Чиказька єпархія святого Миколая

Чиказька єпархія святого Миколая — єпархія Української Греко-Католицької Церкви з осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США), складова частина Філадельфійської митрополії УГКЦ. Територіально Чиказька єпархія охоплює північно-західну частину Сполучених Штатів Америки, а саме штати Айдахо, Айова, Аляска, Аризона, Арканзас, Вайомінг, Вашингтон, Вісконсин, Гавайські острови, Іллінойс, Індіана, Канзас, Каліфорнія, Колорадо, Луїзіана, Монтана, Мічиган, Міннесота, Міссурі, Небраска, Невада, Нью-Мексико, Південна Дакота, Північна Дакота, Оклахома, Орегон, Техас, Юта. Таким чином, загальна площа єпархії сягає близько 7 998 704 км², а чисельність населення — близько 165 457 629 осіб. Беручи до уваги географічне розташування, Чиказька єпархія святого Миколая межує на півночі із Нью-Вестмінстерською єпархією УГКЦ, Едмонтонською єпархією УГКЦ, Саскатунською єпархією УГКЦ та Торонтською єпархією УГКЦ, на сході — із Пармською єпархією святого Йосафата УГКЦ, а на півдні — із латинськими архидієцезією Чіхуахуа, архидієцезією Тіхуани, архидієцезією Ермосійо та дієцезією П’єтрас Неграс. Окрім цього, на південному сході єпархія омивається водами Мексиканської затоки, а на заході — водами Тихого океану. Відділений від усієї території США штат Аляска омивається водами Тихого та Північно-Льодовитого океанів, Берингового моря та моря Бофорта.

Поділ на протопресвітерства

а) Чиказький деканат (штати Вісконсін, Індіана, Іллінойс, Міссурі)

Сент-Луїс (штат Міссурі, США);
Мюнстер (штат Індіана, США);
Мішауока (штат Індіана, США);
Мілуокі (штат Вісконсін, США);
Палатін (штат Іллінойс, США);
Чикаго (штат Іллінойс, США) (4 парафії);
Медісон (штат Іллінойс, США);
Палос Парк (штат Іллінойс, США).

б) Детройтський деканат (штат Мічиган)

Плімут (штат Мічиган, США);
Гемтремк (штат Мічиган, США);
Детройт (штат Мічиган, США);
Воррен (штат Мічиган, США);
Гренд-Репідс (штат Мічиган, США);
Дірборн (штат Мічиган, США);
Дірборн-Хайтс (штат Мічиган, США);
Ігл-Гарбор (штат Мічиган, США);
Флінт (штат Мічиган, США).

в) Південно-західний деканат (штати Аляска, Вашингтон, Орегон, Каліфорнія, Невада, Айдахо, Юта, Арізона, Техас, Монтана, Вайомінг, Колорадо, Нью-Мексико)

Сакраменто (штат Каліфорнія, США);
Сан-Франциско (штат Каліфорнія, США);
Ла-Меса (штат Каліфорнія, США);
Лос-Анджелес (штат Каліфорнія, США);
Юкайа (штат Каліфорнія, США);
Редвуд-Воллі (штат Каліфорнія, США);
Санта-Клара (штат Каліфорнія, США);
Цитрус-Хайтс (штат Каліфорнія, США);
Сієтл (штат Вашингтон, США);
Х’юстон (штат Техас, США);
Те-Колоні (штат Техас, США);
Спрінгфілд (штат Орегон, США);
Фенікс (штат Арізона, США);
Тусон (штат Арізона, США);
Мюррей (штат Юта, США).

г) Північно-центральний деканат (штати Північна Дакота, Південна Дакота, Небраска, Канзас, Оклахома, Луїзіана, Арканзас, Айова, Міннесота, Міссурі)

Белфілд (штат Північна Дакота, США) (2 парафії);
Майнот (штат Північна Дакота, США);
Вілтон (штат Північна Дакота, США);
Омаха (штат Небраска, США);
Лінкольн (штат Небраска, США);
Сент-Джозеф (штат Міссурі, США);
Міннеаполіс (штат Міннесота, США);
Кампус (штат Канзас, США);
Денвер (штат Колорадо, США).

Духовенство

Відповідно до статистичних даних за 2015 рік, Чиказька єпархія святого Миколая налічує 11 000 вірних, що зібрані у 47 парафіяльних спільнотах. Також у єпархії душпастирює 60 священиків, із яких 48 єпархіальних та 12 ієромонахів, та 11 дияконів. Окрім цього, єпархія представлена богопосвяченими особами: 16 ченців та 5 черниць.

Правлячий Архиєрей

Правлячим Архиєреєм Чиказької єпархії святого Миколая від 20 квітня 2017 року є Пресвященний владика Венедикт Алексійчук.

Катедральний храм

Катедральним храмом Чиказької єпархії є собор Святого Миколая у м. Чикаго (штат Іллінойс, США).

Покровитель єпархії

Як уже можна дізнатися із офіційної назви Чиказької єпархії, її покровителем є святий Миколай Чудотворець, єпископ Мир Ликійських.

Соціальна діяльність

Чиказька єпархія видає свій єпархіальний часопис «Нова зоря», через який намагається доносити Слово Боже, катехизувати та повідомляти про події із життя українців та їхньої Церкви.

З історії єпархії

14 липня 1961 року Папа Римський Іван XXIII підписав папську булу, яка заснувала Чиказьку єпархію св. Миколая із осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США) для українців задля душпастирського служіння та організації збільшення чисельності українських католиків на Середньому Заході США та на заході цієї країни. Зміст цього документа був об’явлений спільноті 29 вересня 1961 року. Єпархія буде відповідати за всі штати на захід від штату Огайо, Кентуккі, Теннессі та Міссісіпі, включно з Гавайськими островами та Аляскою. Першим призначеним єпископом став Преосвященний Ярослав Габро, що народився у м. Чикаго, та був рідним сином українсько-католицької парафії Святого Миколая, де сьогодні розташований катедральний собор.

Єпископ Ярослав був висвячений митрополитом та архиєпископом Амвросієм Сенишином, ЧСВВ, 26 жовтня 1961 року в Соборі Непорочного Зачаття у м. Філадельфія (штат Пенсильванія, США). Його співсвятителями були єпископ Ісидор Борецький і архиєпископ Йосиф Шмондюк. Відтак він був урочисто інтронізований у Свято-Миколаївському соборі 12 грудня 1961 року у присутності Його Високопреосвященства Егідіо Кардинала Вагноці, Апостольського делегата до США, а також багатьох членів ієрархії та духовенства.

Єпископ негайно взявся за виконання своїх пастирських та єпископських обов’язків, дізнавшись про парафії у своїй єпархії, їх історію, досягнення та проблеми. Серед його ініціатив особливий акцент ставився на релігійних покликаннях і духовному зростанні віруючих. У період заснування єпархії існувало 35 парафій та місій, 25000 віруючих та 31 священик (у тому числі 10 ієромонахів Чину св. Василія Великого).

Преосвященний Володимир (Вальтер) Паска служив канцлером Свято-Миколаївської єпархії з 1961 по 1971 роки, а преподобний Вільям М. Білінський виконував обов’язки канцлера з 1980 року й аж до виходу на пенсію.

З 1963 по 1965 роки єпископ Ярослав часто їздив до Риму, де був залучений до роботи Другого Ватиканського собору. Одночасно, у 1964 році виникла серйозна полеміка з причини оголошення про те, що катедральна парафія перейде з юліанського на григоріанський календар. Велика частина громади сформувала комітет захисту традицій Української Католицької Церкви. Блаженніший Патріарх Йосиф Сліпий вирішив суперечку з утворенням нової парафії — святих Володимира та Ольги для вірних, які вирішили дотримуватися юліанського календаря.

Таким чином, єпископ Ярослав зрозумів необхідність підтримувати зв’язок з кожною частиною територіально розгалуженої єпархії. Для цього він запустив єпархіальну газету The New Star («Нова зоря»). Перший тираж вийшов у світ в січні 1965 року. Ця газета стала інструментом для поширення інформації, директив та євангелізації. Першим редактором був преподобний Ярослав Свищук. Пані Іванна Горчинський змінила о. Свищука як редактора і продовжувала випускати газету протягом 35 років. Сьогодні обов’язки редакторів виконують преподобний Джон Лукас (керуючий редактор) та піддиякон Петро Рудка (український редактор), продовжуючи цю традицію якості та поваги. Згодом єпархія перейшла на електронну комунікацію, і щоб доповнити висвітлення новин та життя єпархії, запустила єпархіальний веб-сайт.

Влітку 1968 року єпископ Ярослав та вірні парафій Чикаго були благословенні візитом Блаженнішого Патріарха Йосифа Кардинала Сліпого. Цей видатний сповідник віри був звільнений першим секретарем Комуністичної партії СРСР Микитою Хрущовим 23 січня 1963 року, після 18 років праці в радянському концтаборі. Папа Іван XXIII та президент США Джон Ф. Кеннеді взяли участь у тиску на радянського президента, щоб звільнити цього переслідуваного церковного лідера. Патріарх Сліпий прибув до Риму вчасно, щоб взяти участь у Другому Ватиканському соборі, де його зустріли Святіший Отець та кардинали. У 1968 році він також отримав теплий прийом під час відвідин міста Чикаго.

Єпископ Ярослав був організатором будівництва багатьох нових будівель та проектів реконструкції, серед яких нова єпархіальна канцелярія та єпископська резиденція, побудовану ще в 1969 році. Крім того, з 1974 по 1977 роки єпископ відновив собор, а первісну красу іконопису відновив іконописець Борис Макаренко. Єдиною іконою, що залишилася невідновленою в той час, було зображенням Христа з його апостолами та Його матір’ю, що розташоване у святилищі. Вона зберігається такою ж, як була написана в 1928 році. Окрім того, варто зазначити, що всі ікони були написані за мозаїкою у Софії Київській.

Єпископ Ярослав був пристрасним прихильником молодіжних програм на єпархіальному та парафіяльному рівнях. З цілковитою підтримкою, місто Чикаго стало місцем першої Єпархіальної молодіжної конференції в 1970 році. Конференція мала дуже позитивну відповідь, оскільки вона щороку відновлювалася у більших столичних областях єпархії.

Вже від самих початків християнства Пресвята Богородиця породжувала захоплення, відданість та любов у серцях християн. Ця відданість випливає з її чеснот, її бажання допомагати тим, хто цього потребує, та її видатної ролі у справі спасіння людства. Для того, щоб сприяти цій відданості Божої Матері, 8 вересня 1972 року єпископ Ярослав благословив Подорожну ікону Почаївська Богородиця, яка почала паломництво навколо катедральної парафії. Цю духовну програму організували парафіяни собору. До цього дня, у приватних будинках продовжують розміщувати цей образ для того, щоб сім’ї та друзі могли приєднатися до молитви. Багато інших парафій також перейняли це апостольство.

Після несподіваного розвитку серйозного захворювання єпископ Ярослав Габро помер 28 березня 1980 року. Упродовж всього життя він був слухняним, відданим слугою Христа, Його Церкви та Його людей.

Відтак канцлер єпархії, преподобний Вільям М. Білінський був призначений Адміністратором єпархії, доки не буде обраний наступний єпископ.

Тому, 22 грудня 1980 року був призначений єпископом Свято-Миколаївської єпархії отець Інокентій Лотоцький, ЧСВВ. Оголошення було оприлюднено 29 січня 1981 року. Новий єпископ був хіротонізований у храмі Святої Софії в місті Римі 1 березня 1981 року Блаженнішим Патріархом Йосифом Сліпим та співсвятителями — архиєпископом Стефаном Суликом та єпископами Василем Лостеном та Нілом Саварином, ЧСВВ. Святіший Отець спеціально привітав єпископів під час приватній аудієнції, яка проводилася для тих, хто подорожував з США задля відзначення цієї радісної події.

2 квітня 1981 року у Свято-Миколаївському соборі відбулася інтронізація єпископа Інокентія. Парафіяни катедри тепло вітали єпископа Інокентія в м. Чикаго, де він був ігуменом монастиря і відомим душпастирем парафії святого Миколая в 1960-х роках.

Єпископ Інокентій визнав неминучу необхідність мотивувати молодь служити Христовій Церкві. Він закликав до молитви за збільшення священичих і чернечих покликань. Кількість духовенства, що досягла віку виходу на пенсію, була вражаючою, протиставляючи єпархію перед викликом майбутніх парафій без душпастирів. Було очевидно, що ситуація потребує виправлення. Єпископ Інокентій ревно шукав і підтримував — як духовно, так і фінансово — молодих кандидатів у семінарію. Його зусилля приносили плоди, оскільки під час його служіння єпископом він очолив свячення 15 священиків, 21 диякона та 15 піддияконів.

У 1983 році в м. Чикаго відбувся з’їзд «Молодь за Христа», присвячена 50-річчю молодіжного з’їзду 1933 року під егідою митрополита Андрея Шептицького у Львові (Україна). 11–13 листопада в м. Чикаго зібралася вражаюча кількість духовенства, монашества та близько 300 молодих учасників з усіх Сполучених Штатів та Канади. Конференція, ініційована протоієреєм Мар’яном Бутринським із благословення єпископа Інокентія, була запланована для молоді єпархії. У вихідні дні учасникам було надано можливість відвідувати семінари з таких тем, як релігійне переслідування в Радянському Союзі, християнська етика, релігійні теми в сучасних фільмах та майбутнє нашої Української візантійської церкви в Україні та на поселеннях.

Окрім цього чиказька громада стала учасниками на великому та надихаючому з’їзді, процесії зі свічками та молитви у Соборі Святого Духа, присвяченому 50-річчю Великого голоду в Україні. Його Високопреосвященство Джозеф Кардинал Бернардін, Ординарій з римо-католицької архиєпархії Чикаго, брав участь у служінні з українськими католицькими єпископами Інокентієм Лотоцьким, Василем Лостеном, Ісидором Борецьким та багатьма іншими представниками інших деномінацій. Ця подія була настільки успішною, що впродовж наступних років «Союз молоді за Христом» проходив у містах Філадельфії (штат Пенсильванія, США), Стемфорді, (штат Коннектикут, США) і Омасі (штат Небраска, США).

Блаженніший Йосиф Кардинал Сліпий відійшов до Господа 7 вересня 1984 року. Представники Свято-Миколаївської єпархії відвідали його похорони у місті Римі. Його помічник, митрополит Мирослав Іван Любачівський, став його наступником як Глава й Отець Української Католицької Церкви. Наступного року віруючі єпархії були вшановані візитом Блаженнішого до Чикаго. Він відвідав ряд парафій у єпархії та вділив благословення людям за їхню роботу для Христа та Його Церкви.

Єпархія відзначила свій 25-й Ювілейний рік 1986 року трьома днями молитви та заходів. У рамках підготовки завершено реконструкцію собору та іконостасу.

27 вересня 1986 року єпископ Інокентій очолив святкування урочистої Божественної Літургії подяки, присвяченої річниці срібного ювілею. На урочистостях в соборі та в готелі Westin були кардинал та архиєпископ міста Чикаго Йозеф Бернардін, митрополит та архиєпископ Стефан Сулик, 30 єпископів та багато духовних людей, монашества та вірних.

Після закінчення єпархіальних ювілейних свят, єпископ Інокентій, духовенство та вірні очікували впровадження ювілейних резолюцій. Вони також почали підготовку до відзначення тисячоліття християнства в Україні — це подія, яку відзначали українські християни в усьому світі. У підготовці до цієї важливої події 1987 рік було присвячено євангелізації та духовному зростанню. Були здійснені паломництва членами єпархії у кожну парафію в їхніх деканатах. Всі наші парафії та деканати висловили свою вдячність Богу своїми унікальними, але дуже успішними способами за славний дарунок нашої християнської віри.

Також представники єпархії брали участь у міжнародних святкуваннях тисячоліття в місті Римі. З цієї нагоди 10 липня 1988 року Святіший Папа Іван Павло ІІ жертвував Божественну Літургію у базиліці Святого Петра. Єпископ Інокентій також взяв участь у великій та натхненній вечірній службі при свічках на площі Святого Петра.

31 липня 1988 року, на честь святкування у місті Чикаго вірні заповнили верхній і нижній рівні Свято-Миколаївського собору та подвір’я храму на Божественній Літургії, яку служили один кардинал, 32 єпископи та численне духовенство, співав 100-голосий хор митрополита Андрея Шептицького під керівництвом Юрія Ярмиловича.

Вдень, під час величезної молитовної зустрічі в Оливковому парку на березі озера, відбулося масове відновлення хрещальних обітів, що стало знаком пам’яті про наше християнське коріння. Цікаві урочистості проходили у кожній парафії або деканаті — Детройт, Каліфорнія, Денвер, Міннеаполіс, Вінсконсин, Північна Дакота, Техас, Індіана та Арізона.

Єпископ Інокентій відсвяткував своє 75-річчя з дня народження в 1990 році і подав у відставку, відповідно до віку у канонічному праві. Однак, відставка не була прийнята до 1993 року. В той час, як єпископ Інокентій був у Римі з кардиналом Бернардіном на місії милості, 3 липня 1993 року було оголошено, що преподобний Михаїл Вівчар, ЧСВВ, призначений третім єпископом єпархії святого Миколая.

Владика Михаїл, кваліфікований педагог та опікун, був хіротонізований як єпископ Чиказької єпархії у Свято-Миколаївському соборі 28 вересня 1993 року.

Під час перебування на єпископському престолі владика Михайло зосередився на питаннях пастирської, організаційної та парафіяльної справи, а також на активізації розвитку Української Католицької Церкви. Будучи людиною великої старанності, він також взяв на себе обов’язки пароха катедрального собору. Він приділяв особливу увагу догляду за хворими та немічними, навідуючи їх, віддаючи турботі про нужденного першочерговий пріоритет.

У 1995 році єпископ Михаїл скликав дуже успішну Єпархіальну конференцію в місті Чикаго, де були делегати з кожної парафії єпархії. Учасники конференції виступили з доповідями та своїми баченнями щодо адміністративного, фінансового та духовного врядування в церкві та парафії. Ця конференція виявилася настільки популярною, що надалі вона скликалася щорічно протягом семи.

Варто відзначити, що ці конференції передбачали підготовку лідерів для забезпечення того, щоб миряни в кожній парафії були готові виконувати свою частку відповідальності за зростання Церкви та духовне та євангельське зростання вірних єпархії в новому тисячолітті.

Отримавши прохання ченців Спасо-Преображенського скиту Товариства святого Івана в місті Ігл-Гарборі (штат Мічиган, США) прийняти монастир в склад єпархі, владика Михаїл порадив, щоб вони провели деякий час у Спасо-Преображенському монастирі на горі Табор в Каліфорнії для роздумів та молитви над цим рішучим кроком. Після завершення цього періоду єпископ Михаїл тепло прийняв їх до Свято-Миколаївської єпархії.

Виконуючи обов’язки канцлера єпархії, протоієрей Михайло Кузьма, отримав важливе завдання створення Управління захисту дітей на прохання єпископа Михаїла, який керував цим важливим і суттєвим кроком розвитку єпархіальних структур. Служіння економа єпархії здійснював отець Авраам Міллер. Після відставки отця Міллера з причини пастирських обов’язків, був призначений економом преподобний Теодор Вроблицький. Окрім цього, у єпархії на чолі з пані Барбарою Вроблицькою був створений Відділ розвитку та управління.

29 листопада 2000 року єпископ Михайло Вівчар був призначений єпархом Саскатунської єпархії в місті Саскачевані (провінція Саскатун, Канада). Відтак він був інтронізований 12 лютого 2001 року в соборі Святого Юра у м. Саскатуні. Допоки Чиказький осідок був вакантним, 9 грудня 2000 року єпископ Михаїл також був призначений Апостольським адміністратором Свято-Миколаївської єпархії в Чикаго.

Щоб забезпечити добробут обох єпархій, єпископ Михаїл Вівчар поділив свій час між Саскатунською та Чиказькою єпархіями. У цей час в єпархії здійснювали своє душпастирське служіння 52 священики (з них 9 отців Чину Святого Василія Великого та 3 монахи з Свято-Преображенського скита), що обслуговували 34 парафії та 4 місії.

Оголошення про призначення нового єпископа Преосвященного Річарда Семінака з парафії Пресвятої Трійці в місті Карнегі (штат Пенсильванія, США) було зроблено 25 березня 2003 року. Негайно розпочалися необхідні приготування для єпископської хіротонії та інтронізації нового єпископа, які відбудуться 4 червня 2003 року.

Єпископ Річард відразу розпочав працювати в єпархії. Отець-мітрат Уейн Ручжі з міста Дірборн-Хайтс (штат Мічиган, США) був призначений генеральним вікарієм, канцлером був призначений отець Джеймс Карепін, який водночас очолює Управління екуменізму та євангелізації, а преподобний Леонард Корчинський став директором Відділу формування віри. Згодом, заступником канцлера став піддиякон Петро Рудка, а пан Назар Слобода був призначений приватним секретарем єпископа Річарда Семінака.

Під час служіння єпископа Річарда фінансові операції єпархії продовжували бути централізованими через п. Ярослава Ханкевича — фінансового директора. Згідно рекомендації спеціально скликаного єпископом комітету, для школи Свято-Миколаївського собору було розроблено трирічний план з метою залучення школи до фінансової стійкості. План отримав значну моральну та фінансову підтримку єпархії та численних спонсорів. Єпископ Річард також наполегливо працював над тим, щоб парафії, що зазнали значних економічних негараздів, не були закриті з цієї причини.

2006 рік став визначальним для парафії собору та єпископа Річарда Семінака особисто. Парафія української католицької катедри Святого Миколая провела святкову річницю з заходами, запланованими на кожен місяць протягом року. Вони завершилися захоплюючим дводенним відзначенням, підкреслюючи тему святкування «Відображати, відновлювати, виконувати».

У суботу, 4 листопада, більш ніж 1000 гостей відвідали сторічний банкет у історичному причалі Військово-морського флоту міста Чикаго. Учасники прибули з усіх куточків Північної Америки та з України. Блаженніший Патріарх Любомир Гузар виголосив важливу доповідь, в якій він закликав вірних приєднатись до молитви та працювати над справою християнської єдності.

У неділю, 5 листопада, святкування продовжилося процесією до собору. У процесії взяли участь представники української скаутської організації «Пласт», Українсько-американської молодіжної асоціації, діти з школи Святого Миколая, парафіяльні організації з прапорами, парафіяни та друзі собору.

Архиєрейська Божественна Літургія була очолена Патріархом Любомиром, митрополитом-архієпископом Стефаном Сорокою, єпископами Річардом Семінаком, Інокентієм Лотоцьким, Павлом Хомницьким, Миколаєм Самрою, Василем Лостеном, Іваном Бурою та Томасом Папроцкі, а також єпископами Раймоном Гедертом, Тедом Якубовським, і Тімоті Лейном, єпископами-емеритами міста Чикаго. Архиєпископ Всеволод, очільник української православної Чиказької єпархії також був присутнім. На службі взяли участь понад 1500 осіб, що представляли усі верстви української громади.

15 листопада 2008 року єпископ Річард разом із чиказькими миротворчими організаціями та їхніми представниками взяли участь в процесії та службі, присвяченій 75-річчю Голодомору — геноциду та голоду в Україні, що відбувся в 1932–1933 роках. Френсіс Кардинал Джордж, голова Чиказької архидієцезії, виголосив проповідь на урочистому екуменічному реквіємі, який проходив у соборі Святого Імені.

Свято-Миколаївська єпархіальна конференція з євангелізації розпочала щорічну і єпархіальну серію заходів, присвячених 50-річчю Свято-Миколаївської єпархії. Єпископ Річард Семінак разом з деканатом Детройту привітав 200 учасників єпархіальних вихідних 4–6 червня 2010 року в місті Воррені (штат Мічиган, США). Духовенство, члени парафії та віруючі Свято-Миколаївської української католицької єпархії приєдналися до молитви, святкування та обговорення. Після конференції відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, банкет та благословення ювілейної ікони, написаної на честь цієї славної події. Ця ікона розпочала паломництво до кожної парафії у єпархії, прибувши до собору напередодні ювілейного свята 24 вересня.

Єпархія з єпископом Венедиктом Алексійчуком на чолі готова служити каталізатором духовної, просвітницької та громадської діяльності. Єпархія Святого Миколая прагне зберегти не тільки традиції минулого, але і стимулювати зростання нашого духовного і часового існування як східноукраїнської католицької церкви в цьому світі.

З історії катедрального храму

Катедральний храм Чиказької єпархії Український католицький катедральний собор Святого Миколая, знаний як українська пам’ятка вже протягом 100 років, адже є центром української культури в місті Чикаго (штат Іллінойс, США).

Сформований за зразком знаменитого собору Святої Софії в місті Києві (Україна) в центрі українського села в місті Чикаго знаходиться Свято-Миколаївський собор. Зображення Софіївського собору можна побачити на фресках над головним вівтарем у Миколаївському соборі. Київ — столиця України, а Софія Київська — один з визначних прикладів ранньої русько-візантійської архітектури. Свято-Миколаївський собор є популярним завдяки його чудовим фрескам та мозаїкам. Це гідне наслідування Св. Софії і є орієнтиром для українців у м. Чикаго.

Українські католики є християнами східного обряду, які слідують за візантійсько-слов’янськими традиціями, мають свого Патріарха і є з’єдинені із Римом. Ідея церкви св. Миколая вперше зародилася в 1905 році завдяки невеликій групі українських робітників. До 1906 року вони заробили достатньо коштів для придбання своєї першої церкви, яка розташовувалася на перехресті вулиць Бішоп та Суперіор, поблизу Датської протестантської громади. Поступово громада зростала, тому робітники купили нерухомість на перехресті Оуклі-Бульвару та Райс-стріт в 1913 році, а в 1915 році завершили будівництво у храмі, який там і знаходиться аж до сьогодні.

Будівля сягає 155 футів завдовжки і 85 футів завширшки і піднімається з рівня вулиці завдяки вищому фундаменту. Вона має 13 куполів, що досягають 112 футів у висоту, які представляють Христа і його 12 апостолів. Над входом на Оуклі-Бульварі є мозаїка Почаївської Божої Матері, а над нею — ікона покровителя храму святого Миколая Чудотворця.

Всередині собору вас зустрічають небесні панорамні ікони, викладені як мозаїки або фрески, що зображують події у житті Христа, його Матері і багато святих, що стоять на блакитному та золотому фоні. З найвищого купола в центрі собору опускається блискуча дев’ятирівнева золота люстра з освітленням, утворена із 480 ліхтарів. Люстра була зроблена в Греції з 12 апостолами Нового Завіту, що зображені по колу. Ця люстра визнана найбільшою в Сполучених Штатах.

Протягом трирічного періоду з 1974 по 1977 роки інтер’єр собору був відреставрований іконописцем Борисом Макаренком. Єдиною іконою, яка не була відновлена в цей час стало зображенням Христа з його апостолами та матір’ю Марією, що знаходиться у святилищі. Воно збереглося з 1928 року. Всі ікони зображені за зразком мозаїк Святої Софії у м. Києві. Вітражні вікна були розроблені студією Мюнхена в м. Чикаго та мають оригінальну конструкцію.

Після Другої світової війни околиці парафії почали зростати ще більше, коли сюди прибули нові емігранти. Потреба у школі була реалізована через побудову в 1936 році, а потім вона розширилася через 18 років у 1954 році. У 1961 році парафія Святого Миколая стала Свято-Миколаївським собором та місцем розташування єпархії, яка тягнеться від Детройту до Гаваїв, від кордону Канади на півночі й аж до Мексиканської затоки та Мексики на півдні.