СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Теодор Мартинюк про митрополита Андрея: «Велич його постаті полягає у великому серці»
1 листопада 2020 року тернопільська молодь спільно з духовенством вшанували пам’ять праведного митрополита Андрея Шептицького у день його смерті. Спільну молитву біля пам’ятника митрополиту Андрею, що знаходиться на вулиці Січових Стрільців, навпроти курії Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, очолив єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк.
Кир Теодор звернувся до присутніх з духовним словом, у якому говорив про значимість постаті митрополита Андрея у ХХ столітті: «Ми називаємо нашого митрополита великим. І часто ми думаємо, що ця його велич є пов’язана із тим, що він зробив для нашого народу, для нашої Церкви, для людства загалом. Коли спробуємо осягнути все те, що він зробив для нашої культури, мистецтва, нашої історії, то у першій половині XX століття, а може й у цілому XX столітті, ми не знайдемо нікого, кого можна було б порівняти із ним».
Велич митрополита Андрея полягає у серці, переповненому любов’ю
За словами єпископа, велич митрополита полягає у його великому серці: «Проте, його велич, через яку ми називаємо його великим, полягає насамперед у тому, що він мав дуже велике серце. Це серце було переповнене любов’ю, милосердям, співчуттям, переповнене мудрістю. Тому він є великим. У цьому серці він зміг помістити не якусь вузьку частину своєї найближчої родини чи найдорожчих йому близьких, знайомих, тих, які добре до нього відносилися і його шанували. У цьому великому серці завжди знаходили місце ті, які не погоджувалися із ним, які його ненавиділи. Більше того, у тому великому серці містився весь український народ! Митрополит мав цей великий Божий дар: мати таке велике серце».
Велич його серця Бог дав через руки і серце матері…
Відтак проповідник зауважив, що велике значення у вихованні митрополита Андрея до любові мала його мама — Софія Шептицька. «Дорогі, коли ми роздумуємо над його життям, то та велич його серця, цей великий дар, Бог дав йому через руки, через серце його рідної матері Софії. Ця особа, про яку ми досі ще так мало знаємо, завдяки якій ми маємо митрополита Андрея. Софія Шептицька була однією із тих нечисленних осіб, хто у той складний час кінця XIX століття могла завжди жити у правді, справедливості і милосерді до усіх. Саме її серце спричинило велич серця її сина. Це велика любов до свого народу розширювала серце митрополита Андрея. Адже він ніколи не робив різниці між Сходом і Заходом, між Північчю і Півднем. Більше того, його серце навіть сягало поза межі українського народу, так як ми чули у його молитві за наш народ, де він говорить про те, що правдивий християнин повинен любити усі народи. Будучи патріотом своєї рідної землі, мати любов до всіх», — мовив архиєрей.
Велич серця — від Бога
Опісля, владика Теодор Мартинюк підкреслив, що ця любов митрополита походила із його віри: «В кінцевому ж результаті через велич серця митрополита ми доходимо до того, кому він присвятив ціле своє життя — Господу Богу. У щоденному житті митрополит Андрей керувався словами Святого Євангелія, і робив це не просто на словах, але кожен його вчинок відображав те, що він пізнав у Святому Євангелії. Це була книга, яку він щоденно читав, над якою він щоденно роздумував, яку він щоденно намагався впроваджувати у практику».
Мудрість митрополита походила зі Святого Письма, від Христа
Окремим пунктом проповідник підкреслив значення слова митрополита Андрея Шептицького, яке було вираженням мудрості, що походила зі Святого Письма. «Очевидці, які жили і молилися із митрополитом Андреєм, йому допомагали, — а я мав це щастя бути у монастирі, де ще застав у підпільні часи та в період свободи нашої Церкви наших монахів, які були дуже близькими із митрополитом Андреєм. Одним із тих найближчих до нього, як ви іноді бачите на фотографіях, поблизу хворого митрополита завжди був монах, що його супроповоджував та допомагав — це був брат Атанасій Кольбенко. Він пізніше став отцем і пережив переслідування. На жаль, він не дожив до вільної України, але був одним із тих, хто день і ніч дослівно, 24 години був біля митрополита Андрея. Отож, ці очевидці розповідали, що митрополит Андрей ніколи не кидав слів на вітер. Кожне його слово мало якесь значення і вагу. Це його слово завжди випливало із Божого слова. Тобто, коли ми кажемо про мудрість митрополита Андрея, то це не є людська мудрість, що він був такий вчений і дуже освічений, — хоч і це є правдою, — але ця мудрість, яка походила зі Святого Євангелія, від самого Христа, від Божої мудрості», — зазначив на завершення свого слова єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії владика Теодор Мартинюк.
Тернопільської духовної семінарії та їх наставники, пластуни, члени УМХ, францисканської молоді та інших молодіжних організацій Тернополя. Організатором виступила комісія у справах молоді Тернопільсько-Зборівсьокої архиєпархії УГКЦ.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
