Владика Богдан Дзюрах: Мати Божа Неустанної Помочі

3 червня 2022

У черговому духовному роздумі про ікони Пресвятої Богородиці владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії, пропонує застановитися над усім відомою іконою Матері Божої Неустанної Помочі.

Владика Богдан Дзюрах: Мати Божа Неустанної Помочі

Мати Божа Неустанної Помочі. «Візве до мене, і я озвусь до нього; я буду з ним у скруті, я визволю його і його прославлю» (Пс. 90, 15).

Усім відома ікона Матері Божої Неустанної Помочі. На ній зображена Пречиста Діва з Дитятком Ісусом на руках, Який, споглядаючи на знаряддя своєї прийдешньої муки, що їх тримають зображені у верхніх кутах ікони Архангел Михаїл і Гавриїл, тулиться до Матері, неначе шукаючи у Ній прихистку і помочі. Сама ж Богородиця скеровує свій сумний погляд на молільника, неначе даючи йому зрозуміти, що Вона не тільки поділяла біль і страждання Свого Сина, але і нині розділяє біль і смуток своїх улюблених дітей на цій «долині сліз». Характерною рисою ікони є розв’язаний на нозі Ісуса сандал, який підсилює почуття тривоги від спомину про Страсті Сина Божого, а водночас пригадує велич Богородиці, яка, на відміну від Йоана Предтечі, який казав, що недостойний розв’язати ремінця на взутті на ногах Месії, була Його найближчою і найвірнішою Співробітницею у ділі спасіння людського роду.

Ікона Матері Божої Неустанної Помочі відома християнам по цілому світі не в останню чергу через місіонерську діяльність монахів-редемптористів, яким папа Пій ІХ передав її для оберігання та дав доручення «зробити її відомою усьому світові». Відтоді всюди, де редемптористи здійснюють своє служіння, вони несуть зі собою копії ікони Матері Божої Неустанної Помочі, поширюючи серед віруючого люду дитинне довір’я і любов до Богородиці, прославленої у цій іконі.

Походження ікони сягає сивої давнини, а перші згадки про неї походять з острова Крит, де вона втішалася великою пошаною місцевих вірян. 1496 року, коли Царгород вже був зайнятий турками, а острів Крит поки що знаходився в руках християн, якийсь купець, проникнувши до храму, де зберігалася ікона, викрав її та заховав на кораблі між своїм крамом. Так руками злодія ікона була врятована від можливого знищення, бо незабаром і острів Крит зайняли турки. Прибувши до Рима, купець тривалий час зберігав ікону у своєму домі, але важко занедужав та, покаявшись перед смертю за свій гріх, просив свого приятеля віддати її до одного з римських храмів. Однак товариш, під намовою дружини, не виконав заповіту. Коли і він помер, Пречиста з’явилася уві сні його малій донечці, назвавши себе «Матір’ю Божою Неустанної Помочі» та домагалася повернення Її святого образу Церкві. Щойно тоді вдова, сповнившись страху Божого, виконала волю Пречистої.

Спершу ікона зберігалася у церкві Святого Матея, а після її зруйнування 1793 року пропала. Лише після 70 років її віднайшли під вівтарем однієї з каплиць зруйнованого храму. Папа Пій IX віддав ікону під опіку отцям-редемптористам і відтоді образ зберігається у храмі св. Альфонса, що при вул. Меруляна у Римі. До слова, чудотворною є не лише сама римська ікон, але і її копії. Взявши до уваги велику популярність ікони і набожність до Матері Божої Неустанної Помочі в нашому народі, Синод Єпископів УГКЦ 2017 року встановив в нашій Церкві окреме свято на честь Матері Божої Неустанної Помочі, яке відзначаємо в першу неділю липня.

На іконі привертають увагу руки Ісуса, покладені у руку Богородиці, які неначе ілюструють відому всім коротку, але дуже змістовну молитву: «Усю надію мою покладаю на Тебе, Мати Божа, збережи мене під покровом Твоїм». Окрім цього, цей жест пригадує нам, що Ісус вкладає в руки Богородиці численні ласки і благодаті, які бажає за Її посередництвом роздавати людям.

То ж з довірою дитини приступаймо до нашої Небесної Неньки, будучи певними, що Вона по-материнському буде випрошувати для нас потрібні нам дари і благодаті. Відтак вкладаймо у руки Богородиці і нашу дочасну долю, і справу нашого вічного спасіння, а Вона, яка є нашою Неустанною Поміччю, ніколи не покине і не забуде нас, а допоможе подолати усі супротивні сили тут на землі та запровадить нас до вічного блаженства в небі, бо «ще не чувано ніколи, щоб Вона не помогла, чи у горю, чи в недолі цього земного життя».

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії