Владика Богдан Дзюрах: протиставляти злобі світу щиру любов до наших ближніх

18 травня 2022

Роздумуючи над теперішніми обставинами війни, а отже засилля зла, злоби і ненависті, владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії, пропонує християнську відповідь. Вона полягає у наслідуванні Христа навіть у тих моментах, коли Він протистояв насильству. Цією відповіддю є вірна любов аж до кінця.

Владика Богдан Дзюрах: протиставляти злобі світу щиру любов до наших ближніх

«Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! Ненавидить вас світ — то знайте: Мене він ще перед вами зненавидів» (Йо 15, 17–18).

Цей текст Євангелія від Йоана читається, зокрема, на Літургії у дні пам’яті мучеників, бо мученики — переконливі свідки Воскреслого Христа і живий доказ Божої сили, яка здолала супротивників. Ця сила — це Божа любов, влита в їхні серця Святим Духом, храмом Якого стає кожен християнин у день свого Хрещення. Про мучеників сказано в останній книзі Священного Писання, що «вони перемогли червоного дракона, званого сатаною і дияволом кров’ю Агнця і словом свідчення свого, і не злюбили життя свого до смерти» (пор. Одкр. 12, 11). Пожертвувавши своїм життям з любови, вони зберегли його для вічності і Бога, а на землі явили дивовижну силу благодаті і любові, перед якими не можуть встоятися ніякі вороги.

Отож, Господь «заповідає» (а отже — не просто просить чи рекомендує, а залишає нам свій заповіт, свою останню, а тому особливо зобов’язуючу волю!) у ситуаціях, коли ворожий «світ» скеровує проти нас свою руйнівну силу, не вступати з ним у полеміку, не намагатися переконати, довести свою правоту, зворушити сумління гнобителів і злочинців, — усе це в обставинах сліпої агресії перестає функціонувати. Там, де агресор намагається діяти, керуючись «аргументом сили», сила аргументів виявляється недостатньою і неефективною. Можливо, саме тому Ісус, коли «старші та первосвященники сильно звинувачували його» під час несправедливого процесу-судилища над Ним, «мовчав і не відповідав нічого» (пор. Мт. 27, 12; Мр. 14, 61. 15, 5; Лк. 23, 9).

Остаточно відповіддю Ісуса на усі атаки і звинувачення стала вірна до кінця любов. Він, «полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця» (Йо. 13, 1). Любов ближніх «аж до кінця», аж до смерті була в Ісуса наслідком Його любові до Отця Небесного. Ця любов є душею і життєвим осердям кожного, хто народився з Бога, згідно зі словами св. Йоана Богослова, апостола любови: «Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог — любов» (1 Йо. 4, 7–8).

Від Господа Ісуса і від Його особливо вірних учнів — мучеників за Христову віру, — вчімося протиставляти злобі світу щиру любов до наших ближніх, не виключаючи з цієї любові навіть ворогів. Не дивуймося бурі випробувань, яка спадає цими тижнями і місяцями на нас і на наш народ, бо цю агресію відчув і прийняв на себе спершу сам Христос. Радше просімо в Нього ласки витривати у любові аж до кінця. Допоки можемо, не нарікаймо на складні обставини, на темряву агресії і злоби, яка поширюється навколо нас, а радше намагаймося кожного дня запалювати навколо себе бодай маленький ліхтарик любові. Тоді темрява неодмінно відступатиме, а ранок Воскресіння невблаганно ставатиме щораз то ближче!

Позавчора, вертаючись з Берліна, сидів у поїзді поруч із жінкою передпенсійного віку, як згодом виявилося, юристом за професією. Слово за словом розговорилися про Україну, про війну, про солідарність з нашими людьми, яка так неочікувано і спонтанно проявилася у європейському суспільстві. Жінка цікавилася ситуацією в Україні, долею біженців, перспективами подолання агресії і відбудови України… В певному моменті наприкінці розмови ця жіночка витягує кілька купюр і простягає мені: «Візьміть, будь-ласка, це — для потребуючих в Україні». Оскільки там були купюри і дрібного номіналу, здогадуюся, що вона віддала усю готівку, що мала при собі…

Вражений, дякую і кажу, куди маю намір скерувати цю її пожертву. Вона радо годиться, що зможе в такий спосіб підтримати сім’ю одного захисника нашої Вітчизни. Такі і подібні їм випадки не просто укріпляють надію, але дають впевненість, що перемога наближається, що сутінки гріха відступлять, бо замість нарікати на темряву, є так багато навколо нас людей, які запалюють вогники любові, співчуття і милосердя.

Стрічаючи таких людей, і самому хочеться ставати кращим, не давати заволодіти собою почуттям озлоблення, ненависті і помсти, щоб і у нашому житті стали реальністю слова апостола Павла: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим. 12, 21).

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії