наших захисників дає нам життя.
Ми бачимо, що любов — це сила, завдяки якій ми можемо стояти, як Давид перед Голіафом. Вона є надією засмучених, яка дає нам можливість, навіть коли нас переслідують, усміхатися крізь сльози. Бо наше блаженство — це усвідомлення, що Бог про нас дбає, нас любить і буде з нами завжди.
Тому сьогодні, у День Збройних сил України, ми молимося за наших захисників. Сьогодні наша армія є всенародною. Мабуть, немає нині такої сім’ї, яка б не молилася за свого чоловіка, сина, брата чи сестру, котрі, здійснюючи Христове Євангеліє, рятують нас від смерті.
100-літня історія вияву Божої любові у громаді
А мене до вас на це свято привів святий Миколай. Між нами витає особлива радість, тому що ми зібралися, щоб відсвяткувати престольний празник цієї церкви, яка цього року святкує століття. Скільки всього тут сталося за сто років! Різні зайди приходили і відходили, але храм залишається, щоразу постаючи після руйнувань. Це — сто років сповнення доброї новини Євангелія про Божу любов до вас.
Це не єпископи, священники впродовж століття стоять на цьому рівному місці й вам проголошують: «Блаженні вбогі, — бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись», — а Господь увесь той час огортає ваше село, вашу громаду силою Божої любові. Тож подякуймо Йому нині за те, що Він є з нами, що з Нього виходить сила, яка нас надихає, зцілює, робить незламними і здатними перемагати.
Ви обрали своїм покровителем святого Миколая, ім’я якого означає «переможець народу». Цей святий сьогодні каже нам, що саме сила Божої любові приносить перемогу Божому народові. На початку Літургії ми освятили новоспоруджений чудовий іконостас. Якщо ви уважно слухали молитви, які ми промовляли, то почули, що ми просили, аби ці ікони отримали дар зцілювати і творити чуда. Ми просили, щоб Бог вислухав кожного, хто, молячись, споглядає на ці ікони. Бо торкнутися Христа — ми чули в Євангелії, що цього прагнули люди, які зібралися довкола Нього — можливо в наших храмах і нині. Коли хтось із вірою цілує святі образи, приходить до храму, щоб віддати Богові весь свій жаль, біль, навіть більше, свій голод за правдою, то ніколи не вийде звідси з порожніми руками, не буде заплаканим і не залишиться без засобів до існування. Бо Господня сила завжди звідси виходитиме, щоб і надалі вас підтримувати, зцілювати, благословляти. Це є здійсненням Христового Євангелія, яке ми сьогодні вам проповідуємо.
На спомин отця Миколи Волосянка
Складаю сердечну подяку цій громаді, цьому храму і селу за ще один дар, який вони дали Христовій Церкві, — за життя і служіння отця Миколи Волосянка, священника і монаха підпільної Церкви. Він був духівником моєї родини. Приїжджав до моїх батьків, сповідав їх. Я бачив, як із отця Миколи виходила дивна сила, яка допомогла нам вистояти у важкі часи. Коли весь світ казав: вас нема, греко-католиків ліквідували, — ця сила заявляла на весь світ, що ми були, є і будемо.
Під дією сили Святого Духа, яку отець Микола носив у собі й передавав нам, наша Церква воскресла і відтак упав Радянський Союз. Бо завдяки тій силі наша Церква, навіть ще не відаючи про це, була найбільшою соціальною опозицією до комуністичного режиму, найбільшою християнською громадою, переслідуваною у ХХ столітті. Тож цей ювілей, навіть ця наша зустріч, є і сьогодні джерелом нашої надії на перемогу.
Молитва за мир і перемогу України
Ми просимо: Ісусе, будь з нами, не покидай нас. Хай Твоя сила виходить з Тебе і зцілює нас усіх, витирає наші сльози, лікує наші рани, яких щодня знову й знову завдає нам нечестивий ворог. Хай через торкання наших людей до Тебе у Святих Тайнах з України вийде злий дух російського окупанта. Хай якнайшвидше закінчиться війна і запанує на наших землях справедливий мир. Ісусе, Ти є воплоченою Божою любов’ю — зігрій, освіти нас, утри наші сльози і дай перемогу Україні, Церкві та кожній віруючій людині. Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
