Владика Богдан Дзюрах про митрополита Андрея Шептицького: «Він осягнув християнську святість»
У п’ятницю, 1 листопада 2019 року, у Києві розпочинає свою роботу чергова сесія Синоду Єпископів Києво-Галицької митрополії УГКЦ. Перед початок своєї праці з приводу 75-х роковин смерті праведного митрополита Андрея Шептицького Архиєрейську Божественну Літургію у Патріаршому соборі очолив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав.
«Сьогодні, коли спогадуємо 75-ті роковини відходу до вічності праведного митрополита Андрея, не хочемо думати про нього як про „історичну постать“ у значенні величної особи, яка вписала свою славну сторінку в Книгу Буття нашої Церкви та народу і відтак „увійшла в історію“, тобто залишилася в минулому, позначеному черговими круглими чи звичайними датами — 150, 75 і тому подібне. Ми хочемо дивитися і думати про нашого святця як про живу в Господі особу, яка допомагає нам зрозуміти наше сьогодення і спільно будувати наше майбуття», — зауважив під час своєї проповіді владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.
За його словами, митрополит Андрей Шептицький бажав, щоб насамперед віра в Бога була незамінним фундаментом і основою будучності народу, його добробуту, суспільного ладу і розквіту. А першим адресатом його проповіді завжди була і є сім’я та родина. Окрім цього, він постійно запевняв, що здорова, збудована на підвалинах віри українська школа — це ще одна складова великого майбутнього народу. Тому митрополит Андрей постійно усіма силами і засобами старався сприяти розвитку науки, культури, просвіти серед рідного народу.
«Віра, родина, просвіта, єдність — ось тих кілька найважливіших каменів, які митрополит бажав закласти у підвалини будучності своєї Церкви і народу. Таку будучність він бачив, такої будучності бажав, її він будував словом, молитвою, своїм подвижницьким життям. Але через людські й історичні обмеження, очевидно, не міг довершити віх своїх планів, здійснити всі свої проєкти і бажання, тож передав у спадок нам, своїх духовним дітям, обов’язок продовжувати це його спасенне діло», — наголосив під час своєї проповіді владика Богдан Дзюрах.
І згодом додав: «Втім, наостанок слід сказати, що одну справу будучності він все ж таки здійснив вповні, довершив ще за свого життя: він осягнув ту християнську святість, до котрої його особисто кликав Господь Бог і на яку він, як людина, християнин і пастир, спромігся у своєму житті, витривало співпрацюючи із Божою благодаттю. Нам залишилося зробити лише один маленький штрих у цьому вже довершеному ділі: проголошення його блаженним і святим».
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ