СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Ющак: «Всі ми отримали свої таланти. Їх вистачить для наших потреб»
У XVI Неділю по Зісланні Святого Духа, 10 жовтня 2021 року, владика Володимир Ющак, єпарх Вроцлавсько-Кошалінський, під час проповіді на Архиєрейській Божественній Літургії запросив усіх слухачів побачити у третьому слузі самих себе. «Цей слуга не був одиноким, який так поводився. Кожен з нас готовий з подивом, але і з заздрістю дивитись на інших, яким пощастило у житті і плакати над своєю, як ми переконані, недолею. Бо не маємо того, чого доробились сусіди, знайомі чи навіть наші рідні», — мовив єпископ.
Притча про таланти, записана євангелистом Матеєм у 25-ому розділі та яку ми вислухали хвилину тому, повинна спонукати нас до активного думання та до застанови над собою. Зміст притчі повинен бути для всіх зрозумілим.
Притча про таланти
Господар, який вибирався в дорогу, залишив своїм слугам маєток, щоб ним орудували та помножували його. З якоїсь, незнаної нам, причини, господар по-різному обдарував своїх слуг. Одному дав п’ять талантів, другому — два, а останньому — тільки один. Однак не відчуваємо, щоб він уважав тих, які отримали більше, кращими від тих, які отримали менше. Всім з довірою залишає якусь частку свого майна, вимагаючи, щоб належно ним господарювали.
Коли врешті, по довгому часі, господар повернувся, то зажадав від своїх слуг звіту з їхнього господарювання отриманим майном. Виявилось, що слуга, котрий отримав п’ять талантів, тобто найбільше, заробив стільки ж. Отримує похвалу від свого пана: «Гаразд, слуго добрий і вірний. Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого» (Мт. 25, 21). Подібно і той, який отримав два таланти, подвоїв маєток свого пана. Отримав таку саму похвалу, хоча отримав менший маєток і тим самим заробив менше. Але чує від свого пана такі самі слова похвали, як його товариш: «Гаразд, слуго добрий і вірний! Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого» (Мт. 25, 23). Пан передав їм тепер не тільки дані попередньо гроші, але також і зароблений ними маєток.
Третій слуга, який отримав тільки один талант, не придбав нічого. Він закопав отриманий від пана талант і тепер повернув його непорушеним, але також і непомноженим, засуджуючи одночасно пана у жорстокості. А пан вимагав від нього лише мінімального зусилля, яке принесло б помноження його майна. Якщо він би це зробив, мабуть, почув би також похвалу і визнання свого пана та помножений маєток до дальшого господарювання, як попередні слуги. В цій ситуації пан не прийняв пояснення слуги і казав кинути його до в’язниці та строго покарати.
Проблема третього слуги: страх, лінивство та заздрість
Усвідомляємо, що господар представляє Бога, який по-різному, але щедро та з такою самою любов’ю обдаровує кожну людину. Обдаровує щедро, бо один талан у Старому Завіті — це одиниця міри і вартості гроша у золоті, вагою біля 32–34 кілограмів. Отже, слуга, який отримав тільки один талант, не відійшов з порожніми руками. Сьогодні ціна 1 кілограма золота — це біля 240 тис. злотих. А понад тридцять кілограмів, то не будь-який гріш! А він його закопав у землю та очікував на повернення свого пана, щоб у злості віддати йому те, що отримав. Мабуть, його думання ішло іншим шляхом. Він не досвідчив того, що також отримав багато, що можна було використати отримане майно, заробляти на ньому та очікувати на нагороду від свого пана. А нагорода для всіх, незалежно від отриманого маєтку, була така сама. Це участь у радості свого пана. Третього слугу боліло, мабуть, однак те, що він отримав менше, як його товариші. З’їдала його заздрість, яка одночасно позбавила його логічного економічного думання, відібрала охоту до праці та наставила вороже до свого пана.
Його проблема не була у тому, що він був бідний, покривджений або несправедливо потрактований. Він не був ані бідний, ані покривджений, ані несправедливо потрактований. Його проблема полягала в тому, що він не вмів чи не хотів прийняти те, що отримав, та що не вмів і не хотів у завзятості і з лінивства використати те, що мав в руках. Врешті, його проблема полягала і в тому, що дивився з заздрістю на інших та заздрісно порівнював своїх 34 кілограми золота з майже сімдесятьма і 170 кілограмами золота своїх співтоваришів. Це не давало йому спокою і не давало спати. З цієї причини кипіла у ньому жовч. Остаточно програв все, не тільки майно, але і свою долю та своє життя.
Сучасний слуга із закопаним талантом
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Цей слуга не був одиноким, який так поводився. Кожен з нас готовий з подивом, але і з заздрістю дивитись на інших, яким пощастило у житті і плакати над своєю, як ми переконані, недолею. Бо не маємо того, чого доробились сусіди, знайомі чи навіть наші рідні.
Така постава, побудована на зависті, товаришує також сьогоднішній людині, і то навіть від наймолодших років. В школі, на студіях, поміж дітьми і молоддю, іде конкуренція щодо того, хто як одягнений, чи має фірмове взуття, одяг, смартфон, планшет. У дорослому житті статус людини визначає також часто не те, ким вона є, яке має знання, яку визнає систему вартостей, тільки те, що має, якою їздить машиною, яке і де має помешкання, на які приємності може собі дозволити. Здобуте знання і наукові титули стають також предметом конкуренції, заздрості та служать оцінці людини. Якщо людина не доробиться маєтку, не здобуде відповідних дипломів та не зможе забезпечити собі і своїм близьким вигідного життя, то видається їй, що може втратити позицію у суспільстві та готова набути комплексу меншовартості. Одним словом, може закінчити так, як третій слуга, який мав в руках понад тридцять кілограмів золота, а закінчив покараний у в’язниці.
Всі ми обдаровані
Тому варто ближче глянути на себе, щоб побачити таланти, якими обдарував нас Сотворитель. А кожний з нас їх одержав — один, два, або і п’ять. Всі вони даровані нам з любов’ю і в міру наших потреб та можливостей. Це — наше здоров’я, це — наші руки, якими можемо працювати, це — наш здоровий і відкритий розум, завдяки якому можемо вчитись та розуміти і пізнавати світ, це — мирний час, в якому проживаємо, адже не всі у світі можуть тішитись миром. Це — брак голоду, коли частина світу не доїдає. Це — можливість, практично з рук, прийняти щеплення перед КОВІД-ом, адже не всі, хоча б хотіли, мають таку можливість, і то не тільки далеко від нас, на інших континентах, але також поблизу нас, хоча б в Україні. Даром є також наші церкви, в яких можемо молитись рідною мовою, перебуваючи далеко від рідного краю. Даром є наші рідні, приятелі, готові підтримати нас та послужити у потребі. Ми щедро обдаровані.
Всі ми обдаровані. Всі ми отримали свої таланти. Їх вистачить для наших потреб. Деколи лише не вміємо їх побачити та належно використати. Заохочую, щоб пробувати відшукати отримані таланти та застановитись, чи вони заробляють та приносять дохід, а чи лежать десь глибоко закопані та не приносять жодної користі, тільки марнують даний нам шанс. Якщо так, то відкопаймо їх та дозвольмо, щоб вони заробляли на наше дочасне і вічне житття, поки ще не повернувся Господар.
† Володимир Ющак,
єпарх Вроцлавсько-Кошалінський
