СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиАпостольська столиця готується до зустрічі католицьких єпископів «Захист неповнолітніх у Церкві»
Зустріч «Захист неповнолітніх у Церкві», що відбуватиметься у Ватикані від 21 до 24 лютого, є першою, що на всесвітньому рівні залучає всіх очільників єпископатів і настоятелів чернечих орденів, підходячи до цього питання з євангельської точки зору. Українську Греко-Католицьку Церкву на Синоді представить Блаженніший Святослав, Отець й Глава УГКЦ.
Це церковна зустріч пастирів з безпрецедентними «синодальними» ознаками, вказуючи на те, що боротьба проти лиха зловживань, сподіяних представниками духовенства, становить для Папи Франциска пріоритет в актуальному історичному контексті. Вислухати постраждалих, збільшити інформованість, розширити знання, розробити нові норми й процедури, поділитися добрим досвідом — ось деякі із завдань саміту.
Папа Франциск просить про молитву
«Дорогі брати й сестри, від наступного четверга до неділі у Ватикані відбуватиметься зустріч голів всіх єпископських конференцій на тему захисту неповнолітніх у Церкві. Заохочую молитися за цю зустріч, яку я скликав як акт великої душпастирської відповідальності перед обличчям нагального виклику нашого часу», — сказав Папа Франциск після проказування молитви «Ангел Господній» в неділю, 17 лютого 2019 року.
Отець Ганс Цольнер, ТІ, референт організаційного комітету, про очікування, приготування та конкретні цілі цього заходу
Отець Цольнер очолює Інститут Психології Папського Григоріанського Університету та Центр Захисту Неповнолітніх, є членом Папської Комісії Захисту Неповнолітніх. Папа Франциск ввів його до складу оргкомітету зустрічі «Захист неповнолітніх у Церкві».
Уважність до різних культурних контекстів Вселенської Церкви
Як референт комітету, священик зазначив, що великий виклик для організаторів зустрічі полягає в тому, що вселенська Церква об’єднує найрізноманітніші культури, ментальності, звичаї і способи мислення. В кожному контексті існує відмінне сприйняття дитинства, спосіб сприйняття авторитету, а також різне розуміння інтимності та встановлення її меж. Тому, за його словами, необхідно бути дуже уважними, щоб уникнути того, що всі, говорячи про те саме, насправді, мають на увазі різні речі. Для того, аби відповісти на цей виклик, на думку референта, потрібно, з одного боку, пам’ятати про вселенську природу Церкви, а з іншого, приділяти достатньо уваги темі багатокультурності, яка раніше не розглядалася належним чином.
Термінові дії та довготривалі процеси
Щодо наполягання з боку багатьох вірних на швидкому досягненні конкретних результатів щодо захисту неповнолітніх у Церкві, оскільки мова йде про дітей та молодь, священик-єзуїт пояснив, що вже існують певні негайні процедури, такі як усунення з посади та позбавлення духовного сану осіб, що вчинили такі злочини. Але, на його думку, необхідні також процеси, які б «спричиняли глибокі переміни поведінки й настановлення та підсилювали чутливість до осіб, що стали жертвами зловживань». «Потрібна також готовність до справжніх формаційних процесів, — додав він, — здатних насправді перемінювати людей, в нашому випадку, насамперед, церковних осіб, наділених відповідальністю».
Не початок і не кінець процесу
Запровадження цих процесів, як зазначив отець Ганс Цольнер, вимагає діалогу і спілкування, які не повинні залишитися на словах. Він додав, що «лютнева зустріч не є ні початком, ні кінцем старань Церкви у сфері захисту дітей і молоді». «Сподіваюся, — наголосив священик, — що після цієї зустрічі буде налагоджене постійне спілкування для обговорення втілення в життя лютневих рішень».
Програма зустрічі
Далі референт оргкомітету зустрічі «Захист неповнолітніх у Церкві» розповів про її програму, зазначаючи, що основними темами доповідей будуть відповідальність/підзвітність, (що вказує на обов’язок віддавати звіт із своїх дій), та прозорість. Кожна тема розглядатиметься з трьох точок зору: окремого єпископа, його завдань та поведінки; колегії єпископів та їхньої солідарності; і, врешті, всієї церковної спільноти як Божого люду.
Отець Цольнер підкреслив, що серед доповідачів будуть як представники духовенства, так і миряни, чоловіки і жінки, що представляють різні континенти і професії. Після доповідей відбудеться обговорення в групах, де учасники зустрічі матимуть нагоду висунути конкретні пропозиції. Папа Франциск буде присутній під час всієї зустрічі і на завершення зробить підсумок доповідей та обговорень.
Участь у зустрічі постраждалих від зловживань
За словами референта оргкомітету, у зустрічі братимуть участь особи, що постраждали від зловживань, для того, аби «приділити їм увагу і шану, яких вони дуже часто і довго не отримували з боку Церкви». Він додав, що Святіший Отець звернувся з проханням до всіх учасників зустрічі, аби напередодні вони особисто налагодили контакт і спілкувалися з жертвами зловживань на територіях свого служіння.
Очікування від зустрічі
«Все те, що обговорюватиметься під час зустрічі в Римі, завдяки її учасникам, стане початковим етапом шляху у місцевих Церквах, де можна буде побачити результати», — зазначив о. Цольнер, ділячись думками про очікування від зустрічі. Він також висловив сподівання, що учасники усвідомлять власну відповідальність як провідники у цій сфері, що будуть з’ясовані певні необхідні інструменти, які потім потрібно буде застосовувати, що будуть визнані та усунені дотепер існуючі перешкоди на шляху належного трактування явища зловживань.
Вселенська Церква і місцеві Церкви — плідне співвідношення
Повертаючись до питання про співвідношення між місцевими Церквами та вселенською Церквою у вирішенні проблеми зловживань, священик наголосив на важливості чіткого визначення компетенцій між ними, а, отже, і між окремими відповідальними керівними особами. Для того, аби належною мірою підтримувати ці взаємостосунки, у процесі приготування до зустрічі її учасникам був надісланий опитувальник, аби визначити стан справ щодо питання зловживань на місцях.
«Мета цього, — пояснив о. Цольнер, — полягає в тому, аби усвідомити спільність і відмінність на рівні вселенської Церкви, з’ясувати і опрацювати основу для спільних дій, визначити сфери, в яких необхідно внести поправки, та вчинити доступним для всіх потенціал і напрацювання окремих місцевих Церков».
«Було б великою радістю, — додав референт на завершення, — якщо б нам таким чином вдалося пробудити інтерес людей до зусиль Церкви на користь захисту дітей і молоді, збудувати довір’я і сприяти усвідомленню того, що захист дітей і молоді — це наше спільне завдання, у яке може зробити внесок кожен чоловік і кожна жінка у сфері своєї діяльності».
Отець Федеріко Ломбарді, колишній директор прес-бюро Апостольського Престолу та майбутній модератор зустрічі
Доконечним є запровадити в Церкву нову культуру, «яка матиме на меті насамперед не захист доброго імені інституції, а страждання і справедливість жертв», — сказав Федеріко Ломбарді SJ, колишній директор прес-бюро Апостольського Престолу, повідомляє КАІ. На очікуваній зустрічі він модеруватиме пленарні засідання.
Від локальних досвідів до Вселенської Церкви
Проблема сексуальних зловживань, зазначив італійський єзуїт, розпочалася не вчора. «Папи останніх 15–20 років боролися з цієї проблемою. Але вона триває надалі й ми маємо справу з новими кризами, бо вона виходить на світло в країнах, де її досі не вивчено як слід. Ми вже багато чого навчилися — але, можливо, тільки в певних місцях, у конкретних країнах, дієцезіях, але ще немає достатнього розуміння в усій Церкві, в усіх частинах світу».
Розуміння через слухання
Важливо слухати жертв, розуміти, які глибокі їхні рани. «Ми в минулому цього не усвідомлювали. Вважали, що можемо жити в культурі мовчання, що краще про таке не говорити у сім’ях, у суспільстві, в Церкві. Навіть коли це ставалося, ми проходили обік мовчки, гадаючи, ніби мовчання — найкращий спосіб противитися цій проблемі. Тільки тепер ми зрозуміли, що це проблема насправді серйозна, глибока, що вона несе величезні страждання, несправедливість, яких не можна оминати. І саме для Церкви як інституції це особливо важливо, оскільки Церква є, хоче і повинна бути вчителькою моральності, правди, правильної поведінки заради блага майбутніх поколінь», — зазначив о. Ломбарді.
Формація духовенства
Отець Федеріко говорив про обов’язковість турботи щодо відповідного добору кандидатів на священство і богопосвячене життя, щоб ці люди були зрілими також і з психологічного та сексуального погляду, «щоб не було ризику, що будуть якісь тенденції чи навіть реальні випадки, пов’язані з педофілією, які становлять величезну загрозу для молодих людей. Вибір і формація кандидатів до священства дуже важливі, а також дієцезіяльні єпископи, відповідальні за спільноти, мусять знати, як правильно реагувати, коли з’являються такі злочини або інші важливі вчинки, щоб могти ухвалювати якнайбільш відповідні рішення і заново запровадити лад у спільноті».
Корінь проблеми — у клерикалізмі
Папа Франциск, за словами о. Ломбарді, має широкий огляд цієї проблеми. Коренем проблеми є спосіб, у який люди переживають свої стосунки, також і всередині Церкви, а також здійснення влади як панування, а не як служіння. А отже, якщо хтось переживає свої стосунки з іншими як прагнення панувати над ними, над їхнім сумлінням, особистістю, — це очевидно може допровадити до різних зловживань, що керуються браком поваги, яку потрібно мати в усіх аспектах життя, включаючи і сексуальний вимір.
Головне, наголошує колишній директор ватиканського прес-бюро, це не захищати інституцію чи свою роль у ній, а служити людям через інституцію Церкви. «А тому неповнолітні, особливо жертви, мають бути у центрі нашої уваги більше, ніж ми самі», — додає він.
Роль єпископів у подоланні цього явища
Папа Франциск скликає єпископів тому, що вони — пастирі в Церкві, мають владу провадити люд Божий. Тому саме вони мають бути основою служіння як відповідальності, щоби переказувати це своїм священикам і робити служіння живим у спільноті Церкви. Але також єпископи — перші відповідальні за життя своїх церковних спільнот, тому Папа хоче через них переказати свою позицію всій Церкві, щоб вони донесли її далі.
Наслідком зловживань чи помилок, які обтяжують чиюсь відповідальність, може бути відсторонення від обов’язків. Обов’язковим має стати принцип прозорості, щоб хід з’ясування і процедури були ясні для суспільства. Це сприяє співвідповідальності й допомозі у спільноту розв’язуванні проблем. В одних країнах єпископи зробили вже дуже багато в цій царині, створили відповідні бюро, допомогли численним жертвам, а тому знають, як виходити назустріч проблемі. В інших країнах, де цього ще не зроблено, єпископи навіть не знають, як правильно реагувати. Тому спільна зустріч єпископатів така важлива.
За матеріалами Vatican News та CREDOПрес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
