Владика Степан Сус у Крехові: «Медики є руками Бога і Божого милосердя у цьому світі»

13 червня 2020

Про це сьогодні під час проповіді на прощі медичних працівників та капеланів до Крехова, сказав владика Степан Сус, куріальний єпископ Києво-Галицького Верховного Архиєпископа із титулярним осідком Зігріса.

Владика Степан Сус у Крехові: «Медики є руками Бога і Божого милосердя у цьому світі»

Духовна подія для медиків триває у ці хвилини онлайн та з дотриманням всіх вимог карантину. Прощу організувала Патріарша комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я. Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Степан і наголосив, що ця проща в умовах пандемії — це нагода для медиків і капеланів найперше зустрітися із самими собою, та з Божою допомогою знайти відповіді на непрості запитання, які ставить сьогодення, а також набратися сил і надалі боротися з пандемією. Далі — пропонуємо частину тексту проповіді.

«Перш за все, хочу передати Вам вітання від Глави Церкви Блаженнішого Святослава, який також разом з нами сьогодні молиться і підозрюю долучається до моління онлайн. Блаженніший Святослав інколи, коли не має змоги поїхати кудись, то використовує засоби сучасної комунікації для того, щоб бути разом з людьми і молитися. Сьогодні ми з Вами здійснюємо паломництво, прощу у цей особливий час, коли світ переживає виклики і труднощі, невидиму боротьбу, коли у нас є багато запитань, але мало відповідей, коли світ опинився на роздоріжжі. Нині звершуємо найперше паломництво до себе.

Я пригадую собі слова одного хірурга, який мені розповідав історію, яка сталася із ним під час однієї операції. Була складна операція, він використав всі свої навики і вміння, і каже, в один момент, коли він робив операцію, то зрозумів, що далі він не знає що робити, була якась трудність і він не знав як поступати. І каже, у той момент почав подумки молитися і каже, що якась невидима сила сказала йому: «А зроби — так». Проти правил, проти якихось норм. Ніхто того не бачить. Ти є керівник ситуації, тому що твій пацієнт на операційному столі. І каже: я так зробив, я ніколи так не робив, як хірург, але вирішив так поступити. І каже: спас життя людини. Каже, та невидима сила, яка мені підказала так поступити, звичайно, це є Господь. Але я зрозумів, що у тих обставинах став руками Бога. І знаєте що, без перебільшення, медичні працівники є руками Бога і Божого милосердя у цьому світі. Знаєте, коли ми бігаємо, у нас все добре, у нас тиск 120 на 80 і нас нічого не турбує, і нам здається, що «окей», десь там далеко є шпиталі, лікарні, медичні працівники, але коли ти зутрічаєш виклик життя, коли тебе торкає якась недуга, ти починаєш розуміти, як важливо зустріти на своєму шляху тих лікарів, медичних працівників, які є руками Бога у цьому світі. Коли вони тебе не тільки розуміють, але відчувають, коли їхній вчинок — це не лише милосердя, але вияв доброти і уваги. І знаєте, що найосновніше? Що у тих ситуаціях життя, коли вони нас не можуть вилікувати, чи не можуть дати свого рецепту, вони нам скажуть: «Я буду поруч», «Я не залишу Вас». І ви знаєте, що є життєві ситуації, коли це слово, що хтось буде поруч є значно сильніше, аніж якісь ліки. Це означає, що ми не будемо сам на сам із хворобою, що хтось нам скаже, що нас чекає, нас підтримає, візьме за руку і зрозуміє. Думаю, що наші капелани, які тут присутні, часто відчувають це вміння бути поруч. Коли вони приходять до лікарні, бачать пацієнта, особу, яка прагне уділення Святих Тайн і бачать, що ситуація не є простою. І немає слів, які можна підібрати, щоб потішити людину. Але можна бути поруч. І це свідчення «бути поруч» є знаком того, що не лишень лікар, медичний працівник є поруч людини недужої, але через них сам Господь дбає про цю людину недужу.

Тому, дорогі медичні працівники, усі хто з нами моляться, дорогі капелани, ваше покликання є дуже особливе. Ви покликані бути руками Бога у цьому світі. Руками Божого милосердя і доброти. Але щоб стати тими Руками, треба довірити себе Тому, Хто дає нам силу. Для того, ми тут всі зібралися. Щоб не просто побути разом, але довіритися Богові. Поставити Йому ті запитання, які нас турбують, віддатися під Покров Матері Божої, нашої Захисниці. Попросити у Бога сили і витривалості. Тому що наше служіння пов’язане з великою любов’ю і жертвою. Бо ті, що люблять, також жертвують, і вони потребують великої допомоги і підсилення. Тому ми є тут. Всі ті, що є присутні, хто з нами молиться, кого немає. Ми прийшли, щоб помолитися, попросити в Бога сили, а у Матері Божої захисту і покрову. Нехай, Господь завжди береже нас у своїй ласці і благодаті, щоб ми ніколи не опускали своїх рук. Ніколи не чули втоми, але відчували те, що відчув цей хірург під час операції, що Бог є зі мною, Бог веде моїми руками, щоб я робив, робила, добро і зціляв людей у цьому світі».

За матеріалами Оксани Бабенко для релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ