СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиАпостольський Нунцій в Україні: «Бути з українцями, які захищають свою Батьківщину, — це велика благодать»
У зустрічі єпископів обох обрядів та пленарному засіданні Конференції римо-католицьких єпископів України взяв участь Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас.
Представник Святішого Отця поділився з католицьким суспільно-релігійним інтернет-часописом «CREDO» своїми враженнями від братньої зустрічі з єпископами Римо-Католицької Церкви в Україні та Української Греко-Католицької Церкви, про важливість співпраці церковних і гуманітарних організацій, які надають допомогу постраждалим від війни, а також розповів про те, як він особисто переживає події в Україні під час війни.
В якій атмосфері проходила зустріч єпископів обох обрядів та які важливі питання на ній розглядали?
Ви бачите мене радісним, тому що ще вісім місяців тому ми навіть мріяти не могли, що зможемо усі разом зустрітися. Нам потрібна сильна віра, і маємо багато молитися, бо власними силами не здолаємо ворога. А коли ми разом — ми підтримуємо один одного. Це був найважливіший аспект зустрічі.
Розглядали конкретні питання про те, чого ми чекаємо від Святішого Отця: духовно, гуманітарно, в дипломатичних аспектах. Ми говорили також про співпрацю з державою і з гуманітарними організаціями. Я вийшов із цієї зустрічі радісним, бо для мене вона була певним знаком. Знаком не того, що ми досконалі, — а що маємо можливість співпрацювати, підтримувати зв’язок і підтримувати одне одного. Тому я дякую Богові за це!
Як Ви оцінюєте ефекти і плоди роботи тих гуманітарних організацій, з якими Вам довелося мати справу за період війни?
Гуманітарні потреби України зараз до такої міри великі, що жодна надана допомога не буде достатньою. Це неможливо. Як теж неможливо мати повну інформацію про всі гуманітарні ініціативи. Але я бачу, що кожен робить те, що може, і так, як дозволяють обставини тієї чи іншої області й регіону. У нас була також зустріч з представниками організації «Церква в потребі», щоб подякувати їм за підтримку.
Багато українців зараз опинилися за межами України. Можливо, Ви маєте контакти з організаціями, які надають підтримку чи допомогу тим з-поміж них, які є вірянами нашої Церкви?
Так, зараз дуже багато українців перебувають за кордоном. Я знаю, що українці в Литві працюють в аеропортах, супермаркетах, вивчають мову і намагаються допомагати своїй країні, як можуть. Знаю, що українці в Польщі організували цілу мережу волонтерських контактів, щоб допомагати українським військовим із необхідним спорядженням. Думаю, що це не поодинокі випадки. І ми всі їм дуже вдячні.
Що Ви особисто вважаєте найважливішим у час війни? І що було найскладнішим за цей період?
Я думаю, що найважливіше — це захищати Україну з великою вірою. Коли ми шукаємо, як захистити Україну від агресора, то я хочу бачити, що Господь Бог і наша віра — на першому місці. Це для мене найважливіше питання. Все інше — це благодать.
І хоча ми втрачаємо багато життів і не знаємо, що казати батькам, які втратили своїх дітей на цій війні, — але для мене, як для пастиря, як для представника Папи, бути разом з українцями, які захищають свою Батьківщину — це велика благодать.
А найважче для мене було думати, що робити, якщо Київ потрапить під окупацію. Але до цього не дійшло, і це теж благодать. І тепер ця зустріч єпископів, про яку ми не могли і мріяти вісім місяців тому, — це теж благодать!
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
