Владика Богдан Дзюрах: Про радість Пресвятої Богородиці від співдії із Богом

21 травня 2022

Упродовж травня владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії, ділиться зі своїми читачами духовними роздумами про Пресвяту Богородицю, постійно актуалізуючи їх у відповідності до сучасних викликів.

Владика Богдан Дзюрах: Про радість Пресвятої Богородиці від співдії із Богом

Третє слово Богородиці в Євангелії: «І мовила Марія: „Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім’я. Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його. Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, як обіцяв був батькам нашим — Авраамові і його потомству повіки“» (Лк. 1, 46–55).

Слухаючи ці слова Богородиці чи молячись ними, як це буває під час Утрені, ми відчуваємо нестримне бажання розділяти з Марією її радість, її вдячність і її захоплення величними ділами Бога, які Він довершує в історії її народу.

Але Богородиця бачить і визнає, що ці чудесні і величні Божі діла довершуються не автоматично чи механічно, — вони потребують великодушної і витривалої співпраці віруючої людини. При цьому, виходячи назустріч Божій волі, йдучи за покликом Господнім у своєму житті, людина має бути свідомою, що вона найкраще і найбільш успішно буде співдіяти в реалізації Божих спасенних задумів, якщо буде смиренною, тобто податною на Божий провід у житті, не приписуючи собі жодних заслуг і не очікуючи вдячності чи привілеїв. Привілеєм для Божої дитини є — втішатися любов’ю свого Небесного Отця і почуватися в безпеці під Його турботливою десницею. Саме такою людиною є Богородиця, яка з повною довірою і великодушною щедрістю бере участь в здійсненні Божого задуму спасіння її народу і усього людства.

Однією з причин радості і вдячності Марії є її усвідомлення, що Бог, Якого вона носить у своєму лоні, через неї поширює у світі свою спасенну благодать, плодом якої є надія, радість, мир і повнота життя. Властиво, людська радість є завжди участю у Божій радості: «Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна.» (Йо. 15, 12) — звертався наш Господь до учнів напередодні своїх страстей. А на порозі вічності Він так казатиме до своїх вірних слуг: «Слуго добрий і вірний, в малому був ти мені вірний, поставлю тебе над великим. Увійди у радість Господа Твого!» (Мт. 25, 21).

Господи, дай мені ласку брати участь у Твоїй вічній радості — у радості, яка є плодом щирого навернення, у радості служіння, у радості жертовної самопосвяти, у радості пасхального світанку, який приходить неодмінно після болю Страсної П’ятниці і смутку Страсної Суботи!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії