Владика Василь Івасюк: Історія навернення Закхея — приклад для сьогоднішніх корупціонерів

4 лютого 2020

«Сьогодні на цей дім прийшло спасіння,
Бо й він син Авраама»

(Лк. 19, 9)

Вступ. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Євангеліє звертається до всіх народів світу і допомагає кожній людині знайти відповіді на всі злободенні запитання. Світло Божого Слова допоможе пояснити значення притчі про Закхея.

І). Притча про Закхея. Ісус Христос увійшов в Єрихон. Священне писання часто називає Єрусалим духовним світом, а Єрихон погрузло у гріхах і стало містом відкинутим Богом. В цьому місті жив митник, по імені Закхей. Митники купляли ці посади на короткий час і тому збирали податки з особливою жорстокістю. Їх ненавиділи і в той же час боялися. І тут в образі митаря Закхея бачимо безсердечну людину, котра не знає, що таке любов до ближнього і має велику пристрасть до грошей і збагачення. Запитуємо нині: «Хто цей чоловік?». Митар — це кожний, хто підчинений своїм пристрастям і гріхам. Закхей був старшим над митарями і дуже багатий. «Чим багаті нині ми з вами?». Найперше — різними гріхами, а біля нас таємничо проходить Ісус. Бажання людини — «Ісусе зупинися біля мене!».

Кожний із нас в житті подібний до цього митаря і відчуває близьке дихання Божої благодаті. В чому маємо трудність? Нам перекриває доступ до Ісуса Христа натовп людей. Натовп людей — це наші гріхи, пристрасті, попередні привички. Вони стіною відгороджують нас від Бога. Закхей ростом був малий. Християнин невеликого росту — це духовно не зрілі люди, тобто вони є духовними карликами, придавлені своїми гріхами і тому не можуть бачити Христа. Дальше митар виліз на дерево. Вилізти на дерево — це значить піднятися високо над землею. Коли людина знаходиться високо на дереві, тоді дикі звірі можуть тільки стояти внизу, але до неї дотягнутися не можуть. Дикі звірі — це дияволи і наші пристрасті, а дерево — це молитва. Коли починаємо молитися і прикликуємо ім’я Боже, тоді гріхи з дияволом стоять далеко і тільки скрегочуть зубами.

Молитва піднімає людину над землею. Тоді Господь бачить людину спраглу спасіння. Христос зупиняється біля митаря, добре роздивляється його на дереві, котрий міцно тримається за тонкі гілки дерева. Він не бажає впасти знову на землю у руки диявола. Христос каже до нього таємничі і рятівні слова: «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі» (Лк. 19, 5). Що означають ці слова? Доторкнутися до духовного світу можна тільки молитвою, а покаяння є тими дверима, котрі відкривають вхід для Господа у життя людини. Митник злізає розкаяний з дерева. Закхей спішить додому принести плоди покаяння. Він рахує себе в покаянні останнім грішником і тому Бог вивищує Його. Щире покаяння приводить Бога в дім людини. Домом цим є наше серце. В книзі Одкровення знаходимо слова Христа: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зі мною» (Одкр. 3, 20). Дім — це серце, а двері — це покаяння.

У певні хвилини життя людина відчуває присутність Бога. Це може бути прийняття тайни Покаяння, Пресвятої Євхаристії, виконаних діл милосердя і т. і. Опісля все навкруги змінюється і серце наше стає знову холодним, темним й спустошеним. Господь покинув нас! Чому? Тому що покаяння не перемінило всього нашого життя. Ми каялись, але залишались такими же і Господь засумований відійшов від нас!

Закхей хоче затримати Небесного Гостя, кажучи: «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо» (Лк. 19, 8). Віддати половину майна — це означає полюбити ближнього так, що приділити йому увагу і час, віддати любов і серце. Образили когось — вибачитися і просити прощення до кого були несправедливі. Ось необхідні умови для істинного покаяння і спасіння: перемінити своє життя, творити милостиню і будувати світ. Слова сказані до Закхея також стосуються всіх присутніх там людей. Слід зауважити, що багато людей нарікали на Месію за те, що увійшов в дім відкинутого, нечистого і жорстокого грішника.

З другої сторони, ангели дивуються наскільки Господь милостивий до впалого грішника і глибині Божої любові. Тому Христос каже: «Сьогодні на цей дім прийшло спасіння, бо й він син Авраама» (Лк. 19, 9). Що значить «син Авраама»? Юдеї вважали себе потомками Авраама, хоча, його потомками були інші народи, наприклад, деякі бедуїнські племена і т. д. Чим більше юдеї втрачали духовні цінності, тим більше вони говорили про те, що належать до потомків Авраама. Цим самим твердили, що Царство Небесне може передаватися у власність, по спадщині; потомки Авраама отримають його без жодних труднощів і праці над собою. Юдеї вважали себе духовно привілейованим народом, «приреченим» на спасіння і процвітання. Хоча належати до вибраного Божого народу насправді означає самопожертву. Поганський філософ Сенека так само підтверджує, що кого Бог вибирає собі на служіння, того Він вибирає на страждання.

Господь цією притчею відкриває нам родинні зв’язки не по крові, а як духовну родину. Той, хто робить діла, подібні справам Авраама, той і є правдивим сином Авраама по духу. Колись цей великий праотець прийняв Сина Божого до свого дому, під тінню Мамврійського дуба, й отримав обітницю про те, що у нього народиться довгоочікувана дитина. А нині Закхей приймає Ісуса Христа, Сина Божого, до свого дому і тому удостоївся почути радісну новину про спасіння його родини.

ІІ). Чудесний приклад одного навернення. В Олександрії жив митник по імені Петро, такий жорстокий, строгий і з нелюдяним характером. Одного разу він йшов вулицею, несучи в руках декілька хлібин. Бідні казали між собою, що немає такої людини, кому він подав би милостиню. Один інвалід сказав: «Давайте я попробую випросити у нього милостиню». Він підійшов до митника Петра і почав наполегливо просити подати йому хоч що-небудь. Петро ненавидів бідних, а побачивши нещасного інваліда, оскаженів. Він хотів кинути в нього камінням, але на той час їх не було під рукою і кинув у нещасного хлібом. Бідний піймав цей хліб і поділився зі своїми друзями, а опісля почали молитися за спасіння митника Петра. Він хоча і недобровільно, але все ж таки подав милостиню і накормив голодних.

Пройшов час і митник Петро захворів важко. Він був вже при смерті і побачив свою душу на Божому суді. Демони на ліву шальку ваги складали всі його погані справи і гріхи так, що ліва частина ваги схилилася майже до землі. Права шалька ваги була порожня, але один ангел раптом приніс той хліб, котрий Петро кинув колись в обличчя бідного. Раптом права частина стала переважувати ліву. Тоді ангел сказав: «Петре, іди на землю і додай ще до свого життя ще добрих діл так, щоб твоя душа була врятована».

Одужавши, митник помінявся у поведінці: все що мав роздав бідним, рабів випустив на волю, крім одного слуги і пішов у паломництва по святих місцях. Поклонившись Гробу Господньому в Єрусалимі, він сказав своєму слузі: «Нічого мені більше дати бідним. Візьми і мене продай в рабство, а гроші роздай потребуючим». Слуга з трудом виконав бажання Петра. Цього колись знаного чоловіка, а тепер раба, купив один ювелір. Петро чесністю і розумом служив своєму господарю. Ремісник відчув, що з приходом нового слуги благословення Боже спочило на його домі і на всіх його справах. Через певний час господар дізнався про справжню історію свого раба. Адже Петро був одним з найбагатших людей Олександрії і був знайомий з самим імператором. Налякався ремісник і хотів дарувати рабові свободу. Петро вирішує втікати від слави світу цього. Дім був закритий. При дверях на вході стояв німий вартовий. Петро крикнув йому: «Відкрий двері!». І раптом німий заговорив: «Негайно тобі відкрию господарю!». Петро встиг втекти у пустиню. А коли спитали сторожа, що трапилось з ним і чому він раптово заговорив. Він сказав: «Із уст цього чоловіка вийшов вогонь і доторкнувся до мене. Після цього я зцілився». Ось так колишній грішник і митник став великим святим і чудотворцем

Євангеліє цієї неділі закінчується словами: «Син бо Чоловічий прийшов шукати спасти те, що загинуло»(Лк. 19, 10). Господь став Сином Чоловічим, щоби ми стали синами Божими по благодаті. Господь прийшов спасти людину через покаяння. Преподобний Єфрем Сирин пише: „Наша Церква є Церквою каянників“. Гординя засліплює людину, тоді не побачимо своїх гріхів. Коли почнемо говорити або думати про свою праведність, тоді станемо подібними до фарисеїв і Господь пройде мимо нашого дому.

ІІІ). Знайти і спасти корупціонера. Популярний журнал «Новий Час» за 2015 році писав: «Вищі чиновники вкрали мільярди вже після революції, за яку українці заплатили сотнями життів». Відомі економісти пишуть, що побори, підкупи, контрабанда, рейдерство — ці гріхи руйнують і людину, і державу. Торгівля посадами в державних органах. Таким способом Закхей купив собі місце митника. Доходи від хабарів, відкатів, поборів наповнюють каси політичних об’єднань, які прийшли на хвилі боротьби з корупцією. За словами Шевченка корупціонер це той, «Що й славу вміє одурить».

Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт в популярному тижневику «Дзеркало тижня» заявив: «Якщо ви продовжите вести справи так, як вони йшли до цього, або якщо політичні і бізнес-еліти будуть намагатися організувати свою взаємодію так, як це робилося зазвичай, тоді виникне питання: „Чи виживе Україна?“. Це питання життя і смерті».

Не випадково тривають бойові дії на Донбасі і гинуть тисячі людей, часто найкращі сини українського народу, які кинулися захищати свій народ. Святий Дух устами своїх речників промовляє: «Цар правотою скріплює країну, а ласий на податки її руйнує» (Прип. 29, 4). «Насильство чинить мудрого дурним, а подарунки псують серце» (Проп. 7, 7). «Князі твої — бунтарі й спільники злодіїв; усі на гостинці ласі, за дарунками так і женуться. Сироту вони не обороняють, а справа вдовиці до них не доходить» (Іс. 1, 23).

Книга пророка Міхея описує суд Божий на народ, яким керують злодії і хабарники. «Слухайте (…)! Ви, що бридитеся справедливістю і викривлюєте усе праве: (…) Проводирі його судять» (Мих. 3, 9–11) за хабара. Пророк Міхей каже, що Сіон буде на поле заораний, а Єрусалим на руїни обернеться. Божий пророк каже, країна, якою керують хабарники приречена на зруйновання ворогами. І навпаки, край, де хабарів не беруть, де є справедливість і правосуддя, буде благословенний миром і процвітанням.

Корумповані чиновники завжди служать реальним і потенційним окупантам, котрі хочуть відібрати шмат території або й загарбати Україну. Чиновники мають менталітет, про який писав Шевченко «Люде, люде! За шмат гнилої ковбаси У вас хоч матір попроси, То оддасте». На таких чиновників зазвичай дивляться як на посібників окупантів.

Божий Закон говорить: «Не крастимеш!» (Вих. 20, 15). Не бери хабарів! Не визискуй свого ближнього! Не відбирай у твого ближнього грошей чи його власності у нечесний спосіб, а навпаки, допомагай ближньому твоєму захищати його власність і поліпшувати справу!

Одним із таких чиновників був старший митник Закхей. Для корупції в нього було дуже широке поле. Його ненавиділи дуже багато людей за те, що прислуговував римським окупантам, він був хабарником. Він чув прокльони і нарікання людей в його сторону, але людська думка і негативне відношення суспільства більшості корупціонерів не цікавить. Проте Закхей, крім людського обурення за його злочини, ще чув докори сумління за власні гріхи. Крім цього, один з його колег на ім’я Матвій, кинув все і пішов слідом за Ісусом.

Божий Закон і нині звинувачує будь-якого поважного корупціонера у світі за те, що він свідомо робить зло. Закхей зрозумів, що він руйнує своїх ближніх; осмислив шлях погибелі, на якому стоїть; побачив, як він руйнує свій рідний народ і тому розкаявся. Він просить в Бога прощення і хоче почути слова про відпущення гріхів. Ісусова гостина в нього вдома — найкращий доказ того, що його гріхи прощені. Закхей — це розкаяний грішник, радісний святий та Ісусова гостина — це повний вияв Божої ласки і любові. «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!» — навчає нас апостол Павло (Флп. 4, 4).

Висновок. «Сьогодні на цей дім прийшло спасіння, бо й він син Авраама» (Лк. 19, 9). Мати силу і відвагу виявити на Боже світло свої особисті гріхи можемо тільки тоді, коли віруємо, що наступним вчинком буде прощення і милосердя. Господь з радістю прощає гріхи, але сьогоднішній світ у це не вірить. Пам’ятайте: впавши у безодню гріха, і покаявшись щиро, тільки тоді Господь попросить вас злізти з дерева і ввійде до вашого дому-душі! Тільки Господь має право помилувати і спасти так, як сонце випромінює світло і тепло! Якщо ви хочете навернути світ, — ідіть додому і любіть свою сім’ю, родину і державу Україну!

Чиновники! Просіть Духа Святого, щоб дав світло фахово врятувати освіту, медицину, школи, армію та зупинити виїзд за кордон нашої молоді.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи усвідомити себе найбільшим грішником, щоб знайти спасіння.

Господи, допоможи нам перемінити життя на прикладі митника Закхея. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський

2 лютого 2020 року,
у Неділю Закхея,
с. Назірна (Коломийський район, Івано-Франківська область)