Владика Терентій Цапчук

Єпископ-помічник Бучацької єпархії УГКЦ, титулярний єпископ Ореа

Народився	21 липня 1980 року в селі Чортовець Івано-Франківської області.
Священничі свячення	26 липня 2007 року з рук владики Іринея Білика, ЧСВВ, тодішнього єпископа Бучацької єпархії.
Єпископська хіротонія	1 жовтня 2026 року в катедральному соборі Верховних апостолів Петра і Павла в Чорткові.

Дитинство і родина

Майбутній єпископ Василь Цапчук народився 21 липня 1980 року в селі Чортовець Івано-Франківської області. Василь (хресне ім’я єпископа) є наймолодшим у сім’ї, та має ще двох братів та сестру.

Освіта

У 1997 році закінчив школу в рідному селі та вступив до Івано-Франківської духовної семінарії. «Ще під час навчання у школі не планував вступати до жодного іншого навчального закладу, крім семінарії. Від 11 років був дуже близько до своєї парафії, до священника. Служив у вівтарній дружині. Прощі, поїздки, події — усе, що було пов’язане з Церквою, було мені близьке. Тому я вже навіть не вагався у виборі куди вступати. Для всіх це було природно», — зазначає теперішній владик.

4 листопада 1998 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехівський монастир. «У монастирі в Івано-Франківську служив отець Йосиф Данилович. Він мав добру освіту, був відкритий до діалогу, багато спілкувався з людьми та молоддю й особливу увагу приділяв сповіді. Я часто сповідався в нього. Саме під час цих сповідей отець Йосиф допоміг мені відкрити моє монаше покликання», — розповідає єпископ Терентій про розпізнання монашого покликання.

Після складення перших обітів 28 серпня 2000 року, навчався у Василіянському інституті філософсько-богословських студій імені Йосифа Велямина Рутського в Золочеві (2000–2001), згодом у 2001–2004 роках вивчав філософію у Вищій митрополичій семінарії Івана Хрестителя у Варшаві, а в 2004–2005 роках богослов’я у Вищій духовній семінарії Львівської римо-католицької архидієцезії в Брюховичах. Здобув ступінь магістра богослов’я в Папській академії в Кракові. «У Варшаві я навчався у Вищій римо-католицькій митрополичій семінарії Івана Хрестителя, хоча жив у нашому монастирі. Щодня ходив на навчання до семінарії, і це дало можливість пізнати інше церковне середовище: обряд, культуру, мову. Там я знайшов нових друзів. Багато однокурсників із римо-католицької семінарії залишаються моїми друзями до сьогодні. Ми спілкуємося, зустрічаємося, разом молимося, приїжджаємо один до одного. Тому я вдячний Богові за цей досвід і за людей, яких тоді зустрів», — розповідає сьогодні про цей період свого життя і навчання єпископ.

У 2016 році завершив студії на богословському факультеті Католицького університету в Любліні, здобувши ліценціат з історії Церкви. «Тема моєї праці — унійна діяльність митрополита Андрея Шептицького. Ще від семінарійних років, від Крехова, мене дуже захоплювала його особа. Особливо тому, що він також був василіанином і великим прикладом для мене в багатьох сферах», — додає архиєрей.

Один рік був помічником префекта Бучацького колегіуму Святого Йосафата.

Священниче служіння

19 серпня 2006 року склав вічні чернечі обіти у Чині Святого Василія Великого, 20 серпня 2006 року отримав дияконські свячення з рук владики Гліба Лончини, тодішнього апостольського віівзитатора для українців греко-католиків в Італії, Іспанії та Ірландії, у Крехові. У 2007 році закінчив навчання у вищій духовній семінарії у Брюховичах і 26 липня 2007 року в монастирській церкві Чесного Хреста Господнього м. Бучача прийняв священничі свячення з рук владики Іринея Білика, ЧСВВ, тодішнього єпископа Бучацької єпархії.

У 2007–2012 роках служив парафіяльним адміністратором громад УГКЦ Святого Василія Великого у Луцьку, Різдва Пресвятої Богородиці у Ківерцях та Зіслання Святого Духа у селі Крижівка. У 2012–2020 роках був ігуменом василіянського монастиря в Луцьку та настоятелем парафії Святого Василія Великого. За час служіння в Луцькому екзархаті був головою Молодіжної комісії, у 2010–2018 роках — протопресвітером Луцького деканату, від 2011 до 2020 року — головою Катехитичної комісії, а в 2019–2020 роках — синкелом у справах монашества.

У 2020–2024 роках був сотрудником василіянської парафії Царя Христа в Івано-Франківську. З травня 2024 року — ігумен василіянського монастиря в Погоні та парохом місцевої парафії.

Єпископська діяльність

6 серпня 2026 року у Ватикані повідомлено про те, що Синод Єпископів УГКЦ обрав отця Терентія Цапчука, ЧСВВ, єпископом-помічником Бучацької єпархії. Папа Лев XIV надав свою згоду на це обрання, призначивши йому титулярний осідок Ореї.

«Коли пролунав телефонний дзвінок, я був у келії в Погоні. Це був обідній час. Звичайно, я дуже перехвилювався від несподіванки. Спочатку побачив номер отця Олега Олекси, секретаря Глави Церкви. Я знав його особисто, тому подумав, що, можливо, телефонує у якійсь іншій справі. Але почув, що зі мною хоче говорити Блаженніший Святослав. Коли він запитав, чи приймаю я єпископське служіння, до якого мене обрали єпископи Синоду нашої Церкви, а Папа дав підтвердження і благословення, для мене це був великий шок. Я дуже хвилювався, бо зовсім не був готовий почути таке запитання. Але згодом опанував себе і дав згоду», — розповідає про цю мить повідомлення і згоди єпископ Терентій.

Чин архиєрейського найменування отця Терентія (Василя) Цапчука, ЧСВВ, відбувся напередодні єпископської хіротонії 30 вересня 2026 року в катедральному соборі Верховних апостолів Петра і Павла в Чорткові. Богослужіння очолив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав спільно із владикою Теодором Мартинюком, митрополитом Тернопільсько-Зборівським, та владикою Дмитром Григораком, єпархом Бучацьким.

«Ви приймаєте це відповідальне архиєрейське служіння в час, коли на наших Богом благословенних землях уже п’ятий рік триває кривава й загарбницька війна. Будьте готові з батьківською любов’ю та пастирською жертовністю послужити всім, хто зазнав болю і втрат: родинам загиблих захисників України, пораненим, військовослужбовцям і ветеранам, тим, хто був змушений покинути свої домівки, а також усім, чиї серця й душі зранені трагедією війни», — йдеться у Декреті іменування і поставлення владики Терентія Цапчука єпископом-помічником Бучацької єпархії.

Наступного дня, 1 жовтня 2026 року, у свято Покрову Пресвятої Богородиці, у катедральному соборі Верховних апостолів Петра і Павла в Чорткові відбулася Архиєрейська Божественна Літургія з Чином єпископської хіротонії о. Терентія Цапчука, ЧСВВ. Головним святителем став Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, а співсвятителями — владика Теодор Мартинюк, митрополит Тернопільсько-Зборівський, та владика Дмитро Григорак, єпископ Бучацький.

«Навіть тоді, коли плакатимете, навіть тоді, коли ті, кого ви любите, не захочуть вашої любові або її відкинуть — будьте єпископом невідступної Божої любові, як це про самого Господа сьогодні говорить нам Іван Золотоустий. Памʼятайте, що єпископ має також провадити своїх людей до Бога. Тому нехай ваше лідерство, владико, буде подібне до того орла, який манить до злету своїх писклят. Нехай сила Божої благодаті щодня уподібнює вас до найвищого покровителя Церкви — нашого Бога Творця і Спасителя», — мовив під час проповіді Блаженніший Святослав, звертаючись до нового єпископа Терентія.

«Бог з любові сотворив мене у лоні матері моєї, дав мені усе для зросту і передбачив, де, коли і ким маю бути. Тому я з вдячністю і любов’ю готовий чинити Його волю. Для мене сьогодні дуже важливий день — день, коли починаю новий період свого життя і служіння Церкві як єпископ-помічник Бучацької єпархії», — сказав владика Терентій Цапчук у подячному слові після архиєрейської хіротонії.

Єпископський герб

Єпископський герб владики Терентія Цапчука розроблений у співпраці з українським геральдистом Андрієм Гречилом. Його композиція містить кілька символічних елементів, пов’язаних із духовним шляхом, монашим покликанням та місцем служіння архиєрея.

Всевидяче Око символізує Пресвяту Тройцю та вказує на зв’язок із рідною парафією Пресвятої Тройці. Особливе значення цей символ має також через духовний зв’язок із парафіяльною спільнотою, яка підтримує єпископа молитвою та регулярно відвідує його у Погоні.

Василіанський символ — палаючий стовп вогню — пов’язаний зі святим Василієм Великим та монашою традицією Василіанського чину. Полум’я символізує любов, яка поєднує землю з небом. Розташоване над ним сонце уособлює Ісуса Христа.

Важливе місце на гербі займає чудотворна ікона Погінської Богородиці, особливо близька єпископові у зв’язку з його служінням у Погоні. На іконі зберігся слід від пострілу радянського солдата, який у контексті сучасної війни в Україні набуває для архиєрея особливого символічного значення.

Єпископським девізом стали слова «Мир на небі і на землі». Вони виражають прагнення до миру, якого сьогодні особливо потребує Україна, та водночас окреслюють особистий духовний орієнтир єпископського служіння.