СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Ярослав Приріз: Почуття недостойності не принижує людину, а збільшує віру в Божу силу зцілення
2 липня владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в катедральному соборі Пресвятої Трійці в м. Дрогобич.
Під час проповіді владика Ярослав зауважив, що недільне євангельське читання розповідає про оздоровлення слуги сотника з Капернауму. Євангелист Лука, який розповідає про цю подію, зазначає, що юдейська старшина наполегливо просила за сотника: «Він достойний, щоб ти йому зробив це…» (пор. Лк. 7,4). Про це розповідає пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
«Вони просять за сотника-окупанта, який мав слідкувати, щоб не було повстання, тому що він був достойною людиною, поважав народ, серед якого жив. Для євангелиста Луки було важливо підкреслити те, що бути милим Богові не залежить від крові чи раси, але від страху Божого і любові до ближнього», — додав владика Ярослав.
Коли Господь пообіцяв, що прийде у дім сотника, щоб вилікувати його слугу, той відповів: Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. «Називаючи себе негідним, він виявив свою гідність, щоб Христос увійшов не тільки в стіни його дому, але і в його серце», — каже святий Августин. «Почуття недостойності не принижує людину, а що більше: збільшує віру в Божу силу зцілення. Сотник має це довір’я у Христове Слово, до якого євангелист хоче нас допровадити. Це є певне досвідчення Божої сили також і за Його відсутності», — додав владика Ярослав.
Відтак проповідник зауважив, що сотник навіть не просить Ісуса, що Він прийшов до його дому — сотник вірить в успішність Божого слова. «Ось це кінцевий пункт віри сотника: змушений крайньою потребою, почувши від інших про Ісуса, свідомий неможливості прийти до Нього, прибігає до посередництва інших, а проінформований, що Ісус надходить, він бачить свою убогість. З цієї зустрічі народжується безмежна віра у Боже слово», — наголосив владика Ярослав.
Відповідаючи на запитання про те, як сотник прийшов до такої віри, проповідник сказав, що це наслідок щоденного досвіду свого життя як гідної людини. «Він знав, що означає мати владу, дати наказ, він знає про силу слова. Його піддані виконували його слова, але його слово було безсилим, щоб оздоровити слугу. Проте він вірить у силу Ісусового слова. „Погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри; Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности“, — каже апостол Павло (Рим 9,30–31). Сотнику не потрібно було, щоб Христос приходив до хворого, йому достатньо було лише Його слова. Своєю вірою цей сотник виявляє силу Божого слова».
«І наша віра має базуватися на цьому Слові. Це те Слово, яким Бог творить, об’являє Себе і яким спасає. Ця подія відбувається після нагірної проповіді, в якій Ісус з Божественною владою навчає словом, а опісля тим самим словом діє — зціляє», — підкреслив на завершення свого слова владика Ярослав Приріз.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
