СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиБенедиктинський монастир у горах Німеччини прихистив біженців з України
Понад 6 мільйонів біженців покинули Україну, рятуючись від війни, повідомляє Верховний комісар ООН.
Про те, як у Німеччині в гірському монастирі 14 століття прихистили наших земляків, — розповідає ТСН.
Старовинний бенедиктинський монастир Етталь в баварських Альпах вважається однією з туристичних перлин Німеччини. Саме цей монастир прихистив українців, які втекли від війни.
Патер Йоганнес Браун — один з тих, хто вважав, що монахи-бенедиктинці не повинні залишатись осторонь, тож мають забрати до себе стільки біженців, скільки зможуть. Наразі в монастирі близько сорока українських біженців, переважно, жінки та маленькі діти.
Слово «Маріуполь» для патера Йоганнеса це синонім болю та несправедливості. Коли в чотирнадцятому розпочалась війна на Донбасі, монастир Етталь прийняв тут групу маріупольських дітей. І досі священик-бенедиктинець не може збагнути, чому очільник «сестринської» російської церкви підтримує того, хто роками продовжує влаштовувати українцям пекло на землі.
Гості монастиря досі болісно реагують на кожен гучний звук, навіть, розуміючи, що війна дуже далеко від альпійських гір. Свідомість відмовляється розуміти, що літаки тут не скидають бомби.
Монастир дав українцям не тільки дах над головою. Тут підшуковують роботу дорослим. І навіть дбають про освіту дітей. Але попри можливість легалізуватись в Німеччині, за яку чіпляються біженці з інших країн, українські гості монастиря не планують тут затримуватись надовго. А деякі вже повернулися додому.
Патер Йоганнес радить своїм гостям дочекатися кінця війни.
Довідка
Монастир Етталь (нім. Kloster Ettal) — бенедиктинський монастир у селі Етталь, недалеко від Обераммергау і Гарміш-Партенкірхена в Баварії, Німеччина. Станом на 2005 рік тут перебували більше ніж 50 монахів.
Монастир був заснований імператором Людвігом Баварським 28 квітня 1330 року, в день святого Віталія Міланського. Монастир повинен був стати додатковим місцем порятунку імператора у випадку нападу ворога, а також місцем забезпечення Імперського торгового шляху[la] від Аугсбурга до Верони (Via imperii).
Ще до побудови монастиря тут була поставлена привезена з Пізи статуя Богоматері — Еттальська Мадонна, подарунок Людвіга Баварського, яка стала об'єктом поклоніння і метою числе́нного паломництва. Вона була зроблена з мармуру італійським скульптором часів Раннього Відродження — Джованні Пізано. Пізніше монастирський храм був освячений як церква Успіння Св. Марії (нім. St. Mariä Himmelfahrt).
На початку XVIII століття архітектор Енріко Цукалі почав перебудову споруд монастиря. Готичні елементи почали поступово замінювати бароковими, поки в 1744 році не трапилася сильна пожежа, яка завдала значної шкоди всьому комплексові монастиря.
Монастир і церква були відновлені у стилі бароко завдяки майстрові Йозефові Шмузеру відповідно до вказівок Цукалі, але фасад церкви не досяг своєї попередньої пишноти. По боках старохо входу до церкви були симетрично додані ще два нові. Над входами в нішах були розміщені статуї апостолів. Були збережені готична дзвіниця і частина стін, що не були знищені у вогні.
Відновлення монастиря тривало до 1790 року, пізніше почалося будівництво бічних веж. Ліва, північна вежа, була завершена в 1853 році, а через півстоліття — права з годинником. Будинки, зруйновані полум'ям, були перебудовані за допомогою багатьох майстрів того часу. Їх співпраця породила типовий баварський приклад рококо.
У 1803 році абатство було зачеплене секуляризаційним рухом і в значній мірі руйнувалося. Богослужіння в церкві відновилися лише в 1899 році. У 1903 році Етталь нарешті отримав статус абатства. Абат Віллібальд Вольфштайнер, який очолював монастир, побудував коледж і школу-інтернат, реорганізував богослужіння і ввів григоріанський спів. Відтоді абатство є частиною бенедиктинської конгрегації Баварії[de]. Сьогодні монастир з важливого місця паломництва став популярним туристичним місцем.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
