СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиАрхиєпископ Бруно Форте: Ми, Різдво та Україна. Заклик до миру і справедливості
Стаття італійського богослова й архиєпископа К’єті-Васто Бруно Форте для видання «Il Mattino».
Я хотів би розпочати цю рефлексію про війну, розв’язану Путіним в Україні, зі згадки про свідчення мого друга, Блаженнішого Святослава Шевчука, Глави Греко-Католицької Церкви в цій країні, під час зустрічі в Римі, на якій ми обидва були присутні. Все ще переживаючи, він згадав момент, коли у присутності низки релігійних лідерів, православних, католиків та мусульман, було відкрито масове поховання у Бучі та знайдено сотні тіл. У якийсь момент сцена стала настільки жахливою, що всі присутні розплакалися і впали на коліна, переповнені емоціями та горем. Буча — невелике містечко неподалік від Києва, через яке проходить головна дорога, що з’єднує його з теренами на кордоні з Білоруссю, і яке було стратегічним пунктом у намірах Москви оточити українську столицю. Російська армія перебувала там протягом п’яти тижнів у лютому-березні, залишивши після відходу численні тіла, покинуті на вулицях, часто зі зв’язаними за спиною руками, трупи у стадії розкладу, велику братську могилу в саду православної церкви, людей, що переховувалися у підвалах. Про це свідчать і репортажі журналістів міжнародних медіа, що побували на місці подій. Лиш цього було б достатньо, щоб засудити злочинну операцію, яку розв’язав Путін, вторгнувшись у суверенну державу та вдаючись до жорстокості, щоби зламати її опір, не досягнувши, однак, успіху.
На жаль, антигуманні дії Путіна підтримав Московський патріарх Кирило, вбачаючи в цій війні «боротьбу, яка має не фізичне, а метафізичне значення». Не приховую, що, оскільки я роками брав участь у діалозі з Православною Церквою, мене щиро засмутило те, що предстоятель Російської Церкви став на бік агресора і дав зелене світло для здійснення цієї осуду гідної війни. Засудження цього акту пролунало і з боку всіх інших Церков православ’я. У ширшому сенсі, на наших очах стається те, що, як ми думали, ніколи не може повторитися, а саме, що агресор із метою панування і здобуття влади вторгається на територію вільного демократичного народу, і це діється в Європі, де процвітають громадянські права, соціальні досягнення і мир, здобутий понад 70 років тому, після жахливої трагедії Другої світової війни. Те, що сталося, є чимось безпрецедентним і виражає безжальну та неприйнятну імперіалістичну логіку: справжній військовий злочинець нападає на вільний і ні в чому не винний народ. Проти такого варварства невдовзі пролунав голос Папи Римського Франциска. Так, під час молитви «Ангел Господній» у неділю, 20 березня, менш ніж через місяць після початку російського вторгнення, Папа заявив: «На жаль, не припиняється насильницька агресія проти України, ця безглузда бійня, де звірства повторюються щодня. Цьому немає жодного виправдання… ракети та бомби падають на мирних жителів, людей похилого віку, дітей та вагітних жінок… Думаю про мільйони українських біженців, змушених рятуватися втечею, залишивши все, і відчуваю великий біль за тих, хто не має навіть змоги врятуватися… Усе це негідно людини! По суті, це навіть блюзнірство, бо суперечить святості людського життя!». Відповідальність за це трагічне блюзнірство несе Володимир Путін: використання Бога для виправдання невиправданої агресії — це вчинок, який заслуговує на найрішучіший осуд. Водночас це святотатство Путіна демонструє всю його слабкість: не знайшовши аргументів на підтримку своїх злочинних дій, він наважився легітимізувати варварство, яке ініціював проти стількох невинних людей як акт любові до братнього народу.
Тому віруючі люди як ніколи повинні просити Бога про дар миру у справедливості та правді, перемога Путіна означала б повернення до часів, коли право сили могло знищити силу права. Зупинити його необхідно, до того ж терміново. Звісно, будь-яку нерозумну войовничість треба відкинути, як і лицемірний пацифізм. Адже існує моральна засада, яка є також християнською, і згідно з нею право на самозахист беззаперечний. Ті, хто стверджує, що Путін не був би таким жорстоким, якби українці здалися, заперечують очевидне: агресія, яка нищить усі людські цінності, наштовхнулася на дуже шляхетний опір атакованих, які захищаються, як весь час повторює Володимир Зеленський. Авжеж, український народ, але також інші європейські країни та людство загалом. Саме Папа Франциск показує шлях вперед — як світовий духовний лідер, він чітко засудив смертоносну політику Росії. Водночас він щодня демонструє свої намагання сприяти діалогу та пошуку основ для зустрічі між агресором і жертвою, закликаючи до невідкладної й щедрої солідарності з тими, хто страждає. Тому він постійно закликає молитися за мир. Отже, настав час для всіх нас щиросердно присвятити себе засудженню варварства в солідарності з тими, хто страждає, підтримувати кожен крок у напрямі до справедливого і тривкого миру. Це те прохання, яке повинно оживляти молитву вірних до Бога, який приходить до нас слабким Дитям у вертепі. Сьогодні, як ніколи, варто прикликати для всіх Різдво у справедливості та мирі…
З оригіналом статті італійською мовою можна ознайомитися тут.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
