СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бог є поруч: Він прийшов, щоб промовити нашою мовою», — єпископ Володимир Груца
У 32-гу неділю після Зіслання Святого Духа, 18 січня 2026 року, в архикатедральному соборі Святого Юра у Львові владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, виголосив проповідь, роздумуючи над євангельським уривком від Луки (18, 35–43) про зцілення єрихонського сліпця. Проповідь — про шлях людини від темряви до світла, про віру, терпеливість, уміння почути істотне та зробити крок назустріч Христові. Особливим наголосом звучала думка про Бога, Який є поруч і приходить до людини, щоб промовити до неї людською мовою, оздоровляючи та спасаючи.
З цієї проповіді єпископа Володимира Груци ви довідаєтеся:
- чому євангелист Лука так детально описує шлях єрихонського сліпця до оздоровлення, а не лише сам факт зцілення?
- які етапи проходить сліпий чоловік від слухання до прозріння і що вони символізують?
- чому Ісус запитує сліпця: «Що хочеш, щоб Я зробив тобі?», хоча його прохання здається очевидним?
- яким є значення дороги та правильного напрямку в житті людини?
- що означає образ Бога, Який наближається до людини, у контексті Воплочення Ісуса Христа?
- що означає «бачити серцем» і чому це важливо навіть для зрячих людей?
Шлях від слухання до бачення
Євангельське слово Луки провадить нас у післяріздвяний час у напрямку Єрихону. Пригляньмося ближче до постаті єрихонського сліпця. Можна сказати: чоловік був сліпий, потім Ісус його оздоровив — коротко, ясно, можна було б економніше підійти до вживання слів цієї розповіді. Тим більше, що властива мова про оздоровлення є лише в останньому реченні нашої розповіді. Але тут описана ціла процедура, терапевтичний підхід. Це дуже притаманне ролі лікаря, а Лука був лікарем. Тому він так детально розповідає про шлях людини до бачення, до світла. Це є водночас шлях різдвяної людини.
Спочатку сліпий чоловік почув про рух людей, згодом питає, яка причина такого зібрання. Почувши про Ісуса, кричить, просить про змилування. Ісус зупиняється, хоче його бачити ближче. Хворого привели до Ісуса. Сліпець ризикує втратити місце свого заробітку, бо сидів край дороги і просив милостиню. Ісус питає його, в чому саме проблема: «Що хочеш, щоб Я зробив тобі?» Звичайно, побажання хворого чоловіка було очевидне — прозріти. Ісус ще зауважує віру хворої людини. І аж вкінці є мова про оздоровлення. Чоловік прозрів та пішов за Ісусом, славлячи Бога. Народ також був позитивно вражений цією подією.
Подорож до Єрихону — це пошук нових друзів, це дорога Бога до людини, до мене. Ісус іде не для того, щоб здобути собі політичних прихильників чи заволодіти капіталом, а оздоровляти і спасати людей.
Бог, Який наближається
Щоб когось побачити, треба до нього наблизитися, його зустріти. У Своєму Воплоченні Ісус іде назустріч людині — тобі і мені. Залишає чудове зоряне небо, приходить на землю, бо на цій землі є я. Чи знайде Він у мені відповідного адресата?
Ісус іде до грішної людини. Кажуть, що, наприклад, алкозалежні люди здебільшого мають в очах суцільну темряву. Маючи відкриті очі, нічого не бачать, бо вже самі собою не керують. Але це є хвороба, а будь-яку хворобу можна подолати.
Терпеливість і правильна дорога
Кожен день, а навіть година, є великим скарбом для нас. Щоб досягнути якогось результату, потрібно багато зусиль, але й терпеливості, тиші, щоб почути істотне. Тоді важливо вміти зловити властивий момент, як це зробив сліпий чоловік. Хто не вміє чекати, не є терпеливим, той ніколи не стане сильною особистістю.
Щоб осягнути ціль, треба пройти шлях. Наприклад, спортсмен хоче якнайшвидше осягнути ціль на естафеті, але він мусить зробити певну кількість кроків. Він може бігти швидше чи повільніше, але робить конкретні кроки. Важливо бути на добрій дорозі і йти в правильному напрямку.
Так само і сліпець старається бути край дороги, бо боїться зійти з неї, щоб не заблукати. Коли людина вже зайде в життєві чагарники, то питає, де є Бог. І це добре, якщо запитає. Бо Він є поруч, для цього прийшов на землю у постаті людини, щоб промовити нашою мовою.
Бачити серцем
Одна незряча дівчинка не нарікала на свою долю, що не бачить. Вона раділа, що першим обличчям, яке вона побачить уже у вічності, буде обличчя Ісуса Христа. Ми ж, будучи зрячими, не завжди Його бачимо.
Образ Бога в мені відновлюється у сповіді. А Свята Євхаристія показує, що Бог є в дорозі зі мною.
Не те є найважливіше, що лише світить, а те, що просвітлює і дарує тепло. Саме таких зустрічей бажаю вам і собі!
† Володимир Груца,
єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ
