СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиБлаженніший Святослав освятив наріжний камінь пам’ятника о. Остапу Нижанківському в м. Стрию
16 вересня 2021 року в місті Стрию відбулися урочисті святкування 120-ї річниці відкриття Народного дому. З цієї нагоди до свого рідного міста завітав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, який очолив Архиєрейську Божественну Літургію у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці, освятив наріжний камінь пам’ятника о. Остапу Нижанківському та взяв участь у святковій академії.
Розпочалося святкування Божественною Літургією, під час якої Блаженнішому Святославу співслужили єпископи Львівської митрополії, а саме владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, владика Михаїл Колтун, єпарх Сокальсько-Жовківський, владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії, владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії та владика Григорій Комар, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії. На богослужіння прибули численні священники Стрийської єпархії, а також представники влади на чолі з міським головою Стрия п. Олегом Канівцем та численні стрияни.
Дух Святий — дар Божий людині
В часі Літургії Глава УГКЦ звернувся до присутніх з проповіддю, у якій роздумував над духовним змістом євангельського читання дня — словами Господа про гріх хули проти Святого Духа та про те, хто є рідними для Христа. «Дві частини сьогоднішнього Євангелія об’єднує одна глибока думка: Дух Святий — є ніщо інше як дар Божий людині. Дія Святого Духа виявляє те, що Господь не хоче бути далеко від нас, він зближається до людини, більше того — він не хоче нам дати те, що Він має, але хоче нам дати те, ким Він є. Він сам для людини стає найбільшим даром. Тому дар Святого Духа — це щось, що є скарбницею, джерелом усіх інших благ. Ми так і молимося до Святого Духа: „скарбе дібр і життя подателю“. Якщо людина знає про що просити у Господа Бога, то просить для себе і своїх рідних дару Святого Духа, бо у ньому міститься все інше».
Що означає хула на Святого Духа?
Відтак проповідник звернув увагу на те, що ж тоді означає хула на Святого Духа. «Хула проти Духа Святого — це небажання людини прийняти Божий дар. Господь Бог настільки лагідний у своєму стосунку до людини, що Він нікому себе не накидає. Неможливо когось примусити прийняти дар, бо тоді цей дар стає тягарем. Господь Бог нікому себе не накидає, але він себе дарує. Якщо людина навмисно відкидає Божий дар і з нього насміхається, ставить опір всьому доброму, що Господь хоче їй дати, тоді Бог перед такою закамянілою волею людини стає безсилим», — зазначив Блаженніший Святослав.
Стати братами і сестрами Ісуса Христа
«Друга частина євангельського читання є пов’язана з першою — є замало тільки прийняти Божий дар, бо в той момент, коли Господь нам дає божественну благодать, ми стаємо за неї відповідальні. Ми можемо її загубити, розтратити або помножити. Чинити Божу волю, слухати Боже Слово означає зростати у тих дарах, у тій благодаті, яку Святий Дух нам щедро хоче передати. Більше того, хто чинить Божу волю, слухає Боже Слово і втілює у своїх думках, бажаннях, вчинках — він стає співтілесним і єдинокровним Христові. І кожен, хто чинить Божу волю, стає слухняним Божому Слову, кожен хто помножує благодать Духа Святого — втілює Боже Слово у своєму житті, у своєму тілі. Кожен, хто чинить Божу волю, його руки стають руками Божими, які можуть міняти цей світ. Кожного разу, коли ми віддаємо своє життя, свою істоту на служіння Богові, ми продовжуємо ту саму місію, яку сповняв Божий Син — стаємо Його братами і сестрами», — продожив Предстоятель.
120-ліття Народного дому у м. Стрию
Опісля, Блаженніший Святослав пригадав усім присутнім про мету його візиту. «Ми сьогодні хочемо урочисто відсвяткувати 120-ті роковини спорудження Народного дому у Стрию. Коли вслухаємося в історію цього Народного дому, то розуміємо, що тут не йдеться про будинок, цеглу і якісь матеріальні речі. Сьогодні, у рік тридцятої річниці відновлення незалежності нашої Держави, ми спогадуємо 120 років будівництва державницької свідомості українців у місті Стрию, бо багато століть на своїй землі ми прожили у чужих державах. Ми сьогодні спогадуємо ще один особливий дар, який отримала Стрийщина і стрийська громада — великого праведника і мученика за Церкву і Україну — отця Остапа Нижанківського. Сьогодні сповниться мрія цілих поколінь стриян, і моя особиста, тому що ми урочисто освятимо наріжний камінь для будівництва його пам’ятника. Про значення його життя і служіння для Церкви і народу, Стрийщини і України, ще будемо багато згадувати. Але він, справді, як священник, як композитор і музикант є прикладом людини, яка горіла Духом Святим, яка всі дари, які вона мала, намагалася не просто зберегти, але поставити на службу своєму народові».
Молитва про захист української родини
Далі Глава УГКЦ розповів про заклик Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій, яка цими днями виступила із Заявою щодо необхідності захисту традиційних сімейних цінностей українського народу та проханням вірян різних релігій і конфесій про спільну молитву за збереження сім’ї в Україні. «Сьогодні українська родина є під великою атакою і небезпекою. Ми бачимо різні провокації у різних містах України, а тому запрошуємо усіх не відповідати насиллям на подібні провокації, але братися до молитви, до будівництва справжньої міцної християнської родини, взоруючись на наших великих святих попередників».
«Сьогодні Христос шукає в нас своїх братів і сестер. І сьогодні Він нам роздає свої дари, не вимагає від нас неможливого. Сьогодні Він каже мені і вам: „Що ти маєш такого, щоб я тобі не дав? А якщо маєш це, не падай у зневіру, бо ти можеш бути християнином третього тисячоліття, можеш бути справжнім патріотом своєї Батьківщини, справжнім будівничим своєї держави“. Бо той, хто слухає Боже Слово і виконує Божу волю, той є Христові мати, брат і сестра», — сказав Блаженніший Святослав, завершуючи проповідь.
Благословення наріжного каменя пам’ятника о. Остапові Нижанківському
По завершенні Літургії Блаженніший висловив вдячність єпископам, священникам, представникам влади і всім присутнім за спільну молитву. Владика Тарас подякував Главі УГКЦ і подарував ікону святої мучениці Віри в пам’ять про матір Блаженнішого, яка відійшла у вічність в березні цього року. Також Блаженніший Святослав благословив копію Воледовголуцької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці.
Після богослужіння його учасники урочистою ходою пройшли до місця будівництва нового катедрального храму Святого Духа і святого апостола Якова, де Глава УГКЦ звершив Чин благословення наріжного каменя пам’ятника видатному представникові Стрийщини — священнику УГКЦ, композитору, диригенту, громадському діячу отцю Остапу Нижанківському.
У слові з нагоди освячення, згадуючи діяльність отця Остапа, Глава УГКЦ звернув увагу на його діяльну участь у житті Церкви і народу: «Сьогоднішня подія показує нам дуже багато глибоких речей. Найперше, вона відкриває нам правду про те, ким для нас є наша Мати-Церква і ким завжди в Українській Греко-Католицькій Церкві були її священники. Наша Церква завжди була державницькою, вона завжди підтримувала і допомагала втілювати національно-визвольні прагнення українського народу. Були історичні моменти, коли наша Церква виконувала функції держави для українців, які жили в чужих державних утвореннях. І отець Остап Нижанківський так діяв. Він намагався не бути лише служителем культу, не закривався у церковних мурах — він намагався входити в реальне, злободенне просте життя свого народу. Він брався до праці, він творив, він був будівничим української свідомості і української культури. Він був тим, хто намагався всім, чим міг послужити Церкві і Україні… Можна багато говорити про отця Остапа Нижанківського, але я б дуже хотів, щоб кожен мешканець Стрийщини знав про нього, а кожен наш священник сьогодні його наслідував».
Цього ж дня відбулася урочиста академія з нагоди визначної дати в історії Стрий — 120-ої річниці з нагоди відкриття Народного Дому, до учасників якої Отець і Глава УГКЦ звернувся з вітальним словом.
Довідка
Отець Остап Йосипович Нижанківський (24 січня 1863–22 травня 1919) — священник УГКЦ, композитор, дириґент, громадський діяч. Брат співака Олександра Нижанківського, батько композитора, піаніста і музичного критика Нестора Нижанківського.
Народився у селі Малі Дідушичі (тепер Стрийський район, Львівська область). Навчався у Дрогобицькій гімназії, Львівській академічній гімназії та Львівській духовній семінарії. Після закінчення семінарії одружився з Оленою Бачинською. Висвячений на священника в грудні 1892 року і призначений на посаду сотрудника у Бережанах (1893–1894). У 1896–1897 роках був адміністратором парафії в селі Довжанка. У 1897 році склав іспит на вчителя музики у Празькій консерваторії. 1899–1900 роки парох села Качанівка.
З 1901 року був спочатку адміністратором (до 1902), а потім парохом у Завадові поблизу Стрия[1], де став ініціатором створення Пам’ятника Тарасові Шевченку.
О. Остап Нижанківський був одним з молодших представників музичного руху в Галичині 80-х років XIX ст., організатором музичного життя в Галичині. В 1885 році заснував музичне видавництво «Музикальна Бібліотека» (1885–1887), яке публікувало твори українських композиторів, зокрема, Анатоля Вахнянина, Миколи Лисенка (вперше в Галичині[2]), Петра Ніщинського, Михайла Вербицького, Сидора Воробкевича та інших. Активний пропаґандист українського хорового мистецтва; засновник, дириґент товариства «Боян» у Бережанах (1892 р.), дириґент «Бояна» у Львові (1895–1896 рр.), Стрию (1900–1914 рр.).
У вересні 1914 року за його участі стрілецтво склало присягу Легіону УСС у Стрию (заклик сотника Дмитра Вітовського). Він тоді був настоятелем храму в селі Завадів, що біля Стрия.
Брав активну участь в організації, проведенні Шевченківських концертів у Львові, Тернополі, Дрогобичі, Стрию. Один з організаторів української молочної кооперації в Галичині, ініціатор створення «Крайового господарсько-молочарського союзу» (надалі — «Маслосоюз», засновано 1907 року у Стрию; у 1908–1914 роках — його директор).
У 1918–1919 рр. о. Остап Нижанківський входив до складу Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР, очолював повітовий комісаріат Стрийщини. 1 листопада 1918 року на щоглі біля Стрийської ратуші замайорів жовто-блакитний прапор. Пізніше, через наступ польських військ, починалась нова доба — доба збройної боротьби за Українську державу. 13 травня 1919 року Стрий окупувало польське військо, почалися розстріли, репресії. Першою жертвою став о. Остап Нижанківський. Обдурений стрийським старостою Потоцьким, котрий обіцяв йому безпеку, з огляду на гуманне ставлення до поляків, Нижанківський залишився у місті і в травні 1919 року, після арешту польською окупаційною владою, розстріляний без суду в Стрию. Крім того окупанти відібрали 800 000 корон «задаткової каси», які йому були довірені на зберігання.
У часі травневого наступу польських військ у келіях стрийської тюрми чекали на визволення польські політичні в’язні, живі й здорові — провідники Польської Організації Військової, серед інших — стрийський промисловець Ян Верштайн, який мав бути в Стрию провідником польського підпілля. Наказ залишити польських в’язнів у тюрмі живих і неушкоджених видав начальник Польового суду III Галицького корпусу сотник-суддя Антін Файґель. Погано віддячився пан Ян за дароване йому життя владою, проти якої готував бунт під час війни: Публічна опінія в Стрию обвинувачувала його за спричинення арешту й розстрілу о. Остапа Нижанківського. Не маючи для цього ніяких підстав, Ян Верштайн звинуватив панотця Нижанківського в тому, що він «як відомий гайдамацький проводир» у Стрию керував розгромом польського підпілля, готував польовий суд над арештованими підпільниками.
Похований в м. Стрию на кладовищі в родинному гробівці разом із дружиною Оленою Нижанківською (Бачинською).
За матеріалами Стрийської єпархії УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
