«Вирішення наших життєвих труднощів та проблем нам слід починати від наближення до Бога, від духовної переміни», — владика Богдан Дзюрах

2 серпня 2020

«Не треба їм відходити», «Принесіть мені їх сюди» — ці слова Господа Ісуса пригадують нам, що для вирішення наших життєвих труднощів та проблем нам слід починати від наближення до Бога, від духовної переміни, від єднання з Богом у Христі Ісусі. Бо тільки Бог може дати нам визволення і спасіння, якого ми так дуже потребуємо. Полишені самі на себе, ми залишаємося слабкими і беззахисними. Саме такими роздумами поділився преосвященний владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, у VIII Неділю по Зісланні Святого Духа, яка пригадує нам про чудо помноження хлібів у пустині.

«Вирішення наших життєвих труднощів та проблем нам слід починати від наближення до Бога, від духовної переміни», — владика Богдан Дзюрах

Подія чудесного розмноження хліба на пустині, опис якої ми щойно чули у нинішньому Євангелії, сталася відразу після того, як Господь Ісус довідався про мученицьку смерть Йоана Христителя. Без сумніву, ця вістка вразила серце Ісуса і Він вирішив відплисти на самотнє і пустинне місце, — очевидно, щоб у молитві до Отця Небесного ще раз пережити цю болючу вістку про насильницьку смерть найбільшого зі Своїх пророків. Однак, народ довідавшись про це, помандрував за Ним. То ж Господь, побачивши цих знедолених людей, змилосердився над ними, оздоровив їхніх недужих, відтак довго звіщав їм євангельську науку. Насамкінець, взявши до рук п’ять хлібів і дві риби, чудесним способом нагодував цю незчисленну спільноту зібраних навколо Нього людей.

Християнська віра не є далекою від конкретного життя

Дорогі у Христі! Інколи зустрічаємося з твердженням, що християнська віра, духовність — це щось далеке від конкретного життя, щось абстрактне і захмарне. Втім, нинішнє Євангеліє пригадує, що наш Бог є Богом дуже конкретним, Богом, що об’являє себе і діє в людській історії, у щоденному людському житті. Ісус Христос виявляє нам серце Бога, яке зворушується на трагічну новину про смерть Івана Хрестителя, яке милосердиться над людьми, що страждають на різного роду недуги, яке журиться не лише духовними потребами людей, але і їхніми дочасними матеріальними справами.

І це не дивно, бо наш Бог є Любов’ю, а любов не буває абстрактною, вона завжди конкретна, завжди прагне виявити себе у ділах, у вчинках, у конкретних кроках. І ця любов огортає собою усі сфери людського життя — духовні і матеріальні, приватні і суспільні, особисті і родинні. Не має протиставлення в любові. Любов єднає, зцілює, лікує, підтримує сили, дає життя.

"Помноження хліба і риби", Базиліка Святого Аполлінарія Нового, Равенна

Вчитися бачити у щоденному житті незчисленні знаки присутності і дії нашого Бога

П’ять тисяч чоловіків і ще багато тисяч жінок і дітей розпізнали обличчя люблячого і милосердного Бога, коли на пустині відчули на собі співчутливий погляд Господа Ісуса, а потім отримали здоровими своїх близьких і рідних, а насамкінець кожен отримав з рук апостолів смачний хліб і поживну рибу.

Браття і сестри! Ми теж повинні вчитися бачити у нашому щоденному житті незчисленні знаки присутності і дії нашого Бога, Бога, Який є нашим Отцем Небесним, Який є Любов’ю і Який щоденно обдаровує нас своїми щедрими дарами: люблячим, турботливим поглядом, здоров’ям тіла і душі, щоденною поживою, хлібом і до хліба! Дякуймо Богові за всіх і за все, бо, як каже наша Свята Літургія у прикінцевих молитвах, «… всяке добре давання і всякий звершений дар з висоти є, що сходить від тебе, Отця світла».

Бог, який не просто дарує, але дарується

Але ми, християни, дивимося на наші відносини з Богом не лише з матеріальної перспективи. Ми пізнаємо у Христі Ісусі не просто щедрого Добродія, який дає потрібні нам земні дари. Ми визнаємо нашу віру в Бога, який у Христі Ісусі дає нам себе самого — як Спасителя, як Джерело життя і Запоруку воскресіння. Ми, християни, коли служимо Євхаристію, споглядаємо та приймаємо Бога, який не просто дарує, а Який дарується, тобто дарує нам себе самого на спасіння. В Євхаристії ми приймаємо Бога-Любов, Який став для нас найбільшим і найціннішим даром.

Марко Іван Рупнік. Мозаїка "Чудо помноження хлібів"

Євхаристія перемінює нас і наші турботи

Приходимо до храму і разом з євхаристійними дарами хліба і вина приносимо наші турботи, клопоти, тривоги і страхи. Приносимо тугу за справедливістю, за щастям, за миром і спокоєм, якого так бракує нині в нашій Україні. Господь приймає в Свої руки цей принесений і складений на престолі хліб, наповнює його силою і благодаттю Святого Духа, так що цей хліб стає Ним самим, що дає себе нам на поживу. То ж ми, виходячи із храму, повертаємося іншими, бо в Євхаристії наше життя, поєднане з Христом, зазнає чудесної переміни, наповнюється Божою присутністю, і ми вертаємося додому не самі, але з Христом.

Вирішення наших життєвих труднощів слід починати із наближення до Бога

А коли ми з Богом і коли Божа любов у нас перебуває, для нас нема нічого неможливого. Тоді навіть малі людські засоби стають в Божих руках знаряддям великої благодаті, великої перемоги. «Не треба їм відходити», «Принесіть мені їх сюди» — ці слова Господа Ісуса пригадують нам, що для вирішення наших життєвих труднощів та проблем нам слід починати від наближення до Бога, від духовної переміни, від єднання з Богом у Христі Ісусі. Бо тільки Бог може дати нам визволення і спасіння, якого ми так дуже потребуємо. Полишені самі на себе, ми залишаємося слабкими і беззахисними. Але коли віддаємо в руки Божі самих себе і все, що маємо і чим ми є, то це наше життя, яке Господь прийме у свої руки, повернеться до нас оновленим, преображеним і наповненим такою великою Божою енергією, перед якою не встояться ніяка супротивна сила.

Господь споглядає на нас і на наш народ милосердним поглядом, Він прагне зцілити нас і наших ближніх, Він бажає здолати супротивні сили, які напосідають на нас і на нашу землю. Нам слід зробити лиш одне — віддатися беззастережно в Його руки, почати жити за Його волею, керуючись Його життєдайним словом, щоб і в нашому житті сталася дивна переміна: щоб ми засмакували повноту життя, яку лише Господь нам може і бажає дати. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ