СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Ігор Ісіченко презентує книгу духовних роздумів, виголошених під час Синоду Єпископів УГКЦ 2022 року
До книги «Слухати Слово. Роздуми про Церкву», що цьогоріч вийшла у видавництві «Свічадо», увійшли проповіді й духовні науки Архиєпископа, які він виголосив на Синоді Єпископів УГКЦ 7–15 липня 2022 року. Автор роздумує над сучасною Церквою крізь призму її історії. Через слово Боже аналізує виклики сьогодення та шукає відверті відповіді на складні запитання.
«Світ переживає дефіцит правди.
І, може, найбільша соціальна місія Церкви —
в щедрому діленні зі світом цим неоціненним даром»
архиєпископ Ігор Ісіченко «Слухати Слово. Роздуми про Церкву»
Архиєпископ Ігор Ісіченко — викладач у Харківському національному університеті імені Василя Каразіна та в Києво-Могилянській академії. Доктор філологічних наук, професор. Протягом 1993–2020 років — єпископ УАПЦ. Нині архиєпископ-емерит.
До книги «Слухати Слово. Роздуми про Церкву», що цьогоріч вийшла у видавництві «Свічадо», увійшли проповіді й духовні науки Архиєпископа, які він виголосив на Синоді Єпископів УГКЦ 7–15 липня 2022 року. Автор роздумує над сучасною Церквою крізь призму її історії. Через слово Боже аналізує виклики сьогодення та шукає відверті відповіді на складні запитання.
Архиєпископ Ігор пише про іспит, який проходить Церква. Передусім він полягає у пошуках суперечности між словами і реальними вчинками. Бо надважливо бути гідним прикладом, щоб скріплювати довіру, яка базується на вірності слову та прикладі діла.
«Покликання Церкви — не ховатися з довіреними їй ключами. Бути присутньою в інформаційному просторі, в суспільних мережах, відкритою до діалогу. Кликати бути разом, спільно йти в майбутнє і, може, головне — не боятися майбутнього».
Автор підкреслює, що найдіяльнішою для нашого часу формою пастирського супроводу є духовне товаришування, коли ми просто перебуваємо поряд. Слухаємо, співпереживаємо, допомагаємо шукати відповіді.
«Спокусливо постійно нагадувати про себе власною присутністю в духовному зростанні людини. Але сучасна людина західного світу (а в цьому українці цілком суголосні західній цивілізації) не люблять, коли її повчають, „стоять над душею“. Вона прагне самостійности. І цей процес Церква має заохочувати».
Питання війни в Україні займає особливе місце у роздумах архиєпископа Ігоря Ісіченка. Автор звертає увагу на кожну людину, якій важливо допомогти помітити не глухий кут, а двері. Побачити й замислитись над тим, як їх відчинити.
«Війна виштовхнула мільйони наших співбратів у далеку дорогу. Не конче фізичну, дорогу вимушених переселенців. Для тих українців, які лишилися вдома, 24 лютого 2022 року. В будь-якому разі розпочалася болюча дорога внутрішніх змін, радикальної трансформації образу довколишнього світу».
На кожній сторінці книги відбувається пошук відповіді на головне запитання: «Якою має бути сучасна Церква?» Бо як зазначено в анотації: «Уся українська Церква, яка стоїть сьогодні — через тридцять років після відновлення — також і перед викликами воєнного часу, потребує переусвідомлення своєї місії в сучасному світі. Потребує справжніх змін, глибокого процесу оновлення, щоб справді відповідати духові Слова».
Книга рекомендована для широкого кола членів Церкви. Але її ціннісні горизонти набагато ширші. Тут не тільки приклади з власного досвіду автора, які суттєво розширюють коло зацікавлених темою й допомагають ближче подивитись на сильні та слабкі сторони Церкви, але й сміливість думки, що озвучує незмінні істини та заохочує до щирості.
Книгу можна замовити на сайті видавництва «Свічадо».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
