Владика Андрій Хім’як

Єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви

Народився	13 квітня 1981 року в м. Львові.
Священичі свячення	4 листопада 2012 року з рук Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава.
Єпископська хіротонія	19 лютого 2023 року у Патріаршому соборі Воскресіння Христового у м. Києві.

Дитинство та родина

Андрій Хім’як народився 13 квітня 1981 року в м. Львові у християнській родині Михайла і Ганни Хім’яків. «З нами разом проживала бабця Юстина і старша сестра Галина. У такому середовищі я зростав. Найперше, дякую за те, що від самого дитинства мене батьки виховували у християнському дусі. Хоч ззовні, поза межами нашої квартири був Радянський Союз, переслідування Церкви, вдома у нас, все таки, завжди був осередок християнства, де звучало, щоправда з певними перешкодами, Ватиканське радіо. Ми кожної неділі слухали Літургію з Ватикану, а також батьки мене вчили молитися. Найбільше до цього доклалася моя бабця, яка вчила нас молитися і любила брати нас з собою до церкви, коли ми гуляли в парку біля собору Святого Юра. Ми не розуміли, що там правилося, але вона казала: „Послухайте, побудьте тут трошки з Богом“», — згадує про своє дитинство владика Андрій.

Покликання до священства юного Андрія зростало через служіння при соборі Святого Юра. Після отримання Україною незалежності, саме парафія собору стала найближчою греко-католицькою спільнотою. Тому разом із бабусею та батьками Андрій розпочав ходити до цього храму. Згодом, у 1995 році, його запросили прислуговувати при престолі. Належачи до вівтарної дружини архикатедрального собору Святого Юра у Львові, Андрій мав нагоду поглибити свою віру та побачити добрий приклад священників. «Як і інші хлопці ззовні, я не відчував у собі якоїсь великої святості (а розумів, що ті, які прислуговують, — це святі ангели). Був ніби добрим хлопцем, але не вважав себе ангелом. Я боявся йти прислуговувати, відчував певний трепет. Але далі познайомився з кількома хлопцями, які прислуговували, я їх знав зблизька, ми разом вчилися в школі. Ще з одним вчилися у шаховій школі. Відповідно, я бачив, що вони не такі вже ангели, як я собі уявляв. Зрозумів, що якщо вони прислуговують, то і я можу спробувати. І вже у 9-му класі я прийшов прислуговувати до собору Юра. А оскільки це катедральний храм, і в той час у нас було, крім Блаженнішого Мирослава-Івана Любачівського, ще два єпископи-помічники: владика Юліан Ґбур і владика Василь Медвідь, ми біля них прислуговували і зростали — при священниках, при єпископах», — розповідає теперішній єпископ.

Освіта

У 1988–1998 роках навчався у Львівській загальноосвітній школі № 44 імені Т. Г. Шевченка, здобувши повну загальну середню освіту.

Попри сильне зацікавлення математикою упродовж усього період навчання у школі та логічне бажання продовжити навчання на економічному факультеті Франкового університету у Львові, все таки, в одинадцятому класі покликання до священства переважило. Саме тоді розпочався плідний період приготування до вступу у Львівську семінарію.

У 1998–2005 роках навчався у Львівській духовній семінарії Святого Духа, здобувши ступінь спеціаліста богослов’я. «На сьомому курсі навчання нам, сімом хлопцям з курсу, запропонували вчитися у Римі. Дали тиждень часу, щоб обрати напрямок і університет. Я вирішив, що якщо ректорат нас там бачить, то треба скористатися з цієї нагоди і здобути освіту. Я поїхав у Папський східний інститут, де вивчав літургіку. Бо це є те, що мене цікавило ще з часів семінарії», — зазначає владика Андрій.

Так розпочався період навчання у Папському східному інституті в Римі на факультеті східних церковних наук, що тривав упродовж 2005–2008 років. Завершився він здобуттям наукового ступеня ліценціата богослов’я.

Священниче служіння

Піддияконські свячення отримав 20 березня 2005 року з рук владики Василя Медвіта, екзарха Києво-Вишгородського. Рукопокладений Блаженнішим Святославом на диякона 9 травня 2012 року, а на священника — 4 листопада 2012 року. «Моїм святителем був Блаженніший Святослав, так як він є правлячий архиєрей Київської архиєпархії. Також під час цієї Божественної Літургії були присутні й інші єпископи: владика Богдан Дзюрах, на той час мій керівник, секретар Синоду Єпископів і куріяльний єпископ у той час, владика Кеннет Новаківський, який тоді очолював програму „Жива парафія“ і, будучи у Львові, приїхав на мої свячення, і четвертий — владика Коша з Молдови. Отож я мав гарних гостей в цей день. Особливо мені було приємно, що був присутній владика Богдан, бо він був для мене може батьком, може старшим братом і дуже близькою людиною, яка провадила мене до священства», — пригадує цей день єпископ.

У вересні 2009 року розпочав працювати в Секретаріаті Синоду Єпископів як помічник владики Богдана Дзюраха, Секретаря Синоду Єпископів, а від вересня 2016 року — як заступник Секретаря Синоду Єпископів. Від квітня 2021 року виконував обов’язки Секретаря Синоду Єпископів.

«Секретаріат Синоду — це „кухня“ Синоду, яка „готує їсти“, хоч цих „кухарів“ дуже часто ніде не видно. Наша робота є круглорічна. Найперше, ми готуємо великий Синод, який відбувається раз у рік. Регулярно відбуваються Постійні Синоди. Синод Єпископів — це законодавчий орган, тому треба постійно готувати різні документи. Праця над документами є досить тривалою. Передбачає співпрацю Секретаріату з різними групами людей, експертами. Це одна ділянка. А друге — це наша праця в кадрових питаннях. Всі проголошення, які є [нових єпископів — ред.] — це праця, яку проводить Секретаріат, і яку ніхто не бачить і не знає, бо це все є таємницею. Щодо себе, я не займався моєю справою [обрання єпископом — ред.], бо це мало бути і для мене таємницею. Але щодо інших людей, ми цю працю провадимо», — пояснює працю Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ владика Андрій.

Упродовж 2008–2013 років о. Андрій Хім’як викладає курс «Східна християнська духовність» на Дистанційній магістерській програмі екуменічних наук (ДМПЕН) Українського католицького університету. У 2014 році стає викладачем Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, і це служіння здійснює до сьогодні.

Єпископський герб

Щит повищено перетятий; у верхньому синьому полі три золоті 8-променеві зірки в один ряд; у нижньому правому червоному полі Архистратиг Михаїл зі срібними крильми і золотим німбом навколо голови, у золотих обладунках, синій сорочці, срібних штанях і золотих чоботях, тримає у правиці срібний меч із золотим руків’ям, а в лівиці — золоті ваги; у нижньому лівому пурпуровому полі верхи на срібному коні із золотими гривою, хвостом, копитами та упряжжю Святий Юрій із золотим німбом і в золотих обладунках, б’є срібним списом срібного змія. Щит розміщено на пурпуровій мантії, підбитій горностаєм, увінчаній золотою єпископською митрою з червоним підкладом. Обабіч виходять золоті єпископський жезл праворуч і процесійний хрест ліворуч. Під щитом на синій стрічці девіз золотом: МИР ВАМ.

У геральдичному описі сторони вказуються «від щитотримача» (тобто, геральдична «права» сторона для глядача буде ліворуч).

Золоті зірки є Богородичним символом. Архангел Михаїл уособлює служіння в Київській архиєпархії УГКЦ. Сюжет зі Святим Юрієм підкреслює походження владики зі Львова та пов’язання з архикатедральним собором Св. Юра. Девіз герба: «МИР ВАМ» (Ів 20–21). Митра, жезл, процесійний хрест і мантія вказують на статус єпископа.

Єпископська діяльність

3 листопада 2022 року у Ватикані повідомлено про те, що Синод Єпископів УГКЦ обрав о. Андрія Хім’яка єпископом-помічником Київської архиєпархії УГКЦ. Святіший Отець Франциск дав свою згоду на це обрання, призначивши йому титулярний осідок Куйкула.

«Цю новину я прийняв з трепетом, тому що це новий виклик для мене як для священика в служінні Господньому винограднику, — зазначив владика Андрій Хім’як в інтерв’ю для української редакції „Vatican News“. — Нас в семінарії вчили, як бути священниками, дияконами, але нас ніхто не вчив, як бути єпископами, тому для мене, з одного боку, це є викликом, а з іншого боку, я пройшов певну школу, мешкаючи в одному домі з такими, на мою думку, велетнями нашої Церкви, як Блаженніший Любомир, Блаженніший Святослав і владика Богдан Дзюрах, який 12 років був моїм безпосереднім керівником». Певне хвилювання, як пояснив єпископ-номінант, йому допомагає долати довіра до Бога, яку плекає також через читання Святого Письма.

18 лютого 2023 року у Патріаршому соборі Воскресіння Христового у м. Києві під час Вечірні відбувся Чин архиєрейського найменування владики Андрія Хім’яка.

Єпископська хіротонія владики Андрія відбулася 19 лютого 2023 року у Патріаршому соборі Воскресіння Христового у м. Києві. Головним святителем став Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, а співсвятителями — владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, та владика Степан Сус, єпископ курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства.

Блаженніший Святослав під час єпископської хіротонії привітав нововисвяченого владику Андрія. «Дорогий владико Андрію, ми сьогодні вітаємо вас, молимося за вас і дякуємо Господу Богу за те, що ви бачили в найменших світу цього Того, кого проповідували, — бачили Христа, присутнього серед нас. Понесіть слово Його Євангелія про Божу силу, яка діє в Його Церкві, до всіх тих, хто сьогодні потребує справжньої доброї новини. Доручаємо сьогодні вам душі вірних зокрема Київської архиєпархії. Я тішуся, що матиму ще одного помічника, який зможе разом зі мною розділити це непросте душпастирське завдання. Ми будемо разом любити Бога і ближнього та один одного, будемо любити тих людей, до яких нас посилає Господь Бог. Ви самі про себе сказали, що любите людей. І це, можливо, найважливіша риса, яку повинен мати той, кого покликає Христос до повноти свого священства. Керувати у Церкві означає бачити Бога, присутнього між нами, і вказувати на Нього сучасній людині, а також скеровувати до Нього свою увагу, молитви, сили та ресурси. Ви будете благословенні, коли завжди бачитимете Христа, присутнього в найменших. Можливо, це сьогодні до вас звертається Боже слово: „Те, що ви сьогодні зробили одному з Моїх найменших — ви Мені зробили“ (Мт. 25, 40)», — сказав Предстоятель.

У квітні 2021 року єпископ Андрій Хім’як обраний в. о. Секретаря Синоду Єпископів УГКЦ. 21 березня 2023 року Декретом Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава терміном на п’ять років він призначений Секретарем Синоду Єпископів УГКЦ.

27 липня 2023 року єпископ Андрій також призначений заступником голови Душпастирської ради Патріаршої курії УГКЦ (Декрет Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, Вих. ВА 23 /195).