Владика Степан Меньок у Різдвяному посланні: «Любов Божа не умалилася до нас»

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

єпископа Степана Менька, екзарха Донецького,

до вірних Донецького екзархату УГКЦ 2021 року

Всесвітліші і всечесні отці!
Преподобні отці та сестри у чернецтві!
Дорогі брати і сестри у Христі!

(Стихира на стиховні)

Щороку переживаємо і святкуємо це величне Свято Різдва Господа нашого Ісуса Христа, не залежно від того, що відбувається у світі.

Кожен рік є особливим і не подібним до попереднього. Він завжди має свої ознаки і події, які характерні для цілого світу і роблять його завжди відмінним від інших. Цей рік знаменний пандемією короновірусної хвороби, яка охопила все людство, тому другорядні події відсуваються і не так зауважуються. Все ж таки, цього року, це Свято сприймається якось по-іншому. Ми глибше і пильніше приглядаємось до цієї Маленької Дитини, яка приходить у світ, але має в собі також і Божу Природу. «Умалив себе, прийнявши вид слуги» (Фил. 2,7).

Що Господь хоче нам сказати? Чи Божа любов до нас зменшилась через цю пандемію?

Страх перед фізичною смертю опанував багатьох. Навіть вірні бояться прийти у храм, щоб не заразитись хворобою, хоча прийняті є всі міри безпеки.

Ось тут дійсно випробовується наша віра. Любов Божа не умалилася до нас. Він приходить у світ, Слово Боже, друга Особа Пресвятої Трійці і смертю своєю перемагає смерть.

Смерть фізична є меншим злом, як вічна смерть.

Ось тут можна навести слова апостола Павла, які він говорить у своєму першому посланні до Коринтян «Де твоє смерти жало? Жало смерти — гріх» (1 Кор.15, 55, 56).

Ми хочемо побачити ясне сонце на небі, красу полів і лісів, велич безмежних океанів не затьмарену оцими подіями?

Але людина воліє вмерти духовно, але тільки не фізично, не усвідомлюючи про наслідки гріха, — смерть вічну. Закоренілі гріхи міцно тримають нас у своїх обіймах.

Хто нас визволить від цього тіла смерті? Спільна молитва і покаяння.

Відкиньмо і розтрощімо це жало, жало смерти — гріх і все повернеться на свої місця.

Малий Ісус приходить до нас в людському тілі, як дитина, і як всемогутній Бог, як океан безмежної любові, який не хоче смерті грішника, але хоче щоб він навернувся і жив.

Для цього він прийшов на світ, щоб більше відкрити, виявити, показати Лице Бога Отця і Святого Духа, які випромінюють до нас безмежну любов.

Вифлиємська стаєнка стає для нас місцем рятунку, прибіжищем для всіх грішників, олією нашого лікувального помазання, спасінням і джерелом води цілющої, що приведе нас до життя вічного, але тільки сильно повірмо у це.

У цей Різдвяний час привітаймо один одного цим загальним християнським привітом:

Христос Рождається! Славімо Його!

† Степан Меньок,
екзарх Донецький