СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXXXV Апостольська подорож Папи Франциска до Кіпру та Греції. День четвертий
Другий день перебування у Греції під час XXXV Апостольської подорожі Папи Франциска до Кіпру та цієї країни ознаменувався відвідинами табору біженців на острові Лесбос у Мітілені, Євхаристійним богослужінням у столиці Афінах та візитом ввічливості Глави Елладської Православної Церкви Єроніма ІІ.
Папа у таборі біженців: Здолаймо параліч страху і байдужість, яка вбиває!
Папа Франциск вдруге відвідав грецький острів Лесбос, щоби висловити солідарність з мігрантами і біженцями, які змушені залишити свій рідний край в пошуках безпеки та гідного життя.
Острів Лесбос, що є третім за розміром між островами Греції, розташований кільканадцять кілометрів від берегів Туреччини, вдруге став місцем зустрічі Папи Франциска з біженцями і тими, хто їм допомагає. П’ять років тому, 16 квітня 2016 року, разом із Предстоятелями Елладської та Константинопольської православних Церков, Єпископ Риму відвідував розташований тут табір для біженців «Морія». До вересня 2020 року це був найбільший табір біженців у Європі, аж доки не був знищений пожежею. Сьогодні його наступником став «Центр прийняття та ідентифікації» в Мітіліні, адміністративному центрі регіону, до якого в неділю, 5 грудня, завітав Папа Франциск в передостанній день своєї 35-ї Апостольської подорожі.
Подивитися в очі
Після годинного перельоту з Афін, Святіший Отець прибув до Мітіліні приблизно о 10:00 місцевого часу та з аеропорту відразу від’їхав до табору. Прибувши на місце проведення зустрічі, в якій взяли участь коло 200 людей, він привітався з присутніми представниками влади, між якими була Президентка Греції Екатеріні Сакелларопулу, та вийшов на приготований поміст. Дорогою Папа вийшов з автомобіля, щоби привітатися з біженцями, які тепло вітали його вздовж пішого маршруту, прокладеного між модульними будиночками, які стали для них тимчасовою домівкою.
Прозвучали вітальне слово представників влади, місцевого єпископа та свідчення біженця і волонтера, після яких промовляв Папа, який підкреслив, що прибув, «аби побачити ваші очі та подивитися вам у вічі», згадуючи слова Патріарха Вартоломея І, сказані п’ять років тому: «Той, хто боїться вас, не дивився у вічі. Той, хто боїться вас, не бачив ваших облич».
Ставкою є майбутнє
Святіший Отець зауважив, що пандемія нагадала нам, що ми «перебуваємо в тому самому човні», дозволила відчути, що означає «мати ті самі страхи». Й у той час, як прийшло розуміння того, що великі проблеми слід долати разом, як докладаються зусилля у подолання пандемії та боротьбу з екологічною кризою, цього не можна сказати про все те, що стосується міграції. «Однак, ставкою є люди, людські життя. На карті стоїть майбутнє всіх, яке буде спокійним лише якщо буде інтегрованим», — наголосив він, назвавши ілюзією думку, що «вистачить рятувати себе самих, захищаючись від бідніших, які стукають до наших дверей». Бо «майбутнє ще більше сприятиме контактам одні з одними».
«Сестри, браття, ваші обличчя, ваші очі, просять нас не відвертатися в інший бік, не зрікатися нашої спільної людяності, засвоїти ваші історії та не забувати про ваші трагедії», — сказав Папа, звертаючись до мігрантів і біженців, зазначаючи, що молиться, аби Бог визволив нас від забуття про тих, які страждають, і просить кожну людину: «Здолаймо параліч страху, байдужості, яка вбиває».
Гідність кожного понад усе
Святіший Отець зазначив, що хоч минуло п’ять років після його попереднього візиту, в тому, що стосується мігрантської теми мало що змінилося. «Звісно, чимало людей задіяні в прийняття та в інтеграцію, і хочу подякувати численних волонтерам і всім тим, які на кожному рівні — інституційному, суспільному та благодійному — взяли на себе великі труди, піклуючись про людей і займаючись темою мігрантів», — сказав Глава Католицької Церкви, дякуючи за зусилля, спрямовані на фінансування та розбудову гідних структур для прийняття, а також дякуючи місцевому населенню за численне добро, яке вони чинять, за труднощі, які мусять долати.
Але, за словами Папи, мусимо також «з гіркотою визнати», що в Європі є й такі, що бачать у вирішенні проблеми мігрантів справу, яка їх не стосується. Існує чимало точок прийняття, де мігранти і біженці проживають в умовах, доведених до крайнощів. «Однак, пошана до людей і людських прав, особливо, на континенті, який не бариться просувати їх у світі, повинна завжди бути захищеною, гідність кожного завжди повинна ставитися понад усе інше!» — наголосив він.
Боротися з причинами, а не з людьми
Наступник святого Петра зауважив, що громадську думку легко потягнути за собою, «вселяючи страх перед іншими». Але чому із такою ж завзятістю не говорять про експлуатацію бідних, про забуті війні, про економічні угоди, укладені на шкурі людей? … «Потрібно боротися із віддаленими причинами, а не з бідними людьми, які платять за їхні наслідки, а навіть використовуються у політичній пропаганді», — сказав Глава Католицької Церкви, підкреслюючи, що для усунення глибоких причин недостатньо лише затикати надзвичайні ситуації. Та пам’ятати, що «не існує простих відповідей на складні проблеми».
Зупинімо загибель цивілізації
«Якщо хочемо почати все спочатку, насамперед, погляньмо на обличчя дітей», — закликав Папа, заохотивши до почуття сорому перед ними, що «є невинними та є майбутнім», запитуючи наші сумління: «Який світ ви хочете дати нам?». Святіший Отець закликав «не втікати поспішно» від жорстоких картин дитячих тіл, які море викидає на берег, те море, яке тисячоліттями поєднувало людей, а сьогодні перетворюється в «холодний цвинтар без надгробків». «Не дозвольмо, аби це „море спогадів“ перетворилося в „море забуття“. Браття і сестри, прошу вас, зупинімо цю загибель цивілізації!» — закликав він, нагадуючи, що на берегах цього моря Бог став людиною, а Його слово рознесло звіщення про Бога, Який є Отцем і провідником усіх людей. За словами Папи, віра вимагає співчуття та милосердя, закликає до гостинності. Й не йде мова про релігійну ідеологію, але про «конкретне християнське коріння».
Під поглядом Богородиці
Зустріч добігла до кінця опівдні за місцевим часом, а тому завершилася проказуванням молитви «Ангел Господній». Святіший Отець, подякувавши грекам за все те, що вони чинять для допомоги мігрантам, побажав, аби Пресвята Діва відчинила наші очі на страждання ближніх, щоби допомогла нам розпізнавати в людях «Божих дітей, сестер і братів, яких потрібно прийняти, захистити, підтримати та інтегрувати». «Нехай же Пресвята навчить нас ставити дійсність людини понад ідеї та ідеології, та з поспіхом виходити назустріч тому, хто страждає», — сказав Папа.
Папа: Не існує такого місця, до якого Бог не хотів би навідатися
Проповідуючи під час Святої Меси в Афінах, Папа Франциск зауважив, що Бога часто приймають не ті, які почуваються успішними, але ті, хто відчуває, що не дають ради. Господь же приходить, аби визволити нас саме в тих ситуаціях, які здаються безвихідними.
«Молімося про благодать надії. Бо це надія оживляє віру та наново запалює любов», — закликав Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він ввечері, 5 грудня 2021 р., відслужив у афінському концерт-холі «Меґарон». Він зупинився на двох аспектах, — пустелі та наверненні, — пов’язаних іх постаттю Івана Предтечі, яку в ставить у центрі уваги літургія другої неділі Адвенту.
Український слід на Папській літургії
Згідно зі звичаєм, біля вівтаря, на якому Папа Франциск звершував Євхаристійне богослужіння, була встановлена ікона Пресвятої Богородиці. Цього разу це була українська ікона — перша копія ікони «Джерело Милосердя», оригінал якої зберігається в обителі Місійного Згромадження Святого Апостола Андрія в м. Івано-Франківськ.
Ікона прибула до Афін напередодні Апостольської подорожі Папи Франциска до Греції. Вона призначена для храму, в якому моляться українські мігранти в столиці Греції, які випрошуватимуть перед нею заступництва Матері Божої в своїх потребах. У неділю, 19 грудня, ікону «Джерело Милосердя» буде торжественно внесено до греко-католицького катедрального собору Пресвятої Трійці, де її посвятить Апостольський екзарх для католиків східного обряду в Греції владика Мануїл Нін, після чого вона буде виставлена для прилюдного почитання. Варто згадати, що саме українці греко-католики становлять більшість вірних Апостольського екзархату.
Ікона Небесної покровительки українських мігрантів у Греції була виставлена також і під час зустрічі Папи Франциска з католицькими єпископами, священиками, богопосвяченими особами та катехитами Греції, що відбувалася напередодні в римо-католицькому катедральному соборі святого Діонісія. Представники української громади брали участь як згаданій зустрічі, так і в Святій Месі.
Парадокс незначності
На початку проповіді Папа звернув увагу на те, що євангелист Лука розпочинає свою розповідь, перераховуючи правителів і духовну еліту того часу, і раптом заявляє: «Боже слово було до Йоана, сина Захарії в пустелі». Ми б очікували, що Боже слово буде звернене до одного з тих могутніх, але на сторінках Євангелії проглядається «тонка іронія»: із високих рівнів, де перебувають тримачі могутності, відбувається несподіваний перехід до пустелі, до невідомого і самотнього чоловіка.
«Господь віддає перевагу незначності та покорі. Відкуплення не починається в Єрусалимі, Афінах чи Римі, але в пустелі», — сказав Святіший Отець, підкресливши, що мати владу, бути відомим не є гарантією того, що подобаємося Богові. Потрібно бути «вбогими всередині», як убогою є пустеля.
Господь, Який визволяє
На цьому парадокси не вичерпуються. Як зауважив Папа, коли хтось хоче зробити важливе звіщення, то йде у людяні місця. Іван же проповідує в пустелі… У посушливім краю, де майже відсутнє життя, об’являється Божа слава. Бог звертає погляд туди, де «панують смуток та самотність», оскільки не завжди може досягнути нас, коли ми перебуваємо серед аплодисментів, думаючи про себе… Набагато легше Йому це зробити в періоди випробування.
«Дорогі браття й сестри, в житті людини чи народу не бракує моментів, коли здається, що перебуваємо в пустелі. Й ось саме там уприсутнюється Господь, Якого часто приймає не той, хто почувається успішним, але той, хто відчуває, що не дає ради», — пояснив Наступник святого Петра, зауваживши, що проповідуючи в пустелі, Іван запевняє нас у тому, що «Господь приходить, аби визволити нас і повернути життя саме в тих ситуаціях, які здаються непоправними і безвихідними». А тому «не існує такого місця, яке Бог не хотів би відвідати».
Справжнє навернення
У своїй проповіді Предтеча невпинно закликав до навернення. І, за словами Папи, подібно до того, як пустеля не є тим місцем, до якого ми б хотіли йти, так і запрошення до навернення «не є першим запрошенням, яке б ми хотіли почути». І нам здається, що навернення важко погодити із Євангелієм радості. Але це стається тоді, коли «навернення применшується до морального зусилля, майже до плоду нашого зусилля». І в тому, що покладаємося лише на свої сили, лежить корінь духовного смутку: хочемо бути кращими, здолати наші вади, але відчуваємо, що незважаючи на добру волю, постійно падаємо. То що означає навернутися?
Шукаючи відповідь, Святіший Отець зупинився на тому, що біблійне слово «навернення» грецькою мовою «metanoéin» етимологічно означає вийти за межі звичного мислення. «Закликаючи нас до навернення, святий Іван запрошує нас виходити за межі, не зупинятися на місці, іти за межі того, що кажуть нам наші інстинкти, що зафіксували наші думки, бо дійсність є більшою. Дійсність полягає в тому, що Бог є більшим», — мовив Єпископ Риму, підкресливши, що навернутися означає не слухати тих, які кажуть, що зміни неможливі, не піддаватися внутрішнім привидам, бо «існує Бог і потрібно довіряти Йому». Адже «все змінюється, якщо залишити Йому перше місце».
Благодать надії
«Просімо благодаті вірити, що з Богом речі змінюються, що Він виліковує наші страхи, зціляє наші рани, перетворює посушливі місця в джерела води. Молімося про благодать надії. Бо це надія оживляє віру та наново запалює любов. Бо саме надії спрагнені сьогодні пустелі світу», — підсумував Папа, побажавши, аби Пресвята Богородиця допомагала нам бути, як і Вона, «свідками надії, сіячами радості навколо себе».
Завершальні події
Наприкінці Святої Меси Святіший Отець звернувся до присутніх з подячним і прощальним словом. «З грецької мови в усю Церкву ввійшло слово, яке підсумовує Христовий дар: Євхаристія. Таким чином, для нас, християн, подяка вписана в серці віри та життя. Нехай же Святий Дух учинить всю нашу істоту й усе наше діяння Євхаристією, подякою Богові та даром любові для ближніх», — побажав Папа, склавши подяку владі, єпископам і всім тим, хто співпрацював для організації цього візиту. «Завтра залишу Грецію, але не залишу вас. Заберу вас із собою в пам’яті та в молитві», — сказав він.
Повернувшись до Апостольської нунціатури, Папа Франциск прийме з візитом ввічливості Блеженнішого Єроніма ІІ, Предстоятеля Елладської Православної Церкви. У понеділок, 6 грудня, вранці, він прийме в осідку дипломатичного представництва спікера грецького парламенту та від’їде до католицької школи, яку в Афінах провадять сестри урсулянки, де відбудеться зустріч з молоддю, що буде заключною подією 35-ї Апостольської подорожі.
Папа Єроніму: давайте разом продовжувати цей шлях братерства і миру
Наприкінці дня, 5 грудня 2021 року, відбувся візит ввічливості Православного архиєпископа Афін до Франциска в апостольську нунціатуру. Наприкінці зустрічі, разом із відповідними продовженнями, вони записали короткі речення до Книги пошани. Єронім II назвав Папу «Найсвятішим братом Риму», а понтифік подякував йому за «братську доброту, лагідність, терпіння».
Зустріч в Апостольській нунціатурі в Афінах, помешканні Папи Франциска під час візиту до Греції, тривала пів години у залі. Візит ввічливості Православного архиєпископа Афін Блаженнішого Єроніма II до Франциска розпочався о 18.50 за місцевим часом, на 10 хвилин раніше, ніж очікувалося, повідомляє прес-служба Святого Престолу в примітці та закінчився о 19.20. Під час зустрічі Папа та архиєпископ підписали Книгу Пошани, записуючи короткі речення, які свідчать про сердечність та братську близькість між ними.
Єронім: дякую, «найсвятіший брате Риму»
Першим пише Єронім, називаючи Понтифіка «Найсвятішим братом Риму»: «Сьогодні ввечері, 5 грудня 2021 року, на свято Сан-Саби, я та моє оточення прийшли подякувати Папі та Найсвятішому братові Риму Франциску за його відвідини Греції. Вітаємо його і бажаємо вдалої подорожі. Нехай святий Господь благословить нас».
Папа: «Нехай Господь благословить наші дві Церкви-сестри»
Потім настає черга Папи Франциска, який дякує «своєму улюбленому брату» за «його братську доброту, його лагідність, його терпіння». Ось такий текст: «З радістю і миром зустрічаю свого улюбленого брата Єроніма II. Я дякую йому за його братську доброту, його лагідність, його терпіння. Нехай Господь дасть нам благодать продовжувати цей шлях братерства та миру разом. Я дякую Блаженнішому Єроніму II за вашу щедрість у допомозі нам йти разом. Нехай Господь благословить наші дві Церкви-сестри і Пресвята Богородиця допоможе нам».
Обмін подарунками
Нарешті Папа та його гість обмінялися подарунками. Архиєпископ Афін подарував Франциску два томи, один про болісну історію малоазійських греків на початку ХХ століття, а другий — про загибель грецької революції. Крім того, на прохання священника він приніс Папі образ Мадонни з Дитям Ісусом. Зі свого боку, Понтифік запропонував Єроніму медаль подорожі та книгу про Statio Orbis від 27 березня 2020 року, історичну молитва на площі Святого Петра в найдраматичніший момент пандемії, видавництва Ватикану.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
