СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Ігор Ранця: «Мрію про Церкву, яка випереджає час»
Нововисвячений єпископ Паризької єпархії Святого Володимира Великого владика Ігор Ранця у своєму подячному слові після архиєрейської хіротонії, що відбулася 18 грудня у храмі Святого Сульпіса в Парижі, заявив: «Я мрію про Церкву, яка випереджає час, яка будує своє теперішнє не з погляду минулого, часом заміфологізованого, а мрію про таку Церкву, яка з погляду майбутнього дивиться на своє теперішнє».
У своєму слові, виголошеному в присутності Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, єпископів УГКЦ та РКЦ у Франції та численних вірних, владика Ігор наголосив на глибоко людському вимірі церковного служіння. «Важливо також, щоб Господь торкнувся душі кожного з тут присутніх, кожного і кожної», — підкреслив новий єпарх. Про це пише Департамент інформації УГКЦ.
Нововисвячений єпископ нагадав про Божу вірність Церкві: «До нашої скромної, але цікавої і багатогранної єпархії Господь останніми двома десятками років, буквально за пам’яті багатьох із вас, посилав єпископів, священників. І те, що Він посилає служителів, є знаком Його вірності Церкві». Ця вірність, наголосив він, має надихати вірних до взаємності — до довіри, жертовності та готовності брати на себе відповідальність за служіння, навіть ризикуючи і входячи в невідоме.
Окреме слово подяки новий єпископ скерував до владики Гліба Лончини, який упродовж семи років провадив єпархію як апостольський адміністратор. «Владика Гліб є прикладом терпеливої, жертовної і мужньої вірності», — зазначив він, дякуючи за шляхетний спосіб передання єпархії та перепрошуючи за можливі труднощі спільного служіння.
Говорячи про майбутнє єпархії, владика Ігор окреслив свої пастирські пріоритети: плекати сопричастя, розвивати глибокі людські взаємини та будувати мережі єдності. Водночас він наголосив, що всі церковні структури і ініціативи мають вести до найважливішого — зцілюючого доторку Бога до людського серця.
«Серед наших вірних є молодь і старші, зранені війною і життям, здорові і хворі, родини в кризі, люди з різними обставинами і болями. Усі вони шукають миру, щастя і Божого зцілення, часто навіть не усвідомлюючи цього», — сказав архиєрей.
У цьому контексті він підкреслив, що без внутрішнього навернення і вірності Євангелію неможливо ні здолати російського агресора, ні будувати патріархат, ні бути правдивою Церквою Христовою. Саме тому, за його словами, він мріє «про Церкву, яка випереджує час, яка будує своє теперішнє не з погляду заміфологізованого минулого, а з погляду майбутнього».
Владика Ігор наголосив, що прагне будувати таку Церкву у сопричасті з Католицькою Церквою у Франції та інших країнах Європи, разом із талановитими й жертовними священниками Паризької єпархії, які служать у непростих умовах. Він подякував Богові за дар свободи, за Українську Греко-Католицьку Церкву, за майже рідну Францію та за Україну, його Батьківщину.
Зі щирою вдячністю новий єпископ згадав своїх батьків, родину, наставників у Львівській духовній семінарії та Українському католицькому університеті, а також шлях формації у Франції.
«Тоді, коли ми тут молимося, війна відбувається в Україні. І це в цьому контексті, що я стаю єпископом», — наголосив він.
Говорячи про війну, владика Ігор назвав її неспровокованою російською агресією, яка нищить українські родини і ранить суспільство. Водночас він підкреслив покликання Церкви свідчити правду, підтримувати гідність людського життя і допомагати народові не втратити моральні орієнтири навіть у час випробувань.
Єпископ окреслив конкретні напрямки церковної відповіді на виклики війни: підтримку захисників України, будівництво у Люрді спеціального центру лікування військових, протидію дезінформації та збереження українців від корупційного менталітету.
«Щиро дякую нашим захисникам, що жертвуючи життям, захищають свободу і гідність України», — сказав владика, зазначивши присутність на хіротонії свого двоюрідного брата, який воював на фронті та був поранений.
Особливо владика Ігор подякував Франції «за співпрацю з Україною, що дозволила прийняти мільйони українців», а також церковним і громадським організаціям за співпрацю, та всім, хто духовно і фізично розділив із ним цей історичний день, наголосивши на своєму прагненні бути близьким до людей у їхніх випробуваннях і болях.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
