Владика Богдан Дзюрах: «Оранта — та, що молиться»

30 травня 2022

Апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владика Богдан Дзюрах продовжує свої духовні роздуми над типами ікон Пресвятої Богородиці. Цього разу владика пропонує застановитися над однією із найбільш почитаних ікон Богородиці-Оранти.

Владика Богдан Дзюрах: «Оранта — та, що молиться»

Оранта — та, що молиться. «Почуй, о Господи, голос мого благання, коли до тебе я взиваю, коли здіймаю мої руки до святого твого храму» (Пс. 28, 2).

Ікона Богородиці типу «Оранта» відома з найдавніших часів, бо уже в катакомбах археологи знайшли її зображення. На них Діва Марія представлена з руками, піднесеними до неба в жесті благання і молитви, скерованої до Її Сина і Господа. Цей тип ікони наочно представляє заступницьку роль Пресвятої Богородиці в історії людського роду. Цю Її роль оспівує богородичний тропар наших богослужень такими словами: «Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами Святих невидимо за нас молиться до Бога…».

Ікона Богородиці-Оранти найбільш відома нам, українцям, завдяки її чудесній мозаїці, яка впродовж понад 1000 років прикрашає центральний храм нашої країни — Софійський собор у Києві. Сама по собі ця мозаїка є унікальною під багатьма оглядами. Постать Богородиці висотою близько шести метрів. Проте, насправді видається дещо меншою, оскільки зображення виконане на увігнутій поверхні над святилищем. Втім, усі пропорції точно розраховані, то ж постать Богородиці виглядає гармонійною і довершеною. Здається, автор мозаїки використав принцип оптичної ілюзії, тому з різних точок Богородиця виглядає по-різному: вона то робить крок назустріч паломникові, що переступає поріг храму, відтак неначе сидить на невидимому троні для тих, хто споглядає Її безпосередньо перед вівтарем, або ж стоїть і прямо дивиться в очі молільникові, який перебуває на другому поверсі, на хорах, де колись знаходилися князь з родиною під час богослужень.

Очевидно, найголовніший зміст цього зображення: заступницька молитва Богородиці. Ця молитва, як і сама велична постава Оранти, випромінює силу, безпеку, захист, а тим самим — довіру і вдячність в серці віруючого люду. Справді, як добре знати, що у наших випробуваннях і стражданнях, в наших потребах і журбах ми не полишені самі на себе, що є Хтось, хто бачить наші нужди і печалі та знає, де шукати порятунку і захисту для нас. Подібно як у Кані Галилейській Богородиця заступалася за молодят у їхніх потребах, так само вона постійно чуває над усіма своїми дітьми, заступаючись за них перед престолом Свого Сина і Господа.

У цій своїй заступницькій ролі Богородиця є образом Церкви — люблячої і турботливої Матері, яка неустанно заносить молитви за своїх дітей та вимолює для них у Господа дару спасіння і повноти життя. Богородиця пригадує нам також незамінну цінність молитви, яка сильніша від будь-якої зброї, а воднораз запрошує і нас єднатися із Нею у молитві за рідний край, за Батьківщину, за народ, за всіх страждаючих Божих дітей.

Наш український народ впродовж століть не раз досвідчив могутності Її заступництва і Її благальних молитов. Тому, мабуть, і постало в народі побожне переконання, що доки у Києві стоїть Оранта — Непорушна стіна, доти стоятиме і наша незалежна соборна Україна. У зв’язку з цим, коли наприкінці лютого цього року окупанти наблизилися до Києва і з’явилася інформація про можливе бомбардування Софії Київської, у багатьох душах закралася тривога і неспокій. Але на цю небезпеку дуже мудро, як на мене, відповів один наш парафіянин з Мюнхена: «Ворог забув, що Свята Софія, Богородиця-Оранта не просто на стіні у храмі, — вона у наших українських душах, а до них ворог доступу не має».

То ж доки будемо триматися за руку Богородиці, доки будемо мати Її живою у наших душах, доки будемо єднатися із Нею у молитві та усім нашим єством уповати на Її материнське і могутнє заступництво, будемо нездоланні — і як окремі люди, і як увесь вірний Богові народ.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії