СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бог на стороні убогих»: єпископ Тарас Сеньків про прірву сучасного світу між багатими і бідними
У недільній проповіді владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийської єпархії УГКЦ, роздумує над притчею про багача і Лазаря. У своєму слові він закликає вірних замислитися над духовною небезпекою байдужості та егоїзму, які засліплюють серце людини. Єпископ пояснює, що справжня цінність людини визначається не багатством чи статусом, а відкритістю до Божої любові та співчуттям до ближніх, адже саме це вирішує долю кожного у вічності.
З цієї проповіді єпископа Тараса Сеньківа ви довідаєтеся:
- чому в притчі багатий чоловік не має імені, тоді як бідний названий Лазарем?
- яка «хвороба» багатих людей є найнебезпечнішою і чому?
- що символізує ім’я Лазар і яке значення воно має у контексті притчі?
- як смерть змінює становище багача і Лазаря?
- чому Авраам відмовляється послати Лазаря до братів багача, щоб попередити їх?
- яке повчання для сучасного суспільства залишає ця притча?
Багач без імені
Сьогоднішня притча про багача і Лазаря починається простими словами: «Був один багатий чоловік». Без особистого імені, яке йому замінив статус у суспільстві: він був багатий. Окрім розкішного одягу, багатії в давнину демонстрували своє багатство пишними бенкетами. Думаю, що подібний стиль життя і сьогодні не є в нашому суспільстві чимось винятковим.
Байдужість як найбільше нещастя заможних
Найтяжчою хворобою багатих є байдужість та погорда. Самовпевнена і всіх знецінююча світська засліпленість. Це ставлення людини, яка цінує лише власне «его», через яке не здатна, а ще більше не хоче бачити реальність довкола себе. Все і всіх, що їй не приносить вигоди, вона здатна викинути за двері. Спочатку викидає в серці, де інший стає для неї на рівні собаки, а потім викидає його між собак. Можливо, ті, хто вважають себе дуже щедрими, принаймні годують своїх собак.
Погляд Ісуса на справжню цінність людини
А Ісус? Погляд Ісуса не є світським. Він має ім’я для бідняка: Лазар, що означає: «Бог допомагає». Ім’я виражає справжню людину, особу народжену стосунком Божої любові, для якої Бог є запевненням надії на визволення.
Смерть як зрівнювач і суддя людського життя
У будь-якому випадку і багатий, і бідний мають спільну людську сутність, тому для обох настає момент смерті, який їх однаковою мірою зрівнює. Багатий про це зовсім не думав, забув про це, як про смерть. Але Мойсей і пророки, Писання, яке є життєвим дороговказом, про смерть нагадували не раз. І тут виникає питання: має бути ще хтось, хто нам про це буде нагадувати? Багатий здається не мав такого поруч себе… Але дещо інше виглядає смерть і небесні похорони бідняка Лазара, коли у святковій процесії ангели виводили його з могили в обійми Авраама.
Життя Лазаря не було втрачене в небутті, його забрали до Божого царства, де він знайде батька віри, сином якого він є. Тому, кого викинули як непотріб за ворота дому багатія, відкриває ворота до вічного блаженства той, хто уособлює Божу справедливість. Виникає нова ситуація, в якій ролі обох чоловіків знову розходяться, а їх долі змінюються. Те, що здавалося важливим на землі, вже не має жодної вартості. Воно є минущим, тоді як невидимі речі є вічними. Після смерті виноситься вирок про вічне існування людини: бідний тепер в обіймах Авраама, де перебувають праведники, а багатий — у лещатах пекельного вогню. Смерть, з одного боку, веде до блаженства, з іншого — до прокляття. Одному Бог уділяється з надлишком, а долею іншого стає неймовірна вічна пустота.
Наслідки байдужості у вічності
У муках пекла багатій починає бачити себе і світ очима бідняка. Правду про нього констатує розмова з Авраамом: «Сину, усвідом, що ти мав добре життя, а Лазар, навпаки, погане. А тепер він радіє, а ти страждаєш». Спрощений, але ефективний спосіб виразити, що поведінка на землі має свої невідворотні наслідки в житті після смерті: земне життя є вже судом, з якого випливає вирок про спасіння або вічне прокляття. Благословення, яке Ісус адресує бідним, і попередження, призначене багатим, повністю сповняться. Рішення є остаточним та вічним, і ніхто не може сподіватися на його зміну, бо «між нами і вами є велика прірва».
Слухання Божого слова як шлях до спасіння
Фактично багач нічого не може зробити для себе, але починає думати про своїх родичів. Лазар міг би хоча б піти до його п’ятьох братів, попередити їх про загрозу цього місця прокляття, якщо вони будуть жити як багатії. Але знову Авраам, як батько у вірі, відповідає негативно. Чому? Вже Мойсей і Пророки, Святе Письмо вказують шлях. Вистарчить послухатися їх. В цьому і є суть послання: навіть якщо хтось воскресне з мертвих, це нічого не змінить. Правильно слухаємо Писання і ставимося до життя тоді, коли відповідально ставимо у центрі своєї віри правду про воскресіння тіла та вічне життя. Саме це має нас турбувати. Ми маємо дивитися на своє тіло, на тілесність і його прагнення, з одного ракурсу: знаходити в ньому ознаки невідклично запевненого Христом нашого воскресіння.
Бог на боці убогих: виклик сучасному світу
Звичайно, сьогодні для культури яка тотально пропагує споживання всіх форм тілесності, це є каменем спотикання. Бідні, зневажені, переслідувані, погорджені, є для її споживачів ганьбою, і їх викидають за двері. Мусимо зізнатися: бідних сприймаємо як ганьбу. Але в цьому є незаперечне оскарження сучасного суспільства, частиною якого є і кожен з нас, бо власне потребуючі є свідками гріха світу, є знаком його несправедливості. Можливо, суспільство щось їм і дає, але тримає їх подалі від себе, на марґінесі. А в день суду несподівано дізнаємося, що Бог стоїть на боці убогих та потребуючих. Дізнаємося, що блаженства Ісуса належали їм, навіть якщо ми приписували їх собі як аргументи власної праведності. Притчею Господь закликає нас бути чуйними на благання і злидні потребуючих, які стоять поруч з нами, і відповідально взяти до серця та ума слова Писання — не одне без іншого. Саме те, наскільки ми поєднуємо ці дві пов’язані між собою реальності тут і зараз, вже сьогодні визначає наш остаточний вирок, винесений в кінці над нами судом нашого життя. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпископ Стрийської єпархії
