Владика Венедикт Алексійчук про найчастіші перешкоди на шляху до святості

6 вересня 2026

У кількох духовних роздумах, які можна окреслити як перешкоди до святості, владика Венедикт Алексійчук, єпископ Єпархії Святого Миколая із осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США), застановляється над тим, що найчастіше заважає нам бути справжніми послідовниками Ісуса Христа. Усвідомити проблему — це лише перший крок, тож далі архиєрей пропонує кілька порад, як із цим давати собі раду.

Владика Венедикт Алексійчук про найчастіші перешкоди на шляху до святості

Про небажання діяти

Напевно, одна із проблем сучасного християнства полягає у тому, що часто ми плутаємо поняття «знати щось» з іншим поняттям — «жити цим». Дуже часто кажемо: «Я знаю про це». Однак запитання: чи ми живемо так, чи ми чинимо так, чи показуємо це своїм життям.

Попередні покоління менше знали, ніж ми. Вони не мали такого доступу до різних джерел інформації. Але чи наші можливості та знання нам справді допомагають? Чи ми живемо тим, що знаємо? Бог виправдає не тих, які знають, а тих, які виконують! Тобто тих, які може і мають найменше знання, однак, втілюють його в життя.

Отож, добре, коли ми знаємо щораз більше, але ще важливіше, щоб те, що знаємо, втілювати в життя!

***

Про мінливість та літеплість

Бачимо, скільки в нашому житті різних добрих намірів, думок і рішень. Але й бачимо, як часто це все залишається невтіленим. Гріховна людська природа дає про себе знати, а ще часто нам бракує наполегливости та рішучости.

Погляньмо на життя святих, особливо мучеників. Наскільки вони були категоричні у виконування заповідей Божих. Наскільки вони були тверді в бажаннях слідувати за Богом. Хтось може думати, що святі були з іншого тіста, ніж ми. Однак вони посідали таку ж гріховну природу, мали схильність до гріха, як кожен із нас. Вони завжди мали вибір. Утім вони також мали сильне бажання дотримуватись заповідей Божих і жити у святості.

Коли ми маємо такі сильні стремління, то Бог неминуче дасть нам свою благодать для цього!

***

Про різні впливи

Можемо зауважити, що дуже часто перебуваємо під різними впливами. Ми ж, ті самі люди, в один момент сповнені благородства, прощення, любови, в інші моменти свого життя — хитрі, підступні, несправедливі. Все залежить від того, якому духові ми дозволяємо діяти в собі.

Бог дав людині розум та свобідну волю. І саме ця свобідна воля вирішує, кому піддатися. Чи пристрастям, через які діє злий дух, диявол, чи піддатися дії Бога. З часом, якщо поставимо собі за мету відрізняти те від того й будемо стежити за думками, то побачимо: злий дух завжди настирливий, нав’язується людині, а Божий Дух завжди діє в мирі та спокої. Але лише від нас залежить, кому ми дозволимо діяти в собі та через себе!

***

Про страхи перед невідомим

Часто люди створюють нам неприємності, нерідко маємо терпіти якісь немилі нам обставини, а можливо, і несправедливість, біль, образи, кривду, прикрощі. Спілкуючись щодень з іншими людьми, переживаємо чимало різних страхів, носимо в собі неспокій і турбуємося про майбутнє.

Господь же каже нам не боятися. Він знає про ці почуття й тривоги, які переповнюють наші серця, однак наголошує, щоб ми не мали страху. Христос власним прикладом показує, що боятися не варто, бо все в Божих руках.

Погляньмо на Ісуса Христа, на Його Хресну дорогу, на Його терпіння і страждання. Він не мав страху, що зроблять з Ним люди. Він знав, що вони нічого не зможуть зробити, окрім того, що допустить Отець. Тому Ісус Христос каже, що радше треба боятися того, що вбиває душу, тобто того, що віддаляє нас від Бога і призводить до гріха.

Не маймо страху перед обставинами життя, лише біймося грішити й віддалятися від Бога!

***

Про лінивство у слуханні

Як часто в житті ми знаємо, як би мало бути, але живемо інакше. Ми свідомі того, як мали б поводитися, але поводимося по-іншому; розуміємо, як треба відповісти, але так не говоримо; знаємо, що віра без діл мертва, але залишаємося на рівні «слухачів закону», далеких від його виконання. Мусимо усвідомити, що бути християнином — це не однохвилинна процедура, це не самі таїнства Хрещення і Миропомазання. Також на першій Сповіді християнство не закінчується — це постійне зростання в Христі.

Важливо, щоб ми не лише здобували знання про Бога і правду про себе, а й застосовували їх у нашому житті. Адже слово, яке Бог нам промовляє в молитві, у читанні Святого Письма, живе і діяльне, його слід відразу втілювати у своє життя. Бог може промовити також своє слово через різні засоби комунікації: інтернет, газету, радіо.

Вслухаймось у слова, які Бог сіє в наші серця, і робімо все, щоб вони оживали в нашому житті. Бо лише тоді, коли так будемо діяти, збудуємо добру основу, збудуємо свій дім на скелі. Коли прийдуть життєві клопоти, ми зможемо встояти на скелі, якою є Бог!

† Венедикт Алексійчук,
єпископ Чиказької єпархії Святого Миколая