СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Борис Ґудзяк: «Порожнечу страху заповніть спілкуванням»
Вже учора, 8 вересня, стартували Дні Українського католицького університету у Львові. Традиційно розпочав цю подію Президент УКУ, архиєпископ і митрополит Філадельфійський УГКЦ владика Борис Ґудзяк. Він виступив з актуальними роздумами в час карантину — свідчення, служіння і спілкування у час глобальних викликів, як змінився світ після піврічних карантинних обмежень, як зберегти свої ціннісні орієнтири і де шукати опори в епоху постійних змін. Про це та інше владика поділився у своїй промові.
«Нам здається, що наш чорний лебідь — найчорніший, наш форсмажорний час — найфорсмажорніший. Нещодавно, ми відзначали 36-у річницю смерті патріарха Йосифа Сліпого. Кожен, хто хоча б трішки знає про його життя, розуміє, що наші випробування не найскладніші. Ми не пережили того, що пережив він», — зазначив на початку своєї промови митрополит Борис.
Владика відзначив швидкий розвиток університету за останні десять років. З нагоди початку навчального року він привітав першокурсників і наголосив на унікальному шансі, який їм випав:
«Сьогодні Український католицький університет не крокує, а біжить. Прошу всіх нових студентів, щоб засвідчили свою вдячність за змогу вчитися в цьому університеті. Таких, як ви, на кожне місце було 5–7 осіб. Ви маєте те, що інші не могли отримати. А це великий дар. Високий бал зі ЗНО чи зі вступних іспитів — це малий показник. Унікальність УКУ не лише у програмі, у прекрасних викладачах, спонсорах, які підтримують нашу працю, наше навчання. Цей заклад має прекрасне покликання говорити про Бога».
Архиєпископ запросив брати приклад з життя тих, хто зумів подолати труднощі:
«Заохочую приглянутись до прикладу трьох осіб — патріарха Йосифа, Мирослава Мариновича і когось із вашого оточення. Вони пережили невимовні труднощі, переступили бар’єри — війни, хвороби, бідність, самотність, несправедливість, травми. Подумайте, як ця людина засвідчила, переступивши ці бар’єри, визволившись з кайдан, щоб бути позитивним і підіймати інших, іти вперед не нарікаючи».
Владика Борис переконує, що самотність в час пандемії породжує страх й непевність. Шлях подолання — вийти з обмежень, запросити у своє життя інших й запропонувати свою присутність в їхньому житті:
«Ми не помилимось, коли одягнемо нагого, нагодуємо голодного чи подзвонимо до самотньої людини. Не помилилось, коли врахуємо когось до нашої молитви. Зробіть зв’язок між собою і Богом трьохстороннім, залучивши близьких і послуживши їм. Так ми заповнимо порожній час страху, який нас паралізує. Цей обмежений період нашого життя потрібно заповнити жертовністю. Тоді розумієш, що вже й не такий пригнічений і можеш ще допомогти, поділитись з іншим. Природа любові — віддаючи, ми збагачуємось. Порожнечу страху заповніть спілкуванням. Коли ми корчимось у своїх проблемах у закритому приміщенні, наше життя і дух стає закритим.
Я хочу попросити вас бути членами спільноти, яка не лише сам на сам з собою, а яка з Богом і ближнім».
Владика Борис згадав й за тих, кого переміг вірус Covid-19 й наголосив не боятись смерті, шукати позитивні сторони цього нелегкого часу. Свою промову владика закінчив благословенням.
За матеріалами Наталії Стареправо для релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
