СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXLI Апостольська подорож Папи Франциска в Угорщину. День третій
У головному богослужінні Апостольської подорожі в Угорщину третього дня, 30 квітня 2023 року, взяли участь понад 50 тисяч вірних, між якими були паломники із сусідніх країн, також і з України. Німецькою, українською, угорською, румунською, хорватською, словацькою та словенською мовами прозвучала молитва вірних. У світлі читання з Євангелії від Івана, в якому Ісус називає Себе Добрим Пастирем і описує ознаки цього, Святіший Отець у проповіді зупинився на діях доброго Пастиря: спочатку кличе, а потім виводить.
Впустити в своє серце Господа життя, Його відрадне та цілюще слово, щоби в свою чергу виходити назовні та бути «відчиненими дверима» в суспільстві. Із таким закликом Папа Франциск звернувся до католиків Угорщини, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю, 30 квітня 2023 року, очолив на площі Лайоша Кошута в Будапешті. Про це розповідає українська редакція «VaticanNews».
У головному богослужінні Апостольської подорожі в Угорщину взяли участь понад 50 тисяч вірних, між якими були паломники із сусідніх країн, також і з України. Німецькою, українською, угорською, румунською, хорватською, словацькою та словенською мовами прозвучала молитва вірних. У світлі читання з Євангелії від Івана, в якому Ісус називає Себе Добрим Пастирем і описує ознаки цього, Святіший Отець у проповіді зупинився на діях доброго Пастиря: спочатку кличе, а потім виводить.
Покликані на ім’я
«Початком нашої історії спасіння не є ми з нашими заслугами, нашими здібностями та структурами; на початку є Божий поклик, Його бажання досягти нас, Його піклування про кожного з нас, щедрість Його милосердя, яке хоче спасти нас від гріха та смерті, щоби дарувати нам життя в повноті та нескінченну радість», — сказав Наступник святого Петра, зазначаючи, що Ісус прийшов як добрий Пастир людства, щоби прикликати нас і повернути додому. Тому також і сьогодні, «в кожній життєвій ситуації», Він кличе нас, «кличе на ім’я», щоби сказати, «наскільки цінними ми є в Його очах», щоби «лікувати наші рани та взяти на Себе наші слабкості, щоби зібрати нас воєдино в своїй кошарі», приєднавши нас до родини Отця та породичавши між собою.
«Браття й сестри, зібравшись тут цього ранку, ми відчуваємо радість від того що є святим Божим людом: всі ми народжуємося з цього покликання; це Він нас скликав, через це ми — Його народ, Його отара, Його Церква. Він зібрав нас, хоч і відрізняємося між собою та належимо до різних спільнот, щоби велич Його любові об’єднала всіх в одних обіймах. Бути разом — прекрасно: єпископи і священики, богопосвячені особи та миряни. Прекрасним є розділити цю радість із екуменічними делегаціями, з очільниками єврейської спільноти, з представниками цивільних інституцій і дипломатичного корпусу. В цьому й полягає католицькість: всі ми, християни, покликані на ім’я добрим Пастирем, покликані приймати та поширювати Його любов, робити його кошару інклюзивною, яка ніколи нікого не виключає», — наголосив Папа.
Назустріч світові
Прикликавши овець, як каже Ісус, Пастир виводить їх. Проповідник зауважив, що об’єднавши нас у «Божу родину», Христос посилає нас у світ, щоб ми були «благовісниками Доброї Новини, свідками любові, що відродила нас». І цей рух, за словами Папи, можемо розгледіти в іншому образі, який використовує Ісус, називаючи Себе «воротами» для овець: «Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; і він увійде та й вийде, і знайде пасовисько». Це означає, що «привівши нас в обійми Бога та в кошару Церкви», Ісус є дверима, «через які виходимо в світ». «Сумно і прикро бачити зачинені двері: замкнуті двері нашого егоїзму перед тими, хто крокує поруч кожного дня; зачинені двері нашого індивідуалізму в суспільстві, якому загрожує атрофуватися в самотності; зачинені двері нашої байдужості до стражденних і вбогих; замкнуті двері перед чужинцем, перед тим, хто є іншим, мігрантом, бідним. Аж до зачинених дверей у наших церковних спільнотах: між нами і перед світом, перед тими, хто „не в порядку“, перед тими, хто прагне Божого прощення», — сказав Святіший Отець, закликаючи відчинити двері та старатися у своїй щоденній діяльності бути, як Ісус, «відчиненими дверима», які не зачиняються перед носом ні в кого, які дозволяють увійти всім, «щоби відчути красу любові та Господнє прощення».
Посередники благодаті
«Я повторюю це, в першу чергу, собі самому, братам єпископам і священикам. Нам, що є пастирями», — вів далі Папа, наголошуючи, що Ісус повчає, що пастир «не є розбійником і злодієм», тобто, не зловживає своїм становищем, не утискає отару, не «викрадає» простір у братів і сестер мирян. З цього випливає заохочення бути «дедалі більше відчиненими дверима, тобто, „посередниками“ Божої благодаті, експертами близькості, готовими офірувати своє життя, як Ісус Христос». Бути «відчиненими дверима» Святіший Отець також закликав «братів і сестер мирян, катехитів, душпастирських співробітників, тих, хто займає відповідальні політичні та суспільні посади». «Дозвольмо увійти в серце Господеві життя, Його слову, що втішає та зцілює, щоби потім виходити й самим бути відчиненими дверима в суспільстві. Бути відкритими та інклюзивними одні щодо інших, щоби допомогти Угорщині зростати в братерстві, що є дорогою миру», — закликав Папа.
Папа: Богородице, влий у серця прагнення будувати прийдешнє надії, а не війни
Євхаристійне богослужіння, яке Папа Франциск у неділю, 30 квітня 2023 року, відслужив на площі Лайоша Кошута в Будапешті, завершилося проказуванням молитви «Царице Неба». Перед цим Папа Франциск звернувся з коротким словом, подякувавши, насамперед, за вітальну промову кардиналові Петерові Ердьо, Будапештсько-Естергомському Архиєпископові.
Оскільки це була остання велелюдна подія Апостольської подорожі в Угорщину, Святіший Отець подякував представникам влади, єпископам, священикам, богопосвяченим особам і всьому «любому угорському народові» за гостинність і за любов, «яку відчув цими днями». Він також скерував слова вдячності до всіх, хто прибув на цю зустріч здалеку, і всім тим, хто приклався до організації візиту. «Особлива згадка лине до хворих і похилих віком, до всіх, хто не зміг бути тут, до тих, хто почувається самотнім, хто загубив віру в Бога та надію в житті. Я близький до вас, молюся за вас і вас благословлю», — сказав Папа, вітаючи також дипломатичний корпус і представників інших конфесій.
В єдності за закликом Доброго Пастиря
«Дякую за вашу присутність і дякую за те, що в цій країні різні конфесії та релігії зустрічаються та взаємно підтримують одні одних», — вів далі Папа, цитуючи слова кардинала Ердьо, що тут «тисячу років живуть на східному кордоні західного християнства». «Це гарно, — мовив він, — коли кордони не є межами, що відокремлюють, але теренами контакту; коли віруючі в Христа ставлять на першому місці любов, яка єднає, а не історичні, культурні й релігійні відмінності, що розділяють. Нас об’єднує Євангеліє, і повертаючись туди, до джерел, подорож християн відбуватиметься згідно з волею Ісуса, Доброго Пастиря, Який хоче, що би були об’єднані в одній отарі».
Молитва до Цариці миру
«Тепер звертаємося до Богородиці. Їй, Magna Domina Hungarorum, (Великій Володарці Угорщини), Яку ви призиваєте як Царицю і Покровительку, ввіряю всіх угорців. І з цього великого міста і з цієї благородної країни хочу ввірити Її серцю віру та майбутнє всього Європейського континенту, про який я думав у ці дні, та особливо — справу миру», — сказав Папа, піднісши молитву:
«Пресвята Діво, зглянься над народами, які страждають. Поглянь, насамперед, на сусідній мученицький український народ і на російський народ, посвячені Тобі. Ти, що є Царицею миру, влий у серця людей та провідників народів прагнення будувати мир, давати молодим поколінням прийдешнє надії, а не війни, майбутнє, наповнене колисками, а не гробами, світ братів і сестер, а не стін. Дивимося на Тебе, Пресвята Божа Мати: після воскресіння Ісуса Ти супроводжувала перші кроки християнської спільноти, роблячи її витривалою та однодушною в молитві. Так Ти тримала віруючих разом, оберігаючи єдність своїм прикладом слухняності та служіння. Молимося до Тебе за Церкву в Європі, щоби вона наново віднайшла силу молитви, щоб наново відкрила в Тобі покору та слухняність, горіння свідчення та красу звіщення. Тобі ввіряємо цю Церкву й цю країну. Ти, що раділа своїм воскреслим Сином, наповни наші серця Його радістю».
«Дорогі браття й сестри, ось чого вам бажаю: поширювати Христову радість», — сказав Святіший Отець, подякувавши за ці дні та просячи молитися за нього.
Папа: ключем до визвольної істини є знання, що не відокремлене від любові
«Це остання зустріч в рамках мого візиту в Угорщину, тож з вдячним серцем мені подобається думати про течію Дунаю, що з’єднує цю країну з багатьма іншими, поєднуючи не лише географічно, але й історично. У певному сенсі культура є немов велика ріка: вона єднає і тече через різні регіони життя та історії, пов’язуючи їх, дає змогу плисти світом і досягати далекі краї та землі, втамовує спрагу розуму, зрошує душу, причиняється до зростання суспільства», — сказав Папа, розпочинаючи свою останню промову в Угорщині. Пополудні в неділю, 30 квітня 2023 року, він попрощався з персоналом Апостольської нунціатури, що на три дні стала для нього домом, і прибув до осідку факультету інформатики та біоніки Католицького Університету Петера Пазманя, де відбулася зустріч з представниками академічного середовища та світу культури.
Дві форми знання
Відправною точкою для роздумів, якими він поділився, покликаючись також на вітальну промову ректора та свідчення викладача й студентки, Папа Франциск обрав думки Романо Ґвардіні, який сто років тому писав, що існують дві форми знання: одна веде до занурення в предмет і його контекст, інша навпаки, збирає речі, розбирає їх, класифікує, панує над ними. В цьому другому випадку «розвивається техніка підкорення живої істоти». «Ґвардіні не демонізує технології, які дозволяє жити краще, спілкуватися, мати багато переваг, але попереджає про небезпеку, щоб вона не стала регулюючою, якщо не домінуючою над життям», — сказав Святіший Отець, зауваживши, що мислитель ставив запитання про те, «що станеться з життям, якщо воно потрапить під це ярмо».
Зарозумілість буття та володіння
«Чи життя може залишитися живим? Це питання, яке варто поставити особливо в цьому місці, де поглиблюються інформатика та біонічні науки», — зазначив Папа, вказуючи на брак обмежень і на поширену логіку, згідно з якою «якщо це можна зробити, то це дозволено». Або ж на бажання «поставити в центрі всього не особу та її стосунки, а індивіда, зосередженого на своїх потребах». Однак, ерозія стосунків веде до самотності та страху, до спроби шукати розраду в технологіях, стараючись заповнити порожнечу й потрапляючи в ще більшу метушню. «Говорячи це, я не хочу породжувати песимізм, бо це суперечило б вірі, яку я маю радість визнавати, а замислитися над цією „зарозумілістю бути та мати“, загрозу в якій ще на світанку європейської культури розгледів Гомер і яку загострює технократична парадигма із певним застосуванням алгоритмів, що може представляти додаткову небезпеку дестабілізації людяного», — сказав Святіший Отець.
Від гомологації до універсальності
У цьому контексті Папа навів антиутопію Роберта Бенсона «Володар світу», в якій автор описує майбутнє, підпорядковане техніці, де в ім’я прогресу вже уніфікується, «проповідується» новий гуманітаризм, що «касує відмінності». В такій системі протилежні ідеї піддаються гомологації, яка «ідеологічно колонізує». За словами Святішого Отця, в світі, описаному Бенсоном, «виглядає очевидним викидати хворих мов непотріб і застосовувати евтаназію, як також касувати національні мови й культури, щоби досягти універсальний мир, який у дійсності перетворюється в переслідування, що ґрунтується на примушуванні до згоди». «Я розвинув цей похмурий аналіз, бо саме в такому контексті краще проясняється роль культури та університету. Університет, у дійсності, як вказує його назва, є місцем, де мислення народжується, виростає і дозріває відкритим і симфонічним. Це „храм“, у якому знання покликане визволитися із вузьких меж володіння, щоби ставати культурою», — пояснив він.
Потреба ділитися знанням
Як зауважив Наступник святого Петра, «великі інтелектуали є смиренними». Зрештою, «таємниця життя об’являється тому, хто вміє заглиблюватися в дрібні речі». В такому розумінні культура представляється як «порятунок людини». «Вона занурює в споглядання та формує людей, які не потрапляють під владу модних тенденції, але добре вкорінені в дійсності речей», — сказав Папа, додаючи, що той, хто любить культуру, «ніколи не почувається, ніби досяг мету, що є в порядку, а носить у собі здоровий неспокій». Така особа шукає, запитує, ризикує та досліджує, вміє вийти з власних гарантій, щоби з покорою заглиблюватися в таємницю життя, «що поєднується з неспокоєм, а не зі звичною, відкривається на інші культури та відчуває потребу ділитися знанням». В цьому й полягає «суть університету».
Між величчю та крихкістю
Далі Святіший Отець вказав на те, що культура супроводить нас у пізнанні себе самих. Про це нагадує «класична думка, яка ніколи не повинна занепасти». Спадають на думку словам Дельфійського оракула: «Пізнай себе самого». Але що це означає? «Це означає вміти визнавати свої обмеження, і як наслідок, приборкати свої претензії на самодостатність», — відповідає Папа, підкреслюючи, що «визнаючи себе створінням, стаємо креативними». «І в той час, як технократичне мисленні женеться за прогресом, який не допускає обмежень, реальна людина складається також і з крихкості, й часто саме так вона розуміє, що залежна від Бога та пов’язана з іншими та зі створінням», — наголосив Святіший Отець, додаючи, що «пізнати себе самих означає тримати разом, у доброчесній діалектиці крихкість і велич людини».
Другою провідною фразою у цьому процесі, як зазначив далі Папа, є слова Ісуса: «Правда визволить вас». Він нагадав, що Угорщина пережила різні ідеології, що нав’язувалися як істина, та й сьогодні загроза не зникла. «Маю на думці перехід від комунізму до консумізму», — сказав Святіший Отець, додаючи, що ці два «ізми» поєднує фальшива ідея про свободу. В першому випадку йдеться про обмежену «свободу», про яку вирішує хтось інший, а в другому — про свавільну «свободу», що веде до поневолення споживацтвом і речами. «Від пригальмованої свободи до свободи без гальм. Ісус натомість пропонує вихід, кажучи, що істинним є те, що робить людину вільною від залежностей і від замкнутості. Ключем до цієї істини є знання, яке ніколи не відокремлене від любові».
По завершенні Папа Франциск від’їхав до аеропорту.
