Владика Богдан Дзюрах: Плід Святого Духа — радість

18 червня 2022

Апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владика Богдан Дзюрах продовжує серію духовних роздумів, присвячену плодам Святого Духа. Сьогодні маємо нагоду роздумати про ще один плід — радість. Як вона повинна виявлятися у цей складний час воєнного лихоліття?

Владика Богдан Дзюрах: Плід Святого Духа — радість

Радість. «Завжди радійте. Моліться без перерви. За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі» (1 Сол. 5, 16–18).

«Сумний християнин — сумнівний християнин» — мабуть, багато хто з нас чув цей вислів, який наголошує на радості як на притаманній правдивому християнинові прикметі. Втім, історія знає багато Святих, які не відзначалися веселим темпераментом і все ж осягнули високі ступені святості, що було визнано і урочисто проголошено Церквою. Св. п. Блаженніший Любомир часом згадував, як, будучи дитиною, він та його однолітки, що відвідували богослуження у храмі Редемптористів при вул. Зибликевича, нинішній Івана Франка, дещо боялися владики Чарнецького, коли бачили його завжди серйозний і поважний вираз обличчя.

Цей та численні подібні приклади з церковної історії наводять на думку, що християнська радість це не те саме, що веселий темперамент чи витончене почуття гумору, які роблять людину «душею товариства». Радість, притаманна християнинові, є інакшою, вона не є наслідком вродженого темпераменту чи здобутого хисту, — вона є даром Божим, який, тому що походить з висот, здатний надавати сенс і підтримувати надію у людині навіть посеред найважчих обставин цього земного життя.

Це — радість чистої совісті, яка перебуває у гармонії з Творцем та зберігає пам’ять про Нього у всіх обставинах життя. Тому така людина здатна «завжди радіти і за все дякувати Богові», — як каже св. Павло.

Це — радість наверненого і розкаяного грішника, що навернувся до Отця і відкрив у Його обіймах невимовне щастя милосердної і всепрощаючої Божої любові: «Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння» (Лк. 15, 7).

Це — радість глибокої віри та щирої надії на Бога, Який супроводжує людину всюди і завжди, будучи світлом на її стежках і силою для подолання всіх спокус, випробувань і криз. Тому св. Павло, пишучи до перших християн, які зазнавали переслідувань, закликає їх до радості: «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько!» (Флп. 4, 4–5).

Пригадую собі вислів о. Генрі Ноуена, який казав, що християни не є оптимістами і пояснював це на перший погляд дивне твердження приблизно так: бо оптимізм каже: сьогодні є погано, але завтра буде краще; натомість християни є людьми надії, а наша надія каже нам, що навіть посеред темряви сьогоднішніх випробувань і криз світить світло Божої правди і Божої любові і саме воно робить нас людьми надії, носіями справжньої радості.

Остаточною основою і джерелом нашої радості є наш Воскреслий Спаситель, Який нас запевняє: «Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Йо. 16, 21).

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії