СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків: «Після свого Успіння Марія чуває над нами з неба кожної миті»
28 серпня, у празник Успіння Пресвятої Богородиці, катедральний храм Стрийської єпархії щорічно відзначає свій храмовий празник. Більше того, цьогоріч у цей же день стрияни святували День свого міста. Саме тому під час Божественної Літургії владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, звернув свою увагу на ці знаменні події.
Дорогі брати і сестри! Сьогодні свято Успіння Пресвятої Богородиці, яке цілком належить до радісної звістки про спасіння людини. Воно стверджує надію на воскресіння тіла, впевненість, що смерть не матиме останнього слова в житті людини, та свідчить, як перетворююча сила Божої любові проявляється в конкретній людині серед брутальності грішного світу.
«Божественне», що пробиває бар’єри «людського»
Успіння Пресвятої Богородиці є таємницею її переходу від землі до слави у обіймах Небесного Отця. Бог мав свій план щодо Діви Марії. Він хотів через неї обновити красу людини, створеної на його образ і подобу. І Богородиця втілила цю ідею, своєю згодою дозволила «божественному» пробити бар’єри «людського», та відтворила своїм життям рай на землі. Вона, що народила Воскреслого та як представниця всього створіння, слухняно погодилася на неповторну взаємність між Богом і людиною, а тому першою осягає мету, до якої скероване життя кожної людини.
Діва Марія постає як тлумачення «притчі про зерно», яке знайшло родючий ґрунт і принесло стократний плід. Вона цілковито відкрита на Слово і дає йому в розпорядження своє життя і силу. Водночас і її життя збагачується та поглиблюється силою Слова. Марія освоює Слово, але також пристосовує своє життя до Слова. Її життя стає Словом, яке дає всьому сенс.
Роман Захаров, Успення Пресвятої Богородиці
Богородиця стала життєвим простором, який земля віддала небу. Діва і Мати стала паростком і першим плодом перетвореного створіння. Тому Бог, як повний колос, узяв її до неба. Найбагатший благословенням колос на цій землі, взятий на небо, є для нас пам’яттю про наше майбутнє.
Вірити і любити Бога як Пресвята Богородиця
Бог підготував для кожного з нас свій план, як ми маємо жити. Він посіяв у нас зерна благодаті, та є сонцем, яке дає ріст, але очікує що ми приймемо ці зерна в своє серце, бо без нашої свобідної співпраці колос нашого життя до неба не дозріє.
Ідеалом для Пречистої є Бог, якому вона служить. У цьому Діва Марія є для нас великим прикладом і підбадьоренням. І те, що нас з нею передусім єднає — це віра, з якою ми відкриваємося Богові, і любов, з якою ми йдемо за ним. Бо вірити означає визнати, що Божий план для нашого життя кращий, ніж ми самі хотіли б. Любити означає бути наполегливим у тому, до чого нас закликає Бог, навіть коли це буде важко і коштуватиме всіх наших сил.
Юлія Багринівська, Ікона Успення Пресвятої Богородиці
Богородиця є «землею в небі»
Для Марії не існують смерть і суд, тому що вона увійшла в той вимір буття, який ми зазвичай називаємо небом. Воно не є протиставленням землі, тому що небо, сприйняте як повне спілкування з Богом, охоплює і включає землю. Дивлячись навколо себе, хто з нас може сказати, де закінчується земля і починаються небеса? Чи земля лише суха грудка? Хіба це також не затверділа кора нашого серця? А небо, невже воно лише зоряне склепіння над нами, і хіба воно не може бути також подихом життя, що живе в нас?
Богородиця є «землею в небі», землею, з якої ми всі створені. Однак, це відкуплена земля, перетворена дією благодаті Святого Духа, земля, яка відтепер навіки перебуває в самому Бозі. У цьому є запорука «спільної надії» всіх людей.
Тому Пречиста Діва, перенесена до Бога, залишається глибоко людяною, Матір’ю, яка постійно звернена своїм обличчям до землі. Вона чуває над кожною людиною, яка часто зранена невизначеністю та страхом перед майбутнім. Свято Успіння Пресвятої Богородиці є опорою для всіх, особливо для тих, хто страждає, сумує, хто живе з опущеними очима, яких не може підняти. Воно є сповіщенням «останніх речей», того, що станеться наприкінці часів, коли Бог буде «все в усьому і в усіх», знаком тієї повноти прослави, якої прагне людство. Марія є частиною вже відкупленого людства, образом «землі обітованої», до якої ми покликані, шматочком землі, що вже перебуває в небі.
Дух і місія Діви Марії триває і сьогодні
Ми живемо в часі, але усвідомлюємо, що наша справжня природа виходить за межі тимчасовості, в яку ми занурені. Нам подобається дочасність, але ми усвідомлюємо її межі, та сповнені страху щодо її швидкоплинності. Можливо, ця здатність сприймати своїм розумом те, що є більшим за наше теперішнє існування, є шляхом до об’явлення таємниці Діви з Назарету, яка завдяки Божому дару стала Матір’ю Спасителя і частинкою землі на небі.
Ганна Колісник, Успення Пресвятої Богородиці
Її тіло з землі, в яке воплотилося Отче Слово і сталося для нас Євхаристією, подякою, було передане Світлу, яке є джерелом і метою всякого світла, а тому стало прообразом остаточної долі всього творіння, яке буде колись прийняте в Боже життя. Цю подяку ми разом з Дівою Марією складаємо сьогодні перед престолом Відвічного Триєдиного Бога. У цій подяці небо і земля обіймаються.
Дух і місія Діви Марії триває і сьогодні. Вона має силу оновлювати життя і світ. З розвитком людського суспільства наші життєві проблеми не зникнуть, вони лише змінюються. Людина завжди залишиться собою і постійно потребуватиме захисту та допомоги. І Діва Марія завжди буде з нами, щоб допомагати і оберігати нас, бо і після свого Успіння чуває над нами з неба кожної миті та на кожному місці.
Привітання із Днем міста
Сьогодні вітаю стриян з Днем міста, який ми вже другий рік святкуємо в день свята Успіння Пресвятої Богородиці. А тому, в цій Літургії поручаю весь Стрий, але теж і цілу Стрийську єпархію опіці нашої Небесної Неньки. Вона щедро обдарувала нашу єпархію, бо маємо дванадцять Її чудотворних ікон, одна з головних є тут — Ліська ікона Пресвятої Богородиці, яка своєю історією відображає суть материнської опіки Пречистої Діви Марії, бо в своїй історії вона є тою, котра йде зі своїм народом, зі своїми дітьми навіть на вигнання.
Тому, прошу вас, щоб ми разом об’єдналися у цій молитві, в якій би вклали перед престіл нашої Небесної Матінки весь наш український народ. У ці тяжкі часи випробування війни, просімо за всіх і за все, в тому числі і за навернення наших ворогів. Бо як каже Христос, хто просить про це, збирає вогненне вугілля на їх голову. Просімо не з помсти, але з того, що страждаюче серце Діви Марії терпить через них. А ми, як добрі діти своєї Матері хочемо скласти сьогодні вінок вдячності і потіхи, обтерти її сльози так, як вона витирає наші, і принести їй себе і світ як багодатний, щедрий і радісний для її серця дар. А вона, знаючи наше безсилля, візьме до уваги нашу добру волю, і заносячи перед престіл Небесного Отця, через руки свого Сина, є направду здатна випросити для нас перемогу, мир і єдність. Амінь. Слава Ісусу Христу!
єпарх Стрийський
